Постанова

від 17.10.2018 по справі 910/3896/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/3896/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 (головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент"; 2. ОСОБА_5; 3. ОСОБА_6; 4. ОСОБА_7; 5. ОСОБА_8; 6. ОСОБА_9; 7. ОСОБА_10; 8. ОСОБА_11

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" (далі-відповідач) 229 840 650,69 грн., з яких: 64 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 8 690 552,29 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 913706,71 грн. 3% річних від суми простроченого тіла кредиту; 34 314 520,59 грн. заборгованості по процентам, 1 472 227,29 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 147732,69 грн. 3% річних від суми прострочених процентів, 3257600,00 грн. штрафу за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859 від 13.09.2013 (112796339,57 грн.); 80 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3 900 860,26 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 378 581,63 грн. 3% річних від суми простроченого тіла кредиту, 31 105 753,43 грн. заборгованості по процентам, 1444216,11 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 142899,69 грн. 3% річних від суми прострочених процентів, 72000,00 грн. штрафу за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859/1 від 22.05.2014 (117044311,12 грн.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017, позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, вказане рішення суду скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1 125 959,47 грн. заборгованості за кредитом, 413 180,86 грн. процентів за користування кредитом, 152 832,54 грн. пені за прострочення погашення кредиту, 16 102,76 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовити". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду від 26.03.2018, виправлено допущені описки в описовій частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 шляхом внесення відповідних змін, а саме замінено: на сторінці 10 в п'ятому абзаці та на сторінці 11 в п'ятому абзаці помилково вказані "кредитним договором № НКЛ-2002859 від 13.09.2013 року" та "договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від 13.09.2013 року", на "Договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014 року"; на сторінці 10 в четвертому абзаці помилково зазначені "кредитним договором № НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014 року" на "Договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від 13.09.2013 року"; на сторінці 9 в другому абзаці "повне" на "часткове" та на сторінці 9 в третьому абзаці "частково" на "повне"; на сторінці 10 в четвертому абзаці "з 12.02.2015 року" на "04.02.2015 року" та на сторінці 10 в п'ятому абзаці "ОСОБА_5" на "ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11".

За результатами касаційного перегляду справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, залишено без змін.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у цій же справі, однак оскарженою ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, що переглядається у касаційному порядку, відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, в якій просить вказану ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Фонду на рішення суду першої інстанції.

Ці вимоги мотивовано тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був учасником справи №910/3896/17 та не був присутній під час апеляційного розгляду, однак прийняте судом першої інстанції рішення безумовно впливає на його права та інтереси як ліквідатора та кредитора неплатоспроможного АТ "Дельта Банк", які підлягають належному правовому захисту шляхом апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017. Заявник вказує, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника на рішення суду першої інстанції суперечать частині першій статті 254 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, що повністю кореспондується із приписами частини першої статті 272 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" отримано відзив на касаційну скаргу у якому останній просить касаційну скаргу задовольнити з підстав її обґрунтованості, оскаржену ухвалу скасувати, а справу передати для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Отже відзив за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 295 ч.2 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

Отже оскільки вказаний відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак заявником не додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, такий відзив залишається без розгляду.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 отримано відзив на касаційну скаргу з вимогами відмовити у задоволенні касаційної скарги Фонду і залишити без змін оскаржену ухвалу апеляційної інстанції з підстав правомірності її постановлення.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувану ухвалу, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 просив змінити мотивувальну частину зазначеного рішення шляхом її доповнення обставинами нікчемності договорів поруки від 25.06.2014.

Відмовляючи оскарженою у касаційному порядку ухвалою у відкритті апеляційного провадження за скаргою Фонду апеляційний господарський суд виходив з того, що 12.04.2018 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду здійснено касаційний перегляд оскарженого рішення, а відповідно до частини третьої статті 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно частини 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто цією нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, але ця особа не брала участі у справі.

Частиною 1 статті 261 цього Кодексу встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Як вбачається із матеріалів справи позовну заяву було підписано 10.03.2017 ОСОБА_14 за довіреністю б/н від 26.11.2015, виданою Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В., копію якої додано до матеріалів позовної заяви.

Таку ж довіреність від 26.11.2015 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В., копію якої додано до матеріалів позовної заяви, було видано і на ім'я ОСОБА_15

Із зазначених вище довіреностей вбачається, що Кадиров В.В. уповноважуючи ОСОБА_14 ОСОБА_15 представляти інтереси довірителя діє на підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

До матеріалів позовної заяви також було додано:

- копію Постанови Правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";

- копію рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким визначено розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно, та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора Кадирову Владиславу Володимировичу;

- копію рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора", яким продовжено процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" на два роки по 04.10.2019 включно та продовжено повноваження ліквідатора Кадирова Владислава Володимировича.

Із матеріалів справи вбачається, що представництво у судових засіданнях першої та апеляційної інстанції здійснювали ОСОБА_15 та ОСОБА_14 за вказаними довіреностями.

Представництво в касаційному суді (постанова КГС від 12.04.2018) здійснювали як адвокати ОСОБА_15 та ОСОБА_14 на підставі договору про надання правової допомоги.

При цьому наслідки початку процедури ліквідації банку передбачені у статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме частина друга статті передбачає, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

У частині першій статті 48 зазначеного Закону, у редакції, що діяла на час видачі зазначеної довіреності, вказано, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування майна банку), що перебуває у третіх осіб та інше.

Згідно із наведеним Законом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права (частина друга статті 3); уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим законом та/або делегованих Фондом (пункт 17 частини першої статті 2).

Відповідно до приписів статті 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч.3).

З огляду на викладене оскільки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 діяли у даній справі на підставі доручень, виданих уповноваженою особою Фонду, та уповноважена особа Фонду діяла як працівник Фонду від імені Фонду і в межах повноважень, передбачених вказаним Законом та делегованих Фондом, відсутні правові підстави вважати, що скаржник не брав участі у справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин апеляційну скаргу було подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, а оскільки із наведеного вище не вбачається, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконного рішення, і фундаментальних порушень не встановлено, а враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи щоб продемонструвати сторонам що вони були почуті, суд касаційної інстанції вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги, а відтак і для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, відсутні, отже суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судового рішення, а доводи відзиву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на касаційну скаргу знайшли своє підтвердження.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі Господарського суду міста Києва № 910/3896/17, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В.Краснов