Ухвала

від 26.07.2018 по справі 910/9720/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.07.2018Справа № 910/9720/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2; ідентифікаційний код 22716816)

про визнання недійсними рішень загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь", які викладені у Протоколі № 1-16 від 08.12.2016, Протоколі № 2-16 від 08.12.2016 та Протоколі № 3-16 від 09.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, він з моменту заснування і до 08.12.2016 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" з часткою у статутному капіталі розміром 123, 75 грн., що дорівнює 33,33% статутного капіталу даного товариства.

З 16.01.2013 відповідач перебував у стані припинення за рішенням засновників відповідача, жодної господарської діяльності не проводив, жодних загальних зборів учасників відповідача не скликалося.

Позивач також зазначає, що взимку 2017 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дізнався, що він більше не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь".

З матеріалів кримінального провадження № 420170000000001020 позивачу стало відомо, що 08.12.2016 відповідачем без його участі було проведено загальні збори учасників відповідача, що підтверджується Протоколом № 1-16 від 08.12.2016 та Протокол № 2-16 від 08.12.2016.

Позивач зазначає, що Протоколом № 1-16 від 08.12.2016 Збори № 1 відповідача ухвалили скасувати рішення загальних зборів від 11.01.2013 про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" та припинити роботу ліквідаційної комісії. Також даним протоколом обрано особу, відповідальну за підписання зазначеного протоколу та особу відповідальну за проведення реєстраційних дій щодо Протоколу № 1-16.

Згідно Протоколу № 2-16 від 08.12.2016 позивача було примусово виключено зі складу учасників відповідача за систематичне невиконання свої обов'язків, що полягає у небажанні брати участь у зборах відповідача, неповідомленні зміни свого місця постійного проживання для можливості повідомлення про збори відповідача для вирішення нагальних питань, неотриманні листів від учасників відповідача, оскільки дана бездіяльність призводить до недосягнення цілей відповідача та неможливості його нормального функціонування.

Також, 09.12.2016 відповідач провів ще одні загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь", про що свідчить Протокол № 3-16, яким було прийнято рішення про зміну складу учасників відповідача.

Відтак, позивач стверджує, що його не було повідомлено про час та місце проведення загальних зборів 08.12.2016 та 09.12.2016 у жодний із можливих способів, що позбавило його можливості взяти участь у таких зборах. Крім того, виключення позивача зі складу учасників відповідача також є безумовним порушенням корпоративних прав позивача.

Разом з позовною заявою позивачем, було подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить суд:

- заборонити вчиняти іншим особам дії, спрямовані на розгляд будь-яких заяв, клопотань, подань, скарг, платіжних доручень тощо, поданих директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" (ідентифікаційний код 22716816) або особами, уповноважених ним на вчинення таких дій від імені Товариства до будь-яких державних та недержавних органів, підприємств установ та організацій, крім документів, пов'язаних із сплатою податків, зборів та інших платежів до бюджету, документів, пов'язаних із сплатою заробітної платні працівникам відповідача, та документів, поданих під час розгляду цього спору по суті, до набрання рішенням у цій справі законної сили;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" (ідентифікаційний код 22716816) укладати будь-які правочини, спрямовані на зміну майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь".

Подана заява мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що Рішення Загальних зборів відповідача було проведено з порушенням процедури скликання загальних зборів (неповідомлення позивача про час та місце таких зборів), що за переконанням позивача є безумовною підставою для їх скасування.

ОСОБА_1 вказує, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" є особа, призначена на підставі Рішень Загальних зборів, які підлягають визнанню недійсними як такі, що прийняті неповноважними особами.

Відтак на переконання ОСОБА_1, власне директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" Стельмах О. Г. не є особою, уповноваженою діяти від імені Товариства.

Як про це вказує ОСОБА_1, дії директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" Стельмаха О. Г. є такими, що можуть заподіяти шкоду як Товариству, так і ОСОБА_1, оскільки, останній, як власник корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь", має право на розподіл прибутку, отриманого внаслідок господарської діяльності Товариства, а також можуть спричинити банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь".

Заходи забезпечення позову на переконання ОСОБА_1 є співрозмірними із заявленими позивачем вимогами, не призведуть до порушення інтересів третіх осіб та не зупинять господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь".

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд вказує, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

В той час, суд вказує, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти іншим особам дії, спрямовані на розгляд будь-яких заяв, клопотань, подань, скарг, платіжних доручень тощо, поданих директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" (ідентифікаційний код 22716816) або особами, уповноважених ним на вчинення таких дій від імені Товариства до будь-яких державних та недержавних органів, підприємств установ та організацій, крім документів, пов'язаних із сплатою податків, зборів та інших платежів до бюджету, документів, пов'язаних із сплатою заробітної платні працівникам відповідача, та документів, поданих під час розгляду цього спору по суті, до набрання рішенням у цій справі законної сили, а також, заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" (ідентифікаційний код 22716816) укладати будь-які правочини, спрямовані на зміну майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь", може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення в даній справі.

Так, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість зникнення/знищення певних доказів або імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відтак, суд зазначає, що в поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника та завдання шкоди, як ОСОБА_1, так і Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь", при цьому, у даній заяві відсутнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову, а також, не наведено достатніх обставини з якими заявник пов'язує порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, саме під час розгляду даної справи.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому у разі задоволення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.

Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом: заборони вчиняти іншим особам дії, спрямовані на розгляд будь-яких заяв, клопотань, подань, скарг, платіжних доручень тощо, поданих директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" (ідентифікаційний код 22716816) або особами, уповноважених ним на вчинення таких дій від імені Товариства до будь-яких державних та недержавних органів, підприємств установ та організацій, крім документів, пов'язаних із сплатою податків, зборів та інших платежів до бюджету, документів, пов'язаних із сплатою заробітної платні працівникам відповідача, та документів, поданих під час розгляду цього спору по суті, до набрання рішенням у цій справі законної сили та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" (ідентифікаційний код 22716816) укладати будь-які правочини, спрямовані на зміну майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Біопромінь" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 26.07.2018.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Баранов