Ухвала

від 30.07.2018 по справі 644/4425/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційне провадження № 11сс/790/1162/18 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа №644/4425/ 18 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року, якою задоволено частково клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП України в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , узгодженого з прокурором Харківської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню № 12018220530001358 від 13.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 липня2018 року задоволено частково клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП України в Харківській області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженню № 12018220530001358 від 13.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Накладено арешт на майно, вилучене 17.07.2018 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: блокнот з рукописним записами; нетбук Lenovo IdealPad S100 з зарядним пристарієм до нього; мобільний телефон Nokia модель TA1010, Imei НОМЕР_1 з сім карткою «водофон» з № НОМЕР_2 та акумулятор BL-5CB; катка пам`яті Kingston 8Gb; грошові кошти в сумі 28900 грн.

Визначено грошові кошти в сумі 8900 грн. повернути власнику ОСОБА_8 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду, власник майна ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на його майно.

В обґрунтування зазначив, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. В ухвалі слідчого судді про обшук житла неправильно була вказана адреса, а саме було вказано, вул. Блюхера, замість «Валентинівської». Слідчим не надано доказів, що вилучене та арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та не доведено необхідності арешту. Будь-яких даних про наявність доказового значення вилученого майна слідчим не вказано в клопотанні та не надано при розгляді клопотання в суді. Вилучені грошові кошти, в сумі 20000 грн. є власними заощадженнями ОСОБА_8 . Слідчий не надав жодних доказів, що вони отримані внаслідок незаконної діяльності. Також слідчим на зазначено чи були вони знаряддям вчинення кримінального правопорушення та які сліди зберегли на собі, як того вимагає ст. 98 КПК України для визнання матеріального об`єкту речовим доказом. Слідчому було відоме джерело походження грошових коштів під час проведення обшуку. Вважає, що будь-які підстави для накладення арешту на його майно відсутні.

Вислухавши доповідь судді, пояснення адвоката, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що СВ Індустріального ВП ГУНП України в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220530001358 від 13.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

18.07.2018 слідчий СВ Індустріального ВП ГУНП України в Харківській області ОСОБА_9 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт вилученого 17.07.2018 в ході обшуку майна за адресою: АДРЕСА_1 майна.

Слідчий зазначив, що вилучене майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки в сукупності є матеріальними об`єктами, які використовувались як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються в рамках зазначеного кримінального провадження. З метою вилучення, а також запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі вказаного майна та його відчуження, просив накласти на нього арешт.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 17.07.2018 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: блокнот з рукописним записами; нетбук Lenovo IdealPad S100 з зарядним пристарієм до нього; мобільний телефон Nokia модель TA1010, Imei НОМЕР_1 з сім карткою «водофон» з № НОМЕР_2 та акумулятор BL-5CB; катка пам`яті Kingston 8Gb; грошові кошти в сумі 28900 грн.

Грошові кошти в сумі 8900 грн. визначено повернути власнику ОСОБА_8 .

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що слідчим доведено, що вищевказане майно, вилучене в ході обшуку, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, є підстави вважати, що це майно є доказом злочину, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вилучені, під час обушку предмети підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одних із яких є накладення арешту на майно.

Також судова колегія враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України для арешту майна не підтверджені матеріалами справи.

За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ст.ст.392,405,407,419,422,423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-

Судді-