Ухвала

від 05.09.2018 по справі 5/1595-28/271а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№5/1595-28/271А

У Х В А Л А

з питань ухвалення додаткового судового рішення

05 вересня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про винесення додаткового рішення та встановлення способу виконання постанови суду у справі за позовом Приватного підприємства "ТІМ" до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління Державного казначейства у Львівській області в особі Управління Державного казначейства у Франківському районі м. Львова, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуддизайн", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, за участю Прокуратури Франківського району м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання здійснити бюджетне відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Тім" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та Головного управління Державного казначейства у Львівській області в особі Управління Державного казначейства у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2006 № 12990/10/23-4/30275723 та зобов'язання здійснити бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 633917,00 грн.

Господарський суд Львівської області постановою від 03.04.2007 позовні вимоги задовольнив повністю.

28.03.2012 позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про винесення додаткового рішення та встановлення способу виконання постанови Господарського суду Львівської області від 03.04.2007 в частині здійснення бюджетного відшкодування з Державного бюджету України суми в розмірі 633917,00 грн. шляхом безспірного списання Управлінням Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області на користь Приватного підприємства "Тім" як відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

В обгрунтування заяви позивач покликається на те, що вимоги судових рішень не виконано і як наслідок, ПП ТІМ не може отримати бюджетне відшкодування, оскільки за змістом постанови господарського суду у Львівській області від 03 квітня 2007 року по справі №5/1595-28/271А дії органу Державного казначейства стосовно перерахування коштів з бюджетного рахунку на рахунок платника податку безпосередньо залежать від виконання податковим органом зобов'язання щодо надання відповідного висновку, а податковий орган відмовляється його надавати.

Львівський окружний адміністративний суд додатковою постановою від 01.10.2012 зазначену заяву задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.08.2013 залишив додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила їх в касаційному порядку.

За наслідками розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області Верховний суд прийняв постанову від 20.03.2018, якою додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013 у справі № 5/1595-28/271А скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 справу № 5/1595-28/271А прийнято до провадження та призначено судове засідання щодо розгляду питання про винесення додаткового рішення.

30.08.2018 за вх. № 27196 на адресу суду надійшли письмові пояснення Управління Державного казначейства у Франківському районі м. Львова, в якому покликається на наступне. Зазначає, що 17.10.2013 відповідно до п.23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, оригінал виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 5/1595-28/271А від 05.09.2013 та оригінал заяви ПП ТІМ щодо здійснення безспірного списання коштів державного бюджету в сумі 633917 грн. і інші документи, необхідні для виконання даного виконавчого листа, управлінням направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області. 13.03.2016 Державною казначейською службою України у Львівській області здійснено безспірне списання коштів згідно виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 5/1595-28/271А від 05.09.2013.

30.08.2018 протокольною ухвалою суду замінено Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

У відзиві на заяву про винесення додаткового рішення та встановлення способу виконання постанови Господарського суду Львівської області від 03.04.2007, Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області покликається на те, що у разі задоволення заяви позивача буде змінено основне рішення, що може призвести до порушення принципу законності та правової визначеності. Крім цього, відповідач додатково зазначає, що 13.03.2015 ПП ТІМ відшкодовано ПДВ в сумі 633917 грн. згідно платіжного доручення № 128946987.

У судове засідання учасники справи не прибули, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви.

05.09.2018 на адресу суду надійшло клопотання Управління Державного казначейства у Франківському районі м. Львова (за вх.№ 27889) та клопотання Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (за вх. № 27890) про розгляд справи без участі уповноважених представників. Водночас у поданих клопотаннях зазначено, що у зв'язку з виконанням постанови Господарського суду Львівської області від 03.04.2007, підстави для ухвалення додаткового судового рішення відсутні.

При розгляді заяви ПП "ТІМ" про винесення додаткового рішення та встановлення способу виконання постанови Господарського суду Львівської області від 03.04.2007 суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.03.2018 за результатами касаційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013 у справі № 5/1595-28/271А, та керується наступним.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо, зокрема, суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

За загальним правилом судження суду щодо способу виконання судового рішення належить до неосновних суджень (частина перша статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору).

Проте, в окремих випадках це судження є необхідним (основним), адже без нього рішення суду по суті справи є неповним і, відповідно, не може гарантувати ефективний захист прав позивача. Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги. Прийняття додаткового рішення необхідне також у тих випадках, коли спосіб судового захисту, хоч і закріплений у постанові, проте викладений неповно.

Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, в постановах від 20.04.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів, а також від 07.06.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства Атем-Франк до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетного відшкодування, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із зазначеним висновком правильним способом захисту платника податку на додану вартість є вимога про зобов'язання органу доходів і зборів до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

У цих рішеннях Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Статтею 124 Конституції України та статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору) встановлено, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору) передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту прав, свобод та інтересів позивача/стягувача. Під зміною слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для зміни способу чи порядку виконання судового рішення може бути неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів наявності обставин, які роблять виконання неможливим може змінити/встановити спосіб та порядок виконання рішення суду не змінюючи при цьому його змісту.

Верховний Суд України в постанові від 11.11.2014 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоград-Волинському районі Житомирської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії наголосив, що зміна на підставі статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору) способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору) при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Таким чином, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Львівської області від 03.04.2007 року суд постановив: визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 14.06.2006 року № 12990/10/23-4/30275723; зобов'язати ДПІ у Франківському року м. Львова та Головне управління державного казначейства у Львівській області в особі Управління Державного казначейства у Франківському районі м. Львова Головного управління Державного казначейства України у Львівській області здійснити на користь ПП Тім бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 633917 грн. з рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету.

ПП ТІМ у заяві від 28.03.2012 просить встановити спосіб виконання постанови Господарського суду Львівської області від 03.04.2007 в частині здійснення бюджетного відшкодування з Державного бюджету України суми в розмірі 633917,00 грн. шляхом безспірного списання Управлінням Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області на користь Приватного підприємства "Тім" як відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

З аналізу заявлених вимог та обгрунтувань позивача щодо необхідності встановлення способу виконання судового рішення, викладених у заяві від 28.03.2012, суд не вбачає доцільності у встановленні способу виконання постанови Господарського суду Львівської області від 03.04.2007 у спосіб, визначений заявником.

Разом з тим, при постановленні ухвали суд також враховує, що 13.03.2016 Державною казначейською службою України у Львівській області здійснено безспірне списання коштів згідно виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 5/1595-28/271А від 05.09.2013.

З огляду на вище викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про винесення додаткового рішення та встановлення способу виконання постанови Господарського суду Львівської області від 03.04.2007.

Керуючись ст.ст.241, 242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У х в а л и в :

У задоволенні заяви позивача про винесення додаткового рішення та встановлення способу виконання постанови суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський оружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний 10.09.2018.

Суддя В.М.Сакалош