Рішення

від 11.09.2018 по справі 905/969/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2018 Справа № 905/969/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Амстор (Ідентифікаційний код 32516492, адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Ленінградська, 27)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем (Ідентифікаційний код 39658682, адреса: 87548, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 41/41а, офіс 7а)

про: витребування майна та визнання права власності

за участю представників

від позивача : Головков О.М. (за довіреністю б/н від 10.07.2018);

від відповідача : Панков К.М. (за довіреністю б/н від 15.06.2017);

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Амстор звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н б/д про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем наступних транспортних засобів: автомобіль Land Rover Range Rover, 2010 року випуску, чорного кольору, VIN НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_6, державний номер НОМЕР_1; автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_7, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_2; автомобіль Skoda Superb, 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_3; автомобіль Skoda Superb, 2007 року випуску, сірого кольору, автомобіль Skoda Superb, 2007 року випуску НОМЕР_11, номер кузову НОМЕР_12, державний номер НОМЕР_4; автомобіль Skoda Superb, 2006 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_13, номер кузову НОМЕР_13, державний номер НОМЕР_5; визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" права власності на наступні транспортні засоби: автомобіль Land Rover Range Rover, 2010 року випуску, чорного кольору, VIN НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_6; автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_7, номер кузову НОМЕР_8; автомобіль Skoda Superb, 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10; автомобіль Skoda Superb, 2007 року випуску, сірого кольору, автомобіль Skoda Superb, 2007 року випуску НОМЕР_11, номер кузову НОМЕР_12; автомобіль Skoda Superb, 2006 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_13, номер кузову НОМЕР_13.

Позовні вимоги мотивовано тим, що особи з числа колишніх працівників підприємства на підставі підроблених документів здійснили незаконне відчуження автотранспортних засобів, перереєструвавши їх у МРЕО на свою користь, після чого здійснили їх відчуження на користь відповідача.

Правовими підставами позову визначено ст.ст.13, 129 Конституції України, ст.ст.15 - 20, 215, 216, 321, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2014, номер кримінального провадження 12014100050011851, протокол допиту свідка від 28.07.2016, висновок експерта від 09.06.2015 № 62/04-199 Науково-дослідного експертно-криміналістичного сектору № 3 відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ ГУМВС України в Дніпропетровській області, висновок експерта від 29.08.2016 № 13/1.1-375 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, реєстраційні картки ТЗ, накази ТОВ Торгівельний будинок Амстор у зв'язку з продажем, довіреності ТОВ Торгівельний будинок Амстор , заяви про зняття з обліку транспортних засобів, акти технічного огляду транспортного засобу, довідки-рахунки, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасові реєстраційні талони, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 29.05.2018 відкрито провадження у справі № 905/969/18; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.06.2018; визначено сторонам строк для подання суду відзиву, відповіді на відзив та ін., явка уповноважених представників сторін визнана необов'язковою.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивач невірно обрав спосіб захисту, оскільки у даному випадку норми ст. 392 Цивільного кодексу України до вимог про визнання права власності не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у позивача права власності на спірні автомобілі, відсутністю факту його оспорювання або невизнання відповідачем, наявності між позивачем та третіми особами зобов'язальних (договірних) правовідносин, незважаючи на відсутність таких відносин між позивачем та відповідачем.

Також відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки право власності позивача припинилось в силу закону у зв'язку з відчуженням спірних автомобілів на користь громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що є дійсними і не оспорюються сторонами. Копії карток транспортного засобу МРЕВ не підтверджують права власності позивача, а отже не є належними і допустимими доказами у справі.

На думку відповідача, державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією права власності на транспортний засіб і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб. У свою чергу, підтверджений матеріалами справи факт відсутності у позивача права власності на спірні автомобілі через його припинення виключає можливість застосування такого способу захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки володіння відповідача спірними автомобілями є законним. Відчуження спірних автомобілів за договорами купівлі-продажу, оформленими довідками-рахунками, здійснене саме позивачем (ТОВ Торгівельний будинок Амстор ) як власником, тобто особою, яка мала право його відчужувати, а не іншою особою, яка не була його власником, від свого імені. Перевищення повноважень представника, який діє від імені власника, не є відчуженням майна особою, яка не має права його відчужувати, що також виключає можливість застосування способу захисту, передбаченого ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Крім того відповідач заявляє про сплив позовної давності за цим спором.

На підтвердження заперечень надано суду: довідки-рахунки, роздруківки з ЄДРСР процесуальних документів судів по справах №№ 235/1687/17 від 10.04.2017, 219/3233/17 від 21.06.2017, 335/4325/17 від 10.05.2017, 236/1026/17 від 20.07.2017, 225/1674/17 від 01.08.2017, постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2016, від 12.04.2016 у справі № 922/6139/15, від 25.02.2015 у справі № 925/11/14, від 05.09.2017 у справі № 910/32493/15, від 01.08.2017 у справі № 29/5005/6381/2011, від 14.06.2016 у справі № 922/4741/15, від 18.03.2015 у справі № 914/3484/13, від 25.09.2012 у справі № 5024/341/2012, постанову Верховного суду України від 23.12.2014 № 3-191г14, відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ Ейтіем .

В підготовчому засіданні 20.06.2018 оголошено перерву до 23.07.2018, явка представників сторін визнана необов'язковою.

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача в частині вимоги про визнання права власності зазначає, що вимога титульного володільця про визнання права власності є додатковою до вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння і є такою, що супроводжує віндикаційний позов, про що також вказано у постанові Верховного суду України від 18.12.2013 у справі № 6-104цс13, а у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 № 5 визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України) і суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. У даному випадку придбання третіми особами автотранспортних засобів, які належать позивачу, у осіб, які не мали права їх відчужувати, підтверджується показами виконавчого директора ТОВ Торгівельний будинок Амстор ОСОБА_8, та матеріалами почеркознавчих експертиз, відповідно висновків яких підписи у документах щодо відчуження автотранспортних засобів виконані не ОСОБА_8 Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Також позивач зазначає, що про порушення свого права та осіб, які його порушили, він довідався лише у вересні 2016 року після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12014040000000109, яке у теперішній час об'єднане з кримінальним провадженням № 12014100050011851, тому позовна давність ним не пропущена. Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, тому положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються.

За клопотання позивача від 27.06.2018 № 1-27/06 (вх.№ 13720/18 від 02.07.2018) до справи приєднано документи щодо первинної реєстрації спірних автотранспортних засобів.

20.07.2018 відповідачем подано суду письмові заперечення щодо пояснень, міркувань та аргументів ТОВ Торгівельний будинок Амстор , які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 23.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 09.08.2018; запропоновано позивачу надати суду належним чином засвідчену копію довіреності на ОСОБА_8, засвідчену приватним нотаріусом Хмельницьким О.О. від 08.12.2013 № 6241 та відповідний витяг з реєстру правочинів; явка представників сторін визнана необов'язковою.

На виконання вимог суду позивачем за клопотанням від 09.08.2018 надано до матеріалів справи скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей № 37131750 від 06.08.2018.

Ухвалою від 09.08.2018 закрито підготовче провадження у справі № 905/969/18, призначено розгляд справи по суті на 04.09.2018; явка представників сторін визнана необов'язковою.

В судовому засіданні 04.09.2018 оголошено перерву до 11.09.2018 з технічних причин.

Представник позивача в судове засідання 11.09.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2018 з'явився, проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі довідки-рахунку серії ВІА №946226 від 10.01.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр легковий автомобіль Land Rover Range Rover, двигун V-4999, номер кузову НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) САТ 071352 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_6. В подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094856 від 04.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) СХХ 754386, був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946223 від 10.01.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр легковий автомобіль Daewoo Lanos, двигун V-1498, номер кузову НОМЕР_8, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_14 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_10. В подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094826 від 01.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_15 був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946765 від 16.01.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр легковий автомобіль Skoda Superb, двигун V-1781, номер кузову НОМЕР_10, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_16 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_3. В подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094855 від 04.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_17, був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946769 від 16.01.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр легковий автомобіль Skoda Superb, двигун V-1781, номер кузову НОМЕР_11, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_18 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_4. В подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094856 від 04.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_19, був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946763 від 16.01.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр легковий автомобіль Skoda Superb, двигун V-1781, номер кузову НОМЕР_13, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_20 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_5. В подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 132991 від 24.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_21, був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладаються шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів №1388, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 (в редакції, чинній на момент вчинення правочинів) документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

За своїм правовим змістом довідка-рахунок є документом, який підтверджує вчинення факту купівлі-продажу автомобіля та відповідає ст. 655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.2014 закріплено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

За умовами ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються під інших індивідуальними ознаками: єдині у своєму роді, відрізняються від інших кількома ознаками, вирізнені із загальної маси речей цього роду. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов'язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Така правова позиція відображена в постанові Верховного суду України від 23.12.2014 №3-191г14).

Факти наявності договорів купівлі-продажу автомобілів, укладених між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що оформлені у формі довідок-рахунків, підтверджується матеріалами справи та визнаються сторонами.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, матеріалами справи підтверджений факт припинення права власності позивача на спірні автомобілі внаслідок їх відчуження фізичним особам на підставі правочинів (договорів купівлі-продажу, оформлених довідками-рахунками), правомірність яких презюмується в силу ст. 204 ЦК України, та, відповідно, факт набуття права власності на автомобілі фізичними особами, які придбали їх у позивача, правомірність якого презюмується в силу ст. 328 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів визнання таких договорів купівлі-продажу у формі довідок-рахунків, укладених між позивачем та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 недійними у судовому порядку, тому позивачем не доведено, що спірне рухоме майно вибуло у нього з володіння поза волею ТОВ ТД Амстор .

Матеріали справи не містять доказів оспорювання або невизнання відповідачем права власності позивача або докази втрати останнім документа, який засвідчує право власності.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Посилання позивача на те, що відчуження спірних автомобілів відбулось на підставі підроблених документів, внаслідок незаконних дій колишніх працівників підприємства позивача, суд не приймає, з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з незаконним вибуттям автотранспортних засобів з власності за зверненням позивача було розпочато кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040000000109 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 357, 191 Кримінального кодексу України. На теперішній час вказане кримінально провадження об'єднано з кримінальним провадженням №12014100050011851, досудове розслідування по якому здійснює Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Статтею 62 Конституції України закріплено принцип презумпції невинуватості: "особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду".

Констатація ймовірного знання, що допускає сумніви стосовно невинуватості особи, суперечить принципу презумпції невинуватості, який приписує вважати невинуватість достовірною виключно до набрання обвинувальним вироком законної сили.

Відповідно до частини 6 стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто підставами звільнення від доказування є визначені у цій нормі судові рішення: вирок суду, ухвала суду про закриття кримінального провадження, постанова суду.

Натомість позивач, посилаючись на встановлення певних фактів, обґрунтовує це наявністю кримінального провадження, протоколом допиту свідка від 28.07.2016 - комерційного директора ТОВ Торгівельний будинок Амстор ОСОБА_8, висновками судово-почеркознавчої експертизи №62/04-199 від 09.06.2015 та №13/1.1-375 від 29.08.2016, проведених в ході досудового слідства в рамках кримінального провадження №12014040000000109.

Враховуючи відсутність обвинувального вироку суду, факт відчуження спірних автомобілів на підставі підроблених документів, внаслідок незаконних дій колишніх працівників підприємства, а також обставина відсутності волевиявлення власника (позивача) на відчуження спірних автомобілів станом на день винесення рішення не є встановленими та доведеними. Що стосується висновків судово-почеркознавчої експертизи, суд їх не приймає, оскільки експертизи не проводились в межах даної господарської справи і питання про призначення такої експертизи сторонами не ставилось.

Існування в Єдиному державному реєстрі запису про кримінальне провадження не може бути належним доказом існування події кримінального правопорушення, вибуття автомобіля з володіння позивача внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки складу злочину, поза його волею, оскільки прийняття та реєстрація заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а також внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є обов'язком слідчого, прокурора відповідно до ст. 214 КПК України.

Стосовно вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.п. 19, 23 Постанови Пленуму №5 від 07.02.2014 застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК (п. 21 Постанови Пленуму №5 від 07.02.2014).

Як зазначалось вище, право власності позивача припинилось в силу закону у зв'язку з відчуженням спірних автомобілів на користь фізичних осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджується наявними договорами купівлі-продажу, оформленими довідками-рахунками, що є дійсними та не оспорюються сторонами.

Позивач посилається на те, що право власності на спірні автомобілі підтверджується реєстраційними картками транспортних засобів МРЕВ, однак суд не погоджується з такими доводами з наступних підстав:

В п. 25 Постанови Пленуму №5 від 07.02.2014 встановлено, що особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача. Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.

Водночас, за приписами ст. 34 Закону України Про дорожній рух державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

В п. 7 Порядку №1388 встановлено, що експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Тобто, законодавством України передбачена державна реєстрація транспортних засобів, а не реєстрація прав власності на них. Цивільний кодекс України передбачає реєстрацію прав лише на нерухоме майно і з цим фактом пов'язує перехід права власності на нього.

Отже, чинне законодавство України не пов'язує правову природу реєстрації транспортних засобів з переходом права власності на них. Право власності на автомобілі перейшло до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 саме на підставі договорів купівлі-продажу автомобіля, а не з моменту реєстрації транспортних засобів, оскільки реєстрації підлягає сам транспортний засіб, а не право власності та нього, що здійснюється з метою обліку вказаного транспортного засобу та надає право його експлуатувати. Таким чином, надані позивачем реєстраційні картки ТЗ такими доказами не є. Крім того, позивачем не надано суду оригіналів документів для огляду, які долучено до справи у копіях, тому надані позивачем докази не є належними.

Враховуючи викладене, накази та довіреності на зняття з обліку та здійснення реєстрації автомобілів, навіть якщо вони містять підроблені реквізити (що до того ж, станом на час винесення рішення, не доведено у встановленому законом порядку), не можуть підтверджувати відсутність волевиявлення власника саме на відчуження спірних автомобілів.

Оскільки матеріалами справи підтверджений факт відсутності у позивача права власності на автомобілі через його припинення, то відсутні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України.

Разом з тим, суд зазначає, що можливість захисту права шляхом подання віндикаційного позову обумовлюється фактом відчуження майна особою, яка не мала права його відчужувати.

Натомість, відчуження спірних автомобілів за договорами купівлі-продажу, оформленими довідками-рахунками, здійснене саме позивачем як власником, тобто особою, яка мала право його відчужувати, а не іншою особою, яка не була його власником, від свого імені.

Перевищення повноважень представника, який діє від імені власника, не є відчуженням майна особою, яка не має права його відчужувати, що також виключає можливість застосування способу захисту, передбаченого ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Крім того, в ч.3 ст. 92 ЦК України встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Оскільки позов не підлягає до задоволення з інших підстав, суд не може задовольнити заяву відповідача про застосування при розгляді справи норм права про позовну давність, оскільки станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, його права не були порушені відповідачем.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Амстор , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем м. Маріуполь, Донецька область про витребування майна та визнання права власності відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту у порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2018.

Суддя Н.В. Величко