Рішення

від 25.06.2007 по справі 26/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

25.06.07                                                                                          

Справа № 26/206

За позовом: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква Київської області

до відповідача1:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Жовква Львівської області

до відповідача2:

Відкритого акціонерного товариства „Львівхім”, м. Львів

Про витребування

майна з чужого незаконного володіння

Суддя  Ю.Б. Деркач

при

секретарі: Боровець Я.

Представники:

від позивача ОСОБА_3

-представник              

від відповідача1 ОСОБА_2

-СПД

від відповідача2

не з'явився 

Представникам сторін роз'яснено їх

права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК

України.

Суть спору: Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1, м. Біла Церква Київської області звернулася до

господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Жовква

Львівської області та Відкритого акціонерного товариства „Львівхім”, м. Львів

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 16.06.2007 р.

порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на

22.06.2007 р. В судовому засіданні 22.06.2007 р. оголошувалась перерва до

25.06.2007 р.

В судовому засіданні представник

позивача позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві від 22.05.2007

р. та пояснив, що на підставі укладеного з відповідачем1 договору оренди від

11.01.2007 р. він завіз та передав на зберігання відповідачу1 автомобільні шини

в кількості 9143 шт. Позивач з'являвся 16.05.2007 р. та 22.05.2007 р. до

відповідача1 вивезти своє майно з орендованого складу, однак, всупереч умовам договору,

склад був зачинений. Пізніше позивачу стало відомо, що належні йому

автомобільні шини безпідставно вилучені податковим органом та передані на

зберігання відповідачу2. Посилається на рішення господарського суду Львівської

області від 07.06.2007 р., яким розірвано договір оренди від 11.01.2007 р.,

визнано за позивачем право власності на вказані автомобільні шини в кількості

9143 шт. та встановлено, що відповідач2 незаконно та безпідставно володіє

належним позивачу майном. Просить позов задоволити.

Відповідач1 позов заперечив з

мотивів, зазначених у відзиві від 22.06.2007 р. Визнавши факт отримання від

позивача зазначених автомобільних шин ствердив, що вони були вилучені у нього

працівниками податкового органу та передані відповідачу2. З метою захисту інтересів

позивача відповідач1 підписав із відповідачем2 акти передачі на зберігання.

Зазначив також, що майно позивача не втрачено, а весь товар, отриманий ним від

позивача за актами від 16.01.2007 р., 19.01.2007 р., 03.02.2007 р., 06.02.2007

р., 09.02.2007 р. та доданими до них специфікаціями від 15.01.2007 р.,

18.01.2007 р., 02.02.2007 р., 05.02.2007 р., 08.02.2007 р. передано ним на

зберігання відповідачу2, де він зберігається окремо від іншого майна. У

вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник відповідача2 після

оголошено перерви в судове засідання не з'явився, позов заперечив з мотивів,

вміщених у відзиві НОМЕР_1 від 21.06.2007 р. та пояснив, що автомобільні шини в

кількості 9143 шт. передані йому не позивачем, а податковим органом на підставі

договору оренди складу для зберігання майна від 22.02.2007 р. На момент

завезення майна він не знав і не міг знати про їх належність позивачу, тому

відповідач2 прав позивача не порушував. Вважає, що відповідач2 не може бути

зобов'язаний передати позивачу майно, а може лише повернути це майно у

встановленому порядку податковому органу. Просить у задоволенні позову

відмовити.

Відповідно до ст. 75 ГПК України

суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача2 за

наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і

вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив

наступне:

Матеріалами справи підтверджується,

що позивач є власником автомобільних шин в кількості 9143 штуки із визначеними

у довідках, актах та специфікаціях марок і типорозмірів. 11.01.2007 р. між

позивачем (орендар) та відповідачем1 (орендодавець) укладено договір оренди

нежитлових приміщень площею 800 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 з метою зберігання

належного орендарю майна (непродовольчі товари). При цьому орендодавець

зобов'язався забезпечити охорону об'єкта, що орендується та схоронність

належного орендарю майна (п. 6.4). Позивач у відповідності до актів від

16.01.2007 р., 19.01.2007 р., 03.02.2007 р., 06.02.2007 р., 09.02.2007 р. та

доданих до них специфікацій від 15.01.2007 р., 18.01.2007 р., 02.02.2007 р.,

05.02.2007 р., 08.02.2007 р. завіз та передав відповідачу1 на зберігання

зазначені у вказаних актах та доданих до них специфікаціях 9143 автомобільні

шини. Крім того, між позивачем та відповідачем1 08.02.2007 р. підписано

зведений акт та зведену специфікацію до договору оренди від 11.01.2007 р.,

якими підтверджено отримання відповідачем1 на склад від позивача зазначених

автошин.       19.02.2007 р. працівники

Червоноградського ВПМ УПМ ДПА у Львівській області на підставі дозволу

Червоноградського міського суду від 16.02.2007 р. провели огляд нежитлових

приміщень за адресою АДРЕСА_1. Належні позивачу автомобільні шини були вилучені

зі складу відповідача1 та передані відповідачу2. При цьому відповідачами

підписано акти передачі на зберігання від 22.02.2007 р., 23.02.2007 р.,     24.02.2007 р., 26.02.2007 р. та 27.02.2007

р., згідно із якими відповідачем2 отримано всі автомобільні шини, що були

завезені позивачем на орендований у відповідача1 склад. Дані, вміщені у

вказаних актах, відповідають даним, вміщеним у специфікаціях від 15.01.2007 р.,

18.01.2007 р., 02.02.2007 р., 05.02.2007 р., 08.02.2007 р. та зведеній специфікації

від        08.02.2007 р.

Зазначені обставини встановлені

рішенням господарського суду Львівської області по справі 1/508-11/168 від

07.06.2007 р., прийнятим за результатом розгляду спору за участю тих самих

сторін, яке набуло законної сили. Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені

рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори)

під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, вказаним рішенням суду

встановлено, що вилучені автошини були розміщені податковим органом в окремому

приміщенні складу «Молодечно», належному відповідачу2. Протоколи арешту майна

та передачі його на зберігання в порядку ст. 126 КПК України не оформлювались.

Опис майна та його попередня оцінка в порядку, встановленому Постановою

Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 р., наказом ДПА України № 18

від 19.01.2007 р. не проводились. З наявних постанов про відмову в порушенні

кримінальної справи випливає відсутність ознак складу злочину та відсутність на

дату розгляду справи судом процедури дізнання чи слідства. Дане майно також не

вилучалось у порядку ст. 265 КУпАП. Належні позивачу автошини станом на дату

розгляду справи судом знаходяться у володінні відповідача2, майно передавалось

відповідачу2 податковим органом не як безхазяйне та не для його подальшої

реалізації. Посилання на необхідність відповідального зберігання відповідачем2

зазначеного майна на підставі угоди про зберігання та реалізацію безхазяйного

та іншого майна, що належить або переходить у власність держави спростовується

також фактом укладення цього договору 14.03.2007 р., тобто вже після розміщення

автошин в орендованих у відповідача2 приміщеннях. Зазначені автошини не

передавались відповідачу2 у порядку та на підставі вказаної угоди. Передача

автомобільних шин відповідачу2 здійснена на підставі договору оренди складу для

зберігання майна від 22.02.2007 р., який станом на дату розгляду справи судом

розірвано у встановленому порядку згідно чинного законодавства. Не зважаючи на

наявність укладеної відповідачем2 з податковим органом типової угоди про

зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або

переходить у власність держави НОМЕР_2 від 14.03.2007 р., передбачений нею

порядок оформлення передачі майна не застосовано. Відповідно, щодо вказаного

майна відповідач2 не несе обов'язку по його відповідальному зберіганню. Дані

факти та висновки підтверджуються також матеріалами даної справи.

Матеріали справи свідчать, що

власником автошин в кількості 9143 штук, зазначених у зведеній специфікації від

08.02.2007 р., які зберігаються в належному відповідачу2 складі «Молодечно»в

АДРЕСА_2 окремо від іншого майна, є позивач. Належних доказів зворотнього суду

не надано.

Наявність передбачених законом

підстав для утримання відповідачем2 майна власника всупереч його волі судом не

встановлена. Навпаки, рішенням господарського суду Львівської області по справі

№ 1/508-11/168 від 07.06.2007 р. встановлено відсутність належних правових

підстав для утримання автошин відповідачем2. Згідно із ст. 33 ГПК України,

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог та заперечень.

Твердження відповідача2 щодо

неможливості передачі ним автошин позивачу не заслуговують на увагу. Податковий

орган не є власником товару, з матеріалів справи вбачається відсутність

будь-яких обтяжень даного товару, а тому відповідач2 зобов'язаний на вимогу

позивача повернути майно саме йому.

Згідно ст. 321 ЦК України право

власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права

чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або

обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України лише власникові належать права володіння,

користування та розпоряджання своїм майном. При цьому, на зміст права власності

не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст. 387 ЦК

України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без

відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України,

кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,

невизнання або оспорювання. Стаття 16 ЦК України передбачає, що цивільне право

може захищатись, зокрема, припиненням дій, що порушують право.

Відповідно до ст. 33 ГПК України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками

судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України

господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що

позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення

повністю.

Оскільки спір виник з вини

відповідача2, то судові витрати по справі слід покласти на нього.

З огляду на викладене, керуючись

ст.ст. 15, 16, 321, 387 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84,

85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов

задоволити повністю.

2.          Зобов'язати

Відкрите акціонерне товариство «Львівхім»(м. Львів, вул. Механічна, 2, код

ЄДРПОУ 01882344) передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_3,

ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3) автомобільні шини в кількості

9143 шт. згідно зведеної специфікації від 08.02.2007 р., які знаходяться на

складі ВАТ «Львівхім»«Молодечно»по АДРЕСА_2.

3.          Стягнути з

Відкритого акціонерного товариства „Львівхім”, м. Львів, вул. Механічна, 2 (р/р

26003301413817 в Промисловому БВФ „ЛЦВ ПІБ” м. Львова, МФО 325633, код ЄДРПОУ

01882344) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3 (відомості про

банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний номер платника податків

НОМЕР_3) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.

  Накази видати згідно ст. 116 ГПК

України.

 Суддя