Постанова

від 18.09.2018 по справі 495/63/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Маслова Р.Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

позивач - ОСОБА_2

відповідач - Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2017 року в складі судді Боярського О.О.,

в с т а н о в и в:

05.01.2017 ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з позовом до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання незаконним, скасування наказу від 30.11.2016 №505-к Про звільнення директора Долинівської школи І-ІІ ступеня , виданого Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації; поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

05.01.2017 до суду звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання незаконним, скасування наказу від 30.11.2016 №506-к Про звільнення вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня , виданого Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації; поновлення ОСОБА_2 на роботі у Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності та кваліфікації вчителя української мови та літератури; зобов'язання здійснити розрахунок та виплатити середньомісячний заробіток на час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.2017 вказані цивільні справи об'єднані в одне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30.11.2016 № 505-к було звільнено ОСОБА_1 з посади директора Долинівської школи І-ІІ ступеня, та наказом № 506-к було звільнено ОСОБА_2 з посади вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП. Відповідачем в порушення вимог п.1 ч.1,2 ст.40 КЗпП не були запропоновані вільні посади, звільнення відбулося без згоди профспілкового комітету. Вважають, що оскаржувані накази про звільнення прийняті з порушенням ст.ст.49-2,43 КЗпП України, тому підлягають скасуванню, а позивачі підлягають поновленню на посаді.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2017 року позовні заяви задоволені частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ №505-к від 30.11.2016, виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Про звільнення директора Долинівської школи І-ІІ ступеня ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на роботі у Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності, кваліфікації та посади; зобов'язано Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (вул. Свято-Георгіївська №13, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, код ЄДРПОУ 02145116) здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу; стягнуто з Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (вул. Свято-Георгіївська №13, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, код ЄДРПОУ 02145116) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень; визнано незаконним та скасовано наказ №506-к від 30.11.2016, виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Про звільнення вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступенів ОСОБА_2 ; поновлено ОСОБА_2 на роботі у Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності та кваліфікації вчителя української мови та літератури; зобов'язано Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (вул. Свято-Георгіївська №13, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, код ЄДРПОУ 02145116) здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу; стягнуто з Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (вул. Свято-Георгіївська №13, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, код ЄДРПОУ 02145116) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_2) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень; в задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації 01.12.2017 подав апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом не враховано та не надано належної правової оцінки письмовим доказам і обставинам, що були зазначені відповідачем та які спростовують твердження позивача; при звільненні двох позивачів від загального числа найманих працівників у складі 1492 осіб, у відповідача не виникло жодних зобов'язань про повідомлення місцевого центру зайнятості за встановленою формою про вивільнення працівників; відповідач не міг і не мав права запропонувати позивачам нове робоче місце у вказаній установі на підставі ліквідації Долинської ЗОШ І-ІІ; на підтвердження одержання трудової книги працівник лише розписується в книзі обліку руху трудових книжок без зазначення дати отримання працівником трудової книжки після звільнення; судом не з'ясовано факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, оскільки в позові не міститься посилань чи роз'яснень в чому полягає ця шкода; судом не надано належної правової оцінки твердженню відповідача про пропуск строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Не погодившись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін. При цьому посилається на те, що доводи відповідача, щодо ліквідації Долинської ЗОШ І-ІІ спростовуються відсутністю відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи; відповідач не надав пояснень відсутності згоди профспілкової організації про звільнення позивачів; відповідач не повідомив у встановлений термін про наступне можливе звільнення, не запропонував іншого робочого місця, не повідомив місцевого центру зайнятості за встановленою формою про вивільнення працівників, не провів належних розрахунків з позивачами; заподіяна моральна шкода ґрунтується на душевних стражданнях від протиправних дій відповідача, порушенні нормальних життєвих зв'язків, погіршенні матеріального становища, неможливості реалізувати свої професійні можливості.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 01.09.1995 на підставі наказу № 248 по Білгород-Дністровському РВО, ОСОБА_1 переведено з посади вчителя української мови та літератури на посаду директора Долинівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня, в с.Долинівка, Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.19).

14.08.2006 на підставі наказу №138-к ОСОБА_2 було прийнято на посаду вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня в с.Долинівка, Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.114).

Рішенням Маразліївської сільської ради від 25.07.2016 №212- VII Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації була проведена процедура ліквідації навчальних закладів, припинена діяльність Долинівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області, яка є комунальною власністю територіальної громади Маразліївської сільської ради (а.с.7).

Наказом відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 26.09.2016 №208/1-08 Про приведення у відповідність та затвердження структури відділу освіти і науки" була затверджена структура відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та проведено скорочення посад з подальшим вивільненням працівників шкільних та дошкільних начальних закладів, розташованих на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

02.12.2016 згідно наказу №505-к відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30.11.2016 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Долинівської школи І-ІІ ступеня, на підставі п.1 ст.40 КЗпП в зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників (а.с. 4).

02.12.2016 згідно наказу №506-к відділу освіти, науки молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30.11.2016 року, ОСОБА_2 було звільнено з посади вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня, на підставі п.1 ст.40 КЗпП в зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників (а.с. 103).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства України щодо:

- повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в термін не пізніше ніж за 2 місяці до звільнення з наказом про наступне можливе звільнення;

- надання відомостей місцевому центру зайнятості за встановленою формою про вивільнення працівників;

- запропонування позивачам іншого місця роботи у вказаній установі;

- видачі належним чином оформлених трудових книжок;

- проведення розрахунків у строки, передбачені ст.116 КЗпП.

Крім того, суд першої інстанції вважав не пропущеним строк звернення до суду через відсутність у відповідача достовірних доказів видачі трудових книжок в день звільнення.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду неможна, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП, встановлено, що звільнення, зокрема з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, тому одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Вбачається зі справи, що у передбачений законом спосіб відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було запропоновано вакантних місць, що є обов'язковим за наявності таких у разі звільнення працівника з підстав п.1ст.40 КЗпП.

Не може бути прийнятий до уваги лист - відповідь на запит начальника Управління освіти, культури, сім'ї, молоді та спорту від 09.11.2016 №125 про те, що деякі з працівників, які працювали в закладах, що ліквідуються, працевлаштовані (а.с.85,т.1), оскільки такий лист не може бути доказом запропонування вільних посад саме позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Таким чином, в зазначеній частині висновків суд дійшов вірного висновку про недотримання Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації порядку звільнення працівників і доводи апеляційної інстанції їх не спростовують.

В решті висновки суду на законі не ґрунтуються, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вважав встановленим факт неповідомлення в строк за 2 місяці про наступне звільнення, і не прийняв до уваги докази відповідачів про направлення попереджень на адресу позивачів рекомендованим листом. При цьому факт попередження про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оспорювався, такі доводи в позовній заяві як підстава позову відсутні, копії попереджень долучені позивачками до позовних заяв (а.с.13,111,т.1), відтак були наявними у них, і матеріали справи містять заяви, в яких про факт попередження в серпні 2016 року ними визнавався у власних заявах (а.с.66,т.1).

Зважаючи на такі обставини, та не спростування підписів позивачів на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, висновки суду щодо непопередження про наступне звільнення не відповідають обставинам справи.

Неповідомлення Центру зайнятості про вивільнених працівників, не проведення розрахунку у встановлений строк - не є підставою для поновлення на роботі працівника, а претензії по виплатах можуть бути приводом для звернення до суду із відповідними вимогами, у цій справі вони предметом розгляду не були, тому також безпідставно стали підставою для задоволення позову.

Незважаючи на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд у резолютивній частині рішення обмежився зобов'язанням відповідача здійснити такі без визначення суми стягнення, не здійснив розрахунку, що є ознакою невиконуваності рішення суду та невідповідності його вимогам законності та обґрунтованості.

Висновок суду про дотримання позивачами строку звернення до суду також слід вважати суперечливим.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду 05.01.2017, ознайомлені з наказами про звільнення 02.12.2016, та визнали факт пропуску строку шляхом подачі заяв про його поновлення, посилаючись на фактичне ознайомлення з наказами про звільнення 13.12.2016 та очікування відповідей.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про ознайомлення з наказами 13.12.2016 не відповідають дійсності, а строк звернення вважав дотриманим через відсутність доказів видачі трудових книжок.

При цьому факт отримання трудових книжок не оспорювався позивачками, їх копії із записами про звільнення первісно долучені до позовних заяв, такі ж відомості вбачаються з журналу видачі книжок, якому суд оцінки не надав, пославшись на незрозумілість для суду.

З огляду на викладене, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду не може вважатися законним та обгрунтованим, тому підлягає скасуванню із ухваленням нового.

Надаючи оцінку підставам позову про незаконність звільнення через незапропонування вільних посад, відсутність згоди профспілкового комітету на звільнення, відсутність ознак ліквідації шкільного закладу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадку ліквідації підприємства, установи, організації, тому відповідач мав право згоду не отримувати.

З матеріалів справи видно, що рішенням Маразліївської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області 25.07.2016 припинено діяльність юридичних осіб, які є комунальною власністю територіальної громади Маразліївської сільської ради, серед яких Долинівська загальноосвітня школа І-ІІ ступеня Білгород - Дністровського району Одеської області, на час вирішення спору рішення не скасоване. Наказом відділу освіти і науки Білгород - Дністровської районної державної адміністрації від 26.09.2016 скорочено низку посад, серед яких посади позивачів. Докази наявності ознак того, що ліквідація не відбулася, відсутні.

Разом із тим, відповідачем не надані докази запропонування вільних посад позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також докази, що такі були відсутні. Як встановлено, лист - відповідь на запит начальника Управління освіти, культури, сім'ї, молоді та спорту від 09.11.2016 №125 про працевлаштування інших працівників (а.с.85,т.1) доказом таких обставин не є, тому доводи про недотримання процедури звільнення з таких підстав відповідають обставинам справи.

Проте задоволення позову унеможливлене в зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Відповідно до ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтями 228,223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду 05.01.2017, звільнені наказами 02.12.2016, на відповідних наказах поставили підпис про ознайомлення з ними 02.12.2016 (а.с.223,224,т.1).

Поясненнями в судовому засіданні, письмовою заявою від 09.08.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що трудові книжки були їм вручені одночасно з ознайомленням із наказами про звільнення, а у копіях журналу про отримання трудових книжок є лише дата наказу 02.12.2016.

З приводу зазначених обставин судом першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_3, яка факт підписання заяв 13.12.2016 не підтвердила, посилаючись, що не пам'ятає дату ознайомлення, і суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо ознайомлення з наказами саме 13.12.2016 не відповідають дійсності , такі висновки суду не були оскаржені ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власноруч поставили підпис датою 02.12.2016, ОСОБА_1 працювала на посаді директора школи, а ОСОБА_2 - вчителя, відтак за рівнем освіти не могли не усвідомлювати очевидність невідповідності дати підписання фактичній даті ознайомлення в разі відповідності таких тверджень дійсності.

Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

Законні підстави допитувати на стадії апеляційного розгляду свідка ОСОБА_4 відсутні з огляду на приписи ч.2ст.78,ст.367 ЦПК, про що зазначено в ухвалі суду про відмову в задоволенні клопотання.

Виходячи з правила про доупустимість доказів, відсутність письмових доказів про ознайомлення з наказами про звільнення 13.12.2016, суд вправі виходити лише з наявних письмових доказів, які не спростовані стороною, тому факт звернення до суду із пропуском строку слід вважати встановленим, а доводи апеляційної скарги в цій частині обгрунтованими.

В свою чергу, посилання позивачів на те, що причиною пропуску строку також було очікування відповідей, які зазначені ними у додатках до заяви (а.с.48,56-68,144-159, т.1), не можуть бути підставою поновлення строку, виходячи з наступного.

Так, відповідь Заступника Департаменту управління нормативності та якості освіти від 08.08.2016, 16.08.2016, Головного управління Держпраці від 10.10.2016, Одеської обласної організації профспілки від 16.08.2016, Міністерства освіти і науки від 25.07.2016 мали місце до звільнення, тому правого значення для поновлення строку не мають, а відповіді Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 06.02.2017 та 03.04.2017 надані вже після звернення до суду із позовом, тому їх відсутність не була перешкодою звернення.

Відповідь 27.12.2016 не містить жодного висновку, який міг бути обґрунтуванням пропуску строку, а сам факт посилання на сукупність всіх відповідей, частина яких мала місце до звільнення, а частина - після звернення до суду, в свою чергу, не робить такі доводи переконливими.

Отже, за датою отримання та змістом відповідей останні не можуть бути поважною причиною для поновлення строку, на виниклі правовідносини не впливають. Зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства, відсутність у суду повноважень посилатися на інші обставини поважності причин пропуску строку звернення до суду ніж ті, що визначені позивачами, та в межах наданих доказів, у задоволенні позову слід відмовити через пропуск ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 374,376,382,383,384 ЦПК, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2017 року скасувати .

В задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду, в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород - Дністровської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, визнання наказів незаконними, їх скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити через пропуск строку звернення до суду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: