Рішення

від 20.09.2018 по справі 902/145/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2018 р. Cправа № 902/145/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Салько", с.Хоменки Шаргородського району Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський", с.Лозова Шаргородського району Вінницької області

про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський", с.Лозова Шаргородського району Вінницької області

до приватного підприємства "Салько", с.Хоменки Шаргородського району Вінницької області

про визнання частково недійсним договору суборенди землі

за участю представників:

приватного підприємства "Салько" - ОСОБА_1, діє за довіреністю;

товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" - ОСОБА_2, діє за дорученням

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Салько" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" про розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 та зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради загальною площею 65,3000 га ріллі, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що за умовами п.9 та п.11 договору суборенди відповідач мав сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі щомісячними платежами в розмірі 3041,39 грн на розрахунковий рахунок позивача, що уточнюється на момент сплати. Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань, починаючи з моменту прийняття земельної ділянки в суборенду за актом приймання-передачі об'єкту оренди від 08.10.2013, не виконував, жодного платежу не здійснив, доказом чого є виписка з рахунку, відкритого у Вінницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2012 по 23.01.2018.

З огляду на істотне порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань, 30.01.2018 на його адресу було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору разом з проектом відповідної угоди.

Також позивач вважає, що в зв'язку з реорганізацією суборендаря з приватного підприємства "Боровський" на товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський" договір суборенди землі від 08.10.2013 підлягає розірванню на підставі абз.1 п.41.

Ухвалою суду від 27.03.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №902/145/18; справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у наданому до суду 12.06.2018 відзиві на позовну заяву б/н від 12.06.2018 проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

Останній не погоджується з твердженням позивача стосовно того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський" не виконувало обов'язки по сплаті орендної плати, оскільки, за домовленістю сторін, суборендар вносив грошові кошти безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, яким є держава. Відповідач зазначає, що на виконання п.11 договору суборенди від 08.10.2013, згідно якого позивач мав уточнити розрахунковий рахунок, на який мали надходити дані кошти, останній передав суборендарю примірник оригіналу договору оренди землі від 25 жовтня 2012 року. На рахунок орендодавця товариством з обмеженою відповідальністю перераховувались орендні платежі, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 2013 року по теперішній час.

Окрім цього, саме суборендар стосовно земельної ділянки, яка є об'єктом договору суборенди від 08.10.2013, подавав податкові декларації з плати за землю до податкових органів.

З моменту укладення спірного договору суборенди землі та до моменту звернення позивача з пропозицією щодо його дострокового розірвання, останній жодних претензій до відповідача з приводу несплати орендної плати, вимог про сплату орендної плати у спосіб, відмінний від того, про який сторони досягли домовленості у момент укладання договору та яких дотримувався відповідач, не пред'являв, повідомлень з уточненням реквізитів рахунків, на які потрібно у подальшому здійснювати внесення орендної плати, позивач відповідачу також не надавав, що свідчить про відсутність з боку відповідача порушень в частині виконання зобов'язань по сплаті орендної плати.

Дані обставини, на думку товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський", свідчать про прострочення кредитора, що дає підстави застосувати до даних правовідносин положення ст.613 ЦК України.

Також відповідач зазначає, що правонаступником усіх прав та обов'язків приватного підприємства "Боровський" є товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський", останнє утворено внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи, внаслідок реорганізації не відбулось жодних змін у статутному капіталі відповідача, у складі його засновників та кінцевих бенефіціарних власників, у керівництві, видах діяльності та місцезнаходженні. Реорганізація юридичної особи-орендаря не може бути підставою для розірвання договору оренди землі.

12.06.2018 відповідач разом із відзивом на позовну заяву також подав до господарського суду Вінницької області зустрічний позов №б/н від 12.06.2018 (вх.канц.суду №324/18) про визнання недійсним п.40 та абз.1 п.41 договору суборенди землі від 08 жовтня 2013 року.

Ухвалою суду від 18.06.2018, зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №902/145/18.

Ухвалою суду від 22.06.2018 задоволено клопотання приватного підприємства "Салько" вх.№02.1-34/4944/18, постановлено почати розгляд справи №902/145/18 спочатку. Також даним судовим рішенням призначено підготовче засідання у справі на 26.07.2018.

18.07.2018 до суду від представника позивача за первісним позовом (ПП "Салько") надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 18.07.2018, яким останній просить суд в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

23.07.2018 представник товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням б/н від 20.07.2018 про долучення до матеріалів справи в якості додаткових доказів нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_3 б/н від 20.07.2018.

Ухвалою суду від 17.08.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі №902/145/18; справу призначити до розгляду по суті на 12.09.2018.

В судовому засіданні, 12.09.2018, після вступного слова представників сторін був допитаний свідок ОСОБА_3, який повідомив, що з моменту створення та державної реєстрації приватного підприємства "Боровський" він є учасником та керівником даного підприємства. У 2013 році між ним та ОСОБА_4, який на той час був єдиним власником приватного підприємства "Салько", велись переговори з приводу укладення договору користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0525387500:01:003:0204.

Як стверджує свідок ОСОБА_3, ОСОБА_4 повідомив йому, що приватне підприємство "Салько" не має наміру та можливостей самостійно використовувати земельну ділянку, яка перебувала у останнього на правах оренди на підставі договору, що укладений з Шаргородською районною державною адміністрацією. При цьому, оскільки процедура розірвання договору оренди вказаної земельної ділянки між приватним підприємством "Салько" та Шаргородською районною державною адміністрацією з наступним укладанням нового договору оренди з приватним підприємством "Боровський" була більш складною, затратною та несла певні ризики, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було досягнуто згоди саме щодо укладення договору суборенди між очолюваними ними підприємствами, з огляду на що, 08.10.2013 був підписаний договір суборенди, на підставі якого відповідач за первісним позовом отримав у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради загальною площею 65,3000 га ріллі, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Між сторонами було досягнуто згоди, що орендні платежі на виконання договору суборенди суборендар буде вносити безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, яким є держава. На виконання такої домовленості ОСОБА_4 передав свідку ОСОБА_3 примірник оригіналу договору оренди землі від 25.10.2012, згідно якого і здійснювались платежі на рахунки орендодавця.

З моменту укладення договору суборенди землі від 08.10.2013 та по теперішній час відповідач за первісним позовом у встановлені договором строки та розміри вносив грошові кошти в рахунок орендної плати та подавав відповідну звітність з плати за землю до податкових органів.

До моменту звернення приватного підприємства "Салько" до господарського суду Вінницької області з даним позовом останнє жодних претензій до товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" не пред'являло.

Під час розгляду справи №902/145/18 по суті, 12.09.2018, з метою з'ясування питання стосовно того, чи подавались приватним підприємством "Салько" до податкових органів податкова звітність за місцезнаходженням спірної земельної ділянки, на підставі п.4 ч.2 ст.202 ГПК України була оголошена перерва до 17.09.2018.

17.09.2018 представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1, посилаючись на ст.207 ГПК України, просив суд долучити до матеріалів справи "витребувані" судом документи, а саме: податкові декларації платника єдиного податку.

17.09.2018 представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про оголошення перерви з метою надання йому можливості ознайомитись з долученими до справи №902/145/18 приватним підприємством "Салько" документами.

Задовольнивши клопотання представника ОСОБА_2, суд оголосив перерву до 19.09.2018.

Після судових дебатів, 19.09.2018, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, роз'яснивши, що воно буде оголошено 20.09.2018 о 10 год. 30 хв.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, 20.09.2018, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.10.2012 між Шаргородською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_6 (орендодавець) та приватним підприємством "Салько" в особі керівника ОСОБА_7 (орендар) укладено договір оренди землі б/н.

Відповідно до п.1 даної угоди, орендодавець на підставі розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації за №362 від 31.07.2012 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

Згідно п.2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1216554,00 грн (п.5 договору оренди).

Відповідно до п.9 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць.

Згідно п.10 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно п.п. 30, 31 даної угоди: орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; передавати земельну ділянку в суборенду без письмового погодження орендодавця.

З наданих в судовому засіданні пояснень представника приватного підприємства "Салько" слідує, що станом на час розгляду справи в суді позивачем за первісним позовом не виконувались зобов'язання щодо сплати орендної плати в строки та розмірах, що визначені п.9. та п.11. договору оренди землі від 25.10.2012, в матеріалах справи відсутні будь-які докази перерахування останнім на розрахунковий рахунок орендодавця (особи, уповноваженої представляти інтереси власника) щомісячних платежів зі сплати орендної плати за вказану земельну ділянку.

Суд вважає, що плата за землю вноситься до бюджету у вигляді земельного податку та орендної плати. Платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності до бюджету є підприємство-орендар нa підставі укладеного з місцевою владою договору оренди землі (п.288.1 ПК України). Тому сплачувати за землю до бюджету і подавати відповідному контролюючому органу податкову декларацію повинен саме орендар (в тому числі при наявності договору суборенди). З метою з'ясування питання, чи подавались приватним підприємством "Салько" до податкових органів податкова звітність за місцезнаходженням спірної земельної ділянки суд витребовував у останнього відповідні докази. На "виконання" вимог суду останнім долучено до матеріалів справи податкові декларації платника єдиного податку.

Враховуючи, що відповідно до вимог ст.288.2 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який щорічно самостійно має обчислювати відповідну суму та у термін не пізніше 20 лютого поточного року має подавати до відповідного податкового органу податкову декларацію з плати за землю за встановленою формою, суд дійшов висновку, що долучені позивачем за первісним позовом документи (копії декларацій платника єдиного податку) не є належними доказами в розумінні ст.76 ГПК України, на підставі них не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Слідуя приписам ч.9 ст.81 ГПК України суд розглянув справу №902/145/18 за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку, що приватне підприємство "Салько" відносно спірної земельної ділянки податкову звітність до податкових органів не подавало.

Оглянувши укладений 08.10.2013 між приватним підприємством "Салько" в особі керівника ОСОБА_7 (орендар) та приватним підприємством "Боровський" в особі керівника ОСОБА_3 (суборендар) оспорюваний договір суборенди землі б/н, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1 даного правочину орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

Згідно п.2 даної угоди в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить 1216554,00 грн (п.5 договору суборенди).

Пунктом 9 сторони визначити, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 договору суборенди).

Пунктом 11 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно п.39 договору суборенди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.40 договору суборенди, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Згідно п.41 договору суборенди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - суборендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з суборендарем.

Пунктами 42, 43 договору суборенди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Згідно п.44 договору суборенди, вказаний договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 8 сторони встановили, що договір укладено на чотирнадцять років.

Право суборенди за приватним підприємством "Боровський" зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Шаргородського районного управління юстиції ОСОБА_8 30.01.2014, про що внесено запис про інше речове право за №44588534.

08.10.2013 на підставі акту приймання-передачі об'єкту оренди у відповідності до умов договору суборенди орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 65,3000 га, в тому числі рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204 із земель запасу Садковецької сільської ради.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань правонаступником приватного підприємства "Боровський" є товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський".

З пояснень представників сторін, показів свідка ОСОБА_3 слідує, що з моменту укладення спірного договору суборенди землі суборендар не сплачував на розрахунковий рахунок орендаря орендну плату, як визначено п.11 даного правочину.

Разом з цим судом встановлено, що згідно зазначеного пункту договору дані платежі мали "... вноситись ... на розрахунковий рахунок орендаря, який уточнюється на момент сплати ." З пояснень учасників справи, показів свідка ОСОБА_3 слідує, що приватним підприємством "Салько" за час дії договору суборенди рахунки на оплату приватному підприємству "Боровський" (товариству з обмеженою відповідальністю "Боровський") не виставлялись, відомості про розрахунковий рахунок, на якій підлягають сплаті орендні платежі, договір суборенди землі від 08.10.2013 не містить.

Натомість, відповідачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи платіжні доручення, з яких слідує, що з березня 2013 до теперішнього часу приватним підприємством "Боровський" (товариством з обмеженою відповідальністю "Боровський") здійснюється сплата орендних платежів на рахунок Садковецької сільської ради з призначенням платежу "орендна плата за землю", розмір перерахованих коштів відповідає розміру орендної плати, про яку зазначено у п.9 договору суборенди від 08.10.2013. З показів свідка ОСОБА_3 слідує, що підставою сплати суборендарем коштів на рахунок орендодавця є домовленість між приватним підприємством "Салько" та приватним підприємством "Боровський", доказом чого є переданий позивачем за первісним позовом відповідачу оригінал договору оренди від 25.10.2012.

Відповідач за первісним позовом починаючи з 2013 року звітує перед фіскальними органами за земельну ділянку, що перебуває у нього у користуванні на підставі договору суборенди, шляхом подання декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Надаючи оцінку аргументам, наведеним позивачем в обґрунтування первісного позову, суд, застосовуючи норми права, дійшов до наступних висновків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" №161-ХІV від 6 жовтня 1998 року визначено: "Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду."

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ч.1 ст.13).

Згідно з статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змісту абз.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" випливає, що "Орендар має право вимагати від орендаря ... своєчасного внесення орендної плати."

Абз. 3 ст.31 даного Закону також визначено: "Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом."

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" статті 141 ЗК України встановлено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Пунктом 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 роз'яснено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Судом встановлено, що суборендарем орендна плата на розрахунковий рахунок орендаря , як передбачено п.11 договору суборенди від 08.10.2013, не сплачувалась.

Разом з цим, в силу вимог ст.629 ЦК України: "Договір є обов'язковим до виконання сторонами."

Зі змісту ст.629 ЦК України, абз.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі", п.11 договору суборенди від 08.10.2018 випливає, що обов'язок суборендаря щодо сплати орендних платежів на рахунок орендаря кореспондується з обов'язком останнього "уточняти на момент сплати розрахунковий рахунок".

Однак, позивач за первісним позовом, стверджуючи, що відповідач мав виконувати закріплені за ним п.п. 9, 11 договору суборенди від 08.10.2013 обов'язки щодо сплати орендної плати на поточний рахунок орендаря , не надав докази на підтвердження того, що ним на виконання п.11 даного правочину вчинялись дії щодо "... уточнення на момент сплати ..." відповідного рахунку, що могло вчинятись, зокрема шляхом направлення на адресу суборендаря відповідних рахунків на оплату.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що несплата орендних платежів на поточний рахунок орендаря спричинена порушенням обов'язку останнього повідомляти суборендарю рахунок для оплати.

Натомість, з показів свідка ОСОБА_3 слідує, що після домовленості між сторонами, приватним підприємством "Боровський" (товариством з обмеженою відповідальністю "Боровський") "... свої зобов'язання в частині сплати орендної плати з договором суборенди землі від 08 жовтня 2013 року буде внесення грошових коштів безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, яким є держава. На виконання такої домовленості ОСОБА_4 .... передав .... примірник оригіналу договору оренди землі від 25 жовтня 2012 року." Обставини, повідомлені свідком, підтверджуються платіжними дорученнями про сплату орендних платежів на рахунок орендодавця, деклараціями з плати за землю.

Частиною 2 статті 613 ЦК України визначено: "Якщо кредитор не вчиняв дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочено на час прострочення кредитора. "

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4 ст.612 ЦК України).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Боровський" свого зобов'язання щодо внесення орендної плати на розрахунковий рахунок орендаря підлягає відстроченню на час прострочення приватного підприємства "Салько" (до уточнення ним відповідного рахунку для оплати).

При цьому суд вважає, що відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України на момент розгляду даної справи прострочення боржника (відповідача за первісним позовом) не настало, оскільки зобов'язання не виконано внаслідок прострочення кредитора (позивача за первісним позовом), в зв'язку з цим відсутні підстави до розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 з підстав "систематичної несплати суборендарем орендних платежів на рахунок орендаря".

Також приватне підприємство "Салько" просить розірвати договір суборенди землі від 08.10.2013 на підставі абз.1 п.41 даного правочину в зв'язку з реорганізацією суборендаря.

Як вже зазначалось абз.1 п.41 договору суборенди землі від 08.10.2013 викладений в наступній редакції: "Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору."

Як свідчать матеріали справи та слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відбулась процедура реорганізації приватного підприємства "Боровський" шляхом його ліквідації і одночасного створення товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський", при цьому останнє є правонаступником приватного підприємства "Боровський".

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, однією з форм реорганізації юридичної особи є її перетворення, тобто зміна організаційно-правової форми. Внаслідок цієї форми реорганізації до правонаступника перетвореної юридичної особи переходять усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Зі змісту абз.1 п.41 договору суборенди від 08.10.2013 випливає, що реорганізація юридичної особи є підставою або для зміни умов договору суборенди або до його розірвання. Тобто дане положення альтернативно визначило правові наслідки в разі настання такого юридичного факту, як реорганізація суборендаря.

Разом з цим, пунктом 39 договору суборенди від 08.10.2013 визначений вичерпний перелік підстав, за яким даний договір може бути розірвано.

Так, даний пункт викладений в такій редакції:

"Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

взаємною згодою сторін;

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом ."

З аналізу пункту 39 випливає, що дана умова договору не містить такої підстави до його розірвання, як реорганізація суборендаря. Закон також не встановлює такої підстави. В зв'язку з цим відсутні підстави до задоволення позову про розірвання договору суборенди від 08.10.2018 в зв'язку з реорганізацією суборендаря.

З урахуванням викладеного суд доходить до висновку, що факт реорганізації юридичної особи - суборендаря є підставою до зміни умов договору суборенди від 08.10.2013, а відтак приватне підприємство "Салько", як орендар, може захистити свої інтереси в зв'язку із перетворення суборендаря шляхом звернення з відповідною пропозицію в спосіб, визначений законом.

Даний висновок суду зроблений з урахуванням практики Європейському суді з прав людини, згідно якої суд керується тим, що відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перший протокол ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, і відповідно до ст.9 Конституції України та ст.10 ЦК України є частиною національного законодавства України.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

При розгляді справи Стретч проти Об'єднаного Королівства, Європейський суд з прав людини виходив з того, що передбачене договором оренди право орендаря на продовження цього договору має економічну цінність і юридично належить орендарю (тобто, укладаючи договір оренди, орендар обґрунтовано розраховував на продовження договору оренди). У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що майнове право орендаря, передбачене договором оренди, є власністю в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції і підлягає застосуванню при здійсненні захисту цих майнових прав. У рішенні по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" ЄСПЛ постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, права суборенди товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" належать до права власності, яке захищається згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції. Суборендар укладаючи договір суборенди від 08.10.2013 на 14 років розраховував на його дію протягом визначеного строку.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" про визнання недійсними абз.1 п.41, п.40 договору суборенди землі від 08 жовтня 2013 року, суд, застосовуючи норми права, які регулюють дані відносини, дійшов до наступних висновків.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 8 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Тобто, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі" №161-ХІV від 06 жовтня 1998 року в редакції закону станом на час підписання договору суборенди землі від 08.10.2018 визначено: "Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі."

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що абз.1 п.41 договору суборенди від 08.10.2013 не суперечить положенням законодавства, відповідає ч.4 ст.32 Закону України "Про оренду землі" №161-ХІV від 06 жовтня 1998 року, в зв'язку з чим відсутні підстави до задоволення зустрічного позову в цій частині.

Пунктом 40 договору суборенди від 08.10.2013, який позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено: "На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України."

Зі змісту ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" випливає обов'язок орендаря дотримуватись умов договору оренди землі щодо своєчасного внесення орендної плати.

При цьому форма укладеного між сторонами договору суборенди відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004 №220.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що положення пункту 40 спірного договору суборенди землі відповідає вимогам Цивільному кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, так як згідно діючого законодавства сторонам правочину надано право за обопільною згодою закріплювати право на розірвання договору в односторонньому порядку та визначати підстави, за яких можлива реалізація такого права.

В свою чергу з аналізу чинного законодавства вбачається, що несплата орендної плати є загальними підставами для розірвання договору оренди землі в передбачуваний законом спосіб, а тому, несплата орендарем орендної плати дає право орендареві на розірвання договору оренди землі.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесені витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.4 ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Позивач за зустрічним позовом у клопотанні від 17.08.2018 просить стягнути з приватного підприємства "Салько" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" у разі ухвалення рішення на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12500,00 грн. До вказаного клопотання відповідачем додано копію договору №25-04/18 від 25.04.2018 про надання правової допомоги з додатком, розрахунок суми гонорару, виписку по рахунку на суму 12500,00 грн.

Враховуючи, що у первісному та зустрічному позовах у справі №902/145/18 відмовлено, суд дійшов висновку, що відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України понесені товариством з обмеженою відповідальністю "Боровський" витрати на професійну правничу допомогу в зв'язку з розглядом первісного позову покладаються на приватне підприємство "Салько" в розмірі 6250,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 7, 11, 13, 15, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 86, 88, 89, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні первісного позову у справі №902/145/18 відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову у справі №902/145/18 відмовити.

3. Стягнути з приватного підприємства "Салько" (вул.І.Франка, 26, с.Хоменки Шаргородський район, Вінницька область, 32636809; код ЄДРПОУ 32636809) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" (вул.Миру, 152, с.Лозова, Шаргородський район, Вінницька область, 23540; код ЄДРПОУ 35155249) 6250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

В зв'язку з обсягом матеріалів господарської справи №902/145/18, повне рішення у справі №902/145/18 фактично складено 07.10.2018, згідно ч.4 ст.116 ГПК України вважається підписаним 08 жовтня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу - ПП "Салько", вул. І.Франка, 26, с.Хоменки Шаргородського району Вінницької обл., 23544; вул.Вишнева/Сабарівське шосе, 24/13, м.Вінниця, 21037;

4 - відповідачу - ТОВ "Боровський", вул. Миру, 152, с. Лозова Шаргородського району Вінницької обл., 23540.