Ухвала

від 30.10.2018 по справі 541/807/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 жовтня 2018 року

м. Київ

Провадження № 51-9509ск 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2018року щодо нього,

встановила:

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд вказаного судового рішення.

Однак, касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2)неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3)невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст.414 КПК України).

Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у вищевказаній статті, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону, а саме не зазначив, які порушення по оскаржуваному судовому рішенню допущено апеляційним судом з огляду на перелічені статті вищевказаного процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Засуджений фактично вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за скаргою засудженого.

У зв`язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_4 слід залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

При повторному зверненні до суду засудженим має бути підтверджено, що ним не пропущено цей строк.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ним копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5