Постанова

від 19.11.2018 по справі 906/110/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Справа №906/110/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Житомирської області від 27.06.2018 р. (суддя Лозинська І.В., повний текст рішення складено 06.07.2018 р.) у справі №906/110/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"

про стягнення 2558644,64 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.06.2018 р. у справі №906/110/18 у позові публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 2558644,64 грн., відмовлено повністю.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що підписанням спільних протокольних рішень, сторони погодили погашення заборгованості щодо наданих послуг з транспортування газу за договором №1512000725 від 17.12.2015 р. шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення. Крім того, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору, тому стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є також безпідставним. Також суд зазначив, що при визначенні суми боргу у розмірі 286233,86 грн. за січень 2016 р. позивачем не дотримано встановленого законодавством та умовами договору порядку врегулювання небалансу. З огляду на вказане, а також на невключення з вини позивача вказаної суми для погашення шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі відповідних спільних протокольних рішень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови ПАТ "Укртрансгаз" у стягненні з відповідача заборгованості з основного боргу за послуги балансування обсягів природного газу на загальну суму 286233,86 грн. та стягненні пені в розмірі 213706,88 грн., трьох процентів річних у розмірі 25546,51 грн., інфляційних втрат у розмірі 79743,64 грн.

Апелянт, зокрема, вказує, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи при визначенні коефіцієнту компенсації для послуг балансування за січень 2016 р., оскільки розмір небалансу від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи перевищує 5%, а тому повинен застосовуватись коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2, відповідно до задоволення підлягає сума боргу 286233,86 грн. Вважає, що спільні протокольні рішення та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 р., не змінюють строки виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем згідно п.9.4. договору, з огляду на що відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною.

Відповідач, приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що при розрахунку вартості послуг балансування, зокрема, для оператора газорозподільної системи, необхідно враховувати весь обсяг природного газу, отриманий оператором газорозподільної системи у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу приєднаним споживачам, тому за січень 2016 р. коефіцієнт компенсації буде дорівнювати 1, оскільки розмір небалансу газу, відібраного з газотранспортної системи склав 4,2%.

Крім того, відповідач зазначає, що враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору №1512000725 від 17.12.2015 р.

19.11.2018 р. позивач подав до апеляційного суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме висновку Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М.Корецького НАН України щодо тлумачення окремих понять законодавства України.

Згідно зі ч. 3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи, що заявник не обґрунтував, які фактичні обставини справи може підтвердити чи спростувати вказаний висновок, та неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції, за приписами ст.269 ГПК України, колегія суддів не приймає нові докази та не надає їм правової оцінки.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.12.2015 р. між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (замовник) укладено договір №1512000725 про транспортування природного газу (т.1, а.с. 28- 38), відповідно до п. 2.1. якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену вартість таких послуг.

Пунктом 2.3 договору сторонами визначено перелік послуг, які можуть бути надані замовником за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Згідно з п.2.6, 2.7 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також - оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов'язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом газотранспортної системи; вчасно врегульовувати небаланси та ін.

У відповідності до п. 9.1 договору, у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу газотранспортної системи в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

Аналогічний порядок здійснення оплати вартості послуг балансування передбачений у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2493.

Згідно з п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу газотранспортної системи та розділу IX цього договору.

Сторони у п.13.5 договору погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач у січні 2016 року, березні, травні, червні, серпні 2017 року надав відповідачу послуги балансування обсягів природного газу на загальну суму 3804497,87 грн., що підтверджується актами надання послуг балансування обсягів природного газу №01-16-1512000725-БАЛАНС від 31.01.2016 р. (із врахуванням коригуючого акту №01-16-1512000725-БАЛАНС/КОР від 31.03.2016 р. - т.1, а.с.98-99), №03-17-1512000725-БАЛАНС від 31.03.2017 (т.1, а.с.48), №05-17-1512000725-БАЛАНС від 31.05.2017 р. (т.1, а.с.56), №06-17-1512000725-БАЛАНС від 31.06.2017 р. (т.1, а.с.65), №08-17-1512000725-БАЛАНС від 31.08.2017 р. (т.1., а.с.73), а також розрахунками вартості послуг балансування (т.1, а.с. 49, 57, 66, 74), рахунками на оплату вказаних послуг (т.1, а.с.50, 58, 67, 75) та звітами відповідача про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках (т.1, а.с. 43, 52, 60-61, 69, 77).

Відповідач розрахунки за вказані послуги у строк, встановлений п.9.4 договору не здійснив.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена особа, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України, передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання, зокрема, є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 р. №20 (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Згідно з п.7 Порядку розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами та іншими учасниками взаєморозрахунків підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: №1781/у від 21.06.2016 р. на суму 1431000,00 грн. (т.1, а.с.100-101); №2286/у від 19.04.2017 р. на суму 1265074,28 грн. (т.1, а.с.122-124); №2993/у від 21.06.2017 р. на суму 371087,16 грн. (т.1, а.с.127-129); №3138/у від 20.07.2017р. на суму 48827,62 грн. (т.1, а.с.131-134).

У розділах 3 спільних протокольних рішень передбачено, що сторони зобов'язуються перераховувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Пунктом 5.2 спільних протокольних рішень передбачено, що спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями.

На виконання спільних протокольних рішень відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 3571242,4 грн. в рахунок погашення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за договором, що підтверджується платіжними дорученнями №178 від 22.06.2016 р. (т.1, а.с.102), №191 від 02.11.2017 р. (т.1, а.с.125), №820176 від 22.08.2017 р. (т.1, а.с.130), №820177 від 27.07.2017 р. (т.1., а.с.135).

Посилання позивача на те, що спільними протокольними рішеннями зміни до укладеного між сторонами договору не вносились, а відтак договірні зобов'язання відповідача не змінились, тому до стягнення підлягають пеня, 3 % річних та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати отриманих послуг з балансування обсягів природного газу за договором №1512000725 від 17.12.2015р., є безпідставними з огляду на наступне.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору у частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, зазнають імперативного регулюючого впливу держави, оскільки приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №926/2733/16).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20, свідчить про те, що сторони фактично погодились, що оплата наданих послуг за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі відповідних спільних протокольних рішень. Тобто позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за надані ним послуги у 2017 році за договором №1512000725 від 17.12.2015 р.

З огляду на вказане апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих саме на суму заборгованості, яка була предметом спільних протокольних рішень, оскільки відповідачем належним чином виконано зобов'язання в порядку, передбаченому вказаними рішеннями. Наразі, доказів порушення відповідачем взятих на себе за спільними протокольними рішеннями обов'язків, позивачем не надано.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами підписано також спільне протокольне рішення №3585/у від 20.09.2017 р. на суму 233255,47 грн. (т.1, а.с.138-141), однак на час розгляду справи у суді п.2.8. вказаного рішення залишився не реалізованим та відповідно вказані кошти не сплачені в погашення заборгованості.

Натомість, згідно платіжного доручення №820181 від 04.12.2017 р. (т.1, а.с.136) відповідачем сплачено 46210,11 грн. із призначенням платежу "Постанова уряду від 11.01.2005р. №20, спільне протокольне рішення від 23.11.2017 р. №4098/у за надання послуг балансування обсягів природного газу за 2017 р. за договором №1512000725 від 17.12.2015р.", що не заперечується сторонами.

Також платіжним дорученням №2 від 28.02.2018 р. (т.1, а.с.137) відповідачем самостійно, поза межами спільних протокольних рішень, перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1699901,73 грн. за послуги балансування природного газу за договором, 187045,36 грн. з яких позивачем було зараховано як погашення боргу за серпень 2017 р., що не заперечується сторонами, зокрема, позивачем в апеляційній скарзі (т.2, а.с.57), відповідачем у відзиві та запереченнях на позовну заяву (т.1, а.с.96, 248).

За приписами ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Беручи до уваги визнання учасниками справи сплати 46210,11 грн. відповідно до спільного протокольного рішення від 23.11.2017 р. №4098/у, та зарахування 187045,36 грн. згідно платіжного доручення №2 від 28.02.2018 р. в погашення заборгованості за надані послуги балансування за серпень 2017 р., враховуючи норму ч.1 ст.75 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що власними коштами відповідача, поза межами спільних протокольних рішень, було сплачено суму заборгованості у розмірі 187045,36 грн. за серпень 2017 року. Саме на цю суму підлягають нарахуванню пеня, 3% річних та інфляційні втрати, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем періоду, суд вважає, що з відповідача на користь позивача за період з 02.10.2017 р. по 24.10.2017 р. на суму 187045,36 грн. підлягають до стягнення пеня у розмірі 2946,60 грн. згідно п.13.5 договору та 3% річних у розмірі 353,59 грн. згідно ч.2 ст.625 ЦК України. Інфляційні втрати судом не нараховуються, оскільки позивачем не заявлено їх нарахування за вказаний період згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.25-26).

Щодо правової позиції апелянта про визначення розміру коефіцієнту компенсації для послуг балансування суд колегія суддів враховує таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про ринок природного газу" з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Згідно з п. 2, 3 гл. 1 розділу 1 Кодексу ГТС цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Пунктом 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС визначено, що небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників).

Відповідно до гл. 1 Розділу XIV Кодексу ГТС замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи. Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Згідно з п. 1-2 гл.3 Розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Підпунктом 2 п. 7 гл.3 Розділу XIV Кодексу передбачено, що місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Аналіз наведених положень законодавства, зокрема Кодексу ГТС, дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в пункті 9.2 договору формулою), що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі №916/1807/16.

Вказаний висновок узгоджується як з наведеними нормами законодавства, так і з умовами договору, що визначені в пункті 9.2, а тому суд погоджується із відповідними доводами відповідача, що з урахуванням встановлених обставин щодо обсягу відібраного відповідачем у звітному місяці природного газу розмір небалансу приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" у січні 2016 року склав менше 5 % від обсягу природного газу, а саме 4,2 %, а тому застосуванню при визначенні вартості послуг балансування підлягає коефіцієнт компенсації в розмірі 1 (одиниці). З огляду на що, у стягненні 286233,86 грн. основного боргу за січень 2016 року згідно коригуючого акта №01-16-1512000725-БАЛАНС/КОР надання послуг балансування обсягів природного газу від 30.05.2017 р. слід відмовити.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неврахування судом першої інстанції часткову сплату відповідачем заборгованості власними коштами, поза межами спільних протокольних рішень, та відповідно відмову в нарахуванні пені, 3% річних на вказану суму, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення в цій частині.

За приписами ст. 129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових втрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Житомирської області від 27.06.2018 р. у справі №906/110/18 - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 27.06.2018 р. у справі №906/110/18 в частині стягнення 213706,88 грн. пені та 25546,51 грн. 3% річних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Позов публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволити частково.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Київська, 55, код ЄДРПОУ 20413052) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 2946,60 грн. пені, 353,59 грн. - три проценти річних.

5. У решті рішення господарського суду Житомирської області від 27.06.2018 р. у справі №906/110/18 залишити без змін.

6. Стягнути з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Київська, 55, код ЄДРПОУ 20413052) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 49,5 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 74,3 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Господарському суду Житомирської області видати судові накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" листопада 2018 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.