Рішення

від 01.06.2007 по справі 16/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.07                                                                                 Справа № 16/251.

     Суддя  Шеліхіна Р.М., розглянув матеріали справи за позовом Приватного підприємства "СІІТ", м.Київ

до  Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод", м.Попасна Луганської області

про  стягнення 134012 грн. 77 коп.

при секретарі судового засідання Михайлевич М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача –Лозовський Ю.М., дов. від 14.03.07. №3;

від відповідача –не прибув,

ВСТАНОВИВ:

          Суть спору: заявлена вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 84925,37грн. за договором виконання робіт від 02.08.05. №91-юм, інфляційних нарахувань у розмірі 12771,29грн. за період з 01.10.05. по 28.02.07., пені у сумі 12308,39грн. за період з 01.10.05. по 28.02.07., збитки у вигляді не отриманого прибутку в сумі 26449,84грн.

          Заявою від 04.05.07. №37 позивач змінив позовні вимоги і заявив до стягнення суму основного боргу у розмірі 64925,37грн., інфляційних нарахувань у розмірі 12966,68грн. за період з 01.10.05. по 31.03.07., трьох відсотків річних у сумі 3547,96грн., збитки у вигляді не отриманого прибутку в сумі 27555,57грн. Заявою від 06.05.07. позивач відмовився від стягнення пені і повідомив суд, що правові наслідки відмови від часті позову позивачу відомі.

          Заява позивача від 04.05.07. №37 в частині заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та збитків не підлягає до задоволення у зв'язку з порушенням позивачем правил ст.22 ГПК України –позивач змінив і підстави і предмет позову, а також відсутні докази направлення копії заяви про зміну позову відповідачу по справі.

          Відмову позивача від позову в часті пені суд приймає тому, що дана відмова не порушує прав та законних інтересів інших осіб. За таких підстав, провадження у справі в часті стягнення пені у сумі 12308,39грн. за період з 01.10.05. по 28.02.07. слід припинити на підставі вимог п.4 ст.80 ГПК України.

          Провадження у справі в частині суми основного боргу у розмірі 20000грн. не підлягає припиненню на підставі правил п.1.1 ст.80 ГПК України, оскільки в даній вимозі слід відмовити позивачу тому, що позивач вказує про сплату боргу в частині 20000грн. відповідачем у квітні 2007 року, а позовна заява прийнята судом до провадження 16 квітня 2007 року. Тобто, позивач не вказує конкретної дати сплати 20000грн. відповідачем і у суду відсутні підстави вважати, що відповідач сплатив частину основного боргу під час розгляду позову судом. Враховуючи повідомлення представника позивача у судовому засіданні і заяву від 04.05.07. №37, відповідач сплатив 20000грн. до того, як позивач звернувся до суду з вимогою про захист своїх порушених прав –до 16 квітня 2007 року, тому в часті стягнення 20000грн. слід відмовити.

          Таким чином, позовні вимоги по справі є стягнення з відповідача боргу в сумі 84925,37грн. за договором виконання робіт від 02.08.05. №91-юм, інфляційних нарахувань у розмірі 12771,29грн. за період з 01.10.05. по 28.02.07., збитки у вигляді не отриманого прибутку в сумі 26449,84грн.

          Представник позивача надав суду письмові пояснення від 30.05.07. №42 з доданими розрахунками позовних вимог, яким зменшено розмір позову в частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення інфляційних нарахувань дорівнює 12238,12грн. за період з 21.10.05. по 31.03.07.

          Відповідач у судове засідання не прибув. Доводів позивача не оспорив. Про час і місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу по справі направлено рекомендованою поштою), тому суд дійшов висновку про  розгляд справи по суті  за наявними в ній матеріалами згідно з правилами ст.75 ГПК України, а відсутність відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті. До того ж відповідач не повідомив суд про поважність причин неявки у судове засідання.

          Між сторонами у справі укладено договір на виконання робіт від 02.08.05. №91-юм, на підставі якого замовник (відповідач) зобов'язався видати до 28.08.05. завдання та погодити завдання з виконавцем (позивачем) і доручити виконати відповідну роботу виконавцю, а виконавець (позивач) приймає зобов'язання виконати підрядні роботи у відповідності до отриманого завдання в строк та за якістю, встановленими у вказаному договорі. Виконану роботу позивач зобов'язаний оплатити на підставі підписання актів виконаних робіт і рахунку позивача протягом 20 днів (пункти 4.1 і 4.2).

          За своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду і відповідає нормам правового інституту підряду Цивільного кодексу України.

          На виконання умов вказаного договору позивач виконав замовлені відповідачем роботи на суму 193482,76грн., що підтверджено актами виконаних робіт, підписаними повноважними представниками сторін без доповнень та зауважень, але відповідач не у повному обсязі оплатив виконані роботи, у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 84925,37грн., який позивач просить стягнути на свою користь.

          Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов'язків за вказаним договором, позивачем на підставі правил ст.625 ЦК України заявлено до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 12238,12грн. за період з 21.10.05. по 31.03.07. на суму несплаченого боргу у розмірі 84925.37грн.

          Також позивач заявив до стягнення збитки у вигляді не отриманого прибутку у розмірі 26449,84грн. як суму не отриманих відсотків по банківському вкладу, адже отримані від відповідача гроші за виконану позивачем роботу були б розміщені на рахунку банку і позивач отримав би відсотки по депозиту.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представника позивача, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Позов в часті стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку у сумі 26449,84грн. не підлягає до задоволення у зв'язку з недоведеністю позивачем складу правопорушення, що призвело спричинення збитків. Докази порушення цивільного права позивача, докази складу правопорушення та вини відповідача у неотриманні позивачем відсотків по депозиту в матеріалах справи відсутні. Позивачем не додано до справи а ні договору з кредитною установою про депозит, а ні порядок ведення касового обслуговування на підприємстві-позивача.

Позов в часті стягнення 20000грн. основного боргу слід залишити без задоволення у зв'язку з тим, що позивач не надав доказів сплати позивачем 20000грн. під час розгляду спору судом. Слід вказати, що у разі залишення позову без розгляду, позивач має право звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача після усунення порушень, які спричинили залишення без розгляду позову, в загальному порядку. Тобто, сплачені відповідачем 20000грн. після отримання позовної заяви, яка судом залишена без розгляду, не є сплатою частини боргу  під час розгляду справи судом або після отримання позову, який було прийнято судом до провадження. Таким чином, позивач неправомірно заявив 16.04.07. до стягнення з відповідача боргу з урахуванням сплачених 20000грн. і в даній частині позову слід відмовити.

Позов в часті стягнення боргу у сумі 84925,37грн. слід задовольнити, оскільки належними доказами виконаних позивачем робіт на заявлену суму боргу є акти виконаних робіт, підписані обома сторонами по договору без доповнень та зауважень, рахунки фактури та акт звірення взаємних розрахунків, підписаний повноважними особами сторін. Згідно з вимогами ст.ст.837,854 ЦК України встановлено, що відповідач як замовник підрядних робіт, має обов'язок прийняти та оплатити роботи виконані позивачем роботи. Таким чином, вимогу про стягнення основного боргу в часті   84925,37грн. слід задовольнити.

Позов в часті стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 12238,12грн. за період з 21.10.05. по 31.03.07. на суму несплаченого боргу слід задовольнити, оскільки правилами ст.625 ЦК України встановлено обов'язок боржника (відповідача) сплатити борг з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення сплати зобов'язань, а відповідач прострочив сплату боргу у встановлений договором строк, тому вимогу про стягнення інфляційних нарахувань слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 22, 625, 629, 837, 854 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,49,75,п.4ст.80, ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод", м.Попасна Луганської області, вул.Залізнична, 1, ід. код 09585574, на користь Приватного підприємства "СІІТ", м.Київ, вул.Рейтарська, 35-а, ід. код 19346675 основний борг у розмірі 84925,37грн., інфляційні нарахування у розмірі 12238,12грн., держмито у розмірі 971,60 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 85,60 грн.

3.          Провадження у справі в часті стягнення пені у сумі 12308,39грн. припинити.

4.          В решті позову відмовити.

Рішення підписане 06.06.07.

Суддя                                                                      Р.М. Шеліхіна