Рішення

від 21.11.2018 по справі 910/6447/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2018Справа № 910/6447/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ"

до 1. Київської міської ради

2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів 1. Головне управління Держгеокадастру у м.Києві

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО"

про набуття (визнання) права власності,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 21.11.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" (далі - позивач, Клуб) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1, Рада) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 2, Департамент) про набуття (визнання) права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.03.1981 на підставі рішення виконкому Київської Ради народних депутатів №363 "Про відведення земельної ділянки Київській міській раді "Динамо" для влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука в тимчасове користування" Київською міською радою "Динамо" було виділено земельну ділянку площею 1,5476 га для влаштування навчально-тренувального поля для стрільби з лука без права капітального будівництва; 20.08.1996 Київським міським бюро технічної інвентаризації АТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" було видано Реєстраційне посвідчення на домоволодіння", яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, відповідно до якого міське бюро посвідчило той факт, що Позивач є власником комплексу будівель та площинних спортивних спору, в тому числі і майданчика для стрільби з лука площею 14860 кв.м; рішенням сесії Київської міської ради від 05.07.2001 № 387/1363 "Про внесення доповнень до рішення Київської міської Ради від 17.06.1999 № 284/385 "Про заходи щодо впорядкування земельних відносин у м.Києві" рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 363 від 09.03.1981 "Про відведення земельної ділянки Київській міській раді "Динамо" для влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука в тимчасове користування" втратило чинність, у зв'язку з чим Позивач не отримав жодних документів, які б посвідчували право власності чи право користування вищезазначеної земельною ділянкою. На підставі зазначеного, відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, Позивач просить суд визнати за набувальною давністю за Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.3, код ЄДРПОУ 00305981) право власності на земельну ділянку, площею 1,486 га.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про набуття (визнання) права власності на земельну ділянку залишено без руху.

30.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду (далі - канцелярія суду) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій зазначений перелік виконаних вимог суду, зазначених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у м.Києві (далі - третя особа 1, Управління) та призначено підготовче засідання на 27.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 відмовлено в задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову та залучення співвідповідачів, залучено до участі у справі третьою особою 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" (далі - третя особа 2, Товариство) та відкладено підготовче засідання у справі на 19.07.2018.

27.06.2018 через канцелярію суду надійшла заява позивача про витребування доказів.

06.07.2018 та 12.07.2018 через канцелярію суду надійшли відзиви відповідачів 2 та 1 відповідно.

16.07.2018 через канцелярію суду представником третьої особи 2 подано клопотання про закриття провадження.

18.07.2018 через канцелярію суду надійшли пояснення третьої особи 2 та заява позивача про зміну (уточнення) предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/6447/18 на 30 днів до 30.08.2018, відкладено підготовче засідання до 14.08.2018.

03.08.2018 через канцелярію суду представником позивача надійшли відповіді на відзиви Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів та на пояснення третьої особи 2 - ТОВ''АМАДЕУС КО''.

08.08.2018 через канцелярію суду надійшли пояснення третьої особи 1 на заяву ТОВ "ФК "Динамо" Київ" про зміну (уточнення) предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 відкладено підготовче засідання до 29.08.2018 та запропоновано позивачу надати додаткові докази.

27.08.2018 через канцелярію суду надійшли пояснення третьої особи 2 - ТОВ ''АМАДЕУС КО'' щодо відповіді на пояснення ТОВ "ФК "Динамо" Київ", заперечення на відповідь на відзив та клопотання у справі від відповідача 2 - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 постановлено проводити підготовче провадження в розумні строки, відкладено підготовче судове засідання на 24.09.2018, а також витребувано у Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин", Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві додаткові докази.

14.09.2018 через канцелярії суду від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов лист про неможливість надати витребувану судом належним чином засвідчену копію наказу МКТ України від 03.02.2010 № 58/0/16-10, охоронний № 2600189 про те, що земельна ділянка знаходиться в Центральному історичному ареалі міста, на території пам'ятки ландшафту.

17.09.2018 через канцелярію суду від Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" надійшов лист про неможливість надати витребувану судом засвідчену копію наказу МКТ України від 03.02.2010 № 58/0/16-10, охоронний № 2600189 про те, що земельна ділянка знаходиться в Центральному історичному ареалі міста, на території пам'ятки ландшафту.

18.09.2018 через канцелярію суду від Київської міської ради надійшло повідомлення про неможливість надати належним чином засвідчені копії рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381; наказу МКТ України від 03.02.2010 № 58/0/16-10, охоронний № 2600189 про те, що земельна ділянка знаходиться в Центральному історичному ареалі міста, на території пам'ятки ландшафту.

19.09.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві подано до матеріалів справи довідку стосовно сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" земельного податку за земельну ділянку, площею 1,486 га, кадастровий номер: 82:007:002, цільове призначення земельної ділянки - інші землі транспорту, що розташована на Парковій дорозі у Печерському районі міста Києва.

20.09.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла письмова відповідь на пояснення Головного управління Держгеокадастру у м.Києві щодо заяви про зміну (уточнення) позовних вимог.

21.09.2018 позивачем також подано для долучення до матеріалів справи копію постанови Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2008 по справі № 2-А-102-1/08.

24.09.2018 через канцелярію суду Товариства з обмеженою відповідальністю ''Амадеус КО'' подало клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 було відкладено підготовче засідання на 10.10.2018 та запропоновано відповідачам та третім особам надати суду письмові пояснення стосовно заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Динамо" Київ" про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи.

01.10.2018 через канцелярію суду представником Головного управління Держгеокадастру у м.Києві було подано пояснення на заяву про призначення судової експертизи ТОВ "ФК "Динамо" Київ".

04.10.2018 через канцелярію суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО'' було подано заперечення проти заяви про призначення судової експертизи та заява про застосування позовної давності.

08.10.2018 через канцелярію суду від ТОВ "ФК "Динамо" Київ" надійшла заява про долучення доказів.

10.10.2018 через канцелярію суду представником ТОВ "ФК "Динамо" Київ" було подано клопотання про уточнення заяви про призначенні судової експертизи.

10.10.2018 через канцелярію суду представником Київської міської ради подано заперечення до клопотання позивача про проведення земельної експертизи.

Представником позивача через канцелярію суду 10.10.2018 було подано клопотання про уточнення заяви про призначення судової експертизи.

У підготовчому судовому засіданні 10.10.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 підготовче судове засідання відкладено на 25.10.2018 та запропоновано сторонам надати додаткові пояснення та докази по справі.

19.10.2018 через канцелярію суду від позивача на виконання ухвали суду надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 14.11.2018.

За наслідками судового засідання 14.11.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи на 21.11.2018 у зв'язку із неявкою позивача.

У призначене судове засідання 21.11.2018 позивач не направив свого представника для участі, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 14.11.2018) уповноваженим представником 19.11.2018. При цьому, 21.11.2018 до початку судового засідання через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду, яке обґрунтоване тим, що Клубом не була отримана відповідь на адвокатський запит від 19.11.2018, скерованого до Управління.

Представники Ради та Департаменту під час судового засідання надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзивах на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових письмових поясненнях.

У судовому засіданні 21.11.2018 представник Управління надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені в письмових поясненнях.

Представник Товариства проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у письмових поясненнях на позов. Крім того, третьою собою 2 було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог Клуб у межах цього спору.

Під час судового засідання 21.11.2018 судом розглянуте клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки, як встановлено судом вище, позивач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи, беручи до уваги той факт, що направлений адвокатський запит до Управління за своїм змістом є тотожним клопотанню про витребуванню доказів, яке було частково задоволено судом, а витребувані документи на виконання ухвали були надані суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав з якими законодавець пов'язує можливість та необхідність відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Також, у судовому засіданні 21.11.2018 судом розглянуте клопотання про закриття провадження у справі, подане Товариством до суду 16.07.2018, та відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне.

Так, подане клопотання Товариства мотивоване тим, що позивачем заявлено позовні вимоги щодо земельної ділянки, яка станом на день розгляду спору не існує як об'єкт нерухомого майна, а тому за твердженнями третьої особи 2 відсутній предмет спору.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження в справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору.

Таким чином, оскільки судом в межах розгляду цієї справи не встановлено обставин, з якими законодавець пов'язує можливість закриття провадження в справі з підстав відсутності спору, оскільки між сторонами наявні неврегульовані питання, клопотання Товариства про закриття провадження задоволенню не підлягає.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.03.1981 на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 363 "Про відведення земельної ділянки Київській міській раді "Динамо" для влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука в тимчасове користування" Київській міській раді "Динамо" було відведено земельну ділянку площею близько 1,5 га для влаштування навчально-тренувального поля для стрільби з лука без права капітального будівництва. При цьому вказаним рішенням № 363 було постановлено земельну ділянку відвести на схилах Дніпра за рахунок території "Київзеленбуду", вільної від зелених насаджень. Копія вказаного рішення наявна в матеріалах справи.

З наявної в матеріалах справи копії Плану земельної ділянки в м. Києві в Першотравневому парку Печерського району, що рішенням Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 09.03.1981 № 363 за проектом Головного архітектурно-планувального управління м. Києва відведено в тимчасове користування Київської міської ради "Динамо" під влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука вбачається, що площа ділянки становить 1,5476 га.

У подальшому, а саме 25.01.1994 актом приймання-передачі основних засобів (майданчик для стрільби з лука, гараж), складеного на підставі постанови Президіума Центральної ради Динамо України та відповідно до Статуту Акціонерного товариства Футбольний клуб Динамо - Київ, Київська міська рада Динамо передає до статутного фонду Акціонерного товариства Футбольний клуб Динамо - Київ основні фонди станом на 01.01.1994. Із додатку до акту приймання-передачи основних Переліку площинних спортивних споруд , наявного в матеріалах справи, вбачається, що Акціонерним товариством Футбольний клуб Динамо було прийнято до статутного фонду майданчик для стрільби з луку з металевою огорожею площею 14860 кв. м.

20.08.1996 Київським міським бюро технічної інвентаризації АТ "Футбольний клуб" "Динамо" Київ" було видано Реєстраційне посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, відповідно до якого міське бюро посвідчило той факт, що Закрите акціонерне товариство "Футбольний клуб "Динамо" (правонаступником якого є позивач у справі) є власником комплексу будівель та площинних спортивних споруд на праві колективної власності домоволодіння № з по вулиці Грушевського , про що зроблено відповідний запис в реєстрову книгу за реєстром № 108-з.

З наявної в матеріалах справи пояснювальної записки та плану встановлених меж до Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування, який був виконаний малим підприємством "ТОПОС" на замовлення Акціонерного товариства Футбольний клуб "Динамо "Київ" вбачається, що площа земельної ділянки землекористувача становить 14860 кв. м. Вказаний Технічний звіт було прийнято та перевірено Київським міським управлінням земельних ресурсів 14.02.1997 за інвентарним номером 4425.

Рішенням Київської міської Ради від 17.06.1999 № 284/385 "Про заходи щодо впорядкування земельних відносин у м. Києві" ухвалено визнати такими, що втратили чинність, рішення Київської міської ради, виконавчого комітету та розпорядження Київської міської державної адміністрації, належним чином не виконані відповідно до вимог статей 22, 23,24 Земельного кодексу України, згідно додатком 2. Пунктом 4 вказаного рішення передбачено, що Київському міському управлінню земельних ресурсів у проектах рішень Київської міської ради про оформлення права користування земельними ділянками, наданими до 15.03.1991, передбачити пункти про визнання такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Київради про надання відповідних земельних ділянок.

У подальшому, 05.07.2001 рішенням Київської міської ради № 387/1363 "Про внесення доповнень до рішення Київської міської Ради від 17.06.1999 № 284/385 "Про заходи щодо впорядкування земельних відносин у м. Києві" вирішено доповнити додаток 2 до рішення Київської міської Ради від 17.06.1999 № 284/385 та включено до переліку рішень, які втратили чинність - Рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 363 "Про відведення земельної ділянки Київській міській раді "Динамо" для влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука в тимчасове користування" (землекористувач - Київська міська рада Динамо , площа земельної ділянки - 1,5476 га).

18.03.2008 Відкрите акціонерне товариство Футбольний клуб Динамо Київ звернулось до Київського міського Голови з листом № 213 в якому повідомило про те, що ухвалене рішення Київської міської ради № 387/1363 від 05.07.2001 унеможливлює оформлення землекористування цією ділянкою відповідно до Земельного кодексу України. Відповідних доказів направлення вказаного листа або відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

04.04.2008 ТОВ Футбольний клуб Динамо Київ (який відповідно до Статуту є правонаступником Закритого акціонерного товариства Футбольний клуб Динамо Київ та Відкритого акціонерного товариства Футбольний клуб Динамо Київ ) звернулось до Головного управління земельних ресурсів з клопотанням про підготовку матеріалів з відведення землі в оренду, а саме земельної ділянки прощею 14 860 кв. м. по Парковій алеї в Печерському районі міста Києва. Відповідних доказів направлення вказаного листа матеріали справи не містять.

07.04.2008 ТОВ Футбольний клуб Динамо Київ звернулось з листом № 350 до Київської міської ради, в якому повідомило про те, що ним ініційоване перед Головним управлінням земельних ресурсів питання щодо підготовки попередніх документів, які необхідні для належного оформлення оренди земельної ділянки . Відповідних доказів направлення вказаного листа матеріали справи не містять.

З наявної в матеріалах справи копії листа № 05-358/15934 від 24.04.2008 Головного управління земельних ресурсів вбачається, що останнім розглянутий лист Першого віце-президента ТОВ Футбольний клуб Динамо Київ № 771/2 від 07.04.2008 щодо оформлення земельної ділянки площею 14860 кв. м. по Парковій алеї в Печерському районі м. Києва на ТОВ Футбольний клуб Динамо Київ та повідомлено, що в автоматизованій базі ведення земельного кадастру за Закритим акціонерним товариством Футбольний клуб "Динамо-Київ" обліковується земельна ділянка площею 14860,02 кв.м., яка вільна від забудови і ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" не надало правовстановлюючих документів на майно, яке ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" вважає своєю власністю. При цьому в листі вказано, що ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" може оформити право оренди з урахуванням вимог частини 1 статті 124 Земельного кодексу України.

Також у матеріалах справи наявне клопотання про підготовку матеріалів з відведення землі в оренду датоване 21.07.2008, проте вказане клопотання не засвідчене підписом уповноваженої особи - Першого віце-президента ОСОБА_6. Крім того докази направлення вказаного клопотання матеріали справи не містять.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2008 у справі № 2-А-102-1/08 за адміністративним позовом ТОВ "Футбольний клуб "Динамо "Київ" до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третьої особи - Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинення дій визнано протиправною бездіяльність Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо оформлення на безконкурсних (безаукціонних) засадах документів для передачі в оренду ТОВ "Футбольний клуб "Динамо "Київ" земельної ділянки площею 14 860,02 кв.м по Парковій алеї в Печерському районі міста Києва, на якій розташований "Майданчик для стрільби з луку". Водночас, судом зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити всіх необхідних заходів щодо належної підготовки та оформлення документації з відведення земельної ділянки площею 14 860,02 кв. м по Парковій алеї в Печерському районі міста Києва в оренду ТОВ "Футбольний клуб "Динамо "Київ" на безконкурсних (безаукціонних) засадах та передачі такої документації на розгляд сесії Київської міської ради.

У матеріалах справи наявна копія листа Голови Наглядової ради ТОВ "Футбольний клуб "Динамо "Київ" до Київського міського Голови, датованого 30.10.2008, в якому Клуб зауважував про неможливість оформлення в оренду земельної ділянки та звернувся із проханням посприяти. Також, аналогічний за змістом лист, датований 19.01.2010 долучений позивачем до матеріалів справи. Однак вказані листи не засвідчені підписом вказаної особи, а матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа.

22.10.2010 ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку в місті Києві, Паркова алея, площею 1 га 4860 кв. м. для користування - оренда. Вказане клопотання засвідчено підписом Першого віце-президента ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" - ОСОБА_6 Матеріали справи не містять доказів щодо надання відповіді на вказане клопотання або надання дозволу чи відмови у наданні такого дозволу.

16.12.2010 ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" листом № 916 в особі Першого віце-президента ОСОБА_6 звернулось до начальника Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради (КМДА), в якому просило виключити з 21.09.2010 з Державного земельного кадастру земельну ділянку за адресою: місто Київ, Печерський район, дорога Паркова, код ділянки:82:007:002, як таку, що належить ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ". Вказаний лист не засвідчений підписом вказаної у ньому особи, та матеріали справи не містять доказів його направлення.

Водночас Департаментом 25.10.2018 у межах розгляду цієї справи до суду надані пояснення та копію відповіді № 03-85 від 10.01.2011 (як зазначає відповідач 2) на лист позивача від 16.12.2010, в якій зазначено, що земельна ділянка на Парковій дорозі (обліковий код 82:007:002) з 23.12.2010 в автоматизованій системі ПК Кадастр зареєстрована, як землі не надані у власність чи користування.

Рішенням Київської міської ради № 525/5337 від 28.12.2010 ухвалено: внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішеннями Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 та від 19.07.2005 № 806/3381, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до території земель транспорту (пункт 2.); внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 (термін дії програми продовжено до 2015 року рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 № 714/2783), в частині переведення території, визначеної проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, до території земель транспорту.

Пунктом 5 вказаного рішення Київської міської ради передбачено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "АМАДЕУС КО", за умови виконання пункту 6 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки загальною площею 2,18 га (ділянка № 1 - площею 2,07 га, ділянка № 2 - площею 0,11 га) для будівництва та обслуговування об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

При цьому, із пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "АМАДЕУС КО" від 14.12.2010 вбачається, що запроектовані до відведення земельні ділянки розташовані: - на землях, раніше наданих рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 09.03.1981 № 363 Київській міській раді Динамо в тимчасове користування для влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука. Відповідно до рішення Київської міської ради № 387/1363 від 05.07.2001 вищезазначене рішення втратило чинність, тому земельна ділянка належить до міських земель, не наданих у власність чи користування ; - на міських землях, не наданих у власність чи користування (довідка КО Центр містобудування та архітектури від 09.11.2010 № 03-3711).

На підставі рішення Київської міської ради № 525/5337 від 28.12.2010 між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "АМАДЕУС КО" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,0722 га (кадастровий номер 8 000 000 000:82:007:0032) та земельної ділянки площею 0,1117 га (кадастровий номер 8 000 000 000:82:006:0088), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів від 16.03.2012 за № 82-6-00645.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру від 19.08.2017 № НВ-8000616262017 та № НВ-8000616252017 власником вказаних земельних ділянок є Київська міська рада, а право оренди на 25 років зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАДЕУС КО".

Звертаючись із даним позовом до суду, ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" стверджує, що з моменту підписання акту приймання-передачі основних засобів від 25.01.1994 земельна ділянка, на якій був розташований майданчик для стрільби з луку, фактично перебуває в користуванні позивача. При цьому на підтвердження того, що таке користування земельною ділянкою є відкритим та добросовісним, Клуб зазначає, що ним протягом всього періоду користування був сплачений земельний податок, на підтвердження чого останній надав до суду наступні платіжні доручення: № 162 від 22.01.2007, № 740 від 20.02.2007, № 1271 від 26.03.2007, № 1582 від 20.04.2007, № 1951 від 21.05.2007, № 2325 від 19.06.2007, № 2654 від 20.07.2007, № 3064 від 27.08.2007, № 3351 від 24.09.2007, № 3735 від 22.10.2007, № 4151 від 23.11.2007, № 4401 від 20.12.2007, № 151 від 23.01.2008, № 544 від 22.02.2008, № 1391 від 27.03.2008, № 1742 від 18.04.2008, № 2154 від 27.05.2008, № 2489 від 24.06.2008.

Таким чином, посилаючись на викладені вище обставини, враховуючи, що позивач протягом 2008-2010 років неодноразово звертався до відповідачів з проханнями надати згоду на підготовку попередніх документів, які необхідні для належного оформлення ним зазначеної земельної ділянки у користування, Клуб зауважує, що відкритість та безперервність володіння ним спірною земельною ділянкою в період з 2001 року по 2012 рік, що є підставою визнання права власності за Клубом за набувальною давністю на спірну земельну ділянку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Департамент у своєму відзиві та неодноразово під час судових засідань зазначав, що позивач не довів того, що він добросовісно, відкрито і безперервно користувався спірною земельною ділянкою протягом 15 років. Враховуючи, що з 2010 року Київська міська рада передала спірну земельну ділянку Товариству в оренду, яке здійснило забудівлю вказаної земельної ділянки на законних підставах, Клуб фактично не міг користуватися нею безперервно 15 років, що могло бути підставою для набуття земельної ділянки за набувальною давністю у власність останнім.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, Рада у своєму відзиві та під час судового розгляду в особі представника зауважувала, що відповідно до статті 20 Земельного кодексу Української PCP право землекористування землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Статтею 21 цього ж Кодексу передбачено, що видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів. Приписами статті 22 згадуваного Кодексу встановлена заборона приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею. Водночас позивачем не надано документа, який засвідчує його право користування цією земельною ділянкою (у тому числі як правонаступника). Аналогічна за змістом норма передбачена частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 13.03.92 № 2196-ХІІ (2196-12), згідно з якою приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Таким чином відповідач 1 зазначає, що як Київська міська рада "Динамо" (правонаступником якої є позивач) не набула законного права користування спірною земельною ділянкою, що в свою чергу спростовує твердження позивача про фактичне заволодіння земельною ділянкою з 25.01.1994 та безперервне нею користування.

При цьому, Рада зазначає, що оскільки позивач у своєму позові не заперечує факту невиконання обов'язку щодо укладення договору оренди з орендодавцем, належних та допустимих доказів щодо наявності поважних причин, які не уможливлювали укладення такого договору оренди, позивачем до суду не надано, тому Клуб не набув права користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством порядку. Крім того, відповідач 1 зазначив, що надані позивачем докази, свідчать про те, що позивачем не здійснювалось безперервне володіння майном протягом встановлених законом строків щодо набуття права власності за Клубом за набувальною давністю.

У свою чергу, Товариство в своїх письмових поясненнях, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що приписів статті 119 ЗК України набувальна давність не є окремою підставою для набуття земельної ділянки у власність та передбачає передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за набувальною давністю лише для громадян і здійснюється лише в порядку, встановленому цим Кодексом, тобто відповідно до статей 116, 118, 123 ЗК України. При цьому Товариство зазначає, що чинним законодавством України не передбачено можливості визнання права власності на земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю) за юридичними особами, а застосування в даному випадку аналогії закону (статті 8 ЦК України) не призведе до зміни встановленого і щодо юридичних осіб порядку отримання у власність земельної ділянки (стаття 116, 123 ЗК України). Інші заперечення проти позову третьої особи 2 за своєю суттю збігаються із твердженнями відповідачів. Також, Товариство подало суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог Клубу, яка обґрунтована тим, що припинення володіння спірною земельною ділянкою у позивача мало місце 16.12.2010, що підтверджується зверненням останнього в особі першого віце-президента ТОВ "ФК "Динамо" Київ" до начальника ГУ земельних ресурсів, з проханням про виключення з 21.09.2010 з державного земельного кадастру спірної земельної ділянки.

Управління в своїх письмових поясненнях та під час судового розгляду зазначало, що згідно даних Державного земельного кадастру та у відповідності до вимог статей 79, 79-1, 125, 126 ЗК України, норм Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка, яка знаходиться в місті Києві, Печерській район, в районі Паркової дороги (майданчик для стрільби з лука) (код 82 00 702) не зареєстрована та не сформована, як об'єкт цивільних прав. Такі твердження третьої особи 1 обґрунтовані тим, що кадастровий номер земельній ділянці присвоюється при здійсненні державної реєстрація

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, право власності є центральним інститутом будь-якої цивільно-правової системи, а підстави набуття права власності, якими є передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно (стає його власником), є підставою виникнення права власності.

Спір у цій справі щодо права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, Печерський район, Паркова алея, загальною площею 1,486 га, кадастровий номер 82:007:002. При цьому в межах справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що площа земельної ділянки, щодо якої виник спір, у рішенні виконкому Київської міської ради народних депутатів № 363 від 09.03.1981 вказана - 1,5476 га, проте у подальшому, починаючи з 25.01.1994 площа спірної земельної ділянки значиться, як 1,486 га. У межах розгляду справи вказані обставини сторонами не заперечувались.

Кадастровим номером спірної земельної ділянки позивачем зазначений 82:007:002, який за своєю структурою не є тотожним нормам Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: 8000000000:ХХ:ХХХ:ХХХХ. Водночас суд відзначає, що державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі здійснюється за процедурою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1051 від 17.10.2012, а тому відсутність кадастрового номеру встановленого зразка свідчить про те, що щодо спірної земельної ділянки не було вчинено реєстраційних дій у період після 2012 року.

Одним із способів набуття речових прав є набувальна давність, порядок реалізації якої визначений положеннями статті 344 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 344 Цивільного кодексу України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина 4 статті 344 Цивільного кодексу України).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також частини 4 статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Отже, інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Добросовісне володіння означає, що особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа володіє річчю відкрито і не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Безперервність володіння означає, що протягом передбаченого в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являлося правомочною особою позов про повернення майна.

Надаючи правову оцінку наявності встановлених статтею 344 Цивільного кодексу України необхідних умов для визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище та не спростовано сторонами ТОВ Футбольний клуб Динамо Київ є правонаступником Акціонерного товариства "Футбольний клуб "Динамо -Київ, Закритого акціонерного товариства Футбольний клуб Динамо Київ та Відкритого акціонерного товариства Футбольний клуб Динамо Київ , що в сукупності свідчить про його обізнаність про ухвалення рішення виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів №363 від 09.03.1981 "Про відведення земельної ділянки Київській міській раді "Динамо" для влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука в тимчасове користування" було ухвалено відвести Київській міській раді "Динамо" в тимчасове користування земельну ділянку (вільну від забудови та земельних насаджень) площею 1,5476 га для влаштування навчально-тренувального поля для стрільби з лука без права капітального будівництва.

Водночас, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, що підтверджують його наміри укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки до ухвалення Київською міською радою рішення № 387/1363.

Сама по собі наявність постанови Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2008 у справі № 2-А-102-1/08, яким зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити всіх необхідних заходів щодо належної підготовки та оформлення документації з відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Футбольний клуб "Динамо "Київ" на безконкурсних (безаукціонних) засадах та передачі такої документації на розгляд сесії Київської міської ради не може вважатися наміром позивача, спрямованим на укладення договору оренду спірною земельної ділянки.

Відповідно до статті 119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, тобто відповідно до статті 118 ЗК України та статті 123 ЗК України, Закону України "Про оренду землі".

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що конструкція статті 119 Земельного Кодексу України значно відрізняється від конструкції статті 344 ЦК України та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118 Земельного кодексу України та 123 Земельного кодексу України).

Ця норма надає таким особам лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.

При вирішенні спорів необхідно враховувати факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Так, позивач під час розгляду справи неодноразово наголошував на тому, що підтвердженням його добросовісного користування є сплати ним земельного податку.

Суд критично оцінює такі доводи позивача з огляду на те, що з наданих платіжних доручень щодо сплати земельного податку за 2006-2008 рік не вбачається за яку саме земельну ділянку сплачений земельний податок. Крім того, з наявних у матеріалах справи Акту Державної податкової інспекції від 05.07.2010 № 459/23-6/00305981 про результати планової перевірки та Акту Державної податкової інспекції від 01.06.2012 від 334/22-4/00305981 про результати планової виїзної перевірки вбачається, що земельний податок Клубом сплачується за даними Державного земельного кадастру по місту Києву, а саме за земельні ділянки в Печерському районі м. Києва: за адресою: вул. М.Грушевського,3 (кадастровий номер 82003001), площею 81158,27 кв.м; за адресою: вул. М.Грушевського,1б (кадастровий номер 82005001), площею 12514,95 кв.м; за адресою: дорога Паркова (кадастровий номер 82007002), площею 14860,02 кв.м; в Оболонському районі м.Києва: за адресою: вул. Вишгородська,150 (кадастровий номер 78318009), площею 49119,88 кв.м; за адресою: вул. Вишгородська,150 (ділянка № 17) (кадастровий номер 78318021), площею 91396.12 кв.м; в Солом'янському районі м.Києва: за адресою: вул. Академіка Каблукова,26 (кадастровий номер 69287011), площею 34407,89 кв.м; за адресою: вул. Академіка Каблукова,26 (кадастровий номер 69287002), площею 504,06 кв.м. (документи, що посвідчують право власності або користування відсутні); за адресою: вул. Академіка Каблукова,26 (кадастровий номер 69287007), площею 412,62 кв.м. (документи, що посвідчують право власності або користування відсутні); в Шевченківському районі м.Києва: за адресою: вул. Салютна,40 (кадастровий номер 88096098), площею 2161,19 кв.м; за адресою: вул. Салютна, 35 (кадастровий номер 91022001), площею 27741,91 кв.м; в Голосіївському районі м.Києва: за адресою: шосе Столичне,35 (кадастровий номер 90132002), площею 3547,21 кв.м; за адресою: шосе Столичне,39 (кадастровий номер 90132007), площею 7250,66 кв.м; за адресою: шосе Столичне,45 (кадастровий номер 90132010), площею 28569,14 кв.м; за адресою: шосе Столичне,45 (кадастровий номер 90132011), площею 55323,67 кв.м; за адресою: шосе Столичне 41а (кадастровий номер 90132016), площею 2145,64 кв.м; за адресою: шосе Столичне,49 (кадастровий номер 90132030), площею 1736,04 кв.м.

У межах розгляду цієї справи судом було витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві довідку про період та розмір сплаченого земельного податку, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" щодо земельної ділянки, площею 1,486 га, кадастровий номер: 82:007:002, цільове призначення земельної ділянки - інші землі транспорту, що розташована на Парковій дорозі у Печерському районі міста Києва (ухвала суду від 29.08.2018).

На виконання вказаної ухвали судом було отримано відповідь, в якій вказано, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, у той ж е час станом на 12.09.2018 земельна ділянка за адресою: місто Київ, Печерській район, Паркова дорога з кадастровим номером 8000000000:82:007:0002 за ТОВ "ФК "Динамо" Київ" не обліковується.

Таким чином, відсутність ідентифікації та конкретизації за яку саме земельну ділянку сплачувався позивачем земельний податок унеможливлює дійти обґрунтованого висновку про те, що позивачем сплачувався земельний податок протягом всього спірного періоду земельний податок саме щодо спірної земельної ділянки.

Водночас, суд вважає помилковими твердження позивача про те, що сплата ним земельного податку за користування спірною земельною ділянкою є належним доказом відкритого та добросовісного володіння Клубом спірної земельної ділянки. Такий висновок суд ґрунтується на тому, що позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів у підтвердження сплати земельного податку протягом всього строку користування земельною ділянкою, який визначений ним як підставу для визнання права власності за набувальною давністю. Таким чином, відсутність доказів сплати земельного податку за користування спірною земельною ділянкою протягом 2008-2011 років свідчить про свідоме невиконання позивачем протягом визначеного періоду обов'язку знати про стан своїх майнових прав стосовно земельної ділянки. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 в справі № 924/127/17.

Водночас відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 12 ЗК України розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже, зазначеними нормами матеріального права встановлено, що набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та передача в оренду таких земельних ділянок здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як судом встановлено вище 28.12.2010 Київської міською радою було прийняте рішенням Київської міської ради № 525/5337 пунктом 5 якого було вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "АМАДЕУС КО", за умови виконання пункту 6 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки загальною площею 2,18 га (ділянка № 1 - площею 2,07 га, ділянка № 2 - площею 0,11 га) для будівництва та обслуговування об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Встанволене вище свідчить про те, що Київською міською радою здійснено у встановленому порядку волевиявлення щодо розпорядження земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, до спливу 10 річного терміну, на якому наголошує позивач, що, у свою чергу, спростовує доводи позивача щодо набуття права власності на земельну ділянку.

З системного аналізу викладеного вище слідує, що спірна земельна ділянка не перейшла у встановленому законодавством порядку в користування ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ", останнім не було в установленому законом порядку оформлене право оренди на спірну земельну ділянку, що спростовує твердження позивача про те, що він є добросовісним володільцем, а також спростовує твердження щодо відкритості та безперервності володіння позивачем земельною ділянкою в період з 2001 року по 2012 рік, тобто протягом періоду, необхідного для визнання права власності за набувальною давністю, адже відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2010 № 525/5337 зазначену земельну ділянку ухвалено передати в орендне користування ТОВ "АМАДЕУС КО", яке у встановленому порядку уклало договір оренди та здійснило забудову земельної ділянки.

За таких обставин, оскільки позивачем всупереч вимог частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження безперервності та добросовісності володіння та користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ", суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Що стосується поданої Товариством заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача та третіх осіб не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" про набуття (визнання) права власності - відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.12.2018.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ