Рішення

від 28.11.2018 по справі 386/993/15-ц

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/993/15-ц

Провадження № 2/386/1/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Гут Ю. О.

за участю секретаря судового засідання Корніцької Л.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ПП Хорт-М ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Голованівськ цивільну справу за позовом Фермерського господарства Родючість до ОСОБА_2, ПП Хорт-М про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство Родючість , в особі голови ОСОБА_4, звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та Приватного підприємства Хорт-М з вимогою солідарного стягнення завданої майнової шкоди в розмірі 633000,00 грн. та моральної шкоди у сумі 150000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами вчинялись перешкоди позивачу зі збору врожаю на земельній ділянці площею 65,75 га, яка знаходиться на території с. Розкішне, Голованівського району, Кіровоградської області та перебуває у позивача в оренді на підставі договору оренди землі, посвідченого 24.05.2002 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 570, зареєстрованого в Голованівському районному відділі земельних ресурсів 24.05.2002 року за № 4, зі змінами внесеними договором від 27.06.2006 року посвідченого, ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 1409, і як наслідок ці протиправні дії сприяли тому, що позивач не зміг вчасно зібрати врожай на земельній ділянці площею 65,75 га, до настання несприятливих погодних умов, а саме, який 20.07.2015 року через сильний шквальний вітер, заливний дощ та град, був знищений на 80 %, що зафіксовано відповідними документами, і таким чином, позивачу було завдано шкоди (збитків) на загальну суму 633000,00 грн., у вигляді втрати урожаю пшениці, що підтверджується доданими у справі документами.

Таким чином, позивач вважає, що такі дії з боку відповідачів є неправомірним, спричинили йому пряму шкоду (збитки), між неправомірними діями та шкодою є прямий причинно-наслідковий зв'язок та наявна вина у діях відповідачів, а тому ті мають нести солідарну відповідальність, у вигляді відшкодування позивачу завданих їх неправомірними діями збитків.

Також у позовній заяві позивач просив стягнути моральну шкоду, яка йому завдана відповідачами у розмірі 150000,00 грн., з підстав вказаних у позові.

В судовому засіданні представник позивача завялені позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що заперечує проти позову в повному обсязі. Арешт врожаю здійснювався працівником ВДВС. Коли було повідомлено, що то не ті землі тоді відповідач покинув дані земельні ділянки. Погодних явищ дощу, не було на той момент. Посилання на акт №1 від 22.07.2015 року про обстеження посіву озимої пшениці на площі 65,75 га, є безпідставним оскільки даний акт є незаконним. Вказав, що відповідачі не несуть відповідальність за пошкодження майна в результаті дії непереборної сили, і що у зв'язку з цим, всі ризики несе позивач, а докази надані ним в обґрунтування своїх доводів, є суперечливими. Просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник відповідача ПП ХОРТ-М ОСОБА_6 судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що викладені факти не відповідають дійсним обставинам справи., навмисно перекручені.

Вказав, що мова йдеться про те, що шкода, яку намагається відшкодувати позивач, настала в результаті стихійного лиха, про що сам позивач чітко та неодноразово зазначає, зокрема: .. .почався сильний шквальний вітер, зливний дощ та град, що на 80% знищив врожай, який знаходився на земельній ділянці розміром 65,75 га та був власністю ФГ Родючисть . Сам позивач зазначає, що саме ці дії стихій (град,шквальний вітер, зливний дощ) і знищили 80% врожаю, а не відповідачі. Тобто шкода заподіяна дією непереборної сили, що є об'єктивним фактором, який не залежить від волі осіб. Отже, загибель речі в результаті дії непереборних природних явищ є випадковою. Відтак, згідно вимог законодавства України ризик випадкової загибелі речі несе її власник, тобто позивач.

Цивільно-правова відповідальність не є абсолютною, тобто вона поширюється до певних меж. Ці межі становлять обставини, наявність яких призводить до звільнення особи від обов'язку нести несприятливі майнові наслідки.

Під підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності розуміються обставини, з якими закон або договір пов'язують звільнення особи від застосування до неї санкцій за правопорушення.

Невідворотність дії непереборної сили або шкоди, що заподіюється нею, тісно пов'язана з її надзвичайним характером. Як правило, саме надзвичайний характер події не дає можливості особі запобігти та відвернути настання негативних наслідків. Непереборною силою є подія, яка є об'єктивно невідворотною. Запобігти її прояву не здатна конкретна особа.

Наслідки дії непереборної сили неможливо відвернути будь-якими засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах, навіть у ситуації, коли про її виникнення відомо заздалегідь.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища, зокрема ті, що зазначив позивач. Отже за таких обставин, які прямо вказані позивачем, сторона відповідачів взагалі звільняється від відповідальності, а весь ризик загибелі врожаю має нести сам позивач.

Обставини дій стихій, як непереборної сили визнані самим позивачем і підкріплені наданими ним відповідними доказами. Зокрема доданими до позову: Звітом про визначення розміру матеріальних збитків, у якому навіть у назві зазначено, що ці збитки стались внаслідок сильного шквального вітру, зливного дощу та граду , ОСОБА_7 №1 від 22 липня 2015 року, де зазначено, що внаслідок сильного шквального вітру, зливового дощу та граду ...посіви озимої пшениці.. .пошкоджено та іншими доказами.

Отже сам позивач довів суду та сам визнав, що шкода спричинена непереборною силою, а відтак, в силу вимог законодавства України, саме він несе ризик загибелі свого врожаю.

При цьому позивач чітко зазначив, що дія непереборної сили почалася вже після того, як сторона відповідачів припинила будь-які свої дії та залишила земельну ділянку.

Стосовно дій відповідачів і причинно-наслідкового зв'язку між подіями слід зазначити наступне. Актом опису й арешту майна складеного державним виконавцем Сторожуком В.О. від 07.07.2015 року при здійснені ним виконавчого провадження № 40967946 закріплено накладання арешту на врожай пшениці на відповідних земельних ділянках, розташованих на території Розкішненської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Цей акт складено, як в присутності позивача так і відповідача та підписано ними. Надалі Постановою від Г6.07.2015 року про заміну зберігача описаного й арештованого майна зазначений врожай на ділянках, вказаний у акті, від позивача передано на зберігання відповідачу. При цьому, працівники ДВС припустились замовчування обставин розташування земельних ділянок, не виконавши належним чином свої обов'язки та не визначивши зазначені земельні ділянки в натурі на місцевості в наслідок недбальства, що є істотним при накладанні арешту на певний врожай на певних ділянках, а тим самим і ввели в оману відповідача, стосовно розташування самих земельних ділянок, який у свою чергу, сподіваючись, що діє правомірно, передав під охорону за договором врожай пшениці, визначений у акті відповідачу, який в свою чергу приступив до виконання обов'язків за договором, правомірно вважаючи, що охороняє врожай пшениці, належний (ввірений) відповідачу. Обставини передачі та охорони не того майна визнані й самим позивачем, а відтак обставини, визнані сторонами, додаткового доказування не потребують. З цього прямо випливає, що дії сторони відповідачів відбувались під впливом замовчування певних обставин (обману), викликаною діями третіх осіб, тобто працівниками ДВС при передачі згідно постанови обов'язків зберігання відповідачу.

Зазначив, що врожай, розташований на визначених у акті та постанові земельних ділянках було накладено арешт працівниками ДВС і цей арештований врожай десь зник.

Докази по справі, наданих позивачем, носять суперечливий характер.

Наявна у справі довідка Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології від 22.07.2015 року швидкість вітру була 8 м/с, тобто ніякого шквального вітру, який повинен мати мінімальну швидкість 20 м/с не було і не могло бути. В акті № 1 від 22 липня 2015 року, підписантами якого були особи, які взагалі не є фахівцями в гідрометеорології. У цей ОСОБА_7 № 1 внесено завідомо неправдиві відомості шляхом зазначення шквального вітру, якого не було. А відтак сам ОСОБА_7 №1 та компетенція його підписантів викликає сумнів. .

Також у довідці Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології від 22.07.2015 року зазначено що виходячи з синоптичної ситуації на території Голованівського району можливе випадіння граду

Вказані відомості конкретизуються та спростовуються належною довідкою Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології від 04.10.2015 року № 29-138/209, у якій чітко зазначено, що за період з 18.07. по 17.08.2015 року за даними спостережень метеорологічної станції Гайворон, найближчої до с. Розкішне Голованівського району Кіровоградської області град та сильний вітер не спостерігався, максимальна швидкість вітру за цей період сягала 11 м/с. Тобто цей належний письмовий доказ містить інформацію про відсутність у зазначений період граду та шквального вітру на вказаній території. Такі обставини підтверджуються спостереженнями гідрологічною станцією Первомайськ у довідці від 04.11.2015 року №16/15 яка знаходиться трохи далі від станції Гайворон, проте у районі визначення погодних умов для с. Розкішне.

Згідно вказаних довідок лише 26 липня 2015 року спостерігався сильний зливовий дощ, який міг би принести небажані наслідки лише кількістю значних опадів. А 20.07.2015 року був незначний зливовий дощ за низькою кількістю опадів.

Таким чином, у ОСОБА_7 № 1 від 22.07.2015 року вказані завідомо неправдиві відомості.

Свiдок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду пояснив, що він в 2015 році працював на посаді начальника відділу агропромисловому комплексу у Голованівському райорні. 20.07.2015 року до нього подзвонив по телефону ОСОБА_4. Самому на перевірки він не має права виїзджати лише на запрошення керівника господарства, це визначено постановою КМУ, та положенням Про відділ агропромислового розвитку . Обстеження поля проводилось за участю агронома ФГ "Родючість", голови ФГ "Родючість", депутатів Розкішенської сільської ради. Поле яке оглядали було пошкоджене сильними опадами, градом від якого постраждали посіви пшениці.

Акт з даного приводу склався після огляду поля, в його робочому кабінеті. Він телефонував на мете реологічну станцію в м. Гайворон, там йому підтвердтили, що на території Голованівського району того дня був сильний вітер, дощ та град.

Поле, яке вони у складі комісії оглядали знаходилось біля кладовища с. Розкішне. В загальному зміст акту пам"ятає. Якщо стебло без зерен то його вибиває градом і були виложені посіви, вони більшу частину досліджували , заходили на 20-30 м. в поле, урожайність вони теж візуально встановили Він орієнтувався на загальну урожайність по району. Він не робив обмолот пшениці до граду.

Усвоїй діяльності підпорядковується першому заступнику Голованівської РДА. Вказівок, щоб створити комісію не було. Йому відомі його посадові обов"язки. У вказівкі немає потреби, це входить до їхніх повноважень. Відділ агропромислового розвитку утворив дану комісію, саме таким складом. Саме він утворив дану комісію. Він не відображував ніяк утворення даної комісії і не повинен був це робити. Вони брали сніпок пшениці з даного поля для зразка акт склали відповідно до інструкції.

Вказав, що мінімальна похибка втрати посівів пшениці складає від 2-5 відсотків.

Свiдок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду пояснив, що він працює головним агрономом ФГ Родючість . 20.07.2018 року він отримав команду від директоро ФГ "Родючість" ОСОБА_4 їхати збирати урожай пшениці на полі. Приїхавши на поле для зборору врожаю до них із лісопосадки вийшли незнайомі люди і не пустили їх на поле, це були якісь охоронці. Він зателефонував кірівництву і повідомив про дану ситуацію.

У зв'язку з цим не зібравши врожай пшениці поїхали з поля. Згодом цього дня пачався дощ, а потім була гроза.

З приводу знищення врожаю пшениці дощем була утворена комісія. Присутніми були він, ОСОБА_4, начальник сільсьгосподарського управління. Робота комісії тривала на полі приблизно з 1 годину. Він постійно там був присутній. Ходили оглядали поле. Він не пам"ятає точний зміст складеного акту, площа поля була 65-75 га. Він підписував акт, в акті його підпис. Згодом частково попробували провести уборку врожаю пшениці з поля і коли з 1 га. зібрали 13 ц то далі не стали проводили уборку врожаю у зв'язку з недоцільністю.

Свiдок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду пояснив, що він працює в ПП "Хорт - М" , охоронцем. В липні 2015 року більш точної дати не пам'ятає, начальник охорони ПП "Хорт - М викликав його та показав договір з відповідачем ОСОБА_2. Вони поїхали з відповідачем та начальником і нам показали поле, яке вони прийняли під охорону. Їм була дана вказівка до приїзду ВДВС не допустити комбайни на поле. Йому ОСОБА_2 надав документи, договір, постанову ДВС. Він підпорядковувався своєму керівництву, а замовником був ОСОБА_2 Вони здійснювали охорону даного поля цілодобово, та знаходилися у лісосмузі де був хороший кругозор, були у формі. Мали розмову з позивачем, надавали документи для огляду йому. Позивач повідомив , що дана земельна ділянка не підпадає під арешт, він сказав тому, що їм на дане поле показав відповідач ОСОБА_11 дня він про це повідомив своєму керівництву, яке вказало продовжувати охороняти поле. Він не читав постанову ВДВС, це не входе в його обов"язки. Коли точно коли заступили на охорону поля вже не пам'ятає точно чи 16-17 липня 2015 р., всього вже не пам"ятає. Вказаві, що коли приїхав ОСОБА_4 і його два представника, він сказав, що поле ніхто не буде убирати. Ті сказали, що він їм перешкоджаю збирати урожай . Згодом побачив, як їде комбайн. Він перегородив тому дорогу автомобілем ВАЗ 2106, поставив його перед жаткою комбайна. На полі росла пшениця, ОСОБА_4 показував на карті, що то не ті поля, вони їздили автомобілем і роздивлялися. Приїздила оперативна група відбирала пояснення. Він їздив у Голованівськ до райвідділу де мав розмову зі слідчим. Райвідділ покинув о 20 год. вечора, та поїхав додому, на охоронюване поле вже не заїзджав. Того для була спека.

Свiдок ОСОБА_12 в судовому засіданні суду надав аналогічні покази, які були надані свідком ОСОБА_10

Свiдок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснив, що він являється головлю фермрського господарства Родючість . Йому було відомо ,що на поле,яке в заставі по договору накладено арешт. Однак поле належить не йому, а ФГ Родючість . В 2014 році між ним та аграрним фондом був укладений договір, отримав 50% предоплати. Поля були в заставі аграрного фонду.Договір заключається на валовий збір .Це була двостороння угода, а зі страховою компанією була окрема угода. В угоді були указані номера полів. Ці ділянки на яких знищений урожай були у заставі. Ділянки на території Розкошанської с/ради були пошкоджені в 2015 році ( 65 га) одним масивом. 40 га,15 га. вони зібрали , а на ділянку в 65 га їх не пустили відповідачі і вона була пошкодили градом. Договір з аграрним фондом був частково виконаний. Він докуплював зерно десь 300-400 тон. 17 липня він бачив представників відповідача, тих було три особи, які повідомили його, що поле арештовано. З метою збору врожаю пшениці він він послав комбайн на уборку врожаю пшениці з даного поля, однак комбайнер повідомив його, що косити пшеницю не пускають. Він приїхав туди вранці, зустрівся з охоронниками, які йому показали документи, що вони з охоронної фірми і охороняють поле. Він зверувся до працівників міліції. На місці були працівники "Хорт-М", ОСОБА_2, два адвокати, працівники міліції. Більше пшениці вони не косили, бо пройшов град. З даної ділянки урожай пшениці не збирався тому що пройшла стихія, і після неї не було що збирати. Потім це поле було передисковане.

Комісією було складено акт про збитки. Щодо акта №1 він не мапам"ятає, як він склдадвся у чиїй присутності. Бухгалтер отримувала довідку з гідромету,коли вона її отримала не пам"ятає. Про рішення працівників міліції щодо цього факту йому невідомо. Страхові компенсації він не отримував. Шкоду спричинив ОСОБА_2 та ПП "Хорт-м",бо не дозволили ФГ завчасно скосити пшеницю. Якби не було стихії вони б його скосили.У нього нормальні відносини з ОСОБА_2.

Свiдок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду пояснив, що він в період з 2007 по 2015 р. працював в с.Розкішне сільським головою. Акт від 22.07.2015 року йому знайомий, там дійсно його підпис. Де і як складався даний акт він не пам"ятає, можливо це було в сільгоспуправлінні. На поле для його огляду вони виїжджали. Підписав даний акт,бо був сільським головою. Хтось з представників фірми звернувся про обстеження поля після того як впав град. Як утворилась комісія та чи був наказ про створення комісії він не пам"ятає. На яке поле він виїжджав вже не пам"ятає, однак те поле належало ФГ "Родючість". Що бачив на полі вказано в акті. Зразки повинні були збиратись. даного ату він особисто не складав.

Свiдок ОСОБА_14 в судовому засіданні суду пояснив, що вона раніш являлась депутатом Розкішнеської сільської ради. В 2015 рці працювала секретарем сільської ради. Вказала, що акт від 22.07.2015 року вона підписувала. Була запрошена в склад комісії, оскільки працювала секретарем сільської ради. Не пам"ятає чи підписувала документ про створення комісії. Разом з сільським головою ОСОБА_13 вони виїзджали на поле, яке належить ФГ Родючість . На полі вже знаходилась комісія. В подальшому їй надавали акт для ознайомлення, вона його читала та підписувала. Члени комісії ходили по полі і робили свої висновки.Чи робились якісь фото вона не пам"ятає. Обстеження проводилось більше години. На дворі парило і було болото. Їй не відомо саме хто складав даний акт. Не пам"ятає чи обстежувались в той день інші земельні ділянки. Вона особисто прийшла до висновку, що на полі був град, оскільки було болото,було наче все перемісене. В акті було зазначено,щ поле побило градом. Вона особисто розрахунків не проводила.

Свiдок ОСОБА_15 в судовому засіданні суду пояснив, що він працював начальником державної виконавчої слжби Голованівського РУЮ по 01.09.2016 рік. На виконанні знаходилось виконавче провадження про стягненя коштів з ОСОБА_2 на користь Яніцького.По даній справі були арештовані земельні ділянки з посівами. Опис проводив державний виконавець Топольник, він проводив опис майна на трьох ділянках. Даний акт йому знайомий, при його складанні був відсутній ОСОБА_2 Із землеупрядником вони перевіряли на картах земельні ділянки,а потім з ОСОБА_4 їхали на місце і складали акт. Земельну ділянку визначали по карті земельних полів. Поля визначали згідно карти і виїзду на місце.Було декілька актів описів арешту. Про ПП "Хорт-М" він нічого не знає. Зберігач несе відповідальність за збереження майна згідно закону.Чи сам він його зберігає чи з охоронною фірмою для виконавчої служби не важливо. Виконавче провадження знаходилось у відділі примусового виконання управління ДВС у Кіровоградській області. За їх вказівкою він виконував виконавчі дії. Про охоронну фірму ПП ХОРТ-М не знав і відношення до неї не мав. ОСОБА_2 міг би повідомити виконавчу службу про зберігача майна. Виконавча служба повинна була перевіряти збереженість за вказівкою відділу примусового виконання, оскільки виконавче провадження знаходилось не в нього, а у відділі примусового виконання управління ДВС у Кіровоградській області, тому контроль здійснювався б за актом.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2 представника відповідача ПП ХОРТ-М , дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, 27.11.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голованіського районного управління юстиції ОСОБА_16 постановою ВП № 40967946 від 27.11.2013 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 386/338/13-ц виданого 20.11.2013 року на виконання рішення Голованіського районного суду Кіровоградської області про стягнення боргу за договором позики в розмірі 230000,00 грн. з гр. ОСОБА_4. (а/с. 77 .т.1)

07.07.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голованіського районного управління юстиції ОСОБА_15 на підставі акту опису й арешту майна, описано та накладено арешт на незавершене виробництво сільськогосподарських культур, а саме врожай пшениці, що за даними державного виконавця знаходиться на трьох земельних ділянках площею 22,3 га, 15,29 га та 12 га, яке було передано на зберігання боржнику ОСОБА_4. (а/с.78-81 т.1)

В даному акті, ОСОБА_4 висловив заперечення щодо арешту й опису майна, так як вказане незавершене виробництво сільськогосподарських культур, а саме врожай пшениці, знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ФГ Родючість , головою якого він являється, та є власністю юридичної особи ФГ Родючість , у підтвердження чого надав копію договору оренди землі, посвідченого 24.05.2002 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 570, зареєстрованого в Голованівському районному відділі земельних ресурсів 24.05.2002 року за № 4, зі змінами внесеними договором від 27.06.2006 року посвідченого, ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 1409, а також договір страхування. (а/с. 160-171 т.1)

В подальшому, 16.07.2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голованіського районного управління юстиції ОСОБА_7 було винесено постанову про заміну зберігача вищевказаного описаного й арештованого майна, якою відповідне майно було передане на зберігання стягувачу ОСОБА_2, відповідачу у цій справі. (а/с. 82-83 т.1, 165 т.1).

Після отримання вказаного майна на зберігання, 17.07.2015 року ОСОБА_2 уклав з іншим відповідачем у справі, а саме Приватним підприємством Хорт-М договір про охорону об'єктів (об'єкта) і приміщень № 2, згідно якого ОСОБА_2 доручив, а ПП Хорт-М прийняло під охорону незавершене виробництво сільськогосподарських культур, а саме врожай пшениці, що знаходиться на трьох земельних ділянках площею 22,3 га, 15,29 га та 12 га, яке як слідує з договору перебуває у законному користуванні ОСОБА_2 на підставі постанови ВП № 40967946.( а/с.74-75 т.1)

Зокрема, умовами п.2.1., 2.2., 2.4. договору про охорону об'єктів (об'єкта) і приміщень № 2 передбачено, що під поняттям охорони розуміється забезпечення посівів врожаю від ушкодження, зіпсування, крадіжки або втрати, які знаходяться під охороною, забезпечення правопорядку в зоні охорони, охорона об'єкта (об'єктів) здійснюється шляхом патрулювання, виставлення посту.

Поряд з цим, згідно до п.4.2.,4.5. передбачено, що Виконавець відповідає за втрату, пошкодження та зіпсування об'єктів (об'єкта) і приміщень в розмірі прямої заподіяної шкоди у випадку невиконання ним обов'язків передбачених договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх обов'язків за цим договором, якщо це стало неможливим через форс-мажорні обставини, зокрема, стихійне лихо.

З розділу 5 вказаного договору вбачається, що послуги з охорони є платними.

В свою чергу, ч.1, 2 ст.59 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

При цьому, суд враховує, що згідно ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст.954 ЦК України, положення глави 66 ЦК України Зберігання, застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд приходить до висновку про те, що положення глави 66 ЦК України Зберігання поширюються на зберігання майна передбачене вимогами Закону України Про виконавче провадження .

Зокрема, як вбачаться із приписів ст.942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ст.937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Отже, суд приходить до висновку, що наявність постанови від 16.07.2015 року старшого державного виконавцям відділу державної виконавчої служби Голованіського районного управління юстиції ОСОБА_7 про заміну зберігача описаного й арештованого майна, якою відповідне майно було передане на зберігання стягувачу ОСОБА_2, відповідачу у цій справі та акту від 07.05.2015 року опису й арешту майна, свідчить про дотримання сторонами письмової форми договору зберігання та його укладення.

В свою чергу, суд зауважує, що положеннями ст.943 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Поряд з цим, з ч.1 ст.945 ЦК України слідує, що зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь.

Таким чином, здійснивши аналіз вищенавених норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний був особисто здійснювати зберігання переданого йому на зберігання незавершене виробництво сільськогосподарських культур, а саме врожай пшениці, на підставі постанови ВП № 40967946 від 16.07.2015 року про заміну зберігача описаного й арештованого майна, а тому не мав права передавати вказане майно під охорону, а фактично на зберігання, згідно договору охорони від 17.07.2015 року відповідачу ПП Хорт-М , з огляду на те, що згідно до ст.978 ЦК України, договір охорони є одним із видів спеціального зберігання, і до нього застосовуються загальні положення про зберігання передбачені главою 66 ЦК України.

Поряд з цим, суд враховує, що матеріали судової справи не містять будь-яких доказів повідомлення державного виконавця як про необхідність зміни умов зберігання речі і отримання відповіді, як і не містить доказів того, що відповідач ОСОБА_2 вимушений був передати річ на зберігання іншій особі в інтересах поклажодавця і не мав можливості отримати його згоду, як і про своєчасне про це повідомлення державного виконавця.

Проте, суд вважає, що оскільки передання відповідачу ПП Хорт-М , вказаного майна все-таки відбулось, то умови договору зберігання є чинними для відповідача ОСОБА_2, і він відповідає за дії відповідача ПП Хорт-М , якому він передав майно на зберігання по договору охорони від 17.07.2015 року.

Натомість, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ПП Хорт-М здійснювали перешкоди у користуванні саме позивачу і саме земельною ділянкою площею 65,75 га, яка знаходиться на території с. Розкішне, Голованівського району, Кіровоградської області та перебуває у позивача в оренді на підставі договору оренди землі, посвідченого 24.05.2002 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 570, зареєстрованого в Голованівському районному відділі земельних ресурсів 24.05.2002 року за № 4, зі змінами внесеними договором від 27.06.2006 року посвідченого, ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 1409, зокрема, до таких висновків суд дійшов на підставі наступних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів того, що саме у володінні та користуванні гр. ОСОБА_4 перебувають земельні ділянки площею 22,3 га, 15,29 га та 12 га, які нібито знаходяться на території с. Розкішне, Голованівського району, Кіровоградської області і що на них розташоване незавершене виробництво сільськогосподарських культур, а саме врожай пшениці, відсуні в матеріалах справи.

З акту опису й арешту майна від 07.07.2015 року не вбачається, що державний виконавець чітко ідентифікував земельні ділянки площею 22,3 га, 15,29 га та 12 га, їх власника, чи володільця, відсутня кадастрові плани на ці земельні ділянки, як і правовстановлюючі документи на ці ділянки, що могло б свідчити про те, що вказані земельні ділянки дійсно існують і дійсно належать ОСОБА_4, як і відсутні докази того, що на цих змелених ділянках розташоване незавершене виробництво сільськогосподарських культур, а саме врожай пшениці, яке засіяно особисто гр. ОСОБА_4.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що до акту опису й арешту майна від 07.07.2015 року, гр. ОСОБА_4 під час його складання було внесено зауваження про те, що вказане незавершене виробництво сільськогосподарських культур, а саме врожай пшениці, знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ФГ Родючість , головою якого він являється, та є власністю ФГ Родючість , у підтвердження чого надав копію договору оренди землі, посвідченого 24.05.2002 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 570, зареєстрованого в Голованівському районному відділі земельних ресурсів 24.05.2002 року за № 4, зі змінами внесеними договором від 27.06.2006 року посвідченого, ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 1409, а також договір страхування.

Те, що відповідачі ОСОБА_2 та ПП Хорт-М здійснювали перешкоди у користуванні саме позивачу і саме земельною ділянкою площею 65,75 га, яка знаходиться на території с. Розкішне, Голованівського району, Кіровоградської області та перебувало у позивача в оренді, підтверджується доказами у справі, а саме: договором оренди землі, посвідченого 24.05.2002 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 570, зареєстрованого в Голованівському районному відділі земельних ресурсів 24.05.2002 року за № 4, зі змінами внесеними договором від 27.06.2006 року посвідченого, ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 1409; описом меж земельних ділянок, які перебувають у оренді ФГ Родючість ; актом встановлення меж земельних ділянок в натурі від 16.06.2006 року; (а/с. 160-171 т.1).

У відповідності до висновку Голованівського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 25.07.2015 року, слідує, що дії які мали місце в період 17.07. та 20.07.2015 року між ФГ Родючість головою якого являється ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ПП ХОРТ-М , мають ознаки цивільно-правових відносин (а/с.76 т.1)

Згідно до заперечень на позовну заяву наданими представником відповідача ПП Хорт-М , зазначив, що останній був ведений в оману представниками ДВС, які невірно визначили об'єкт зберігання через не визначення його належного місцярозташування на місцевості, зазначив, що обставини передання під охорону не того майна визнанні і самим позивачем. (а/с.153-156 т.1)

Відповідно до листа Голованіської РДА від 24.11.2015 року № 01-36/106/2, вбачається, що згідно розпорядження голови Голованівської РДА від 29.03.2002 року №276-р СФГ Родючість передано земельну ділянку загальною площею 112,95 га ріллі із запасу Розкішненської сільської ради для розширення селянського (фермерського) господарства. (а/с.166 т.1).

Згідно до розпорядження голови Голованіської РДА від 02.12.2005 року №737-р, з додатками слідує, що ОСОБА_4 продовжено строк оренди земельної діляки площею 112, 95 га на території Розкішненської сільської ради на 15 років для ведення сільськогосподарського виробництва та внесенро зміни до договору оренди землі, посвідченого нотаріусом 24.05.2002 року. (а/с.21-28 т.2).

У відповідності до лист відділу агропромислового розвитку Голованіської РДА від 21.07.2015 року № 237, за головою ФГ Родючість ОСОБА_4 було укладено договір ореди земельних ділянок загальною площею 112,95 га. (а/с.167 т.1)

Згідно до листа відділу Держгеокадастру у Голованівському районі Кіровоградської області, за ФГ Родючість по Розкішненській сільській раді рахується всього 255,68 га. земель в тому числі 112,95 га, , а саме 20,10 га, 27,1) га. та 65,76 га. (а.с.168 том 1).

Згідно до акта №1 від 22.07.2015 року складеного комісією за зверненням ФГ Родючість , внаслідок сильного шкального вітру, зливного дощу та граду 20.07.2015 року на території с. Розкішне Голованівського району посіви озимої пшениці на площі 65,75 га. було виложено до поверхні грунту і пошкоджено. Витрати з 1 га. склали 52 цн. З га, внаслідок чого господарство недоотримало 341,9 тон зерна (а/с.40 т.1).

У відповідності до даних Кіровоградського обласного центру гідрометеорології від 22.07.2015 року за №29-138/149, за даними спостережень метеостанції Гайворон, яка є найближчою до Голованівського району, 20 липля спостерігалася хмарна погода, в період з 15 год. 40 хв. до 15 год. 50 хв. та з 17 год. 15 хв.до 17 год. 40 хв. відмічався зливний дощ з перервами. В період з 16 год. 00 хв. до 18 год. 55 хв. спостерігалася гроза. Виходячи з синоптичної ситуації на території Голованівського району можливе випадіння граду. (а/с.50 т.1).

Згідно до звіту висновків про розмір матеріальних збитків, завданих ФГ Родючість згідно акту №1 від 22.07.2015 року, складеного оцінювачем міжрегіональним консалтинговим центром Паритет матеріальні збитки, склали 663 тисяі гривень (а/с.13-39 т.1).

Вказані докази суду надані учасниками справи на їх вимогу до відповідних осіб та організацій, установ, які суд ваважає належними та допустимими.

У відповідності до даних Кіровоградського обласного центру гідрометеорології від 04.11.2015 року за №29-138/209, наданих на вимогу ПП Юридично-консалдингової фірми Регламент слідує, що на території с. Розкішне, відмічався зливний дощ в тому числі 20.07.2015 року (а/с.157 т.1).

Згідно до даних Миколаївського обласного центру гідрометеорології від 04.11.2015 року за № 16\15, наданих на вимогу ПП Юридично-консалдингової фірми Регламент , не вбачється, яка погода була на території Голоованівського району (а/с.158 т.1).

Однак вказані вище довідки були подані представником відповідача ПП Хорт-М ОСОБА_3, який діяв на підставі наданої йому довіреності від 10.09.2015 року директором ПП Хорт-М , отже ОСОБА_3 діяв саме в якості представника відповідача ПП Хорт-М , натомість вказані довідки видані на запит Приватного підприємства ЮКФ Регламент , а не ПП Хорт-М чи його представника ОСОБА_3

Таким чином, суд вважає вказані довідки недопустимими доказами, і не враховує їх в якості доказів, оскільки ті отримані іншою особою, на запит іншої особи, яка не є учасником цивільного процесу у даній справі.

Разом з тим до посилання відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ПП ХОРТ-М , щодо неналежності доказу, а саме до акта №1 від 22.07.2015 року складеного комісією за зверненням ФГ Родючість, суд ставиться критично, оскільки ухвалою Кіровоградського окружного суду від 06.03.2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Розкішненської сільської ради Голованівського району і її службових осіб ОСОБА_13 та ОСОБА_17, треті особи на стороні відповідача та позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - фермерське господарство Родючість , про визнання протиправним та скасування акту, щодо встановлення збитків від 22.07.2015 року №1 - залишено без розгляду. (а/с. 198-200 т.2).

Таким чином даний акт не визнано протиправним та його не скасовано у встановленому законом порядку.

В свою чергу, суд вважає доведеними у судовому засіданні твердження позивача у позовній заяві, які були підтримані в ході судового розгляду справи щодо подій, які стались 17.07. - 20.07.2015 року за участю охоронців ПП Хорт-М , відповідача ОСОБА_2 та інших осіб, у вигляді здійснення перешкод у збиранні врожаю пшениці позивачу у період з 17.07. - 20.07.2015 року на земельній ділянці площею 65,75 га, яка знаходиться на території с. Розкішне, Голованівського району, Кіровоградської області та перебуває у позивача в оренді на підставі договору оренди землі, посвідченого 24.05.2002 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 570, зареєстрованого в Голованівському районному відділі земельних ресурсів 24.05.2002 року за № 4, зі змінами внесеними договором від 27.06.2006 року посвідченого, ОСОБА_5, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області по реєстру № 1409.

Зокрема, до таких висновків суд дійшов на підставі показів свідків, представників позивача та відповідачів, які не заперечували вказаного факту, висновку Голованівського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 25.07.2015 року, договору про охорону об'єктів (об'єкту) і приміщень № 2 від 17.07.2015 року, наявних у справі постанов ДВС та акту опису й арешту майна, інших доказів у справі, в їх сукупності.

Натомість, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як слідує із ч.1 ст.1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст.12 Закону України Про фермерське господарство , землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

У відповідності до ст.14 цього Закону, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема, б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; г) на відшкодування збитків; е) інші права. Порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею ст.19 цього Закону, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Натомість, як слідує із ст.31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

При цьому, ст.95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно до приписів ст.25 Закону України Про оренду землі , орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи.

Статтею 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Таким чином та з огляду на встановлені судом вище фактичні обставини, суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення відповідачами перешкод у збиранні врожаю пшениці позивачу у період з 17.07. - 20.07.2015 року на земельній ділянці площею 65,75 га, яка знаходиться на території с. Розкішне, Голованівського району, Кіровоградської області та перебуває у позивача в оренді на підставі договору оренди землі від 24.05.2002 року, є незаконним та таким, що порушувало права позивача передбачені вищенаведеними нормами чинного законодавства, зокрема, права на самостійне використання фермерським господарством на умовах оренди земельної ділянки, права самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, права отримувати продукцію і доходи, порушення права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію, яке підлягає захисту нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, у порядку передбаченому ч.3 ст.152 ЗК України зокрема шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Натомість, як вбачається із змісту ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Поряд з цим, ст.16 ЦК України, визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути: 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зокрема, нормами ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Виходячи зі змісту ст.22 ЦК України, суд також зауважує, що у випадках вчинення порушень земельного законодавства, шкода відшкодовується відповідно до статей 156, 211 ЗК, статей 22, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли, зокрема.

Як слідує із приписів ст.156 ЦК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Натомість, ст.211 ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі вказані у цій статті порушення, проте, законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

В свою чергу, ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З рахуванням наведеного, суд зауважує, що виходячи зі змісту ст.22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи, якою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. б) наявність шкоди (збитків), під якою розуміється втрати або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. г) вина завдавача шкоди.

Поряд з цим, суд також враховує, що ч.2 ст.1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Відповідно до ч.1 ст.1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Натомість, суд вважає, що у діях обох відповідачів присутня наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, це доводиться встановленими судом фактичними обставинами справи, а саме: незаконністю передання відповідачу ПП Хорт-М під охорону на підставі договору про охорону об'єктів (об'єкта) і приміщень відповідачем ОСОБА_2 незавершеного виробництво сільськогосподарських культур, а саме врожаю пшениці, на підставі постанови ВП № 40967946 про заміну зберігача та акту опису й арешту майна, яке є власністю позивача, а не гр. ОСОБА_4, незаконним здійсненням перешкод відповідачами у користуванні орендованою земельною ділянкою позивачем, шляхом вчинення фізичних перешкод у збиранні ним врожаю пшениці, що стало наслідком того, що позивач не встиг вчасно, як планував зібрати власний урожай, який є його особистою власністю і він був пошкоджений стихійним лихом, і позивач втратив продукцію, яка є його власністю, у зв'язку з чим поніс збитки у вигляді втрат, яких він зазнав у зв'язку зі знищенням урожаю пшениці, як і втратив доходи, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).

У зв'язку з чим, суд вважає, що у діях відповідачів наявний причинний зв'язок між їх протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що втрата урожаю пшениці через перешкоджання у завчасному зборі врожаю та як наслідок настання стихійного лиха, є об'єктивним наслідком протиправної поведінки відповідачів, адже якби останні протиправно не перешкоджали позивачу у збиранні врожаю, то він би мав об'єктивну можливість, з урахуванням наявної кількості техніки та робочої сили, що підтверджується відповідними доказами, вчасно зібрати врожай пшениці у вказаний період вчинення перешкод з боку відповідачів, натомість вина виражається у формі вчинення останніми протиправних дій по відношенню до позивача та його майна, а протилежного, тобто того, що відповідачі діяли правомірно, що могло б виключати відповідальність за завдану майнову шкоду відповідачі суду не довели.

Натомість, як слідує із ст.157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 року № 284, затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, пунктом 2 якого передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 року № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому зазначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Відповідно до пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.14 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (далі - Постанова), розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284). У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст.156 ЗК, ст.1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі. Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо) (п.16 Постанови).

Таким чином, виходячи з того, що відповідно до ст.156 ЗК, ст.1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі та враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ суд приходить до висновку, що з відповідачів слід солідарно стягнути вартість неодержаної сільськогосподарської продукції пшениці, обчисленої за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення, що згідно до висновку від 21.08.2015 року складає 633000,00 тис. грн.

В свою чергу, суд враховує те, що за загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.323 ЦК України, на яку посилаються відповідачі, як на підставу для звільнення їх від відповідальності, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, особливість норми ст.323 ЦК України полягає у тому, що під ризиком випадкового знищення та випадкового пошкодження майна необхідно розуміти економіко-правові наслідки втрати матеріального блага, належного власнику, за відсутності вини власника чи інших осіб.

В даному випадку суд також зауважує, що спірні відносини між позивачем та відповідачем щодо завдання позивачу шкоди носять позадоговірний характер, з огляду на те, що між сторонами у справі відсутні укладені будь-які договори з яких сторони були б зобов'язані одна щодо одної.

Поряд з цим, суд не може застосувати до спірних правовідносин приписи ст.ст.323, 617, 950 ЦК України, щодо звільнення відповідачів від відповідальності внаслідок настання випадку або непереборної сили, адже судом було встановлено, що між сторонами у справі відсутні укладені будь-які договори з яких сторони були б зобов'язані одна щодо одної, і на зберігання Відповідачеві передавалось інше майно, а не те, що знаходилось на орендованій земельній ділянці Позивача, а тому останнє не знаходилось на зберіганні у Відповідачів, і останні здійснювали протиправні дії щодо майна Позивача не даючи йому можливості вчасно зібрати урожай.

Тому, суд оцінюючи в сукупності докази та встановивши всі обставини у справі, не знаходить підстав для звільнення від відповідальності відповідачів та приходить до висновку про наявність підстав для їх відповідальності у вигляді відшкодування шкоди завданої майну позивача, у зв'язку із їх протиправними діями щодо майна позивача, що спричинило шкоду у вигляді несвоєчасного збору урожаю пшениці та як наслідок пошкодження урожаю внаслідок стихійного природного лиха.

Отже з огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим доводи позивача, що відповідачі здійснили протиправні дії, які виразилися в незаконному перешкоджанню у користуванні земельною ділянкою, завчасному зборі пшениці, і що ці протиправні дії привели та сприяли до спричинення позивачеві шкоди у вигляді збитків, що виразилися в загибелі пшениці і неотриманні прибутку з вини відповідачів через настання стихійного лиха.

На підставі біржового договору поставки врожаю зерна 2015 року № 1400 Ф від 05.09.2014 року, укладеного позивачем з ПАТ Аграрний фонд , позивач розраховував отримати прибуток у розмірі визначеного договором за поставку 2500 тон зерна пшениці, (а/с.203-205 т.1), але через настання обставин непереборної сили, з урахуванням того, що до моменту настання яких відповідачі вчиняли перешкоди позивачу у зборі вказаного врожаю, останній втратив урожай пшениці і не отримав прибуток з вини відповідачів на який розраховував.

Разом з тим суд вважає доводи позича, що спричинення тому моральної шкоди та стягнення її з відповідачів не довединими належними на те доказами, а саме в чому саме та виразилась, а тому в цій частині позовних вимог позов слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Фермерського господарства Родючість до ОСОБА_2 та Приватного підприємства Хорт-М , про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Приватного підприємства Хорт-М на користь Фермерського господарства Родючість завдану майнову шкоду в розмірі 633000 (шістсот тридцять три тисячі) гривень. та 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. сплаченого судового збору, а всього всього 636654 (шістсот тридцять шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Голованівський районний суд Кіровоградської області).

Повний текст рішення складено 07 грудня 2018 року.

ОСОБА_15:

Позивач: фермерське господарство Родючість , місце знаходження - індекс 26500, Кіровоградська область Голованівський район село Розкішне, код ЄДРПОУ 24714454.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання - індекс 55201, Миколаївська область Первомайський район м. Первомайськ вулиця Лугова,18, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: приватне підприємство ХОРТ-М , місце знаходження - індекс 55213, Миколаївська область Первомайський район м. Первомайськ вулиця Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 35926212, МФО 300258, р/р 26007501335323 в АТ ОТП БАНК .

Суддя: Гут Ю. О.