Постанова

від 10.12.2018 по справі 902/145/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Справа № 902/145/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Величко К.Я.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - в режимі відеоконференції;

відповідача - ОСОБА_2 - в режимі відеоконференції;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Салько" на рішення господарського суду Вінницької області від 20.09.2018 (повний текст складено 08.10.2018) у справі № 902/145/18 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Приватного підприємства "Салько"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський"

про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський"

до Приватного підприємства "Салько"

про визнання частково недійсним договору суборенди землі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.09.2018 у справі №902/145/18 в позові Приватного підприємства "Салько" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки - відмовлено. В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" до Приватного підприємства "Салько" про визнання частково недійсним договору суборенди землі - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Приватне підприємсво "Салько" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Безпосередньо в судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ "Боровський" безпосередньо в судовому засіданні вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову законним та обгрунтованим, а тому просить залишити в цій частині його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Вінницької області оскаржується лише в частині первісних позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2012 року між Шаргородською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_3 (орендодавець) та приватним підприємством "Салько" в особі керівника ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), відповідно до п.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації за №362 від 31.07.2012 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

Згідно п.2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1216554,00 грн (п.5 договору оренди).

Відповідно до п.9 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць.

Згідно п.10 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно п.п. 30, 31 договору оренди орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; передавати земельну ділянку в суборенду без письмового погодження орендодавця.

08 жовтня 2013 року між приватним підприємством "Салько" в особі керівника ОСОБА_4 (орендар) та приватним підприємством "Боровський" в особі керівника ОСОБА_5 (суборендар) укладений договір суборенди землі, відповідно до п.1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради.

Згідно п.2 даної угоди в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить 1216554,00 грн (п.5 договору суборенди).

Пунктом 9 сторони визначити, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 договору суборенди).

Пунктом 11 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати. Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно п.39 договору суборенди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.40 договору суборенди, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Згідно п.41 договору суборенди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - суборендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з суборендарем.

Пунктами 42, 43 договору суборенди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Згідно п.44 договору суборенди, вказаний договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 8 сторони встановили, що договір укладено на чотирнадцять років.

Право суборенди за приватним підприємством "Боровський" зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Шаргородського районного управління юстиції ОСОБА_6 30.01.2014, про що внесено запис про інше речове право за №44588534.

08 жовтня 2013 року на підставі акту приймання-передачі об'єкту оренди у відповідності до умов договору суборенди орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 65,3000 га, в тому числі рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204 із земель запасу Садковецької сільської ради.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань ПП "Боровський", починаючи з моменту прийняття земельної ділянки в суборенду, не було сплачено жодного визначеного договором місячного платежу зі сплати орендної плати на поточний рахунок ПП "Салько", доказом чого є виписка з рахунку, відкритого у Вінницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2012 по 23.01.2018.

Враховуючи викладене та з огляду на п.40 договору суборенди ПП "Салько" 30 січня 2018 року звернулося до ПП "Боровський" з повідомленням про дострокове розірвання договору суборенди. При цьому, також було запропоновано достроково припинити дію договору суборенди землі за згодою сторін шляхом укладення Угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, проект якої було надіслано разом з вищевказаним повідомленням (т.1, а.с.30-33). Вказане повідомлення залишене ПП "Боровський" без відповіді та належного реагування.

Враховуючи викладене, в зв'язку з істотним порушенням умов договору суборенди, а саме, в зв'язку з несплатою ПП "Боровський" орендної плати за користування земельною ділянкою з лютого 2014 року по грудень 2018 року ПП "Салько", звернулося до суду з позовом про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки.

Крім того ПП "Салько" зазначає, що в зв'язку з реорганізацією суборендаря з приватного підприємства "Боровський" на товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський" договір суборенди землі від 08.10.2013 підлягає розірванню на підставі абз.1 п.41 договору суборенди.

ПП "Боровський", в свою чергу, звернулося до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним п.40 та абз.1 п.41 договору суборенди землі від 08 жовтня 2013 року.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.

При цьому, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, зазначив в оскаржуваному рішенні, що позивач за первісним позовом, стверджуючи, що відповідач мав виконувати закріплені за ним п.п. 9, 11 договору суборенди від 08.10.2013 обов'язки щодо сплати орендної плати на поточний рахунок орендаря, не надав докази на підтвердження того, що ним на виконання п.11 даного правочину вчинялись дії щодо "... уточнення на момент сплати ..." відповідного рахунку, що могло вчинятись, зокрема шляхом направлення на адресу суборендаря відповідних рахунків на оплату. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що несплата орендних платежів на поточний рахунок орендаря спричинена порушенням обов'язку останнього повідомляти суборендарю рахунок для оплати, а відтак згідно вимог ч.4 ст.612 ЦК України на момент розгляду даної справи прострочення боржника (відповідача за первісним позовом) не настало, з огляду на що відсутні підстави до розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 з підстав "систематичної несплати суборендарем орендних платежів на рахунок орендаря".

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (абз. 5 ст. 24 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 статті 96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст..614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За змістом пункту "д" статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналогічні умови містить спірний договір суборенди землі. Так, відповідно до п.п. 39-40 договору суборенди, дія останнього припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог ст.96 Земельного кодексу України.

Виходячи з системного аналізу змісту вищевказаних норм чинного законодавства України, однією із підстав для розірвання договору оренди землі (суборенди) є систематична несплата орендної плати.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою. (п 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Як вже зазначалося вище, пунктом 11 договору сторони домовились, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати.

Згідно ч1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендар має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем за первісним позовом, суборендарем орендна плата на розрахунковий рахунок орендаря, як передбачено п.11 договору суборенди від 08.10.2013, не сплачувалась.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява свідка ОСОБА_5 з якої вбачається, що після домовленості між сторонами, в зв'язку з тим, що розмір орендної плати за договором оренди від 25 жовтня 2012 року та договором суборенди від 08 жовтня 2013 року співпадали, належним виконанням приватним підприємством "Боровський" (товариством з обмеженою відповідальністю "Боровський") своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати за договором суборенди землі від 08 жовтня 2013 року буде внесення грошових коштів безпосередньо на рахунок органу, уповноваженого представляти інтереси власника земельної ділянки, яким є держава. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про сплату орендних платежів на рахунок Садковецької сільської ради з призначенням платежу "орендна плата за землю , деклараціями з плати за землю.

Натомість, вказані обставини не можуть свідчити про належне виконання відповідачем за первісним позовом умов договору суборенди, оскільки, як вже зазначалося вище, умовами договору суборенди визначено обов'язок суборендаря вносити орендну плату на розрахунковий рахунок о р е н д о д а в ц я. Даний обов'язок сплати орендної плати відповідачем, на відміну від права вимоги своєчасної сплати орендної плати позивачем, є імперативним обов'язком та випливає із самого поняття договору оренди землі, визначеного в ст.13 Закону "Про оренду землі".

При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що позивач не надав докази на підтвердження того, що ним на виконання п.11 даного правочину вчинялись дії щодо "... уточнення на момент сплати ..." відповідного рахунку, що могло вчинятись, зокрема шляхом направлення на адресу суборендаря відповідних рахунків на оплату, є безпідставним, оскільки неотримання рахунків на оплату не є тією підставою, яка унеможливлює сплату орендних платежів, оскільки рахунок є лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов'язку сплатити у визначений договором строк плату за користування орендованою земельною ділянкою.

Більше того, судом першої інстанції, невірно трактовано формулювання п.11 договору суборенди землі в частині визначення обов'язку саме позивача уточнити розрахунковий рахунок на момент сплати.

Також судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано той факт, що положення п.11 договору оренди та п.11 договору суборенди є ідентичними, що в свою чергу не позбавило відповідача за первісним позовом (суборендаря) уточнити рахунок Державного бюджету для сплати орендної плати неналежному отримувачеві.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача за первісним позовом про неможливість виконати умови договору суборенди щодо внесення орендної плати на розрахунковий рахунок позивача за первісним позовом через неуточнення останнім даних розрахункового рахунку з огляду на те, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, що позивач (орендар) відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідачем за первісним позовом всупереч умовам договору суборенди та приписам статті 96 ЗК України не сплачувалась орендна плата за весь час користування спірною земельною ділянкою, що свідчить про порушення істотних умов договору та призвело до позбавлення позивача (орендаря) значною мірою того, на що він розраховував при укладенні даного договору, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору суборенди землі від 08 жовтня 2013 року та, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог приватного підприємства "Салько" про розірвання договору суборенди землі від 08.10.2013 на підставі п.41 даного правочину в зв'язку з реорганізацією суборендаря, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, згідно п.41 договору суборенди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Як свідчать матеріали справи та слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відбулась процедура реорганізації приватного підприємства "Боровський" шляхом його ліквідації і одночасного створення товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський", при цьому останнє є правонаступником приватного підприємства "Боровський".

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, однією з форм реорганізації юридичної особи є її перетворення, тобто зміна організаційно-правової форми. Внаслідок цієї форми реорганізації до правонаступника перетвореної юридичної особи переходять усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Зі змісту абз.1 п.41 договору суборенди слідує, що реорганізація юридичної особи є підставою або для зміни умов договору суборенди або до його розірвання. Тобто дане положення альтернативно визначило правові наслідки в разі настання такого юридичного факту, як реорганізація суборендаря.

Разом з тим, пунктом 39 договору суборенди визначений вичерпний перелік підстав, за яким даний договір може бути розірвано. Зокрема, дія договору припиняється шляхом його розірвання за:взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

З викладеного слідує, що дана умова договору суборенди не містить такої підстави для його розірвання, як реорганізація суборендаря; закон також не встановлює такої підстави.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт реорганізації юридичної особи - суборендаря є підставою до зміни умов договору суборенди від 08.10.2013, а відтак приватне підприємство "Салько", як орендар, може захистити свої права та інтереси в зв'язку із перетворення суборендаря шляхом звернення з відповідною пропозицію в спосіб, визначений законом, з огляду на що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору суборенди в зв'язку з реорганізацією суборендаря.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 договору суборенди сторони погодили, що після припинення дії договору суборендар повертає орендарю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в суборенду.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання договору суборенди землі від 08 жовтня 2013 року в зв'язку з несплатою орендних платежів, позовна вимога про зобов'язання ТОВ "Боровський" повернути ПП "Салько" за актом приймання - передачі земельну ділянку площею 65,3000 га є правомірною та підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу приватного підприємства "Салько" слід задоволити, а рішення Господарського суду Вінницької області в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позов приватного підприємства "Салько" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" про розірвання договору суборенди землі від 03.10.2018, укладеного між приватним підприємством "Салько" та приватним підприємством "Боровський", та повернення земельної ділянки приватну підприємству "Салько" за актом приймання - передачі земельної ділянки загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204 - задоволити.

При цьому, судові витрати, передбачені ст.123 ГПК України, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Салько" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

"Позов задоволити.

Розірвати договір суборенди землі від 08 жовтня 2013 року, укладений між Приватним підприємством "Салько" та Приватним підприємством "Боровський".

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський" (вул.Миру, 152, с.Лозова, Шаргородський район, Вінницька область, 23540; код ЄДРПОУ 35155249) повернути приватному підприємству "Салько" (вул.І.Франка, 26, с.Хоменки Шаргородський район, Вінницька область, 23544; код ЄДРПОУ 32636809) за актом приймання - передачі земельну ділянку загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" (вул. Миру, 152, с.Лозова, Шаргородський район, Вінницька область, 23540; код ЄДРПОУ 35155249) на користь Приватного підприємства "Салько" (вул. І.Франка, 26, с.Хоменки Шаргородський район, Вінницька область, 23544; код ЄДРПОУ 32636809) 3524,00 грн. судового збору.

Видати наказ."

3. Стянути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський" (вул. Миру, 152, с.Лозова, Шаргородський район, Вінницька область, 23540; код ЄДРПОУ 35155249) на користь Приватного підприємства "Салько" (вул. І.Франка, 26, с.Хоменки Шаргородський район, Вінницька область, 23544; код ЄДРПОУ 32636809) 5 286,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-291 ГПК України.

6. Матеріали справи №902/145/18 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "13" грудня 2018 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.