Ухвала

від 08.12.2009 по справі 2-а-355/2009

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2009 року                                                справа №2-а-355/2009

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Добродняк І.Ю.

суддів                       - Бишевська Н.А., Коршун А.О.

при секретарі           - Гулая О.Г.

за участю представників:

позивача     -  не з’явився  

відповідача      -  не з’явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області

на постанову  Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20.05.09

у справі  № 2-а-355/09

за позовом  ОСОБА_1

до  Управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області

про  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2008 роки та її подальшої виплати, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області, в якому просив відновити порушене право для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.06 до теперішнього часу; визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2006 року до теперішнього часу у сумі 4190,70 грн.  

 В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачу як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач всупереч вимогам Конституції України та законів України зазначену надбавку до пенсії у 2006-2007 роках не нараховував та не виплачував, а в 2008 році виплачував цю надбавку в значно меншому розмірі. Внаслідок таких протиправних дій відповідача ОСОБА_1 не доплачено  за 2006-2008 роки до пенсії 4190,70 грн.

Постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20.05.09 (суддя Запорожець О.М.) позов задоволено частково.

Поновлено процесуальний строк звернення до суду за захистом прав, порушених бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України у Новоархангельському районі Кіровоградської області у період 2006 року та 2007 року; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області в частині не призначення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у період з 09.07.07 по 31.12.07, а також не донарахування і не виплати починаючи з 22.05.08 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року та з травня 2008 року по 20 травня 2009 року (час розгляду справи); зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області призначити, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.07 по 31.12.07, та починаючи з 22.05.08, розрахованого виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року та з травня 2008 року до 20 травня 2009 року (час розгляду справи).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.   При підвищенні пенсій певним категоріям громадян відповідач керується положеннями відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Також судом не прийнято до уваги, що виплачувати підвищення до пенсії відповідач не має можливості, оскільки кошти на дану виплату від держави не надходять. Згідно Законів України про Державний бюджет на 2007, 2008 роки кошти на виплату соціальної допомоги для категорій осіб зі статусом «діти війни» відсутні, у зв’язку з чим Управління Пенсійного фонду в Новоархангельському районі, яке  є виконавчим органом, який діє на підставі законодавчих актів, не може самостійно взяти такі кошти і самостійно зробити перерахунок для виплати соціальної допомоги.

З питань застосування судом першої інстанції положень ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та відшкодування судових витрат відповідачем судове рішення в цій частині не оскаржується.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  пільг.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає позивачу право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області.  Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», в 2008 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.05 дію ст.6 зазначеного вище Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.06 до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.06 неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.06 дію відповідної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені, тобто умови для виплати державної соціальної допомоги дітям війни не настали.

Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.

Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є  інвалідами  (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На 2009 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежена Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення,  що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період з 09.07.07 по 31.12.07 та в період з 22.05.08 по 20.05.09 (дата прийняття судом рішення) позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Однак наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до  пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача  необхідно залишити без задоволення, а  постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області -  залишити без задоволення.

Постанову Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20.05.09 у справі №2-а-355/09 -  залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Ухвалу складено в повному обсязі 28.12.09

Головуючий суддя:                         І.Ю. Добродняк

                       суддя:                         Н.А. Бишевська

        суддя:                         А.О. Коршун