Постанова

від 22.01.2019 по справі 911/187/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/187/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Гостомельська селищна рада Київської області

представник позивача - Афоніна В.В., довіреність № 03-02/01 від 02.01.2019,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гломаст"

представники відповідача - не з'явилися,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_6,

2. ОСОБА_7,

3. ОСОБА_8,

4. ОСОБА_9,

5. ОСОБА_10,

6. ОСОБА_11,

7. ОСОБА_12,

8. ОСОБА_13,

9. ОСОБА_14

представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст"

на рішення Господарського суду Київської області

від 04.06.2018

у складі колегії суддів: Христенко О.О.

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 03.09.2018

у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. - головуючий, Кропивної Л.В., Калатай Н.Ф.

у справі за позовом

Гостомельської селищної ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст"

про зобов'язання передати майно

ВСТАНОВИВ:

Гостомельська селищна рада Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст" (далі - ТОВ "Гломаст") про зобов'язання передати до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель гуртожиток разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", за якими гуртожитки підлягають передачі у власність територіальних громад.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 (суддя - Христенко О.О.) позовні вимоги Гостомельської селищної ради Київської області до ТОВ "Гломаст" задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ "Гломаст" передати до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель, в особі Гостомельської селищної ради, по акту приймання-передачі, гуртожиток разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей об'єкт. Стягнуто з ТОВ "Гломаст" на користь Гостомельської селищної ради 1762,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/187/18 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., суддя - Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.) апеляційну скаргу ТОВ "Гломаст" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" є імперативними, тому відповідач набув обов'язку щодо передачі в комунальну власність спірного гуртожитку, і відсутність затвердженої Гостомельською селищною радою місцевої програми передачі гуртожитків, не є підставою для не передання відповідачем спірного гуртожитку у комунальну власність.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі № 911/187/18, відповідач ТОВ "Гломаст" звернулося з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Гостомельської селищної ради.

При цьому, скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 3, 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому, вказує на те, що позивачем обрано, а самим судом застосовано, спосіб захисту права, не передбачений законом.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/187/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 22.11.2018 клопотання ТОВ "Гломаст" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ТОВ "Гломаст" строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі № 911/187/18 Господарського суду Київської області за касаційною скаргою ТОВ "Гломаст" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "Гломаст" відбудеться 22.01.2019. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.12.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

В судове засідання 22.01.2018 з'явився уповноважений представник позивача Гостомельської селищної ради Київської області Афоніна В.В., яка надала пояснення у справі.

Інші учасники справи уповноважених представників не направили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ч. 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

Згідно з положеннями ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

2) гуртожитки, включені до статутних капіталів, - гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 01.12.1991) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом;

7) житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об'єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців).

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:

1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад;

2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом;

3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону;

4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;

5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" встановлено, що гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:

1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;

2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;

3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Ст. 25-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" встановлено судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків:

1. Спори, пов'язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства.

2. Спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 01.12.1991) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017-2021 роки. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 01.01.2022.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.07.1997 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області і Товариством покупців радгоспу "Бучанський" укладено Договір безоплатної передачі державного майна № 120-ВП.

Відповідно до умов Договору орган приватизації зобов'язується передати у власність Товариству покупців державне майно цілісного майнового комплексу радгоспу "Бучанський" (код ЄДРПОУ 00849333), який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Гостомель, а Товариство покупців зобов'язується прийняти майно підприємства, в порядку та на умовах передбачених цим Договором.

Майно підприємства включає в себе всі його активи та пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно, згідно з актом оцінки, який є доповненням та невід'ємною частиною цього Договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з додатком до акту прийому-передачі державного майна радгоспу "Бучанський" від 11.07.1997 до складу нерухомого майна КСП "Бучанський" належав і гуртожиток за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна, 137.

11.07.1997 Регіональним відділенням по Київській області Фонду державного майна України видано свідоцтво про власність № 19-ВП-ЗД на майно радгоспу "Бучанський" Товариству покупців радгоспу "Бучанський".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Колективне сільськогосподарське підприємство Агрокомбінат "Бучанський" (код ЄДРПОУ 00849333), створено на базі радгоспу "Бучанський" і є його правонаступником, що підтверджується Статутом КСП АК "Бучанський", затвердженим рішенням загальних зборів членів товариства покупців радгоспу "Бучанський" (протокол № 1 від 25.07.1997).

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське" є правонаступником КСП АК "Бучанський" (код ЄДРПОУ 00849333), його майнових і особистих немайнових прав та зобов'язань у розмірі, пропорційному частині майна, набутого товариством в результаті правонаступництва від КСП АК "Бучанський", що підтверджується статутом СТОВ "Бучанське", затвердженим загальними зборами учасників (протокол № 6 від 02.04.2008).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Гостомельськї селищної ради Київської області від 01.10.2015 № 1121-59-VI, прийнятим за результатами розгляду листа директора СТОВ "Бучанське" щодо прийняття у комунальну власність територіальної громади селища Гостомель житлових будинків, вирішено надати попереднє погодження щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель житлових будинків в тому числі за адресою: селище Гостомель вул. Свято-Покровська (раніше вул. Леніна), 137, які на даний час перебувають на балансі СТОВ "Бучанське", з подальшою передачею на баланс та обслуговування КП "УЖКГ "Гостомель". При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів визнання недійсним, скасування зазначеного рішення позивача до суду не надано.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в зазначеному рішенні об'єкт нерухомості за адресою: селище Гостомель, вул. Свято-Покровська (раніше вул. Леніна), 137 зазначений як житловий будинок. Проте, у додатку до акту прийому-передачі державного майна радгоспу "Бучанський" від 11.07.1997 до складу нерухомого майна входив, в тому числі, гуртожиток по вул. Леніна, 137 в смт. Гостомель. Житлових будинків за вказаною адресою додаток до акту приймання-передачі державного майна не містить.

09.02.2016 між СТОВ "Бучанське", ТОВ "Містоінвестпроект" та ОСОБА_17 укладено договір про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Дивелопмент". Відповідно до умов останнього, СТОВ "Бучанське" передає до статутного капіталу ТОВ "Інтербуд Дивелопмент" належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме одноповерховий будинок № 137 по вул. Леніна (Свято-Покровська) у селищі Гостомель, загальною площею 418,6 кв.м., житловою площею 254,3 кв.м.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2017, власником спірного гуртожитку став відповідач - ТОВ "Гломаст", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не заперечується відповідачем.

На підставі норм Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням передати спірний гуртожиток до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не здійснює жодних дій щодо передачі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель.

Системний аналіз положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" дозволяє зробити висновок про те, що сфера дії цього Закону поширюється, зокрема, на гуртожитки, які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.

Закон не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.

Згідно з ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області вих. № 50-07-0174 від 15.01.2018 (яке було стороною по Договору безоплатної передачі державного майна № 120-ВП від 03.07.1997) спірний гуртожиток включено до статутного капіталу КСП "Бучанський".

Таким чином, гуртожиток увійшов до статутного фонду КСП "Бучанський" в процесі приватизації, а відтак, в силу вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", суди попередніх інстанцій правомірно вказали на те, що останній підлягає передачі у власність територіальної громади.

Доказів того, що спірний гуртожиток побудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Гостомельської селищної ради Київської області в обраний позивачем спосіб захисту права, оскільки відповідач набув обов'язку щодо передачі в комунальну власність територіальної громади спірного гуртожитку відповідно до імперативних норм Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Доводи скаржника відносно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Гломаст" та залишення без змін рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі № 911/187/18.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі № 911/187/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук