Рішення

від 07.07.2006 по справі 6/407

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/407

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.07.06 р.                                                                               Справа № 6/407                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіной Л.Д.

при секретарі  Шабановой Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю  “Донецька фармацевтична фабрика” м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “Ключ” м.Донецьк

третьої особи

про стягнення       247 049грн. 11коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Келембет М.В. – представник по довіреності від 01.12.2005р.

від відповідача –  Столяренкова Н.М. – представник по довіреності від 05.12.2005р.

від третьої особи

                                                            Відповідно ст. 77 ГПК України у засіданні

                                                             суду оголошувалася перерва з 05.07.2006р.

                                                             по 07.07.2006р.для оголошення тексту

                                                             рішення.

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецька фармацевтична фабрика” (надалі – позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Ключ” (надалі – відповідач) про стягнення 247049,11 грн. заборгованості.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з березня по вересень 2003 р. ним були проведені платежі на користь відповідача на загальну суму 260949,11 грн. Як зазначає позивач, оплата здійснювалась за усною домовленістю між сторонами з розрахунком на те, що в майбутньому відповідачем будуть поставлятися товари медичного призначення. Проте сторони так і не узгодили предмет договору (асортимент та кількість товару) та ціну товару. У зв'язку з цим сплачені відповідачу грошові кошти підлягають поверненню як безпідставно отримані згідно ст.1212 Цивільного кодексу України. Частину цих коштів (13900 грн.) відповідач повернув, а оскільки решту відмовляється повертати, позивач просить суд стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 247049,11 грн.

          Справа слуханням неодноразово відкладалася для представлення сторонами додаткових документів, необхідних для вирішення спору по суті.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що оплата позивачем здійснювалась в рамках договірних правовідносин, що виникли з укладених між сторонами договорів від 05.09.2002 р. та 05.01.2003 р. Асортимент, кількість та ціна товарів визначені в накладних, підписаних сторонами. На думку відповідача, факт поставки ним товарів та факт їх прийняття та оплати позивачем підтверджують наявність договірних правовідносин між сторонами. Відтак, грошові кошти були отримані на відповідній правовій підставі, а тому позовні вимоги ТОВ “Донецька фармацевтична фабрика” є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач послався на ряд накладних, за якими він поставляв товар позивачу. У відповідь на це позивач зазначив, що по деяким з наведених відповідачем накладних він не отримував товар. Наявність на накладних печатки позивача, як він вказує, не підтверджує факту отримання товару за відповідною накладною саме ним, адже накладна була підписана особою, що не мала повноважень діяти від імені позивача. Крім того, по деяким з накладних у позивача взагалі виникли сумніви щодо їх справжності, а саме, що печатка та підписи осіб на цих накладних не підроблені. У зв'язку з цим позивач заявив клопотання про проведення технічної та почеркознавчої експертизи накладних від 17.01.2003 р. на суму 9978,15 грн., від 03.02.2003 р. на суму 10143,00 грн., від 03.12.2003 р. на суму 50338,04 грн.

          Суд задовольнив клопотання позивача та призначив технічну та почеркознавчу експертизу, проведення яких було доручено Донецькому науково-дослідницькому інституту судових експертиз. За результатами проведення експертизи були складені Висновок судово-технічної експертизи документів № 1408/03 від 04.04.2006 р. та Висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1950/02 від 01.06.2006 р. Відповідно до Висновку № 1408/03 відтиски печатки ТОВ “Донецька фармацевтична фабрика” на накладній від 03.12.2003 р. та на вільному зразку відтиску на накладній від 17.01.2003 р. нанесено не тим кліше, відтиски якого представлені на вільному зразку відтиску на накладній від 03.02.3003 р. та на експериментальних зразках. Згідно Висновку № 1950/02 підписи від імені Журавльової Олени Володимирівни, розташовані у накладних від 17.01.2003 р. та від 03.12.2003 р. у рядку „Принял” виконано однією особою, але не Журавльовою Оленою Володимирівною, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису; встановити ким – Бураковою Оксаною Валеріївною або іншою особою – виконано підпис від її імені у накладній від 03.02.2003 р. у рядку „Здав” не уявляється можливим з певних причин, що викладені в тексті Висновку.

          Проаналізувавши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

          05.09.2002 р. між сторонами був підписаний договір на відповідальне зберігання, за умовами якого ПП „Ключ” передає ТОВ “Донецька фармацевтична фабрика” на відповідальне зберігання склянку медичну, пробку, кришку без передачі права власності. Договір містить елементи договору поставки, а саме згідно п.4.3. договору зберігач має право за згодою постачальника використати товар у власних цілях.

          05.01.2003 р. між сторонами був підписаний договір поставки, згідно умов якого відповідач зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити флакон медичний відповідно до умов цього договору.

          Внаслідок вивчення матеріалів справи суд не знаходить підстави вважати, що вищевказані документи підтверджують укладання цивільно-правових договорів. Так, згідно ст.153 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент виникнення спірних відносин) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Для будь-якого договору повинна бути якнайменше досягнута домовленість стосовно предмету договору. Для договору поставки предметом договору виступає певне майно (найменування, асортимент та кількість), яке постачальник повинен поставити покупцю. Із наданих сторонами документів не вбачається, що сторони погодили предмет по вказаним договорам: вказівка на певне майно відсутня безпосередньо в тексті договорів, не надані специфікації або інші додатки до договорів, в накладних відсутнє посилання на дані договори.

          Отже, у зв'язку з непогодженням предмету договору не можна вважати договори, підписані 05.09.2002 р. та 05.01.2003 р., укладеними, тобто такими, що відбулись. Через це посилання відповідача на дані договори як на підставу поставки товару та отримання грошових коштів є необґрунтованим.

          У той же час судом встановлена наявність фактичних договірних відносин, що склались між сторонами. За період з січня по вересень 2003 р. між сторонами здійснювались поставка та оплата різних товарів медичного призначення. Підтвердженням поставки є відповідні накладні, підписані сторонами; оплату за товар підтверджують надані позивачем платіжні документи. Факт поставки товару відповідачем та факт прийняття та оплати товару позивачем свідчать про укладання між сторонами договору поставки шляхом вчинення конклюдентних дій. Такий порядок передбачений ч.2 ст.42 ЦК УРСР, згідно якої угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

          Як видно з пояснень представника позивача, він оспорює факт отримання товару по ряду накладних, наданих відповідачем. По цьому питанню судом відзначає наступне.

          Відповідно до ст.41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Дії по передачі та отриманню товару в рамках договору поставки спрямовані на виникнення у покупця права власності на товар та, як правило, на припинення зобов'язання (шляхом виконання) постачальника з поставки товару покупцю, а тому такі дії за своєю правовою природою є цивільно-правовою угодою та до них застосовуються відповідні положення законодавства про угоди. Норми Глави 4 ЦК УРСР визначають, що для укладення угоди особою від імені іншої особи перша повинна мати відповідний обсяг повноважень, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті. При відсутності таких повноважень дії представника не створюють правові наслідки для особи, від імені якої він діяв.

          Законодавством встановлений спеціальний порядок уповноваження осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені юридичних осіб. Так, згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (п.2). Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства (п.5).

          В матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей по накладним, на які посилається відповідач. З пояснень представника відповідача видно, що такі довіреності взагалі не видавались.

          На підставі вищевикладеного суд робить висновок, що особи, які підписували накладні від імені ТОВ “Донецька фармацевтична фабрика”, діяли без належних повноважень, у зв'язку з чим такі дії не створювали наслідки для позивача. Іншими словами, такі накладні не свідчать про отримання вказаних в них товару саме позивачем.

          Суд не приймає довід відповідача про підтвердження повноважень особи наявністю печатки позивача на накладній, оскільки законодавство не передбачає такого способу уповноваження, як надання печатки в користування особі. Наявність печатки і належний обсяг повноважень у особи-представника – це дві окремі самостійні умови для вчинення дій від імені юридичної особи, які існують паралельно та не замінюють одна одну.

          Суд також не погоджується з твердженням відповідача, що в спірних відносинах товар відпускався в рамках централізовано-кільцевих перевезень, оскільки воно не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи. Крім того, згідно п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей при таких перевезеннях одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства повинен повідомити постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах свій підпис про одержання цінностей. Докази наявності такого повідомлення в матеріалах справи відсутні.

          Таким чином, особи, що підписували накладні від імені позивача, діяли без належних повноважень. Між тим, відповідно до ст.63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. В матеріалах справи мається акт звірки, підписаний директором позивача та скріплений його печаткою, який підтверджує, що ТОВ “Донецька фармацевтична фабрика” фактично отримало товар за рядом накладних. Тобто це є свідченням схвалення позивачем дій своїх представників по накладним, вказаним в акті звірки. При цьому по іншим накладним, на які посилається відповідач і які не увійшли в акт звірки, таких схвалень не було.

          Отже, внаслідок вивчення матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було отримано товар по наступним накладним: від 03.01.2003 р. на суму  2581,62 грн., від 03.01.2003 р. на суму 1071,07 грн., від 03.02.2003 р. на суму 18313,60 грн., від 21.02.2003 р. на суму 26841 грн., від 20.03.2003 р. на суму 11857,68 грн., від 24.05.2003 р. на суму 12816 грн., від 02.06.2003 р. на суму 41,76 грн., від 02.07.2003 р. на суму 3738 грн., від 22.07.2003 р. на суму 9870,79 грн., від 22.08.2003 р на суму 5260 грн. Загалом на суму 92031,51 грн.

          Позивач фактично не отримував товар по наступним накладним, на які посилається відповідач: від 17.01.2003 р. на суму 9978,15 грн., від 17.01.2003 р. на суму 11592 грн., від 03.02.2003 р. на суму 10143 грн., від 25.03.2003 р. на суму 2610 грн., від 22.04.2003 р. на суму 22148,28 грн., від 03.04.2003 р. на суму 6661 грн., від 10.04.2003 р. на суму 360 грн., від 05.08.2003 р. на суму 10686,96 грн., від 19.08.2003 р. на суму 820 грн., від 21.08.2003 р. на суму 26722,44 грн., від 03.12.2003 р. на суму 50338,04 грн. Загалом на суму 152059,87 грн.      

          Як вказувалось вище, при вирішенні питання стосовно характеру правовідносин сторін суд виходить із наявності взаємних зустрічних дій з поставки товару відповідачем та його отримання та оплати позивачем. В даному випадку в рамках договірних правовідносин здійснювалась оплата лише на суму 92031,51 грн. Відповідно, решта коштів – в сумі 155017,60 – була сплачена поза межами договірних правовідносин, тобто без відповідної правової підстави.

          Згідно ст.469 ЦК УРСР особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Оскільки даний обов'язок відповідача продовжує існувати, то до цих відносин повинен застосовуватися Цивільний кодекс України, враховуючи приписи п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ. Згідно ч.1 ст.1212 ЦКУ особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

          Таким чином, позовні вимоги  ТОВ “Донецька фармацевтична фабрика” до ПП „Ключ” підлягають задоволенню частково, оскільки, як встановлено судом, лише 155017,50 грн. були отримані відповідачем без правових підстав. Решта коштів (92031,51 грн.) була отримана на підставі договору, а тому поверненню як безпідставне отримане майно не підлягає.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А саме, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого позивачем державного мита в розмірі 1066,58 грн., сума сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 74,03 грн. та сума оплаченої позивачем судової експертизи в розмірі 369,16 грн.

            На підставі вищевикладене, керуючись ст.ст. 41, 42, 63, 152, 469 Цивільного кодексу УРСР, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька фармацевтична фабрика” м.Донецьк до Приватного підприємства „Ключ” м.Донецькпро стягнення 247049,11 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Ключ” (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченко,23, п/р № 260004386 в ДОД АППБ “Аваль” м.Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 05484899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька фармацевтична фабрика” (83007, м.Донецьк, вул.Жмури,1, п/р № 260073281 в ДОД АППБ “Аваль” м.Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 31544320)    заборгованість в сумі 155 017,50 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 1066,58 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 74,03 грн. та витрати на оплату судової експертизи в сумі 369,16 грн.

У судовому засіданні 07.07.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

 Видати наказ після набрання рішення законної сили.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний  10.07.2006р.

Суддя                                                                         Подколзіна Л.Д.