Ухвала

від 20.02.2019 по справі 922/2269/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"20" лютого 2019 р. Справа № 922/2269/16

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

при секретарі судового засідання Голозубової О.І.

та за участю:

від прокуратури Харківської області - ОСОБА_1 прокурор відділу (посвідчення № 032167 видане 11.02.2015 дійсне до 11.02.2020)

від позивача ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" - ОСОБА_3 директор (посвідчення № 103-VII від 25.11.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Чугуївської місцевої прокуратури (вх. №155 Х/2) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області об 11 годині 29 хвилин 06.09.2016 (дата складення повного тексту судового рішення 12.09.2016) у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Хотенець П.В. у справі № 922/2269/16

за позовом ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка", (місцезнаходження 62573, Харківська обл., Вовчанський район, село Кирилівка, вул. Центральна, будинок 37 (ідентифікаційний код юридичної особи 30320828)

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) місцезнаходження 31145, Харківська область, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх)

про визнання права оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" звернулася до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права оренди ОСОБА_2 товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" земельними ділянками за кадастровими номерами: 6321688800:01:002:0131, 6321688800:01:002:0132, 6321688800:01:001:0207, 6321688800:02:001:0033, 6321688800:02:003:0089, 6321688800:02:001:0032, 6321688800:01:001:0208 строком до 12 квітня 2020 року.

В обґрунтування позову СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" зазначало, що відповідачем не визнається право оренди позивача на земельні ділянки (кадастрові номери: 6321688800:01:002:0131, 6321688800:01:002:0132, 6321688800:01:001:0207, 6321688800:02:001:0033, 6321688800:02:003:0089, 6321688800:02:001:0032, 6321688800:01:001:0208) відповідно до договору, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі №922/2269/16 визнано право оренди СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" земельними ділянками за кадастровими номерами: 6321688800:01:002:0131, 6321688800:01:002:0132, 6321688800:01:001:0207, 6321688800:02:001:0033, 6321688800:02:003:0089, 6321688800:02:001:0032, 6321688800:01:001:0208 строком до 12.04.2020. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" 2180,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 33 Закону України "Про оренду землі" спірний договір оренди є поновленим на тих самих умовах та на той самий строк, оскільки для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Отже, за відсутності письмових заперечень з боку орендодавця та/або районної державної адміністрації, у зв'язку з подовженням користуванням орендарем спірною земельною ділянкою договір є поновленим на тих самих умовах, тобто на 10 років - до 12.04.2020.

Чугуївська місцева прокуратура Харківської області з рішенням місцевого господарського суду не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі №922/2269/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Одночасно звернулась з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 клопотання прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Відновлено пропущений строк та призначено справу до розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017, рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд вказав, що при розгляді справи судом першої інстанції не було перевірено правильність обраного позивачем способу захисту права та відповідність такого захисту вимогам законодавства. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не довів, що його право оренди спірних земельних ділянок не визнається чи оспорюється відповідачем.

Постановою Верховного Суду від 06.12.2018 касаційну скаргу ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі № 922/2269/16 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі № 922/2269/16 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку для звернення з апеляційною скаргою та не дослідження обставин наявності підстав у прокуратури представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру. З урахуванням наведеного, Верховний Суд скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду через порушення норм процесуального права.

Після повернення справи до апеляційного господарського суду для розгляду автоматизованою системою розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В. (витяг з протоколу від 10.01.2019).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 призначено справу № 922/2269/16 до розгляду в судовому засіданні 20.02.2019. Визнано обов'язковою явку до судового засідання представника Чугуївської місцевої прокуратури.

Від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив (вх. 1013 від 30.01.2019) на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що підтримує вимоги та доводи апеляційної скарги прокуратури та просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" надійшло клопотання (вх. 1382 від 08.02.2019), в якому додатково обґрунтовує свою позицію у справі, звертає увагу на відсутність підстав для участі прокурора у даній справі та безпідставність поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі. Просить суд не поновлювати Чугуївській місцевій прокуратурі строк на апеляційне оскарження; залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016; судові витрати покласти на відповідача; стягнути з Чугуївської місцевої прокуратури 11600 грн відповідно до додатку на користь СТОВ АФ "ім Т. Г Шевченка" за подання касаційної скарги.

Від Чугуївської місцевої прокуратури надійшли письмові пояснення (вх. 1303 від 06.02.2019), в яких на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2019 наводить обставини щодо підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Так, прокуратура вказує на те, що прокурор звернувся з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду у даній справі у зв'язку з бездіяльністю ГУ Держгеокадастру. Бездіяльність, на думку прокуратури, полягає в неоскарженні рішення суду першої інстанції у даній справі.

Крім того, обґрунтовує причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Прокуратура вказує на те, що оскільки не приймала участь у даній справі під час розгляду справи в суді першої інстанції про наявність оскаржуваного рішення дізналась лише 15.06.2017, про що зробила відповідну відмітку на заяві № 05/2-11220 від 01.06.2017 та на обкладинці справи.

Щодо вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду про визнання обов'язкової явки до судового засідання представника Чугуївської місцевої прокуратури зазначив, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Враховуючи наведене, повідомляє, що участь у справі буде забезпечена представником прокуратури Харківської області.

Від ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання (вх. 1880 від 20.02.2019), в якому він повідомляє про те, що управлінням надсилався відзив на апеляційну скаргу; управління підтримує правову позицію, викладену у відзиві; додаткових пояснень ГУ Держгеокадастру у Харківській області не має. З урахуванням того, що представник управління залучений 20.02.2019 у інших справах, тому не матиме можливості прийняти участь у розгляді справи 922/2269/16. Просить відкласти розгляд справи № 922/2269/16 на іншу дату та не розглядати справу за відсутності представника управління.

В судовому засіданні 20.02.2019 представник прокуратури Харківської області заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи та вказав, що відсутні правові підстави для його задоволення та вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника ГУ Держгеокадастру.

В судовому засіданні 20.02.2019 представник СГ ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи та вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника ГУ Держгеокдастру у Харківській області.

Східний апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання ГУ Держгеокадастру про відкладення розгляду справи, не вбачає правових підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.

По- перше, оскаржуване рішення ухвалене місцевим господарським судом у вересні 2016 року. При розгляді справи в суді першої інстанції приймав участь представник ГУ Держгеокадастру у Харківській області. ГУ Держгеокадастру у Харківській області не оскаржував рішення місцевого господарського суду у даній справі. ГУ Держгеокадастру у Харківській області подавав відзиви на апеляційну скаргу як при первісному розгляді апеляційним господарським судом так і після повернення справи до апеляційного господарського суду на новий розгляд після розгляду Верховним Судом, в яких викладено правову позицію у справі та доводи на її обґрунтування. В клопотанні про відкладення розгляду справи ГУ Держгеокадастру зазначив, що правова позиція у даній справі, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, додаткових пояснень управління не має. Східним апеляційним господарським судом не визнавалась обов'язковою явка до судового засідання представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на принцип розумності строків розгляду справи, те, що справа розглядається з 2016 року, те, що ГУ Держгеокадастру скористався своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначив, що не має додаткових пояснень, те, що явку його представника не визнано обов'язковою, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

В судовому засіданні 20.02.2019 представник прокуратури Харківської області підтримав вимоги та доводи заявленої апеляційної скарги та просив її задовольнити.

В судовому засіданні 20.02.2019 представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав, що апеляційним господарським судом безпідставно відкрито апеляційне провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду та стягнути з прокуратури витрати зі сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та матеріали справи, з урахуванням висновків та вказівок суду касаційної інстанції, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі № 922/2269/16 підлягає закриттю, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 06.12.2018, суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у даній справі та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що апеляційним господарським судом необґрунтовано поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі та не досліджено наявності підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області у даній справі.

На виконання вимог закону щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у даній справі, апеляційним господарським судом під час нового розгляду встановлено наступне

Господарським судом Харківської області 06.09.2016 ухвалено рішення у даній справі. Під час розгляду справи в суді першої інстанції уповноважений представник відповідача ГУ Держгеокадастру приймав участь в судових засіданнях, надавав усні та письмові пояснення та відзиви щодо заявлених позовних вимог. Представник відповідача ГУ Держгеокадастру був присутній в судовому засіданні 06.09.2016, в якому оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Отже, представник відповідача достеменно обізнаний про ухвалене у даній справі рішення.

Первісно з апеляційною скаргою звернувся заступник Чугуївської місцевої прокуратури 24.06.2017, а в наступному керівник Чугуївської місцевої прокуратури.

В обґрунтування причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, прокурор вказує на те, що під час ознайомлення з матеріалами справи 15.06.2017 довідався про існування оскаржуваного рішення у даній справі. На підтвердження обставин щодо дати, з якої прокуратура стала обізнаною про існування рішення Господарського суду Харківської області у даній справі, прокуратура посилається на відмітку на обкладинці справи, яка містить зазначення дати ознайомлення 15.06.2017.

Однак, Східний апеляційний господарський суд вважає, що обставини, зазначені прокурором не підтверджують, що прокуратура довідалась про існування оскаржуваного рішення у даній справі саме 15.06.2017.

Так, по - перше, саме те, що уповноважена особа прокуратури подала заяву та ознайомлювалась з матеріалами справи № 922/2269/16 свідчить про обізнаність прокуратури про наявність провадження у даній справі ще до того, як прокуратура звернулась із заявою про ознайомлення з матеріалами справи. Така обізнаність мала наслідком звернення із заявою про ознайомлення з матеріалами саме даної справи. Крім того, відповідно до наказу Генерального прокурора України №6гн "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" з метою забезпечення реагування на незаконні судові рішення, що зачіпають інтереси громадян і держави та постановлені без участі прокурора, постійно здійснювати моніторинг розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень , а також отриманої від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформації з цього питання.

Як встановлено та зазначено вище, оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції 06.09.2016 та розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформація якого є загальнодоступною. Отже, відповідно до наказу Генерального прокурора України № 6гн, на який посилається прокурор, прокуратура має здійснювати постійний моніторинг рішень судів, розміщених в ЄДР судових рішень. Натомість, прокурор звертається зі скаргою майже через рік після ухвалення судового рішення у справі .

Зважаючи на наведене, прокурором не наведено обґрунтованих причин такого тривалого пропуску строку.

Частиною 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017 (на час звернення з апеляційною скаргою), встановлено, що процесуальні дії вчинюються у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За змістом статті 119 цього Кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції констатував ЄСПЛ у справі "Устименко проти України". Зокрема, Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

У рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а між використаними засобами та поставленими цілями слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, запроваджено для забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Апеляційним господарським судом досліджено питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області та встановлено наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.29 ГПК (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом): "Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу."

Відповідно до абз.1-2 ч.3, абз.1-2 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру": "Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва."

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_4 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництво виключно тим, що ГУ Держгеокадастру не оскаржив рішення суду першої інстанції, чим за висновком прокурора допустив бездіяльність.

Тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даній справі є - це Держгеокадастр. Як встановлено та зазначено вище, уповноважений представник ГУ Держгеокадастру брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подавав пояснення, відзиви на позовну заяву, брав участь в судових засіданнях. Отже, виконував функції, покладені на нього державою функції. Під час ухвалення оскаржуваного рішення представник ГУ Держгеокадастру був присутній в судовому засіданні.

Прокурор вважає, що бездіяльність органу, уповноваженого державою полягає у неоскарженні рішення місцевого господарського суду у даній справі, що свідчить про "не здійснення захисту".

Однак, відповідно до правової позиції та висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладених у постанові № 927/246/18 від 06.02.2019 саме лише посилання у заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

У даній справі прокурором не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання ГУ Держгеокадастру Харківської області, як самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що перед зверненням з апеляційною скаргою прокурором попередньо повідомлено ГУ Держгеокадастру про те, що прокуратура буде представляти інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру.

Зважаючи на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської місцевої прокуратури порушено безпідставно, а тому підлягає закриттю.

Відповідно до статті 129 ГПК України підлягають розподілу судові витрати в тому числі за звернення з касаційною скаргою. Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Чугуївської місцевої прокуратури судовий збір за звернення з касаційною скаргою, сплачений СТОВ "Агрофіра ім. Т.Г. Шевченка" покладається на Чугуївську місцеву прокуратуру.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129, 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі № 922/2269/16.

Стягнути з Чугуївської місцевої прокуратури (63500,м.Чугуїв, вул. Харківська, 98) на користь ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" (код ЄДРПОУ 30320828; 62573, Харківська обл., Вовчанський район, село Кирилівка, вул. Центральна, будинок 37) 11600 грн судового збору за звернення з касаційною скаргою.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення.

Порядок та строки оскарження ухвали апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 22.02.2019

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов