Постанова

від 16.10.2019 по справі 922/2269/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/2269/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 (судді: Шутенко І. А., Мартюхіна Н. О., Плахов О. В.)

за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка"

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання права оренди земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" (далі - СТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка") звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області) про визнання права оренди СТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" земельних ділянок, кадастрові номери: 6321688800 : 01: 002:0131, 6321688800:01:002:0132, 6321688800:01:001:0207, 6321688800:02:001:0033, 6321688800:02:003:0089, 6321688800:02:001:0032, 6321688800:01:001:0208, строком до 12.04.2020.

Позов обґрунтовано невизнанням відповідачем права оренди спірних земельних ділянок позивача згідно з договором оренди земельної ділянки від 12.04.2000 (далі - договір оренди від 12.04.2000).

1.2. ГУ Держгеокадастру у Харківській області у запереченнях на позов просило відмовити у його задоволенні, акцентувало на необґрунтованості заявлених вимог, недоведеності порушення відповідачем вимог закону, ненаданні позивачем доказів реєстрації додаткової угоди до договору оренди від 12.04.2000.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 (суддя Хотенець П. В.) позов задоволено. Визнано право оренди СТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" земельних ділянок, кадастрові номери: 6321688800 :01 : 002:0131, 6321688800:01:002:0132, 6321688800:01:001:0207, 6321688800:02:001:0033, 6321688800:02:003:0089, 6321688800:02:001:0032, 6321688800:01:001:0208, строком до 12.04.2020. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь СТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" 2 180,00 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" спірний договір оренди є поновленим на тих самих умовах і на той самий строк, оскільки для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, не було письмового повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Отже, за відсутності письмових заперечень з боку орендодавця та/або районної державної адміністрації у зв`язку із продовженням користування орендарем спірною земельною ділянкою зазначений договір є поновленим на тих самих умовах, тобто на 10 років - до 12.04.2020.

2.2. Не погоджуючись із цим судовим рішенням, керівник Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, поданою в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі № 922/2269/16 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

2.3. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 (судді: Істоміна О. А., Барбашова С. В., Пелипенко Н. М.) задоволено апеляційну скаргу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області; рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський виходив із того, що при розгляді справи суд першої інстанції не перевірив правильності обраного позивачем способу захисту права та відповідності його вимогам законодавства. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що відповідач не визнає або оспорює право оренди спірних земельних ділянок.

2.4. Постановою Верховного Суду від 06.12.2018 (судді: Кушнір І. В., Краснов Є. В., Мачульський Г. М.) касаційну скаргу СТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 задоволено частково; зазначену постанову апеляційного господарського суду скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд виходив із порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права; зазначив, що поновлюючи прокуророві строк на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 06.09.2016, апеляційний господарський суд не навів конкретних причин пропуску строку подання апеляційної скарги прокурором, а також доводів і доказів, які підтверджують саме їх поважність. Разом із тим Верховний Суд наголосив на недослідженні судом апеляційної інстанції обставин наявності у наведеному випадку у прокуратури підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

2.5. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (судді: Шутенко І. А., Мартюхіна Н. О., Плахов О. В.) справу № 922/2269/16 призначено до розгляду в судовому засіданні 20.02.2019; визнано обов`язковою явку до судового засідання представника Чугуївської місцевої прокуратури.

2.6. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 (судді: Шутенко І. А., Мартюхіна Н. О., Плахов О. В.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у цій справі. Стягнуто з Чугуївської місцевої прокуратури на користь СТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" 11 600,00 грн судового збору за звернення із касаційною скаргою. Доручено Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності прокурором у цьому випадку підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру Харківської області та обґрунтованих причин тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі. Оскільки, за висновком суду апеляційної інстанції, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської місцевої прокуратури порушено безпідставно, воно підлягає закриттю відповідно до положень статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Заступник прокурора Харківської області, не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у цій справі, подав касаційну скаргу на зазначену ухвалу, в якій просить її скасувати, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Заступник прокурора Харківської області вважає оскаржену ухвалу незаконною; наголошує на невідповідності висновків суду обставинам справи і порушенні норм процесуального права; посилається на ненадання апеляційним господарським судом належної оцінки тому, що органи прокуратури не брали участі у розгляді цієї справи у господарському суді першої інстанції, про наявність рішення від 06.09.2016 прокуратура області дізналася лише 15.06.2017 за результатами ознайомлення із матеріалами справи, про що свідчать відповідні відмітки на заяві від 01.06.2017 № 05/2-1120вих17, наявній у цій справі, та на обкладинці справи. Скаржник наголошує на правомірності звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави; зазначає, що відповідач не вжив заходів щодо оскарження рішення місцевого господарського суду у цій справі. На думку прокурора, суд не врахував, що оскаржуючи рішення у справі, прокурор виступав не на боці позивача чи відповідача, а здійснював захист територіальної громади.

3.2. У відзивах на касаційну скаргу СТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" просить залишити її без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 у справі залишити без змін як законну та обґрунтовану.

3.3. 25.09.2019 від заступника Генерального прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у цій справі, яке аргументовано надісланням 18.09.2019 на адресу Генеральної прокуратури України повного тексту постанови Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц.

3.4. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2019 поновлено провадження у цій справі на підставі статті 230 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення, у зв`язку із оприлюдненням 30.09.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, до розгляду якої зупинялося провадження у цій господарській справі.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Як установив суд апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 задоволено позов СТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання права оренди СТОВ "Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка" земельних ділянок, кадастрові номери: 6321688800 :01 : 002:0131, 6321688800:01:002:0132, 6321688800:01:001:0207, 6321688800:02:001:0033, 6321688800:02:003:0089, 6321688800:02:001:0032, 6321688800:01:001:0208, строком до 12.04.2020.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 перший заступник керівника Чугуївської місецвої прокуратури у червні 2017 року вперше звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, зокрема, просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 зазначену апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, залишено без розгляду, оскільки перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури не мав повноважень підписувати апеляційну скаргу.

У подальшому, у вересні 2017 року, з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції звернувся керівник Чугуївської місцевої прокуратури та просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016, скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах стала підставою для представництва в суді інтересів держави в особі відповідача, оскільки вбачається наявність порушень інтересів держави у додержанні вимог законності у відносинах землекористування, що мало прояв у неотриманні встановленої законом процедури укладення договору оренди землі та неефективному використанні економічного ресурсу землі. В обґрунтування причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою прокурор наголосив, що органи прокуратури не брали участі у розгляді цієї справи, про наявність оскаржуваного судового рішення органи прокуратури Харківської області дізналися лише 15.06.2017 під час ознайомлення із матеріалами справи, тому строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин і такий строк підлягає відновленню.

4.3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у цій справі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Предметом касаційного оскарження є зазначена ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської місцевої прокуратури, поданої в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у цій справі. Прокурор вважав, що бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Харківській області стала підставою для звернення прокурора з апеляційною скаргою для захисту інтересів держави.

Постановляючи оскаржену у справі ухвалу, апеляційний господарський суд виходив із того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції уповноважений представник відповідача - ГУ Держгеокадастру у Харківській області брав участь у судових засіданнях, надавав пояснення у справі, подавав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, заперечення проти заявлених позовних вимог. Також представник ГУ Держгеокадастру у Харківській області був присутнім у судовому засіданні 06.09.2016, в якому оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі, тобто відповідач був обізнаний стосовно ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, проте не скористався своїм процесуальним правом на оскарження цього рішення в апеляційному порядку. Водночас апеляційний господарський суд не встановив наявності правових підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, зазначив про недоведеність прокурором обґрунтованих причин тривалого пропуску такого строку.

Також суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам прокурора в обґрунтування підстав для звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, дійшов висновку про недоведеність прокурором у цьому випадку підтвердження підстав для такого представництва, і колегія суддів погоджується із наведеним з огляду на таке.

5.3. За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 цього Кодексу визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Верховний Суд зауважує, що передумовою участі органів та осіб, зазначених у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою цієї участі є норми матеріального права, які визначають її випадки, тобто особи, зазначені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом частин 2 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (станом на час звернення керівника Чугуївської місцевої прокуратури з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016), прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами 2 або 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для такого представництва.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає із посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

5.4. Постановляючи оскаржену у справі ухвалу, апеляційний господарський суд, виконавши обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.12.2018, розглянувши апеляційну скаргу прокуратури, надавши оцінку наведеним у ній доводам, у тому числі щодо підстав представництва, дійшов висновку, що прокурор у цьому випадку не довів необхідності захисту саме ним (прокурором) інтересів держави, а також не обґрунтував підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які підтверджували би встановлення прокурором наявності підстав для представництва згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначивши, що саме лише посилання у заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює чи неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття такої заяви до розгляду. Водночас суд апеляційної інстанції наголосив на відсутності у матеріалах справи доказів попереднього повідомлення відповідача про те, що прокуратура буде здійснювати в суді представництво інтересів держави в його (відповідача) особі, як це передбачено у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, суд апеляційної інстанції не встановив, як і не вбачається із апеляційної скарги, що прокурор, звертаючись із цією скаргою, зазначав, що звертався не в інтересах ГУ Держгеокадастру у Харківській області - відповідача, а в інтересах територіальної громади, у зв`язку з чим не може бути взято до уваги викладені у касаційній скарзі доводи про зворотне.

Таким чином, доводи, наведені у касаційній скарзі щодо правомірності звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтресах держави в особі відповідача у цьому випадку, зазначеного не спростовують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права.

Водночас колегія суддів наголошує, що ЄСПЛ у пунктах 37, 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, також має бути дотримано розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та визначеними цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного здвйснення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України", № 23436/03, пункти 22-23).

За практикою ЄСПЛ урахування судами наслідків пропуску строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу прокурора на процесуальні права та обов`язки відповідача у цій справі.

Щодо викладених у касаційній скарзі посилань на постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 колегія суддів зазначає, що у цих справах інші правовідносини та інші способи захисту інтересів держави. Зокрема, у справі № 924/1237/17 суди виходили із того, що прокурор не може бути самостійним позивачем, адже у таких спорах є орган, уповноважений державою на здійснення функцій із захисту державних інтересів; у справі № 910/7813/18 суд касаційної інстанції констатував правомірність звернення прокурора як позивача до суду за захистом інтересів держави за відсутності повноважень у відповідного органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Беручи до уваги викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що правових підстав для скасування оскарженої у справі ухвали суду апеляційної інстанції і задоволення касаційної скарги скаржника немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд залишає без задоволення касаційну скаргу, а оскаржену ухвалу без змін, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 922/2269/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак