Постанова

від 27.02.2019 по справі 757/7529/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 757/7529/17-ц

провадження № 61-43718св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Старонаводницька 6-Б , державний реєстратор юридичних та фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Іванюха Олег Володимирович,

третя особа - ОСОБА_6,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_7,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, на ухвалу апеляційного суду м. Києва в складі судді Кулікової С. В. від 27 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Старонаводницька 6-Б , державного реєстратора юридичних та фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Іванюхи О. В., третя особа - ОСОБА_6, про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення установчих зборів ОСББ Старонаводницька 6-Б від 02 червня 2016 року, оформлене протоколом установчих зборів ОСББ, що складений та підписаний головою зборів ОСОБА_9

Визнано недійсним Статут установчих зборів ОСББ Старонаводницька 6-Б , затверджений протоколом установчих зборів ОСББ від 02 червня 2016 року, складений та підписаний головою зборів ОСОБА_9

Скасовано державну реєстрацію ОСББ Старонаводницька 6-Б , вчинену державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерської районної у місті Києві державної реєстрації Іванюхою О. В. (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців громадських формувань від 14 червня 2016 року № 1 070 102 0000 063674 про державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ Старонаводницька 6-Б ).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вчинені відповідачем дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції

25 травня 2018 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10, подав заяву про перегляд заочного рішення суду у даній справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 рокузаяву про перегляд заочного рішення суду у даній справі повернуто заявнику, оскільки ОСОБА_7 не є відповідачем у даній справі та не має передбаченого статтею 284 ЦПК України права подання відповідної заяви.

21 червня 2018 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10, подав апеляційну скаргу на указане судове рішення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2018 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про права та інтереси ОСОБА_7 судом першої інстанції не вирішувались, а право власності на нежилі приміщення по АДРЕСА_1, скаржник зареєстрував 23 квітня 2018 року, тобто після ухвалення рішення районним судом. Апеляційний суд указав, що оскільки ОСОБА_7 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження рішення районного суду у даній справі, то в прийнятті апеляційної скарги необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо прийняття апеляційної не відповідають вимогам закону, а матеріали справи та доводи апеляційної скарги оцінені апеляційним судом неповно. Указано, що підставою виникнення права власності скаржника на нежитлові приміщення в спірному будинку є генеральна угода про дольову участь у будівництві від 01 березня 2004 року, а прийняття в експлуатацію спірних приміщень відбулось 11 липня 2008 року, тобто з моменту прийняття об'єкта в експлуатацію, яке відбулось до ухвалення рішення суду першої інстанції у даній справі, скаржник мав право власності на придбані ним приміщення. Висновки рішення районного суду мають для скаржника несприятливі наслідки, оскільки таким рішенням скасовано реєстрацію ОСББ Старонаводницька, 6-Б і припинено його право на участь в управління спірним будинком, яке надано зборами співвласників будинку. На підставі положень статті 352 ЦПК України ОСОБА_7, як особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Крім того, положення чинного процесуального законодавства не передбачають можливість відмови у прийнятті апеляційної скарги, зокрема, з підстав відсутності у скаржника права на апеляційне оскарження, тому суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, порушив вимоги ЦПК України, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом

Заочне рішенням Печерського районного суду м. Києва, яким задоволено позов у даній справі ухвалено 20 листопада 2017 року.

25 травня 2018 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10, подав заяву про перегляд заочного рішення суду у даній справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року заяву про перегляд заочного рішення суду у даній справі повернуто заявнику, оскільки ОСОБА_7 не є відповідачем у даній справі та не має передбаченого статтею 284 ЦПК України права подання відповідної заяви.

21 червня 2018 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10, подав апеляційну скаргу на указане судове рішення.

Апеляційний суд указав, що ОСОБА_7 не має права апеляційного оскарження рішення районного суду, оскільки таким рішенням не вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2018 року не відповідає.

У статті 8 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Вирішуючи питання щодо прийняття апеляційної скарги ОСОБА_7, апеляційний суд указав, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та інтереси ОСОБА_7, а право власності на нежилі приміщення по АДРЕСА_1, останній зареєстрував 23 квітня 2018 року, тобто після ухвалення рішення районним судом.

Разом з тим, згідно дослідженого судом апеляційної інстанції витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підставою виникнення права власності ОСОБА_7 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 є: генеральна угода про дольову участь у будівництві від 01 березня 2004 року, акт перевірки розрахунків до генеральної угоди про дольову участь, виданий 24 вересня 2009 року, акт К-8-ФН-15СТД від 24 вересня 2009 року, витяг зі списку учасників будівництва від 24 вересня 2009 року.

Указані підстави виникнення права власності ОСОБА_7 на зазначене нежитлове приміщення виникли до ухвалення заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року, незаконністю висновків якого особа, яка подала апеляційну скаргу, обґрунтовувала порушення своїх прав, за захистом яких звернулась до суду апеляційної інстанції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Європейський суд з прав людини у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6Конвенції не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини визначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Указане залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, у зв'язку із чим висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_7 не має передбаченого статтею 352 ЦПК України права апеляційного оскарження рішення районного суду у даній справі не відповідає принципу верховенства права, Конституції України та указаним вище положенням норм процесуального права.

Згідно вимог частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2018 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.М. Сімоненко

С. П. Штелик