Рішення

від 27.02.2019 по справі 472/220/18

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/220/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2019 р. смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Тарєлкіной Н.М.,

позивача за первісним позовом та

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1,

відповідача за первісним позовом та

позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи: приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом встановлення факту смерті, встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на частину спадкового майна у порядку спадкування за заповітом та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи: приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на частину спадкового майна у порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В позовній заяві зазначив, що 19.09.2007 року в м. Севастополь померла його баба ОСОБА_7, про що 20.09.2007 року Ленінським районним управлінням юстиції зроблено актовий запис за № 1257.

Після її смерті відкрилась спадщина на належні їй земельні ділянки, які розташовані в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Із заявою про прийняття спадщини позивач до нотаріальної контори у встановлені законом строки не звернувся, а в січні 2018 року серед документів покійного батька ОСОБА_8, який помер 06.06.2003 року, знайшов заповіт, посвідчений 16.06.2004 року секретарем виконкому Костянтинівської сільської ради Арбузинського району, яким ОСОБА_9 належну їй земельну ділянку заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у рівних долях.

Позивач зазначає, що не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в шестимісячний термін після відкриття спадщини у зв'язку з відсутністю відомостей про існування заповіту.

Після того, як позивач дізнався про заповіт, складений на його ім'я ОСОБА_9, він відразу звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5 з питанням прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, де отримав письмову відмову з посиланням на те, що він пропустив строк для прийняття спадщини, а на спадкову земельну ділянку вже видано три свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я відповідача ОСОБА_2.

В зв'язку цим, позивач просить визнати видані на ім'я відповідача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9

Ухвалою від 20.04.2018 року відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні позивач подав уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що при ознайомлені зі всіма документами ним виявлено розбіжності в написані дати смерті спадкодавця ОСОБА_9 та її по-батькові. Згідно заповіту ОСОБА_7ьянівна заповіла належну їй земельну ділянку площею 5,98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по державному акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 037544, виданому Веселинівського райдержадміністрацією 01.10.2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Разом з тим, державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 037544 виданий на ім'я ОСОБА_9. В зв'язку з наявними розбіжностями в написані дати смерті та по-батькові спадкодавця, просить встановити факт смерті ОСОБА_9 19.09.2007 року та факт належності ОСОБА_7 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку виданого на ім'я ОСОБА_9.

Крім того, позивач зазначає, що після відкриття судом провадження у справі йому стало відомо про наявність спадкової справи, яка була заведена шостою Севастопольською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_9 Незважаючи на наявність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_9 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, всупереч вимогам законодавства, відкрита повторно спадкова справа. В зв'язку з чим, видані приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом, що видані на ім'я відповідача, вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

В уточненій позовній заяві позивач також зазначив, що шоста Севастопольська державна нотаріальна контора, де попередньо була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_9, знаходиться на тимчасово окупованій території України, а тому оформлення спадкових справ на цій території законодавством України тимчасово обмежено, а документи нотаріального діловодства всупереч вимогам законодавства до Державного нотаріального архіву Херсонської області не передавались. В зв'язку з цим, позивач позбавлений можливості звернутись до нотаріальної контори та нотаріально оформити своє право на спадщину, а тому, відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , вимушений також просити суд про визнання за ним права власності на Ѕ частину земельної ділянки у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, третьої особи приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на Ѕ частину земельної ділянки у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

Зустрічну позовну заяву обґрунтував тим, що 19.09.2017 року в м. Севастополь померла його баба ОСОБА_7, про що 20.09.2007 року Ленінським районним управлінням юстиції зроблено актовий запис за № 1257.

Після її смерті відкрилась спадщина на належні їй земельні ділянки, які розташовані в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Після смерті ОСОБА_9 він прийняв спадщину та отримав у приватного нотаріуса ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом. Під час судового засідання йому стало відомо про наявність заповіту, яким ОСОБА_9 належну їй земельну ділянку заповіла йому та позивачу за первісним позовом ОСОБА_1, у рівних долях та про наявність ще однієї заведеної спадкової справи, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, а саме, Автономній Республіці Крим. Враховуючи те, що видані йому свідоцтва про право на спадщину за законом з порушенням вимог законодавства та знаходженням іншої заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_10 на тимчасово окупованій території України у м. Севастополь, він позбавлений можливості оформити своє право на спадщину у нотаріальному порядку та просить визнати за ним право на Ѕ частину земельної ділянки у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

Ухвалою суду від 28.12.2018 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги за первісною позовною заяву підтримали повністю. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 визнали повністю.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримали повністю, просили зустрічний позов задовольнити. Позовні вимоги первісного позивача ОСОБА_1 визнали повністю.

Третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та надала письмові пояснення. В письмових поясненнях приватний нотаріус зазначила, що в листопаді 2017 року до неї звернувся ОСОБА_2 з питанням оформлення спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9. Вона перевірила в Спадковому реєстрі наявність/відсутність спадкової справи та заповітів і завела спадкову справу № 138/2017 та видала свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 Через декілька днів їй стало відомо, що законність заведеної спадкової справи та видача свідоцтв поставлені колегою під сумнів. Аналізуючи спадкову справу, вона виявила, що в свідоцтві про смерть ОСОБА_9 та інших документах були розбіжності в написані дати смерті спадкодавця: 20 серпня 2007 року та 19 вересня 2007 року та по-батькові спадкодавця Омелянівна та Омельянівна . Через зазначені розбіжності вона не виявила у Спадковому реєстрі наявність іншої заведеної спадкової справи та заповіту. До теперішнього часу вона не скасувала реєстрацію права власності на земельні ділянки та спадкову справу, так як формально немає підстав. Правовими підставами для скасування свідоцтв про право на спадщину може бути, зокрема, рішення суду. Крім того, в ході вияснення обставин по цій справі їй стало відомо, що спадщину за законом після ОСОБА_9 прийняла її донька ОСОБА_11, а саме - квартиру в м. Севастополь. На спадкові земельні ділянки ОСОБА_9 залишила заповіт на ім'я ОСОБА_2 та його брата. Між спадкоємцями не було спору, донька померлої знала волю матері щодо землі і була з нею згодна, тому і не отримувала свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, про час, місце і дату судового засідання була повідомлена належним чином, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Крім того, до суду надійшла заява ОСОБА_6 про розгляд справи у її відсутність, викладені позовні вимоги підтримує повністю.

Суд заслухавши сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з вимог позивача за первісними позовом була вимога про встановлення факту смерті спадкодавця 19 вересня 2007 року.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії 1-АС № 015495, виданого 20 вересня 2007 року відділом РАЦС Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі, 19 вересня 2007 року у м. Севастополь померла ОСОБА_7, про що 20 вересня 2007 року було зроблено актовий запис № 1257 (а.с. 16).

Згідно свідоцтва про смерть серії 1-АС № 015495, виданого 21 серпня 2007 року відділом РАЦС Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі, що міститься в матеріалах спадкової справи, 20 серпня 2007 року у м. Севастополь померла ОСОБА_9, про що 21 серпня 2007 року було зроблено актовий запис № 1257 (а.с. 61).

Таким чином, досліджені докази вказують на те, що у свідоцтві про смерть спадкодавця була допущена помилка у написанні дати смерті. Встановлення факту смерті спадкодавця має юридичне значення для позивача, оскільки від встановлення даного факту залежить встановлення часу відкриття спадщини, що має важливе значення при вирішенні спадкового спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 Про судову практику у справах про спадкування часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Згідно довідки Веселинівського районного відділу ДРАЦС від 14.06.2018 року № 15.11-7.18/145, актовий запис про смерть на громадянку ОСОБА_7 в архіві відділу та Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній (а.с. 114).

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00020364208 від 14 червня 2018 року, ОСОБА_9 померла 19 вересня 2007 року в м. Севастополь, про що 20 вересня 2007 року відділом ДРАЦС Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі зроблено актовий запис № 1257 (а.с. 116).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що первісна позовна заява в частині встановлення факту смерті спадкодавця є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а датою смерті спадкодавця ОСОБА_7 є 19 вересня 2007 року.

Судом також встановлено, що згідно копії заповіту від 16 червня 2004 року, ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: належну на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії МК № 037544, виданого Веселинівською райдержадміністрацією 01.10.2003 року земельну ділянку площею 5,98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Подільської сільської ради, вона заповідає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних долях. Зазначений заповіт посвідчено 16 червня 2004 року секретарем виконавчого комітету Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області та зареєстровано в реєстрі за № 124 (а.с. 9).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 17 листопада 2017 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 138/2017 (а.с. 60).

Згідно тих же матеріалів спадкової справи встановлено, що 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом на ім'я ОСОБА_2 видано три свідоцтва про право на спадщину за законом, які були зареєстровані в реєстрі за № 3416, № 3417 та № 3418. Згідно зазначених свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_9 спірну земельну ділянку (а.с. 74, 81, 87).

Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_5 від 24 березня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме, видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_9 (а.с. 28).

З постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії вбачається, що причиною відмови слугувало те, що нотаріусом на ім'я ОСОБА_2 видано три свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову земельну ділянку. Крім того, в постанові нотаріус зазначає, що спадкова справа була заведена на підставі наданого нотаріусу свідоцтва про смерть ОСОБА_9 в якому помилково вказана дата смерті спадкодавця. У зв'язку з цим, при перевірці в спадковому реєстрі не було виявлено спадкову справу № 127/2008, заведену Шостою Севастопольською державною нотаріальною конторою та не було виявлено заповіт, посвідчений Костянтинівською селищною радою Арбузинського району Миколаївської області. У зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республки Крим доступ до вказаної спадкової справи, заведеної Шостою Севастопольською державною нотаріальною конторою відсутній як в електронному виді так і на паперових носіях, що унеможливлює позасудовий порядок оформлення спадкових прав. Також зазначає, що ОСОБА_1 пропущений шестимісячний строк, передбачений ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Відповідно до листа державного нотаріального архіву Херсонської області від 19 березня 2018 року, нотаріальні документи Автономної республіки Крим до архіву на зберігання не передавались (а.с. 130).

Згідно копії заяви ОСОБА_6, останній відомо про відкриття спадщини після померлої ОСОБА_9, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона не претендує на спадщину і звертатись до суду зокрема з заявою про визнання за нею права на спадщину на спадкове майно, підстав та наміру не має. Вказана заява посвідчена 24 квітня 2017 року приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області (а.с. 6).

Відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі Закон), норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, - тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 цього ж закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України.

Згідно ч.2, 3 , 4 ст. 9 Закону , будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону, у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно п. 2. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.

У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Судом встановлено, що останнім місцем проживання ОСОБА_7 було АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 померла 19 вересня 2007 року в м. Севастополь, у зв'язку з чим спадкова справа була заведена у Шостій Севастопольській державній нотаріальній конторі, яка на теперішній час знаходиться на тимчасово окупованій території України. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 51097230 від 28.02.2018 року (а.с. 125).

Разом з тим, в супереч вимогам законодавства України, яким не передбачено заведення одночасно двох спадкових справ, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального кругу Миколаївської області завела іншу спадкову справу після смерті ОСОБА_9 та в подальшому видала свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 Про судову практику у справах про спадкування встановлено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.

Враховуючи те, що свідоцтва про право на спадщину за законом видані 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 та зареєстровані в реєстрі за № 3416, № 3417 та № 3418 видані з порушенням вимог законодавства їх необхідно визнати недійсними, а позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 037544, виданого 01 жовтня 2003 року Веселинівською райдержадміністрацією власником землі зазначена ОСОБА_9. Разом з тим, заповіт посвідчений секретарем виконкому Костянтинівської селищної ради Арбузинського району 16 червня 2004 року, складений від імені ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема п. 6 вказаної статті передбачає встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Відповідно до ч. 1 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті (у тому числі факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені по батькові, або замість імені чи по батькові зазначені ініціали), суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 037544 виданий на підставі розпорядження Веселинівської райдержадміністрації від 27 серпня 2002 року № 421-р. Згідно додатку до зазначеного розпорядження ОСОБА_7 значиться як ОСОБА_9, якій у власність передано земельна ділянка площею 5,98 га, з яких: 5,67 га ріллі, 0,23 га пасовищ та 0,08 га багаторічних насаджень.

При реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за допомогою програмного забезпечення було сформовано витяг з ДЗК та уточнено кадастрові номера та площі земельних ділянок, а саме: з 5,67 га на 5,6692 га, з 0,08 га на 0,0760 га з кадастровим номером 4821783400:02:000:1505.

Досліджені докази вказують на те, що у правовстановлюючому документі, а саме державному акті на право приватної власності на земельну ділянку, допущена помилка у написанні по-батькові спадкодавця, усунення якої є неможливим в позасудовому порядку. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а факт належності ОСОБА_7 державного акта виданого на ім'я ОСОБА_9 встановленим.

Крім того, суд приходить до висновку, що хоч позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 і пропущено строк для звернення до нотаріальної контори з поважних причин, а саме, через відсутність інформації про наявність заповіту посвідченого на його ім'я, від нотаріуса будь-яких дій для повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини не здійснювалося, виклик його, як спадкоємця за заповітом не здійснювався, однак визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини не є доцільним, зважаючи на відсутність можливості оформити свої права за місцем відкриття спадщини, що є окупованою територією України.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 позбавлені можливості оформити свої права за місцем відкриття спадщини на спадкове майно за заповітом, а саме, земельну ділянку, розташовану на території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, оскільки спадкова справа після померлого спадкодавця знаходиться на тимчасово окупованій території України і не передана Автономною Республікою Крим до відповідних нотаріальних органів України та доступ до неї є обмеженим.

Відповідно до ст.1217 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч. 1 ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки складений померлою заповіт на ім'я позивача за первісною позовною заявою ОСОБА_1 та позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 є на теперішній час чинним, однак останні позбавлені можливості оформити своє спадкове право шляхом отримання свідоцтв про право на спадщину, так як спадщина відкрилась на території України, яка на даний час тимчасово окупована. Таким чином, встановлено, що права сторін є порушеними та потребують захисту.

За наведених вище обставин, враховуючи відсутність заперечень з боку іншого спадкоємця за законом ОСОБА_6, визнання сторонами позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 та виходячи з рівності часток спадкоємців визнати за кожним по Ѕ частині права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

На підставі вищевказаного, керуючись Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , ст. ст. 16, 1218, 1223, 1268-1270 ЦК України та ст.ст. 76, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за первісною позовною заявою ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 та зареєстровані в реєстрі за № 3416, № 3417 та № 3418.

Встановити факт смерті ОСОБА_7 19 вересня 2007 року.

Встановити факт належності ОСОБА_7, яка померла 19 вересня 2007 року, державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 037544, виданого 01 жовтня 2003 року Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області на ім`я ОСОБА_9.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право власності у порядку спадкування за заповітом по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,0760 га з кадастровим номером 4821783400:02:000:1505, земельної ділянки площею 5,6692 га з кадастровим номером 4821783400:01:000:0126, земельної ділянки площею 0,2300 га з кадастровим номером 4821783400:01:000:0170, розташованих в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та успадкованих ним після смерті ОСОБА_7 19 вересня 2007 року.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, право власності у порядку спадкування за заповітом по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,0760 га з кадастровим номером 4821783400:02:000:1505, земельної ділянки площею 5,6692 га з кадастровим номером 4821783400:01:000:0126, земельної ділянки площею 0,2300 га з кадастровим номером 4821783400:01:000:0170, розташованих в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та успадкованих ним після смерті ОСОБА_7 19 вересня 2007 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.03.2019 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіОСОБА_12