Ухвала

від 01.03.2019 по справі 2-194/2008

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-194/2008

Провадження № 6/515/753/19

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2019 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області подання виконуючого обов'язки начальника Татарбунарського районного відділу державної вико- навчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Барбінягри В.В. про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2019 року виконуючий обов'язки начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Барбінягра В.В. звернулась до суду з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2, посилаючись на те, що у провадженні Татарбунарського рай- онного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває на виконанні виконавче провадження, відкрите на підставі виконав- чого листа № 2-194/2008, виданого Татарбунарським районним судом Одеської області 19.02.2008 р., про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 11.01.2008 р., до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 19.02.2008 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої було надіслано сторонам виконавчого провадження для ознайомлення. Із розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем станом на 30.01.2019 р., заборгованість боржника становить 71843,93 грн., яку не можливо стягнути, у зв'язку з відсутністю боржника. Державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але фактично на території сільської ради не проживає, точне його місце проживання чи перебування не відоме, що свідчить про умисне ухилення боржника від сплати аліментів.

Представник відділу державної виконавчої служби у судове засідання не з'явився, у поданні просив розглянути справу без участі представника відділу.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Татарбунарському районному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження, яке відкрито на підставі виконавчого листа № 2-194/08 виданого Татарбунарським районним судом Одеської області 19.02.2008 р. про стягнення аліментів з ОСОБА_2

Державним виконавцем Татарбунарського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 19.02.2008 р. за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження, постанова № 6330012.

З інформації Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 57 від 06.02.2019 р., видно, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_2, але за місцем своєї реєстрації не проживає.

Згідно розрахунку заборгованості № 45-35/2831 від 08.02.2019 р., заборгованість по алімен- там ОСОБА_2 станом на 30.01.2019 р. становить 71843,92 грн.

Також встановлено, що згідно відповідей на запити до Пенсійного фонду України, Держав- ного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо суб'єкта ОСОБА_2 - відомості відсутні.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України Про виконавче провадження боржник вважається повідом- леним про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повно- важень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок визначені виконавчим документом.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження , у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Із п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., вбачається, що перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини щодо: отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; отримання інформації щодо місця роботи боржника; отримання інформації про боржника з інших джерел. Організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Тобто, перш ніж звертатися до суду з поданням про оголошення розшуку боржника, державний виконавець самостійно вживає заходів щодо встановлення місця проживання /перебування/ боржника.

Однак, на підтвердження відсутності боржника за місцем проживання, державним виконавцем не додані докази, які містять інформацію про те, чи отримано боржником виклики до виконавчої служби та попередження про кримінальну відповідальність. Таким чином, вважати боржника повідомленим про відкриття виконавчого провадження та зробити висновок про його ухилення від виконання судового рішення, суд не може.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти державного виконавця від 23.10.2018 року, 10.01.2019 р. та 23.01.2019 року, які складені останнім перед зверненням до суду з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2, вчинені через тривалий час з дня відкриття виконавчого провадження, щодо виходу за адресою реєстрації боржника. Інших матеріалів, чи то інших дій щодо з`ясування місцезнаходження боржника, передбачених п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, в матеріалах виконавчого провадження не має, оскільки суду вони як доказ не надані.

Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем не були вжиті всі необхідні заходи, що передбачені Законом України Про виконавче провадження з метою встановлення місця перебування боржника ОСОБА_2

Згiдно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Підставою для звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи.

Суд вважає, що державним виконавцем не надано будь-яких належних доказів про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, про виклик боржника до виконавчої служби, попередження про кримінальну відповідальність та його ухилення від явки.

Тому, враховуючи вищевикладене та той факт, що державним виконавцем не надано суду доказів про ухилення боржника від сплати аліментів та не надано доказів того, що вжиті ним заходи на предмет встановлення місця перебування чи проживання боржника були достатніми і вичерпними, в задоволенні подання слід відмовити, що не позбавляє державного виконавця права повторного звернення до суду з аналогічним поданням за умови вичерпання всіх передбачених законом заходів, направлених на встановлення місця знаходження боржника.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд зазначає, що розшук боржника є суттєвим втручанням у приватне життя особи у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, і тому має бути легітимним, виправданим та пропорційним цілям, які мали бути досягнуті. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлену у п.33 рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України", за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося згідно із законом , не переслідувало легітимну ціль та було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

Керуючись ст. ст.258-260, 353, 354, 438 ЦПК України, ст.ст.18, 36 Закону України Про виконавче провадження , суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання Татарбунарського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про розшук боржника фізичної особи - ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Тимошенко