Постанова

від 06.03.2019 по справі 910/12214/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. Справа№ 910/12214/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: Трохимчук В.С. (довіреність № 225-КМР-5481 від 17.12.2018),

від відповідача: Лишак І.В. (довіреність б/н від 05.03.2019),

від третьої особи: Бондар М.В. (довіреність № 9 від 05.03.2019)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019

у справі № 910/12214/18 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву

про передачу гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 у справі №910/12214/18 позовні вимоги задоволені повністю. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Реалізаційна База" передати п'ятиповерховий гуртожиток, розташований за адресою: м.Київ, вул.Миру, 19-а, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База" на користь Київської міської ради судовий збір в сумі 1762 грн.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, а отже, і поширюється на гуртожиток за адресою: м.Київ, вул.Миру, 19-А, переданий до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Київська реалізаційна база";

- згідно ст.3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад, отже відповідач набув обов'язку щодо передачі в комунальну власність спірного гуртожитку.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі позивачу в позові.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, ухвалу суду від 29.12.2018 відповідач отримав 09.01.2019 о 14:30, в той час як судове засідання було призначене на 12:10;

- 09.11.2018 представником позивача було подано заяву про зміну предмета спору, яка була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст. 46 ГПК України. До заяви долучено ряд доказів, на які суд посилається в рішенні, при цьому скаржник посилається на ч.7 ст. 80 ГПК України та зазначає про те, що судом будь-яких строків для подання додаткових доказів встановлено не було;

- суд не взяв до уваги ч.1 ст. 3 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , якою визначено, що передача гуртожитків здійснюється відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Позивач не зазначив про жодну Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків.

Від відповідача (28.02.2019) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що:

- посилання відповідача на те, що він отримав ухвалу суду від 29.12.2018 - 09.01.2019 о 14:30, після проведення судового засідання, яке було призначено на 12:10 не підтверджується жодним доказом;

- оскільки позивач при зверненні з заявою про зміну предмета позову додав додаткові докази, встановлювати строк для подання додаткових доказів не було необхідності;

- відповідач набув гуртожиток по вул. Миру, 19-А у м. Києві законним способом у власність в ході приватизації державного майна безоплатно, тому безоплатна передача гуртожитку до комунальної власності не порушує приватного інтересу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи судова колегія встановила.

21.04.1997р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву затверджено план приватизації орендного підприємства Київська реалізаційна база.

Наказом №575 від 08.05.1997р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву "Про перетворення орендного підприємства "Київська реалізаційна база" у відкрите акціонерне товариство" перетворено орендне підприємство підприємства "Київська реалізаційна база" у відкрите акціонерне товариство. Встановлено, що акціонерне товариство є правонаступником орендного підприємства, яке приватизується. Затверджено статут Відкритого акціонерного товариства "Київська реалізаційна база".

У додатку №1 до Наказу №575 від 08.05.1997р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву затверджено перелік об'єктів, які передаються до статного фонду Відкритого акціонерного товариства. До означеного переліку включено, в тому числі, гуртожиток п'ятиповерховий за адресою: м.Київ, вул.Миру, 19 А, за інвентарним номером 389 та з вартістю, за якою об'єкт внесено до статутного фонду, в розмірі 113 690,89 грн.

01.09.2017р. депутатом Київської міської ради В.Р.Товмасяном було направлено Приватному акціонерному товариству "Реалізаційна База" (яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Реалізаційна База") депутатське звернення про вчинення заходів реагування, в якому вказано про звернення мешканців гуртожитку, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Миру, 19-А, з проханням забезпечити їх житлові права, зокрема, приватизації займаних кімнат. У зверненні висунуто вимогу про скликання позачергових загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База" на порядок денний яких поставити питання виведення із статутного фонду товариства гуртожитку по вул.Миру, 19-А.

Листом у відповідь на депутатський запит відповідачем повідомлено про те, що гуртожиток було на законних підставах включено до статутного фонду акціонерного товариства за відсутності обмежень, а саме належності гуртожитків до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами.

Частиною 3 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що його дія поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Частиною 4 ст.1 вказаного нормативно-правового акту унормовано, що дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

У ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" вказано, що гуртожитки, включені до статутних капіталів, - це гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 01.12.1991) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено й судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків. Зокрема, встановлено, що спори, пов'язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства. Спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.

У Прикінцевих положеннях до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" вказано, що з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 01.12.1991) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017-2021 роки. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 1 січня 2022 року.

За поясненнями представника відповідача, вказаний гуртожиток дійсно включено до статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База", як правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Реалізаційна База".

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції чинній на час приватизації відповідача) не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно ст.24 Закону України Закон України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час приватизації відповідача) за рішенням державного органу приватизації об'єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об'єктів можуть передаватися місцевим радам згідно з законодавством. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, зазначені об'єкти можуть безоплатно передаватися господарському товариству, створеному працівниками підприємства відповідно до статті 8 цього Закону, до складу якого ввійшло не менш як 50 відсотків працівників підприємства, за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу.

За таких обставин, з наведеного полягає, що Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції чинній на час приватизації відповідача) не передбачав включення гуртожитків (кімнат у гуртожитках) до житлового фонду України, тому чинне на той час приватизаційне законодавство дозволяло приватизацію гуртожитків у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, зокрема, передбачало можливість безоплатної передачі гуртожитку, як соціально-побутового об'єкта, у власність приватизованого підприємства відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час приватизації відповідача).

З наведеного полягає, що відповідач набув гуртожиток по вул. Миру, 19-А у м. Києві законним шляхом у власність в ході приватизації державного майна.

Господарським судом міста Києва встановлено, що дійсна вірна адреса спірного гуртожитку саме: м. Київ, вул. Миру, 19-А. Згідно довідки №062/14-13402 (И-2018) від 31.10.2018р. Комунального підприємства Київської міської ради "Київське бюро технічної інвентаризації" п'ятиповерхова будівля гуртожитку, розташована саме за адресою: м.Київ, вул.Миру, 19-А, а за адресою м.Київ, вул.Миру, 19 розташований інший гуртожиток за іншим інвентарним номером.

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на топографічній основі міста, яка наявна в Департаменті містобудування та архітектури і є складовою Реєстру адрес, на п'ятиповерховій будівлі відображено адресу вул.Миру, 19-А.

Зі змісту листа №10-25-3863 від 07.04.2014р. Фонду державного майна України у власності Відкритого акціонерного товариства "Реалізаційна База" перебуває гуртожиток за адресою: м.Київ, вул.Миру, 19-А.

Системний аналіз положень частин 3-4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", дозволяє зробити висновок про те, що сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, за винятком гуртожитків, що перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ). Також, Закон не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб). Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного Закону, всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.

Отже, серед винятків, на які не поширюється дія цього Закону, відсутні об'єкти права державної власності (гуртожитки), які були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сфера дії даного Закону поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, а отже, його дія поширюється й на гуртожиток за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19-А, переданий до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Київська реалізаційна база".

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що гуртожитки можуть передаватись до комунальної власності відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків, яка у даному випадку відсутня, не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Згідно ст.3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад. Тобто, вказана вище норма Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" є імперативною, тому відповідач набув обов'язку щодо передачі в комунальну власність спірного гуртожитку, і відсутність затвердженої програми передачі гуртожитків, не є підставою для нівелювання обов'язку відповідача з передачі спірного гуртожитку у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

У даному випадку дія вказаного нормативно правого акту направлена саме на забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, які у даному випадку, як вбачається зі змісту депутатського звернення депутата Київської міської ради В.Р. Товмасяном неодноразово звертались з проханням забезпечити їх житлові права, зокрема на приватизацію займаних кімнат.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що задоволення позову призведе до порушення майнових прав та законних інтересів Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База", як власника нерухомого майна, не можуть бути покладі в основу рішення з огляду на наступне.

За приписами ч.ч.1, 5 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Отже, примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є колективною власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотримання визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується зазначеними статтями Конституції України. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 06.09.2018р. Верховного Суду по справі №904/10435/17.

При встановленні судовою колегією обставин, нам які посилається, крім іншого, скаржник в апеляційній скарзі, а саме, що 09.11.2018 представником позивача було подано заяву про зміну предмета спору, яка була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст. 46 ГПК України, однак, до заяви долучено ряд доказів, на які суд посилається в рішенні, судом будь-яких строків для подання додаткових доказів встановлено не було,отже заяву про зміну предмета позову прийнято судом з порушенням ч.7 ст. 80 ГПК України, судовою колегією враховано, що разом з заявою про зміну предмету позову позивачем додано копії додаткових документів, отже у суду були відсутні підстави у встановленні строку для подання додаткових доказів.

Посилання відповідача на відсутність у 2018 році загальнодержавної програми передачі гуртожитків судова колегія не може покласти в основу рішення, оскільки на підставі Закону України Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки було передбачено виконання вказаної програми в установлені роки, однак відповідачем вимоги вказаного Закону України в добровільному порядку виконані не були, а тому позивач був вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що 09.01.2019 справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 відкладено підготовче засідання на 26.12.2018. В судові засідання відповідач 07.12.2018 та 26.12.2018 не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2018 повідомлено сторін про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду на 09.01.2019.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою. Для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на підтвердження матеріалами справи доводів скаржника про неповідомлення відповідача про розгляду справи 09.01.2019 (відсутні докази належного повідомлення) апеляційна скарга відповідача в цій частині підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна база" про зобов'язання останнього передати гуртожитку по вул. Миру, 19-А у м. Києві до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради підлягають задоволенню, однак з урахуванням задоволення апеляційної скарги ( в частині її доводів щодо неналежного повідомлення про розгляд справи 09.01.2019), що є безумовною підставою для скасування рішення, рішення скасовується з прийняттям нового рішення.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База" підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 підлягає скасуванню з прийняттям судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 у справі № 910/12214/18 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Реалізаційна База" (03134, м.Київ, вул.Миру, будинок 19, ЄДРПОУ 05472092) передати п'ятиповерховий гуртожиток, розташований за адресою: м.Київ, вул.Миру,19-а, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, ЄДРПОУ 22883141).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База" (03134, м.Київ, вул.Миру, будинок 19,ЄДРПОУ 05472092) на користь Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, ЄДРПОУ 22883141) судовий збір в сумі 1762 грн.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, ЄДРПОУ 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База" (03134, м.Київ, вул.Миру, будинок 19,ЄДРПОУ 05472092) 1321,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/12214/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2019

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов