Ухвала

від 11.03.2019 по справі 559/1822/15-к

МЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№559/1822/15-к

УХВАЛА

про повернення обвинувального акту прокурору

11 березня 2019 року смт. Млинів, Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області в складі колегії суддів:

Судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Млинівського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014180000000266 від 26 червня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.357, ч.1 ст.358 КК України, з якого вбачається, що ОСОБА_6 , будучи службовою особою директором ТзОВ «Перун», зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, вчинив привласнення чужого майна при наступних обставинах: 24 листопада 2010 року між Державним підприємством «Харківцукорзбут» (код ЄДРПОУ 23764023), юридична адреса: м. Харків, вул.Гаршина,9, що відповідно до статуту, створено 02 травня 2005 року Державним департаметом продовольства Міністерства аграрної політики України для здійснення підприємницької діяльності з метою надання допомоги товаровиробникам та переробникам цукрової сировини, цукровим заводам по збуту готової продукції, реалізації економічних інтересів, та володіючи майном,яке є державною власністю на праві повного господарського відання від імені директора ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФД-ХИМ» (код ЄДРПОУ 34384843), юридична адреса: м. Донецьк, вул. Жмури, 1, корпус 203, кімната 1106, від імені директора ОСОБА_9 , укладено договір поставки №1011241 на умовах відповідно до додатків, які є невід`ємними частинами договору.

В подальшому, 1 грудня 2010 року між ДП «Харківцукорзбут» та ТОВ відповідальністю «ПФД-ХИМ» від імені керівників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , укладено додаток №1-А до договору поставки від 24 листопада 2010 року №1011241, згідно якого ТОВ «ПФД-ХИМ» зобов`язувалось поставити для ДП «Харківцукорзбут» цукор-пісок в кількості 409 тонн на загальну суму 3 143 165 грн. у визначені місця, а саме: 153 тонн цукру-піску на склад по вул.Князя Володимира, 109 А у м.Рівне, 256 тонн цукру-піску на склад по вул.Залізнична,69 у м.Дубно Рівненської області.

В той же час, 1 грудня 2010 року, ОСОБА_6 , діючи від імені директора ТОВ «Перун» (код ЄДРПОУ 21090355), юридична адреса: м. Дубно, вул. Заводська, буд. 9, кв. 14, підписав договір зберігання №67 з ОСОБА_8 , яка діяла від імені директора ДП «Харківцукорзбут» (код ЄРДПОУ 23764023), згідно якого ТОВ «Перун» приймало на відповідальне зберігання цукор-пісок в кількості 409 тонн на склади за адресами: Рівненська область, м. Дубно, вул. Залізнична,69 та м. Рівне, вул. Князя Володимира, 109 А.

У період з 2 по 6 грудня 2010 року ДП «Харківцукорзбут» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «ПФД-ХИМ» кошти у сумі 3 052 200 грн., як оплату за цукор згідно договору поставки від 24 листопада 2010 року №1011241.

У той же період, з 2 по 6 грудня 2010 року, ТОВ «Перун» отримало по перерахунку двома платежами на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий в АБ «Укргазбанк» МФО 320478, від ТОВ «ПФД-ХИМ» з розрахункового рахунку № НОМЕР_2 , що відритий в ПАТ «КБ «Актив-банк» МФО 300852, кошти у сумі 2 286 000 грн. згідно рахунку № НОМЕР_3 від 02 грудня 2010 року та у сумі 766 000 грн. згідно рахунку № НОМЕР_4 від 06 грудня 2010 року, а всього у загальній сумі 3 052 000 грн., як оплату за цукор.

10 грудня 2010 року ОСОБА_6 , діючи від імені директора ТОВ «Перун», підписав акти передавання-приймання на зберігання згідно договору складського зберігання цукру № 67 від 1 грудня 2010 року. Згідно вказаного договору та актів передавання-приймання на зберігання, ТОВ «Перун» отримало від ДП «Харківцукорзбут» на відповідальне зберігання цукор-пісок в кількості 409 тонн, по ціні 7685 грн. за одну тонну, на суму 3143165 грн., який прийнято на склад за адресою: м. Рівне, вул. Князя Володимира, 109-А, у кількості 153 тонн та на склад за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Залізнична,69, у кількості 256 тонн, без права самостійно реалізовувати переданий на зберігання товар.

В подальшому, у період часу з грудня 2010 року по 7 червня 2011 року ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, не маючи наміру виконувати договірні зобов`язання стосовно відповідального зберігання цукру-піску, привласнив та витратив на власні потреби майно ДП «Харківцукорзбут» (код ЄДРПОУ 23764023), що у відповідності до п.5.2 статуту вказаного підприємства є державною власністю і закріпляється за ним на праві повного господарського віддання, зокрема цукор-пісок у загальній кількості 409 тонн, на суму 3 143 165 грн., чим завдав зазначеному підпририємству майнової шкоди на суму 3 143 165 грн.

Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_6 , упродовж періоду часу з грудня 2010 року по 7 червня 2011 року, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив майно, яке належить ДП «Харківцукорзбут» на суму 3 143 165 грн., тобто в особливо великих розмірах, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_6 , приблизно у грудні 2013 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, незаконно заволодів при невстановлених обставинах паспортом громадянина України, що посвідчує особу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Першотравневе, Ізмаїльського району Одеської області, серійний номер НОМЕР_5 , виданий 03 квітня 1997 року Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області та довідкою на ім`я ОСОБА_10 про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_6 , яка видана 03 серпня 1998 року Ізмаїльською об`єднаною державною податковою інспекцією.

06 лютого 2014 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено вказаний паспорт громадянина України, що посвідчує особу ОСОБА_10 з вклеєними фотокартками ОСОБА_6 та довідку на ім`я - ОСОБА_10 про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_6 , які ОСОБА_6 зберігав з власними особистими документами з метою використання у незаконній діяльності.

Також, ОСОБА_6 , приблизно у грудні 2013 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, незаконно заволодів при невстановлених обставинах паспортом громадянина України, що посвідчує особу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Першотравневе, Ізмаїльського району Одеської області, серійний номер НОМЕР_5 , виданий 03 квітня 1997 року Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області.

Після цього, з метою використання у незаконній діяльності ОСОБА_6 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, вклеїв до вказаного паспорта громадянина України на сторінках № НОМЕР_7 та № 5 свої фотокартки.

06 лютого 2014 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено вказаний паспорт громадянина України, що посвідчує особу ОСОБА_10 з вклеєними фотокартками ОСОБА_6 .

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст.291 Кримінального процесуального кодексу України,

11 березня 2019 року в підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 надав суду доповнення до клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника адвоката ОСОБА_7 .

Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти повернення обвинувального акта прокурору, вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України і вважає, що в колегії суддів є достатні підстави для призначення справи до судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору підлягає до задоволення зі слідуючих підстав, зокрема, п.13ч.1ст.3КПК України передбачено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 91КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

У відповідності до ч.4ст.110КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Пунктом 5ч.2ст.291КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, у ч.1ст.91КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 рокц №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє таСассі протиФранції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Колегія суддів погоджується з посиланнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , якими обґрунтовуються клопотання, а також доповненнями до цього клопотання та визнає їх обґрунтованими з наступних підстав: обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 не містить формулювання обвинувачення у розумінні вимог ст.291 КПК України.

В порушення вимог ст.291 КПК України, обвинувальний акт не містить жодних посилань на наявність даних про місце вчинення діяння,яке інкримінується обвинуваченому і полягає у незаконному заволодінні паспортом громадянина України, не зазначено час вчинення цього діяння. Відсутнє й посилання у формулюванні обвинувачення за частиною 3 ст.357 КК України на те, в чомуполягає незаконністьзаволодіння паспортом (бланкетна диспозиція вимагає від державного обвинувачення послатись на норму закону, в порушення якої відбулось заволодіння паспортом).

Так само при формулюванні обвинувачення за частиною 1 ст.358 КК України прокурором не вказано ні часу діяння, ні обставиндіяння (зазначено, що їх не встановлено), ні місця інкримінованого обвинуваченому діяння, ні нормативного акту, яким паспорт визнається офіційним документом. Відсутнє також зазначення даних щодо мети використання підробленого паспорта, що є обов`язковою кваліфікуючою обставиною даного злочину.

Відсутні також обов`язкові складові формулювання обвинувачення і за частиною 1 ст.191 КК.

Привласнення є закінченим злочином з моменту невиконання вимоги про повернення майна у зазначений час. У формулюванні обвинувачення такі дані відсутні.

Суперечливим є і формулювання обвинувачення в частині зазначення об`єктивної сторони діяння обвинуваченого. Так, прокурором зазначено, що обвинувачений «привласнив та витратив на власні потреби» майно державного підприємства. Незрозумілим є, яким чином суду оцінювати це твердження і як його роз`яснити обвинуваченому, - як обвинувачення у вчиненні привласнення, чи як обвинувачення у вчиненні розтрати.

У порушення вимог ст.291 КПК в обвинувальному акті відсутні дані як про наявність потерпілого у справі, так і про наявність представника цивільного позивача, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду, оскільки не визначає належного кола учасників судового розгляду у порядку, визначеному законом та перешкоджає повідомленню цих, незазначених, учасників про судовий розгляд.

Крім цього, як вбачається з наданого до суду обвинувального акту та реєстру матеріалів кримінального провадження, існують розбіжності в обвинувальному акті та реєстрі щодо потерпілої особи в кримінальному провадженні, зокрема: в п.77 реєстру значиться постанова про визнання потерпілю юридичної особи Державне підприємство «Харківцукорзбут», а в п.73 зазначено про постанову щодо визнання цивільним позивачем, в той час як в обвинувальному акті будь-які відомості про потерпілу особу та особу цивільного позивача відсутні, хоча диспозиція ч.5 ст.191 КК України є матеріальним складом злочину, а відтак згідно ч.1 ст.55 КПК України має бути встановлено потерпілу особу та відображено про неї дані в обвинувальному акті. Однак, вимоги кримінального процесуального закону прокурором в цій частині при складанні обвинувального акту не дотримані.

З огляду на викладене, керуючись приписами частини 5 ст.9 КПК, в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення як окремого визначеного елементу обвинувального акту, передбаченого пунктом 5 частини 2 ст.291 КПК.

Суд не може розглядати як формулювання обвинувачення зміст обвинувального акту в цілому, оскільки це не узгоджується з вищезазначеними приписами законодавства, а також практикою Європейського суду з прав людини, й порушує право обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, а також на справедливий судовий розгляд. Зазначене також утруднює належну кваліфікацію таких дій та визначення їх відповідності кримінальному закону.

Також встановлено, що до обвинувального акта, направленого до Млинівського районного суду Рівненської області 17 жовтня 2017 року прокурором не долучено обвинувальні акти від 27 червня 2014 року та від 25 червня 2015 року, а також судові рішення першої та апеляційних інстанцій щодо повернення обвинувальних актів прокурору, в результаті чого порушено вимоги ч.1 ст.317 КПК України.

Таким чином, всі наведені вище порушення вимог кримінального процесуального кодексу України дають достатні підстави колегії суддів для повернення обвинувального акту прокурору.

На підставі наведеного,

керуючись ст. ст. 3,91,110,291,337,314-317 КПК України,

суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору з підстав невідповідності вимогам кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні №12014180000000266 від 26 червня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.357, ч.1 ст.358 КК України задоволити.

Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014180000000266від 26червня 2014року заобвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.191,ч.3ст.357,ч.1ст.358КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження в разі, якщо апеляцію не було подано. В разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді:

ОСОБА_2

ОСОБА_3