Вирок

від 01.08.2008 по справі 1-121/2008

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-121/2008р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2008 року смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.

при секретарі Матевосян K.M.

за участю прокурора Веліксар А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого приватним підприємцем - директор ТОВ „Хлібороб", проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4. Веселинове Миколаївської області, вул.  Зоряна, 20, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 являючись суб'єктом підприємницької діяльності - приватним підприємцем, діючи навмисно, з особистих корисних мотивів, в порушення вимог ст.ст. 79, 115, 116, 124, 125, 211 Земельного Кодексу України, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони", в першій декаді серпня 2007 року, самовільно зайняв земельну ділянку військової частини А1571 загальною площею 180 Га, яка розташована у Південній частині військового полігону в межах території Ставківської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області та яка перебуває у користуванні військової частини А1571 згідно державного акту на право користування землею Б № 062408, що виразилося у її використанні для посіву рослинницької культури - рапсу, знятті родючого шару землі, її обробки, посіву та вирощуванні цієї культури, без законних на те підстав, тобто відсутності оформленого акту на право власності, користування чи договору оренди, чим завдав значної шкоди державі на загальну суму 121756 грн. 32 коп..

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, визнав повністю, щиро кається, та суду показав, що в серпні 2007 року він відав незаконне розпорядження найманим йому працівникам Беляеву, Спиваку, Кулиці виїхати на за земельну ділянку військової частини А1571 площею 180 га та виконати роботи з посіву сільськогосподарської культури -рапсу, що вони й зробили. На цей час договір простого товариства № 37 від 22 грудня 2005 року між ним та військової частиною А1571 не діяв та не продовжувався, оскільки він в 2006 році систематично не виконував його умови. Державний акт на право власності чи користування земельною ділянкою військової частини А1571 він не отримував, дозволу на використання земельної ділянки від уповноважених органів у нього не було.

Мотивом самовільного зайняття земельної ділянки військової частини А1571 стали бажання зібрати урожай від реалізації якого отримати доходи.

Претензії від військової частини А1571 про розірвання договору № 37 він отримував у 2006 році та 2007 році та передавав їх його рідний брат ОСОБА_2.

Таким чином, суд вважає винність підсудного ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині доведеною, оскільки його показання відповідають фактичним обставинам справи і ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, і кваліфікує дії підсудного за ч. 1 ст. 197-1 КК України, тобто вчинив самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику.

При призначенні виду і міри покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, та особу підсудного.

ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 197-1 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного згідно ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає є щире каяття в скоєному злочині.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного в судовому засіданні не встановлено.

Підсудний раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Враховуючи викладене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, з огляду на особу винного, який по місцю проживання характеризується позитивно, та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд приходить до переконання призначити покарання у виді штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321, 323, 324, 333 - 335 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Запобіжний захід засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписка про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом 15 діб з моменту проголошення вироку через Веселинівський районний суд.