Постанова

від 10.04.2019 по справі 679/1168/16-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 679/1168/16-ц

Провадження № 22-ц/4820/641/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 679/1168/16-ц за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року (суддя Базарник Б.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у 1998 році у м. Рівному він придбав на запчастини автомобіль Ауді-А6 , 1998 року випуску, кузов НОМЕР_1. 14 квітня 1998 року для діагностики двигуна і визначення його якості для продажу, вказаний автомобіль ОСОБА_4 переганяв на автостоянку в м. Нетішин Хмельницької області, але був зупинений працівником ДАІ УМВС України в Хмельницькій області, яким складено протокол про скоєння ним адміністративного правопорушення за керування незареєстрованим автомобілем та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 29 квітня 1998 року для проведення розібрання автомобіля і продажу його по запчастинах ОСОБА_4 мав намір перегнати автомобіль на станцію технічного обслуговування у м. Нетішин, але повторно був зупинений працівником ДАІ УМВС України в Хмельницькій області, яким складено адміністративний протокол за повторне керування незареєстрованим транспортним засобом.

12 травня 1998 року Нетішинським міським судом Хмельницької області розглянуто адміністративні матеріали стосовно повторного керування ОСОБА_4 незареєстрованим транспортним засобом та винесено постанову про накладення на нього адміністративного штрафу та оплатне вилучення належного йому автомобіля Ауді-А6 . В подальшому, вилучений автомобіль судовим виконавцем був реалізований через магазин МПП Ювмекс-авто м. Острог Рівненської області.

Проте постановою голови Хмельницького обласного суду від 13.03.2000 постанову судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 травня 1998 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та оплатне вилучення транспортного засобу - скасовано та закрито адміністративне провадження. Позивач зазначає, що про вказані обставини Хмельницький обласний суд його не повідомив, прийняття рішення відбувалося без його участі і про вказані факти йому стало відомо лише в 2015 році, але рішення суду про закриття адміністративної справи йому до цього часу не направлено.

ОСОБА_4 зазначав, що підставою звернення до суду з позовом є те, що 31 січня 2005 року прокуратурою Хмельницької області стосовно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України. Водночас, автомобіль Ауді-А6 став предметом розслідування та на нього було накладено арешт. 26 грудня 2011 року прокуратурою Рівненської області винесено постанову про закриття стосовно ОСОБА_4 кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6, ст. 130, п. 2 ч. 1 ст. 213, ст. 214, ст. 215 КПК України (за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину). Вказаною постановою накладений арешт на автомобіль Ауді-А6 , 1998 року випуску, скасовано, але фактично знято не було. Питання про повернення у його власність вищевказаного автомобіля або його вартості постановою не вирішено та автомобіль йому до цього часу не повернутий та/або кошти за нього не відшкодовано.

За висновком автотоварознавчої експертизи, проведеної в рамках розслідування кримінальної справи № 29/2206, вартість автомобіля Ауді-А6 , 1998 року випуску, кузов НОМЕР_1, на травень місяць 1998 року становила 64 539 грн.

Посилаючись на положення Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та ст. 296 КУпАП позивач вважає, що Нетішинським міським судом Хмельницької області до нього незаконно застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу та оплатне вилучення автомобіля Ауді-А6 . Доказом незаконності оплатного вилучення, на думку позивача, є постанова голови Хмельницького обласного суду про скасування постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 травня 1998 року, яка знаходиться в матеріалах кримінальної справи № 29/2206.

На підставі наведеного, ОСОБА_4 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 64 539 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року замінено відповідача Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області на належного відповідача - Ліквідаційну комісію Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року позов ОСОБА_4 до Ліквідаційної комісії Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку 64539 грн. матеріальної шкоди, завданої незаконним вилученням транспортного засобу Audi-A6 , 1998 року випуску, кузов НОМЕР_1.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення на користь позивача 64539 грн. матеріальної шкоди, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення. Посилається на те, що Державна казначейська служба України та її територіальні органи лише виконують рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не відповідають за зобов'язаннями Держави або державних органів. Позивач відповідачем у справі визначив Державну казначейську службу України, проте, жодним чином не довів та не обґрунтував, яку саме шкоду, протиправні дії чи бездіяльність Казначейство завдало останньому, та у чому полягала протиправність його діяння як відповідача. Суд першої інстанції, стягнувши матеріальну шкоду, завдану незаконним притягнення до адміністративної відповідальності та конфіскацією майна, не зазначив яким органом завдано шкоду у сумі 64539 грн. Крім того, суд не врахував, що позивачем не доведено факт завдання йому матеріальної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем підстав для стягнення на його користь завданої матеріальної шкоди в розмірі 64539 грн., що становить вартість автомобіля, і в повній мірі узгоджується зібраними у справі доказами.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Встановлено, що 12 травня 1998 року Нетішинським міським судом Хмельницької області винесено постанову про визнання ОСОБА_4 винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на ОСОБА_4 адміністративного штрафу в сумі 100 грн. та оплатне вилучення автомобіля Ауді-А6 (а.с. 92).

Постановою голови Хмельницького обласного суду від 13.03.2000 постанову судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 травня 1998 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та оплатне вилучення транспортного засобу - скасовано та закрито адміністративне провадження у справі у зв'язку з закінченням строку для накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. Даною постановою не встановлено відсутність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення (а.с. 87).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, встановлено, що органами прокуратури з травня 2000 року розслідувалась кримінальна справа № 29/2206. 31.01.2005 року кримінальна справа була порушена і щодо ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 27 ч. 3, 212 ч. 3, 27 ч. 5, 212 ч. 3, 27 ч. 3, 364 ч. 2, 27 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, яка була об'єднана в одне провадження зі справою № 29/2206 (а.с. 5, 147).

26.12.2011 слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Рівненської області винесено постанову про закриття кримінальної справи № 29/2206, відносно, зокрема, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 27 ч. 5, 212 ч. 3, 27 ч. 5, 364 ч. 2, 27 ч. 5, 366 ч. 2 КК України на підставі п. 2 ч. 2 ст. 213 КПК України, у зв'язку із недоведеністю участі обвинувачених у вчиненні злочинів (а.с. 5-54). Крім того, зазначеною постановою скасовано обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід - підписку про невиїзд, скасовано арешти, накладені на 107 незаконно легалізованих автомобілів, в т.ч. автомобіль Ауді-А6 , 1998 року випуску, кузов НОМЕР_2 (а.с. 53 на звороті-54).

В рамках кримінальної справи № 29/2206 було проведено автотоварознавчу експертизу, та згідно з висновком експерта № 26 від 05.04.2002 визначено, що залишкова вартість автомобіля Audi-А6 , 1998 року випуску, на травень місяць 1998 року могла складати 64539 грн. без врахування вартісного еквіваленту суми розмитнення (а.с. 180-182).

Крім того, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що з травня 1998 року власником автомобіля Ауді-А6 , 1998 року випуску, кузов НОМЕР_2, був ОСОБА_6 (а.с. 99-107).

На підставі статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом вказаних норм, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 6 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

За змістом вказаних норм, право на відшкодування шкоди має особа, чиї права було порушено незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, тобто позивач повинен довести наявність його порушених прав (прав на майно) та незаконність дій посадових осіб органу державної влади.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок по доказуванню обставин, викладених у позові, покладається саме на позивача.

Відповідно до ст. 296 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, позивач не надав до суду доказів належності у нього права власності на автомобіль Ауді-А6 , 1998 року випуску, кузов НОМЕР_2, чи іншого законного володіння ним, а тому вимога про відшкодування вартості такого автомобіля (без надання доказів їх належності на будь-якому праві позивачу) є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Також позивачем не доведено в чому полягає незаконність рішення, дій чи бездіяльності саме працівників міліції - Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області при провадженні зазначених адміністративної та кримінальної справ, та порушення прав позивача саме цим відповідачем.

З огляду на зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги до Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому, сплачений Державною казначейською службою судовий збір в розмірі 968 грн. 09 коп. слід компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Компенсувати сплачений Державною казначейською службою України судовий збір в розмірі 968 грн. 09 коп. (платіжне доручення №217 від 28.02.2019 року) за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.

Суддя-доповідач /підпис/ І.В. П'єнта

Судді: /підпис/ А.П. Корніюк

/підпис/ О.І. Талалай

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

Головуючий у першій інстанції - Базарник Б.І. Провадження № 22-ц/4820/641/19

Доповідач - П'єнта І.В. Категорія № 30, 33