Постанова

від 25.10.2010 по справі 11/455

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2010 року 15:42 № 11/455

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Горбані А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва

до Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти

про відшкодування витрат на виплату пенсій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (надалі УПФ в Шевченківському районі, позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Інститут транспорту нафти (надалі відповідач) 185 176,69 грн. заборгованості на відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність`і сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів.

Представник відповідача під час судового розгляду повідомив про зміну найменування юридичної особи у зв`язку з приведенням у відповідність до вимог Закону України Про акціонерні товариства : попереднє найменування товариства Відкрите акціонерне товариство Інститут транспорту нафти`змінено в частині зазначення типу товариства -Публічне акціонерне товариство Інститут транспорту нафти . На підтвердження зазначених змін позивачем надано копію свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 625773 від 12.05.2010 та копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 275599 від 13.05.2010.

Ухвалою суду від 12.11.2008 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що з підприємства відповідача, яке перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, вийшли пенсіонери, яким пенсія призначена відповідно до Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність`і за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2008 р. у відповідача виникла заборгованість по відшкодуванню коштів на виплату різниці у розмірі наукової пенсії пенсіонерам, розмір якої складає 185 176,69 грн.

Позивач зазначає, що вказана різниця відповідачем в порушення ст. 24 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність`від 13.12.1991 № 1977-XII та п. 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 372, до органу Пенсійного фонду сплачена не була, а тому просить стягнути її у судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення на позов тим, що у відповідача відсутній обов`язок сплатити різницю пенсії для наукових працівників відповідно до ст. 24 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність , оскільки Інститут транспорту нафти не є науковою установою, на доказ чого відповідачем наданий лист Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації від 15.10.2010 № 1/06-3-168, у якому зазначено, що ПАТ Інститут транспорту нафти`не було внесено до Державного реєстру наукових установ.

Крім того, представником відповідача у своїх запереченнях зазначено про застосування наслідків пропущення позивачем процесуального строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

В процесі судового розгляду представником відповідача заявлене клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, яке судом було задоволено, у зв`язку з чим провадження у справі було зупинено ухвалою від 26.11.2009 року.

11.08.2009 провадження у справі було поновлено та продовжено судовий розгляд.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва зареєстровано як платника страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Відкрите акціонерне товариство Інститут транспорту нафти , яке змінило у 2010 році своє найменування на Публічне акціонерне товариств Інститут транспорту нафти .

З матеріалів справи вбачається, що науковим працівникам, які працювали у різних державних інститутах, на базі яких було утворено ВАТ Інститут транспорту нафти , було призначено пенсію відповідно до Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність , яким врегульовано пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника.

Даний факт підтверджується довідками виданими ВАТ Інститут транспорту нафти`зазначеним особам для подання їх до управлінь Пенсійного фонду.

Статтею 24 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність`від 13.12.1991 № 1977-ХІІ зі змінами та доповненнями, зокрема, визначено, що пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування (внески).

За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період наукового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу.

У всіх випадках період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 221, 222 цього Закону.

Різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність`постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III

- IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії).

Відповідно до п. 2 Порядку за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з п. 3 Порядку фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Пунктом 4 Порядку зазначено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

В матеріалах справи наявні судові рішення господарських судів у справі № 8/173, які набрали законної сили, в яких встановлені наступні обставини. Згідно з п. 1.1 Статуту ВАТ Інститут транспорту нафти , затвердженого загальними зборами акціонерів 27.04.1995 протоколом № 1, ВАТ Інститут транспорту нафти`засновано відповідно до рішення Державного комітету по нафті та газу від 11.03.1994 № 88 шляхом перетворення державного інституту Південдіпронафтопровід`у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України Про корпоратизацію підприємств`від 15.06.1993 № 210/93. Форма власності товариства -колективна, про що зазначено у довідці Київського міського управління статистики № 13639 про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Зі змісту довідок ВАТ Інститут транспорту нафти , виданих пенсіонерам, вбачається, що відповідними управліннями Пенсійного Фонду України на підставі статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" було призначено пенсії науковим працівникам Державного інституту по проектуванню нафтопроводів, нафтопродуктопроводів та нафтобаз Південдіпронафтопровід`за період роботи у цьому інституті.

В подальшому, на базі цього інституту було утворене ВАТ Інститут транспорту нафти .

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач у справі дійсно є недержавним небюджетним підприємством, проте останній є правонаступником Державного інституту по проектуванню нафтопроводів, нафтопродуктопроводів та нафтобаз Південдіпронафтопровід , відтак на ПАТ Інститут транспорту нафти`поширюється дія пункту 4 Порядку щодо фінансування різниці за рахунок його коштів.

Пунктом 2 статті 13 розділу 15 Перехідні положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі -Закон № 1058-ІV) встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Згідно з п. 5 Порядку розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Відповідно до п.6 Порядку у разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду

повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин.

Згідно з п.7 Порядку у разі виявлення факту надміру сплачених сум, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, відповідні кошти за бажанням підприємства, установи, організації або закладу повертаються їм у 10-денний строк з дня виявлення переплати або зараховуються в рахунок фінансування різниці у розмірі пенсії у наступних періодах.

Відповідно до п. 8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунки (повідомлення), якими визначені суми виплаченої науковим працівникам з Пенсійного фонду України пенсії за період з 01.10.2004 по 30.06.2008 р. призначені за Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність, а також суми пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Визначений розмір різниці між сумою пенсії призначеної за Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність`та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник відповідача як державного небюджетного підприємства, підлягає відшкодуванню підприємством.

Представник відповідача не погоджувався з даними, визначеними у повідомленнях УПФ в Шевченківському районі м. Києва, тому з метою вирішення питання про встановлення суми фактично сплаченої за період з 01.01.2007 по 30.06.2008, тобто за рік, що передував поданню позовної заяви, судом було задоволено клопотання відповідача та призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 1915/6144/10-19 у справі № 11/455 від 30 липня 2010 року, під час проведення якої експертом були досліджені усі повідомлення ВАТ Інститут транспорту нафти , які складені районними управліннями ГУ Пенсійного фонду в м. Києві за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., загальна сума, яка підлягає відшкодуванню Інститутом транспорту нафти на підставі направлених повідомлень УПФ у Шевченківському районі м. Києва за зазначений період складає 109464,44грн. (сто дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 44коп.), в тому числі: з 1 липня 2007р. по 31 грудня 2007р.- 86725,86грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот двадцять п`ять грн. 86 коп.), з 1 січня 2008р. по 30 червня 2008р. - 22738,58грн. (двадцять дві тисячі сімсот тридцять вісім грн. 58 коп.).

У своїх поясненнях до висновку судово-економічної експертизи позивач зазначив, що при складанні висновку експертом були враховані наукові пенсіонери, яких немає в подальших надісланих повідомленнях, які надходили до управління з інших районів, а суми враховані за повний період: ОСОБА_1 (Печерський р-н) на суму 2763,24грн., ОСОБА_2 (Дніпровський район) на суму 496,81грн., ОСОБА_3 3373,44грн., також по ОСОБА_4 (Деснянський р-н) враховано 3375,00 грн., а потрібно 562,50грн., ОСОБА_5 (Печерський р- н ) враховано 1526,94грн, а потрібно 254,49грн.

Тому, виходячи з вищевикладеного, заборгованість відповідача по сумі витрат на фінансуванні різниці між сумою пенсії призначеної за Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність`та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 становить 98 054,47 грн.

Визначена повідомленнями та підтверджена висновком судової експертизи сума в розмірі 98 054 47 грн., у встановлений законодавством термін відповідачем не сплачена.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту ст. 3 та п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку орган Пенсійного фонду виступає як суб`єкт владних повноважень`при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а саме: здійснює функції контролю за сплатою сум, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії.

Як визначено у ч. 3 ст. 6 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 106 Закону № 1058-ІV передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Разом з тим, суд погоджується з відповідачем про пропущення строку звернення позивача до адміністративного суду в частині нарахування суми до відшкодування за період з 01.10.2004 року по 30.06.2007 року і вважає, що оскільки до Окружного адміністративного суду міста Києва позивач звернувся з позовом лише 17.07.2008 року, тобто із пропуском строку звернення до адміністративного суду, вимоги позивача підлягають задоволенню тільки по тим повідомленням, що були надіслані відповідачу у межах річного строку, тобто з 01.07.2007 року.

Відповідно до ст. 99 КАС України, у редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Стаття 100 КАС України (у редакції, що діяла до внесення змін Законом від 07.07.2010 № 2453-VI), встановлювала наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду: пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Беручи до уваги те, що відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам за Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність`та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 року у розмірі 98 054,47 грн. Наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано.

Зважаючи на вищевикладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідача, пов`язані з проведенням експертизи, покладаються судом на останнього, враховуючи те, що судова експертиза по визначенню суми фактичних витрат на фінансування різниці була проведена лише у тій частині періоду (з 01.07.2007 по 30.06.2008 року), за який позовні вимоги судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 99, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 00148429) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва заборгованість зі сплати різниці між сумою пенсій, призначених за Законом України Про наукову та науково-технічну діяльність , та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 98 054,47 грн. (дев`яносто вісім тисяч п`ятдесят чотири гривні сорок сім копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -28.10.2010.