Рішення

від 04.06.2019 по справі 447/950/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/283/19 Справа № 447/950/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

04.06.2019 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Бачуна О. І. при секретарі Мартинюк М.Б., з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом релігійної громади Української Греко-Католицької церкви с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третьої особи Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області про визнання угоди недійсною, -

в с т а н о в и в:

19.04.2016 року релігійна громада Української Греко-Католицької церкви с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області ( надалі УГКЦ) звернулася в суд з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третьої особи Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області ( надалі УПЦ Київського патріархату) про визнання угоди такою, що втратила чинність.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно договору від 03.01.1992року на передачу в користування культових будівель та майна, що в них знаходиться, релігійній громаді УГКЦ с.Вербіж, виконавчим комітетом Миколаївської районної Ради народних депутатів передано у безоплатне користування кам`яний церковний будинок - церкву св. Івана Богослова, розташовану в с.Вербіж. 13.04.1993року на підставі розпорядження Представника Президента України у Миколаївському районні, релігійній громаді УГКЦ передано у власність цілу культову будівлю - храм св. І.Богослова по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на культову будівлю. Через деякий час в с.Вербіж, було зареєстровано церковну громаду Української Автокефальної православної церкви ( надалі УАПЦ). 21.04.1994р. укладено угоду між релігійними громадами УАПЦ і УГКЦ на право користування культовою спорудою, яка знаходиться на території Гонятичівської сільської ради народних депутатів в селі Вербіж, Миколаївського району Львівської області, церкви св.. ап.. Іоанна Богослова. 08.09.2006року зареєстрована як юридична особа Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату с.Вербіж. В Статуті релігійної громади УПЦ Київського патріархату відсутня інформація, яка б вказувала про те, що вона є правонаступником релігійної громади УАПЦ, яка була стороною договору від 21.04.1994р. Позивач просить визнати договір від 21.04.1994р. таким що втратив чинність, оскільки на даний час відсутня одна із сторін договору.

22.04.2016р. Ухвалою судді Миколаївського районного суду Львівської області Карбовніком І.М. відкрито провадження по справі і призначено справу до судового засідання.

21.03.2017року ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду.

11.12.2017року Ухвалою Апеляційного суду Львівської області ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 21.03.2017року скасовано і справу направлено для продовження розгляду.

09.03.2018р. ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області задоволено відвід судді Карбовніка І.М. і справу передано для розгляду судді Павліву В.Р.

05.04.2018року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, із визнання угоди такою, що втратила чинність на визнання угоди недійсною .

13.08.2018р. ухвалою суду провадження у справі закрито.

13.11.2018р. постановою Апеляційного суду Львівської області ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 13.08.2018р. скасовано і справу направлено для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018року вищевказану справу передано в провадження судді Бачуна О.І.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03.04.2019р. закінчено підготовче засідання і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги підтримав повністю, надавши суду пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві. Просив позов задоволити. Додатково пояснив, що храм в с.Вербіж, належить УГКЦ, що підтверджується свідоцтвом. Свідоцтво про реєстрацію релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви в с.Вербіж від 17.09.1991року є підробленим, що підтверджується листом Головного управління статистики у Львівській області від 22.03.2017року за №03.2-09/325, а відтак оспорюваний договір є недійсний оскільки на момент укладення такого УАПЦ не існувало.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечила, вважає, що свідоцтво про реєстрацію УАПЦ с.Вербіж є дійсним, а твердження позивача про його підробку є необґрунтованими та безпідставними. Крім цього, немає жодного підтвердження факту тиску Миколаївської РДА на УГКЦ с.Вербіж для укладення оспорюваного договору.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в ході судового розгляду проти задоволення позовних вимог заперечила. Додатково пояснила, що 17.09.1991року УАПЦ зареєструвала статут. 19.04.1995року відбулися зміни в статуті, УАПЦ змінена на УПЦ КП, а ЄДРПОУ не змінився.

Судом встановлено:

18.06.1991 року затверджено статут парафії Української Греко-Католицької Церкви с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області.

17.09.1991року за №495/161 виконкомом Львівської обласної Ради народних депутатів видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в селі Вербіж, Миколаївського району Львівської області. Як вбачається із даного свідоцтва, зміни до статуту зареєстровано розпорядженням Голови обласної Ради народних депутатів від 19.04.1995року №271. У тексті статуту слова Українська Автокефальна Православна Церква замінено на Українська Православна Церква-Київського Патріархату .

Згідно Договору від 03.01.1992 року на передачу в користування культових будівель та майна, що в них знаходиться, релігійній громаді УГКЦ с.Вербіж, виконавчим комітетом Миколаївської районної Ради народних депутатів передано у безоплатне користування кам`яний церковний будинок - церкву св. Івана Богослова, розташовану в с.Вербіж; дзвіницю, розташовану на церковному подвір`ї; церковне культове та інше майно, що знаходиться у вище перелічених церковних спорудах.

14.04.1993року на підставі розпорядження Представника Президента України у Миколаївському районі, Українській Греко-Католицькій церкві св. Івана ОСОБА_4 передано у власність цілу культову будівлю по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на культову будівлю.

08.02.1994 року рішенням Вищого арбітражного суду України, пункт 2.4.2. розпорядження представника Президента України у Львівській області від 08.02.1993року №79 скасовано, визнавши його недійсним, культову будівлю і майно передано у державну власність.

05.04.1994року Представник Президента України видав Розпорядження Про визначення порядку користування церквою св.Івана Богослова в селі Вербіж, Миколаївського району , відповідно до якого зобов`язано Миколаївську районну державну адміністрацію передати церкву Св.Івана Богослова в селі Вербіж в почергове користування релігійним громадам УГКЦ і УАПЦ, уклавши з кожною окремий договір, в якому визначити порядок користування храмом. Пункт 2.4.2. розпорядження від 08.02.94 №79 в частині передачі церкви ОСОБА_5 . ОСОБА_6 Богослова у власність релігійній громаді УГКЦ відмінити.

15.04.1994року між Миколаївською районною державною адміністрацією в особі першого заступника та Релігійною громадою УАПЦ с.Вербіж було укладено договір про порядок користування церквою святого апостола ОСОБА_6 Богослова в с.Вербіж та іншим майном, що є державною власністю.

21.04.1994р. укладено угоду між релігійними громадами УАПЦ і УГКЦ на право користування культовою спорудою, яка знаходиться на території Гонятичівської сільської Ради народних депутатів в селі Вербіж, Миколаївського району Львівської області, церкви св. ап. ОСОБА_7

08.09.2006року зареєстрована і набула статусу юридичної особи Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату с.Вербіж та затверджено її Статут. 14.08.2017року зареєстровано у новій редакції Статут релігійної організації Релігійна громада УПЦ КП парафії Святого апостола Іоана Богослова у с.Вербіж Миколаївського району Львівської області

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, релігійна організація Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Святого апостола Іоана Богослова у с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області зареєстрована 17.09.1991року, код юридичної особи 20819860, заміна свідоцтва про державну реєстрацію відбулася 12.05.2009р.

Як вбачається із листа Головного управління статистики у Львівській області від 22.03.2017року, Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви с. Вербіж станом на 22 березня 2017 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) по Львівській області не значиться. Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви Святого Апостола їв. Богослова (Миколаївський р-н, с. Вербіж) 21.09.1994 була включена в державний реєстр з ідентифікаційним кодом 20819860. На підставі відомостей, які надійшли від державного реєстратора, 14.05.2009 із зазначенним кодом в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України внесено Релігійну громаду Української Православної Церкви Київського Патріархату у с. Вербіж Миколаївського району. На сьогоднішній день вказаний суб`єкт значиться в ЄДРПОУ.

Оцінка суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та перевіривши матеріали цивільної справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.

Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Статті 9 і 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регулюють правила застосування нового цивільного кодексу до договірних відносин, які були укладені до 01.01.2004р. і продовжують діяти. Зокрема, правила ЦК України ( редакція від 16.01.03рр) поширюються щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Разом з тим, вказані статті не передбачають, що в такому ж порядку мають вирішуватися і питання, пов`язанні з недійсністю договорів. За таких обставин, суд вважає, що за підставами, порядком та правовими наслідками визнання договорів недійсними слід застосовувати правила Кодексу, який діяв на момент укладення такого договору, тобто ЦК УРСР( редакції 1963р.).

Відповідно до ст. 23 ЦК ( редакція від 18.07.1963р.) , юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачами і відповідачами в суді,арбітражі або в третейському суді.

Відповідно до ст. 26 ЦК ( редакція від 18.07.1963р.), юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Як вбачається із п.1.ч.1 статті 44 ЦК (редакція від 18.07.1963р.), повинні укладатись у письмовій формі: угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;

Відповідно до ст.57 ЦК (редакція від 18.07.1963р.), угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації. Якщо угода визнана недійсною з однієї з зазначених підстав, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому), звертається в доход держави. При неможливості передати майно в доход держави в натурі - стягується його вартість. Крім того, потерпілому відшкодовуються другою стороною понесені ним витрати, втрата або пошкодження його майна.

Відповідно до ст. 59 ЦК (редакція від 18.07.1963р.), Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Як встановлено в судовому засіданні, 17.09.1991року було проведено реєстрацію статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в селі Вербіж Миколаївського району Львівської області, про що було видано свідоцтво №495/161.

За таких обставин, суд вважає, що УАПЦ в силу вимог ст.ст.23,26 ЦК України набула статусу юридичної особи та мала достатній обсяг цивільної правоздатності на укладення договору.

Покликання представника позивача на те, що свідоцтво №495/161 від 17.09.1991року є підробленим свого підтвердження не знайшло.

Лист Головного Управління Статистики у Львівській області від 22.03.2017року, за №03.2-09/325 теж не спростовує факту створення та існування юридичної особи - УАПЦ.

Не знайшли свого підтвердження покликання в позовній заяві на порушення законних та інтересів позивача, оскільки відповідач Миколаївська РДА, чинила тиск на релігійну громаду УГКЦ с.Вербіж, як власника культової споруди, щодо укладення оскаржуваної угоди. Зокрема, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені обставини.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, а також відсутність правових підстав, суд вважає, що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову релігійної громади Української Греко-Католицької церкви с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третьої особи Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області про визнання угоди недійсною - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: релігійної громади Української Греко-Католицької церкви с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області, місце знаходження: с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області, код ЄДРПОУ 36078129

Відповідач Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, місце знаходження м.Миколаїв, вул. Володимира Великого,6 Львівської області.

Третя особа Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області, знаходиться за адресою: с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області.

Суддя Бачун О. І.