Рішення

від 12.07.2007 по справі 12/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

12.07.2007                                                                                    Справа  № 12/120

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом комунального автотранспортного підприємства 072801, м. Ужгород

до комунального підприємства „Житловий ремонтно –експлуатаційний район № 3”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 18 590,53 грн. (в тому числі 17 717,52 грн. - основного боргу).

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                  Представники:

Від позивача –Попюк М.І., (представник за довіреністю № 23  від 26.02.2007 року)

Від відповідача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов комунального автотранспортного підприємства 072801, м. Ужгород до комунального автотранспортного підприємства 072801, м. Ужгород комунального автотранспортного підприємства 072801, м. Ужгород про стягнення стягнення заборгованості в сумі 18 590,53 грн.

          Позивачу роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та довідку про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 4498335 підтверджує вручення відповідачу 04.07.2007 року ухвали від 01.06.2007 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

           Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

   Заборгованість відповідача в сумі 17 717,52 грн. – основного боргу щодо оплати за надані, згідно договорів № 3 від 01.01.2005 року та 01.01.2006 року, послуги (виконані роботи) по вивезенню твердих побутових відходів підтверджується матеріалами справи, зокрема:

        - ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.10.2005 року у справі №8/145, щодо затвердження мирової угоди між сторонами у сумі 25 608,82 грн.;

        -   погодженими (укладеними) між сторонами тарифами вартості послуг по вивезенню ТПВ від населення за січень 2005 рік та січень 2006 рік;

        -    актами приймання виконаних робіт за березень 2006 рік;

      - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Отже, відповідач заборгував позивачу за надані послуги суму:

за договором № 3 від 01.01.2005 року – 14 573,92 грн.

та

за договором № 3 від 01.01.2005 року – 3 143,60 грн., яка підлягає стягненню.

          Заявлені вимоги позивача (претензія № 30 від 06.03.2007 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання – кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є виконані роботи (ст. 11 ЦК України)

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих (виконаних) робіт є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Водночас, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 848,69 грн. по оплаті за  послуги по викачуванню рідких нечистот та 24,32 грн. –по оплаті послуг по розміщенню та захороненню ТПВ на спеціальному об'єкті позивача.

          Однак, з огляду відсутності у матеріалах справи та у позивача документального підтвердження про надання таких послуг –у суду відсутні правові підстави щодо задоволення вимог в цих частинах позову.

          Позаяк законність кредиторських вимог повинна бути підтверджена оригіналами документів (Постанова Верховного Суду України від 08.06.2004 року).

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно – правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку – письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

                    Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43; 44; 49; 75; 82 –84; 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.              Позов задоволити  частково.

2. Стягнути з комунального підприємства „Житловий ремонтно – експлуатаційний район № 3 (м. Ужгород, пл. Белінського, 17; код 32891025) на користь комунального автотранспортного підприємства 072801 (м. Ужгород, вул. Погорелова, 3; код 03344680) суму 17 717,52 (сімнадцять тисяч сімсот сімнадцять грн. 52 коп.) –основного боргу та 186 (сто вісімдесят шість грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

   3.  В задоволенні решти позову – відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.