Рішення

від 24.07.2019 по справі 910/17133/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2019Справа № 910/17133/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САКЦЕНТ ПЛЮС"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення заборгованості, розірвання договору та виселення

Представники учасників справи:

Від позивача: Мельник М.О.;

Від відповідача: не з`явився.

Від третьої особи: Мусійчук В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія житлового фонду Оболонського району міста Києва" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю ""САКЦЕНТ ПЛОС" (далі - відповідач) про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САКЦЕНТ ПЛЮС" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" основний борг у сумі 180 054 грн. 03 коп, пеню у сумі 5 880 грн. 36 коп., 3 % річних у сумі 4 639 грн. 64 коп., втрат від інфляції у сумі 20 971 грн. 15 коп.

- розірвання Договору оренди нежитлового будинку (приміщення) від 10.08.2012 №03111 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "САКЦЕНТ ПЛЮС";

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "САКЦЕНТ ПЛЮС" з нежитлового приміщення площею 130,10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул . Маршала Малиновського, 34.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 03111 від 10.08.2012 року в частині здійснення орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/17133/18 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

08.01.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/17133/18 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію, підготовче засідання призначено на 04.02.2019.

04.02.19 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли пояснення по справі.

Представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання 04.02.2019 не з`явились.

Судом у підготовчому засіданні 04.02.2019 постановлено ухвалу відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 27.02.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.02.19 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання 27.02.2019 не з`явились.

Судом у підготовчому засіданні 27.02.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 20.03.19 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.03.19 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання для забезпечення права відповідача на правничу допомогу.

20.03.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання 20.03.2019 не з`явились.

Судом у підготовчому засіданні 20.03.2019 постановлено ухвалу відкладення підготовчого засідання до 01.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник третьої особи в підготовче засідання 01.04.2019 не з`явився.

У підготовчому засіданні 01.04.2019 представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та заявив усне клопотання про поновлення строків для подачі відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав того, що позивачем не доведено підставу виникнення зобов`язання, не доведено права власності на майно, а так само і права на отримання оплати за користування майном. Відповідач вказав, що відповідно до Договору підряду № 85 від 18.02.2004 року останній здійснив покращення майна на суму, що майже втричі перевищує вартість майна, з огляду на що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Судом у підготовчому засіданні 01.04.2019 постановлено ухвалу відкладення підготовчого засідання до 17.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

11.04.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що про фактичне використання відповідачем орендованого приміщення свідчить часткова оплата орендних платежів за Договором, зазначив, що посилання відповідача на Договір № 85 від 18.02.2004 року є безпідставним, оскільки відповідно до п.4.5. Даного Договору витрати понесені орендарем по переобладнанню та відновленню об`єкта оренди, компенсації не підлягають. Посилання відповідача на Договір № 85 від 18.02.2004 є безпідставними, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по орендній платі за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 03111 від 10.08.2012, розірвання та виселення.

16.04.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представники позивача та третьої особи в підготовче засідання 17.04.2019 не з`явились.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 17.04.2019 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з запереченнями на відзив та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доповнення до відзиву.

Судом у підготовчому засіданні 17.04.2019 постановлено ухвалу відкладення підготовчого засідання до 20.05.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

17.05.19 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання для забезпечення права учасників справи на вирішення спору мирним шляхом.

Представник третьої особи в підготовче засідання 20.05.2019 не з`явився.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 20.05.2019 заявив клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Судом у підготовчому засіданні 20.05.2019 постановлено ухвалу відкладення підготовчого засідання до 29.05.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання 29.05.2019 не з`явились.

У підготовчому засіданні 29.05.2019 представник позивача заявив клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Судом у підготовчому засіданні 29.05.2019 постановлено ухвалу відкладення підготовчого засідання до 24.06.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник третьої особи в підготовче засідання 24.06.2019 не з`явився.

У підготовчому засіданні 24.06.2019 представник позивача подав заяву про надання пояснень суду по проведеним розрахункам та залишку суми заборгованості.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 24.06.2019 подав заяву про зупинення провадження у справі, за результатами розгляду даної заяви судом постановлено ухвалу про відмову в її задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 закрито підготовче провадження, розгляд справи № 910/17133/18 по суті призначено на 15.07.2019 року.

12.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з укладенням мирової угоди.

15.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Представник третьої особи у судове засідання 15.07.2019 не з`явився.

Судом у судовому засіданні 15.07.2019 залишено без задоволення заяву про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що в підготовчому засіданні 24.06.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/17133/18 до розгляду по суті на 15.07.2018 року, при цьому клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі подано 01.07.2019 без надання відповідних документів, які б підтвердили факт укладення між сторонами мирової угоди.

Судом у судовому засіданні 15.07.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 24.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

18.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

19.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в передбачені Господарського процесуальним кодексом строки.

23.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке містить заяву про оголошення перерви в судовому засіданні у зв`язку з неможливістю відповідача з`явитись у судове засідання 24.07.2019 року.

Представник позивача заперечив щодо задоволення заяви про оголошення перерви в судовому засіданні.

Представник третьої особи заперечив щодо задоволення заяви про оголошення перерви в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2019 підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи у судовому засіданні надав пояснення щодо заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 24.07.2019 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви від 15.07.2019 року.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з цим, частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та надавав можливість учасникам справи, реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для задоволення заяви відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 24.07.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2012 між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю Сакцент Плюс (далі - орендар) та Комунальним підприємством Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві (далі - підприємство) укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 03111 (далі за текстом - договір).

10.08.2012 між представниками Комунального підприємства Житлосервіс Приозерне Оболонського району в місті Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю Сакцент Плюс було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, яким відповідач прийняв дане приміщення за адресою: вул. Маршала Малиновського, 34 .

Відповідно до п.1 Розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 31 січня 2015 року № 41 "Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесено до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації " та додатку 3 до даного розпорядження, нежитлове приміщення за адресою: м . Київ, вул . Маршала Малиновського , 34 закріплено на праві господарського відання без права розпорядження за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва".

Відповідно до Додаткової угоди від 02.02.2015 до Договору, підприємство - балансоутримувач - Комунальне підприємство "Житлосервіс "Приозерне " Оболонського району у м. Києві замінено на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва".

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець на підставі протоколів постійної комісії Київради з питань власності № 120 від 05.06.2012 та розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.08.2012 № 417 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт оренди, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 34, для розміщення друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видається українською мовою.

Пунктом 2.1 даного Договору зазначено, що об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 130, 10 кв. м.; вартість об`єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на "31" січня 2012 становить 1 016 500, 00 грн, без ПДВ (п. 2.2).

Відповідно до п. 3.1 за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 34/6250 та на дату підписання договору, згідно розрахунку орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору, без ПДВ становить: 26, 04 грн за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 3 388, 33 грн.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках передбачених законодавством України (п. 3.2 Договору). Крім того, відповідно до п. 3.4 визначено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно п. 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувач) починаючи з дати підписання акта приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання - передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві та підприємству.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок підприємства (п. 3.6 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно та в повному обсязі.

Згідно до п. 5.2. Договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового стягнення заборгованості і виселення орендаря.

За несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством (п. 6.2 Договору).

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 10 серпня 2012 року до 09 серпня 2015 року. Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами (п.п. 9.1, 9.2 Договору).

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що ця додаткова угода набирає чинності з 01.02.2015 року та діє до закінчення терміну (строку договору).

Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" надсилалася на адресу відповідача претензія від 02.11.2018 № 463-5912 на суму 168 185, 49 грн, в якому позивач інформував відповідача про наявну у останнього заборгованість в розмірі 168 185, 49 грн станом на 01.11.2018, вказав, на невиконання укладеного Договору та пропонував розглянути претензію в 10-денний строк і сплатити претензію на рахунок підприємства, адже у разі невиконання вимог даної претензії Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" буде звертатися до суду для стягнення заборгованості з урахуванням нарахованих штрафних санкцій, 3 % річних, інфляційних збитків.

Як зазначає позивач в позовній заяві відповідач продовжує користуватись нежитловим приміщенням, зобов`язання за Договором виконується останнім неналежним чином, орендна плата відповідачем не сплачувалась, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з лютого 2017 по листопад 2018 в розмірі 180 054, 03 грн.

Як встановлено судом в квітні, травні, червні, липні 2019 відповідачем було сплачено орендну плату за Договором у наступних розмірах: 9 391, 52 (платіжне доручення № 272 від 16.04.2019 - за березень 2019); 9 252, 28 грн (платіжне доручення № 274 від 16.04.2019 - за січень 2019); 9 344, 80 грн (платіжне доручення № 273 від 16.04.2019 - за лютий 2019); 9 178, 84 грн (платіжне доручення № 275 від 16.04.2019 - за грудень 2018); 9 570, 80 грн (платіжне доручення № 286 від 17.05.2019 - за травень 2019); 9 052, 11 грн (платіжне доручення № 276 від 16.04.2019 - за листопад 2018), 3 000 (платіжне доручення № 290 від 24.06.2019); 8 796, 40 грн (платіжне доручення № 297 від 18.07.2019 - за квітень); 6 637, 80 грн (платіжне доручення № 298 від 18.07.2019 - за червень); 9 589, 61 грн (платіжне доручення № 299 від 18.07.2019 - за липень).

З поданих платіжних доручень №,№ 272, 274, 273, 275, 286 вбачається, що відповідачем здійснено оплату за період з листопада 2018 - по березень 2019 та за травень 2019 року, з інших платіжних доручень не вбачається можливим встановити за який період здійснено оплату, з огляду на те, що відповідачем в платіжних дорученнях вказано тільки місяці (квітень, червень, липень).

При розрахунку суми боргу, позивачем нарахована заборгованість з лютого 2017 року по листопад 2018 року, з урахуванням заборгованості за попередні періоди у розмірі 59 001, 05 грн., яка в сукупності становить 180 054, 03 грн.

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань в частині оплати орендної плати, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Вказані норми кореспондуються з приписами ч. ч. 1, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до змісту яких орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Керуючись зазначеними нормами чинного законодавства та враховуючи умови п. 3.5. Договору, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 171 001, 92 грн, з огляду на те, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено суму орендної плати у розмірі 9 052, 11 грн. за листопад 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 276 від 16.04.2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9 052, 11 грн заборгованості за листопад 2018 року підлягає закриттю.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 4 639, 64 грн. 3% річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 4 639, 64 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5 880, 36 грн, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, в силу наведених норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до пункту 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 20 971, 15 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 20 971, 15 грн судом встановлено, що він є арифметично не вірним та не відповідає положенням чинного законодавства, а тому за розрахунком суду становить 9 757, 57 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про розірвання Договору оренди нежитлового будинку приміщення від 10.08.2012 № 03111 та виселення, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із частинами 2 та 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Поряд з цим, ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 5.2 Договору при несплаті орендарем плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині сплати орендних платежів та наявної заборгованості підтверджується матеріалами справи, а саме несплати орендної плати протягом 3 місяців, відповідачем не надано суду доказів які б спростовували наявність заборгованості по орендних платежах.

З огляду на вище встановлені судом обставини стосовно порушення з боку відповідача умов Договору оренди в частині сплати орендних платежів та наявної заборгованості з орендної плати, вимоги позивача про розірвання Договору № 03111 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.08.2012 та виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 130, 10 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 34 , визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення основного боргу, 3% річних та пені такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги частково у розмірі 171 001, 92 грн. основного боргу, пені у розмірі 5 880, 36 грн, 3% річних у розмірі 4 639, 64 грн та втрат від інфляції у сумі 9 757, 57 грн.

Позовні вимоги щодо розірвання Договору та виселення з нежитлового приміщення підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 9 052, 11 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САКЦЕНТ ПЛЮС" (04205, м. Київ, Проспект Оболонський, 14-Г, код ЄДРПОУ 32528639) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" (04214, м. Київ, вул. Північна, 33, код ЄДРПОУ 39611267) основний борг у розмірі 171 001 (сто сімдесят одну тисячу одну) грн. 92 коп., пеню у розмірі 5 880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 36 коп., 3 % річних у розмірі 4 639 (чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять) грн 64 коп, втрат від інфляції у сумі 9 757 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 57 коп., шляхом перерахування суми заборгованості на р/р НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0104 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ошадбанку , МФО 322669.

4. Розірвати Договір оренди № 03111 про передачу майна територіальній громаді міста Києва в оренду від 10.08.2012 року.

5. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "САКЦЕНТ ПЛЮС" (04205, м. Київ, Проспект Оболонський, 14-Г, код ЄДРПОУ 32528639) з нежитлового приміщення площею 130, 10 кв. м. за адресою м . Київ, вул. Маршала Малиновського, 34 .

6. В решті позовних вимог відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САКЦЕНТ ПЛЮС" (04205, м. Київ, Проспект Оболонський, 14-Г, код ЄДРПОУ 32528639) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" (04214, м. Київ, вул. Північна, 33, код ЄДРПОУ 39611267) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 528 (шість тисяч п`ятсот двадцять сім) грн. 97 коп. шляхом перерахування суми судового збору на р/р НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0104 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ошадбанку , МФО 322669.

8. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

9. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

10. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

11. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07.08.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова