Постанова

від 08.08.2019 по справі 2-880/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 2-880/12

номер провадження: 22-ц/824/8574/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Яворського М.А.,

за участю секретаря - Воронової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовичана ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року у складі судді Панченко О.М., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, заінтересована особа: публічне акціонерне товариство БТА Банк ,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, у якій з урахуванням уточнення вимог, остаточно просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19 вересня 2018 року, виконавче провадження №566072238.

Скарга мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства БТА Банк , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство БТА Банк (далі - ПАТ БТА Банк ) заборгованість у сумі 510 484 грн 01 коп. На виконання вказаного рішення суду, 29 березня 2010 року судом було видано виконавчий лист №2-880/10. Вказував, що 13 червня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 566072338 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа. В межах даного виконавчого провадження 19 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою арештовано рахунок ОСОБА_1 , відкритий для зарахування заробітної плати, що підтверджується довідкою № Д1-В20/62/2627 від 28 вересня 2018 року.

Також вказував, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 липня 2018 року визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та скасовано постанову по відкриття виконавчого провадження від 13 червня 2018 року з примусового виконання виконавчого листа №2-880/10. Оскільки постанова державного виконавця про накладення арешту є похідною від законності постанови про відкриття виконавчого провадження, то вважав, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника є неправомірними.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва 09 квітня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19 вересня 2018 року, виконавче провадження №566072238.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року скасовано ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року, якою визнано незаконними дії приватного виконавця та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 червня 2018 року. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що строк пред`явлення виконавчого листа не пропущено, а тому дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. щодо відкриття виконавчого провадження є правомірними. Тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що приватним виконавцем відрито виконавче провадження поза межами встановленого строку пред`явлення до виконання, у зв`язку з цим відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа: ПАТ БТА Банк не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства БТА Банк , правонаступником якого є ПАТ БТА Банк , заборгованість у розмірі 510 484 грн 01 коп.

На виконання вказаного судового рішення суду, 29 березня 2010 року судом було видано виконавчий лист № 2-880/10.

13 червня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 566072338 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа № 2-880/10.

Установлено, що в межах даного виконавчого провадження 19 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках: в АБ УКРГАЗБАНК ; в АТ А - БАНК ; в АТ КБ ПРИВАТБАНК ; в АТ МІБ ; в АТ ОТП БАНК ; в АТ Ощадбанк ; в АТ ПРАВЕКС БАНК ; в АТ ПРОКРЕДИТ БАНК ; в АТ Райффайзен Банк Аваль ; в АТ СБЕРБАНК ; в АТ Укрексімбанк ; в АТ УкрСиббанк ; в АТ АЛЬФА-БАНК ; в ПАТ БАНК ВОСТОК ; в ПАТ БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ ; в ПАТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО ; в ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК ; в ПАТ КРЕДОБАНК ; в ПАТ МЕГАБАНК ; в ПАТ МТБ БАНК ; в ПАТ Промінвестбанк ; в ПАТ ПУМБ ; в АТ УКРСОЦБАНК ; в ПАТ УНІВЕРСАЛ БАНК ; в АТ ТАСКОМБАНК ; в Акціонерний банк Південний ; в АТ БАНК ФОРВАРД ; в АТ ВТБ БАНК ; в ПАТ Ідея Банк ; в ПАТ КБ ГЛОБУС ; в ПАТ КРЕДИТВЕСТ БАНК , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, 368 877 грн 31 коп. (а.с.5-6).

Встановлено, що накладений вказаною постановою приватного виконавця арешт на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий ОСОБА_1 у ПАТ Райффайзен Банк Аваль , є рахунком для зарахування заробітної плати, що підтверджується довідкою ПАТ Райффайзен Банк Аваль від 28 вересня 2018 року вих. № Д1-В20/62/2627 (а.с.7).

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. було відкрито виконавче провадження №566072238 поза межами встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що підтверджується ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19 вересня 2018 року в рамках виконавчого провадження №566072238, є незаконними.

Однак з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачаєаться, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1 , визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 червня 2018 року за виконавчим листом №2-880/10, виданого 29 березня 2010 року та скасовано зазначену постанову від 13 червня 2018 року (а.с.18-21).

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 , про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 червня 2018 року - залишено без задоволення (а.с.51-53). Даною постановою апеляційного суду встановлено, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа не пропущено, як такий, що переривався пред`явленням до виконання, тому дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. про відкриття виконавчого провадження є правомірними. Тому вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України.

Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.263 ЦПК України вказаних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про визнання незаконними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19 вересня 2018 року в рамках виконавчого провадження №566072238 з тих підстав, що виконавче провадження було відкрито поза межами встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вирішуючи скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ч.5 ст.124 Конституції України).

З огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження).

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з ч.ч.2, 5 ст.48 Закону України Про виконавче провадження , стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Пунктами 1, 2 Розділу 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5, передбачено, що звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок здійснення відрахувань здійснюються відповідно до статей 68-70 Закону. При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум коштів, що перевищують п`ять мінімальних розмірів заробітної плати, виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.68 Закону України Про виконавче провадження стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Системний аналіз наведених вище норм Закону України Про виконавче провадження свідчить про те, що на рівні закону визначена черговість звернення стягнення на різні види грошових коштів і для звернення стягнення на заробітну плату передбачено спеціальні умови.

Тлумачення ч.ч.1, 2 ст. 68 Закону України Про виконавче провадження свідчить про наявність декількох правил звернення стягнення на заробітну плату боржника:

- за виконавчими документами про стягнення сум та про стягнення періодичних платежів стягнення на заробітну плату допускається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів;

- виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати;

- за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача.

Відповідно до ч.8 ст.48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що приватним виконавцем до винесення постанови про арешт коштів боржника від 19 вересня 2018 року в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_1 у ПАТ Райффайзен Банк Аваль для зарахування заробітної плати, були вчинені всі дії щодо виявлення у боржника рахунків, рухомого, нерухомого майна та його майнових прав, відповідно до вимог ч.8 ст.48 Закону України Про виконавче провадження і таких доказів приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. суду не надав, що є його процесуальним обов`язком відповідно до ст.81 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 19 вересня 2018 року в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_1 у ПАТ Райффайзен Банк Аваль для зарахування заробітної плати, є незаконними, а тому скарга ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню.

В іншій частині скарга ОСОБА_1 є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення скарги, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 з наведених вище підстав.

Відповідно до вимог ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції та частково задовольняє скаргу ОСОБА_1 , то належний до сплати розмір судового збору за подання скарги у сумі 384 грн 20 коп. слід стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. на користь держави.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовичазадовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, заінтересована особа: публічне акціонерне товариство БТА Банк - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 19 вересня 2018 року в частині накладення арешту рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_1 у публічному акціонерному товаристві Райффайзен Банк Аваль для зарахування заробітної плати.

У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн 20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді