Рішення

від 13.09.2019 по справі 440/2985/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2985/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,

представника позивача - Світалки В.П.,

представника третьої особи - Фелді О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "БАБЕНКО А.І." до приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фермерське господарство "Грім" про визнання протиправною та скасування постанови. Під час розгляду справи суд,-

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2019 року Фермерське господарство "БАБЕНКО А.І." (далі - ФГ "Бабенко А.І.") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фермерське господарство "Грім" (далі - ФГ "Грім") про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича від 04 грудня 2018 року "Про стягнення з боржника основної винагороди" (в редакції постанови від 04 квітня 2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі") у виконавчому провадженні № 57833755 про стягнення з боржника Фермерського господар "Грім" основної винагороди у сумі 275 000,00 гривень.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, при цьому основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Оскільки, приватним виконавцем у примусовому порядку не виконано виконавчий напис нотаріуса, підстави для стягнення основної винагороди відсутні. На підтвердження порушеного права посилався на те, що ФГ "Грім" та ФГ "Бабенко А.І." здійснюють спільну господарську діяльність на підставі договорів від 28.09.2018 про спільну діяльність, від 22.11.2018 про спільний обробіток земельних ділянок, від 23.11.2018 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції на 2019 - 2020 роки і стягнення основної винагороди виконавця з ФГ "Грім" на підставі оскаржуваної постанови матиме вплив на права та інтереси ФГ "Бабенко А.І."

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

09.09. 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов у якому приватний виконавець проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що приписами Законів України «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута у виконавчому провадженні. Вважає, що законодавцем не пов`язано зв`язок та наслідки дій виконавця, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» , з підставою для стягнення основної винагороди приватного виконавця. Вказує, що дії відповідача з примусового виконання у межах виконавчого провадження спонукали боржника до укладення угоди про врегулювання сплати простроченої заборгованості за договором. Крім того, на думку відповідача, права ФГ "Бабенко А.І." оскарженою постановою не порушені.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або повідомлення причин неявки.

Враховуючи скорочений строк розгляду даної категорії адміністративних справ та зважаючи на достатність доказів у справі суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

На виконанні у приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича перебувало виконавче провадження № 57833755 з примусового виконання виконавчого напису № 5890, вчиненого 22 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко Валентиною Миколаївною про передачу лізингоодержувачем - фермерським господарством "Грім" на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" об`єкта фінансового лізингу - комбайн зернозбиральний самохідний КЗС-1218-29 "Палесс GS1218", в тому числі: КЗС-12-0100000Б-12 молотарка самохідна без понижуючого редуктору молотильного барабану, 2016 року випуску, заводський номер 07714, вартістю 2 406 256 гривень 25 копійок; ЖЗК-7-5 жниварка для зернових культур без транспортного візка, 2016 року випуску, заводський номер 7944, вартістю 309 793 гривень 75 копійок; КЗР 1590000-04 транспортний візок до жниварки для зернових культур ЖЗК-7-5, 2016 року випуску, вартістю 33 950 гривень, що були передані на підставі договору фінансового лізингу № 28/06Л, укладеного 30 червня 2016 року.

Постановою приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича від 04 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження №57833755 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левченко Валентини Миколаївни № 5890 від 22 листопада 2018 року.

04 грудня 2018 року приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем в межах виконавчого провадження № 57833755 прийнято постанову про стягнення із Фермерського господарства "Грім" основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, у порядку статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (пункт 2 постанови).

23 січня 2019 року приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем складено Акт, згідно якого виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що комбайн зернозбиральний КЗС-1218-29 "Полессе GS1218", в тому числі: молотарка, жниварка та транспортний візок за даною адресою відсутні.

07 лютого 2019 року приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем складено Акт, згідно якого виконавцем здійснено вихід за адресою: Полтавська область, селище міського типу Козельщина, земельна ділянка з кадастровим номером 5322055100:00:005: НОМЕР_1 , яка перебуває у боржника на праві оренди. За результатом виходу встановлено, що комбайн зернозбиральний КЗС-1218-29 "Полессе GS1218", в тому числі: молотарка, жниварка та транспортний візок за даною адресою відсутні .

19 лютого 2019 року приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем в межах виконавчого провадження № 57833755 прийнято постанову про розшук майна Фермерського господарства "Грім" відповідно до виконавчого напису № 5890.

05 березня 2019 року на адресу приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича надійшов лист Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 595 від 27 лютого 2019 року про повернення без виконання постанови про розшук майна № 57833755 від 19 лютого 2019 року.

07 лютого 2019 року приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем складено Акт, згідно якого виконавцем здійснено вихід за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, Високовакулівська сільська рада, земельна ділянка з кадастровим номером 5322081200:00:001:0717, яка перебуває у боржника на праві оренди. За результатом виходу встановлено, що майно, яке необхідно передати відповідно до виконавчого напису не знайдено.

02 квітня 2019 року до приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" про повернення виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левченко Валентини Миколаївни № 5890 від 22 листопада 2018 року .

04 квітня 2019 року приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем в межах виконавчого провадження № 57833755 винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу: "Постанова про стягнення з боржника основної винагороди" від 04 грудня 2018 року.

Цього ж дня приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Не погоджуючись із постановою приватного виконавця від 04 грудня 2018 року про стягнення з боржника основної винагороди (в редакції постанови від 04 квітня 2019 року) про внесення виправлення у процесуальному документі, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з приписами статті 42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця ;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Стаття 45 Закону встановлює, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Водночас, відповідно до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, відповідно до пункту 1 яких ці Порядок і розміри визначають механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 19 зазначеного Порядку передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту, у постанові про повернення виконавчого провадження виконавець вказує результати виконання, а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця, тим самим законодавець підтверджує, що основна винагорода стягується тільки з суми, вартості майна, що передано за виконавчим документом.

При стягненні основної винагороди без реальної передачі майна за виконавчим листом з боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди або ж стягнення його без реального виконання.

Аналогічний висновок висловлений Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 21.03.2019 по справі № 520/11235/18.

Як зазначалося судом, підставою для винесення приватним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.04.2019 слугувала заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" про повернення виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левченко Валентини Миколаївни № 5890 від 22 листопада 2018 року у зв`язку із укладенням угоди між боржником і кредитором від 19.03.2019 про врегулювання сплати простроченої заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що приватний виконавець не забезпечив ні повного, ні часткового виконання виконавчого документа, що свідчить про відсутність підстав для одержання ним основної винагороди у розмірі 10 відсотків вартості майна.

Стосовно посилання відповідача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 по справі № 440/1301/19, якою скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 суд зазначає наступне .

У зазначеній справі № 440/1301/19 так же, як і у даній справі оскаржувалася постанова приватного виконавця від 04 грудня 2018 року про стягнення з боржника основної винагороди (в редакції постанови від 04 квітня 2019 року) у ВП 57833755.

Приймаючі вказане рішення суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 у справі №812/1413/17.

Водночас, на думку суду, правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 у справі №812/1413/17 не підлягає врахуванню у даній справі, оскільки предметом розгляду справи Верховного Суду була постанова державного виконавця, тоді як у даній справі оскаржується постанова приватного виконавця. Внаслідок цього Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 по справі №812/1413/17 не формувалися висновки щодо застосування норм Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» , на підставі статті 31 якого відповідачем було винесено оскаржувану у даній справі постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

Відхиляючи посилання відповідача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 по справі № 440/1301/19 суд керується частиною 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Водночас, судом враховано, що згідно ухвали Великої палати Верховного Суду від 13.05.2019 по справі № 2540/3203/18 про прийняття справи до розгляду існує неоднакове тлумачення частини другої статті 27, частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ судами касаційної інстанції різної юрисдикції.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 808/3791/16 дійшов висновку, що державний виконавець правомірно стягнув виконавчий збір при відкритті виконавчого провадження, а повернення виконавчого документу стягувачу на підставі його заяви не є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.02.2018 по справі № 910/1587/13 та Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 по справі № 761/11524/15-ц дійшов висновку, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої суми, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання судового рішення.

Стосовно твердження відповідача, що оскаржуваною постановою не порушено права ФГ "Бабенко А.І." суд зазначає наступне .

Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Як встановлено судом, з метою оптимізації господарської діяльності, ФГ "Грім" та ФГ "Бабенко А.І." укладено договори від 28.09.2018 про спільну діяльність, від 22.11.2018 про спільний обробіток земельних ділянок, від 23.11.2018 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції на 2019 - 2020 роки.

За умовами зазначених договорів ФГ "Бабенко А.І." закуповує за власний кошт та надає насіння для посіву, спільно з ФГ "Грім" здійснює трудову діяльність. Водночас, ФГ "Грім" надає посівні площі для сісьськогосподарських культур на земельних ділянках, наданих їй в оренду (площею 80,0 га кадастровий № 5322081200:00:001:0717 та площею 6,0 га кадастровий № 5322055100:00:005:0028). Спільно вирощена сторонами сільськогосподарська продукція належить їм на праві спільної часткової власності.

Отже, вчинення виконавчих дій стосовно ФГ "Грім", зокрема, стягнення виконавчого збору в розмірі 275 000 грн, має негативний вплив на спільну господарську діяльність ФГ "Бабенко А.І." та ФГ "Грім".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича від 04 грудня 2018 року "Про стягнення з боржника основної винагороди" (в редакції постанови від 04 квітня 2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі") у виконавчому провадженні № 57833755 про стягнення з боржника Фермерського господар "Грім" основної винагороди у сумі 275 000,00 гривень має вплив на права, свободи та інтереси ФГ "Бабенко А.І.".

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи рішення у даній справі суд вважає за можливе взяти до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

При цьому ЄСПЛ зазначив: говорячи про "закон" стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави у національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії ). На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Вищезазначені міркування є достатніми, щоб надати Суду можливість дійти висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу.

За викладених обставин, постанова приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича від 04 грудня 2018 року "Про стягнення з боржника основної винагороди" (в редакції постанови від 04 квітня 2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі") у виконавчому провадженні №57833755 є протиправною та підлягає скасуванню.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути з приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Фермерського господарства "Бабенко А.І." судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4125 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Фермерського господарства "Бабенко А.І." (код ЄДРПОУ 42637552, юридична адреса: вулиця Остроградського, 223, селище міського типу Козельщина, Полтавська область, 39100) до приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фермерське господарство "Грім" (код ЄДРПОУ 32012750, юридична адреса: вулиця Остроградського, 223, селище міського типу Козельщина, Полтавська область, 39100) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича від 04 грудня 2018 року "Про стягнення з боржника основної винагороди" (в редакції постанови від 04 квітня 2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі") у виконавчому провадженні №57833755.

Стягнути з приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича ( АДРЕСА_3 , 39600, рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Фермерського господарства "Бабенко А.І." (код ЄДРПОУ 42637552, юридична адреса: вулиця Остроградського, 223, селище міського типу Козельщина, Полтавська область, 39100) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4125 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя К.І. Клочко