Рішення

від 23.09.2019 по справі 911/2115/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2115/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Пролетарська, буд. 8)

до Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15),

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Ровінський Юрій Григорович ( АДРЕСА_1 ),

про визнання незаконним та скасування підпункту 1.3 пункту 1 рішення № 88-08-VII від 24.03.2016 р.,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: Фоменко Р.О. (ордер серії КС № 650508 від 23.09.2019 р.); Марущак Я.М. - керівник (паспорт, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.04.2019 р.);

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

Обставини справи:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" (далі - ОСББ "АМАНД", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Ровінський Юрій Григорович , про визнання незаконним та скасування підпункту 1.3 пункту 1 рішення № 88-08-VII від 24.03.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем норм чинного законодавства під час прийняття підпункту 1.3 пункту 1 рішення Про поновлення договорів оренди землі № 88-08-VII від 24.03.2016 р. в частині надання земельної ділянки загальною площею 0,0832 га на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської (кадастровий номер 3210300000:03:017:0034) ФОП Ровінському Ю.Г. строком на 5 років, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати незаконним та скасувати підпункт 1.3 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради № 88-08-VII від 24.03.2016 р. "Про поновлення договорів оренди землі" щодо поновлення договору оренди землі ФОП Ровінському Юрію Григоровичу під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в м. Біла Церква, загальною площею 0,0832 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:005:0084.

Також позивач просить суд вирішити питання розподілу судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2019 р. було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.09.2019 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Ровінського Юрія Григоровича.

17.09.2019 р. до господарського суду Київської області від Білоцерківської міської ради надійшла заява № 3160/01-15 від 13.09.2019 р. (вх. № 17751/19 від 17.09.2019 р.) про визнання позовних вимог, відповідно до якої відповідач зазначив, що 29.08.2019 р. на пленарному засіданні 75 сесії Білоцерківської міської ради VII скликання було прийнято рішення № 4152-75 VII від 29.08.2019 р. Про визнання позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АМАНД у справі № 911/2115/19 щодо скасування рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки , у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, Білоцерківська міська рада надає до суду зазначене вище рішення та визнає в повному обсязі позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АМАНД у справі № 911/2115/19, яка перебуває у провадженні господарського суду Київської області, щодо скасування підпункту 1.3 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. Про поновлення договорів оренди землі .

23.09.2019 р. до господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення доказів б/н від 23.09.2019 р. (вх. № 18116/19 від 23.09.2019 р.), відповідно до якого просив долучити до матеріалів справи докази відправки копії позовної заяви на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Фізичної особи-підприємця Ровінського Ю.Г.

У судовому засіданні 23.09.2019 р. представники позивача позовні вимоги підтримували; представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Окрім того, у судовому засіданні 23.09.2019 р. представник позивача заявляв про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, докази яких будуть подані у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку після прийняття рішення у справі.

У судовому засіданні 23.09.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з витягу з протоколу № 3 зборів співвласників багатоквартирного будинку в„– 8 по вул. Пролетарська в місті Біла Церква, 06.04.2019 р. на зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АМАНД було прийнято рішення щодо погодження права постійного користування земельною ділянкою під багатоквартирним будинком, допоміжними спорудами та прибудинковою територією ОСББ АМАНД та погоджено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4147 кв.м під багатоквартирним будинком, допоміжними спорудами та прибудинковою територією. Також було прийнято рішення про звернення до Білоцерківської міської ради щодо оформлення вказаної земельної ділянки у постійне користування позивачу.

27.04.2019 р. ОСББ АМАНД було подано міському голові Дикому Г.А. через Центр надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради заяву (за реєстровим № 2630) з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 0,4147 га, яка знаходиться під багатоквартирним житловим будинком та прибудинковою територією.

Управлінням регулювання земельних відносин Більцерківської міської ради було надіслано, зокрема, на адресу директора ОСББ АМАНД лист № 10-10-555 від 07.05.2019 р., відповідно до якого повідомлялось, що заява ОСББ АМАНД 07.05.2019 р. була розглянута постійною комісією Білоцерківської міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища. За результатами голосування зазначена заява була залишена на доопрацювання структурних підрозділів Білоцерківської міської ради та членів постійної комісії.

Як слідує з позовної заяви, 13.08.2019 р. відбулося чергове засідання профільної постійної комісії, під час якої ОСББ АМАНД було повідомлено, що частина прибудинкової території, за оформленням якої звернулось останнє, була передана в оренду Фізичній особі підприємцю Ровінському Ю.Г. під будівництво спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями, у зв`язку з чим сесією Білоцерківської міської ради питання в частині вже переданої в оренду земельної ділянки третій особі не буде розглядатися.

Як стверджує позивач, земельна ділянка загальною площею 4147 кв.м, на якій розташований 117-квартирний житловий будинок в„– 8 по вул. Пролетарська, 8 та його прибудинкова територія, знаходиться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. На час виникнення спірних правовідносин всі 117 квартир будинку було приватизовано.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.1986 р. рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів № 157 Про виділення земельної ділянки взуттєвому об`єднанню для будівництва 117-квартирного житлового будинку малосімейних по вул. Пролетарська, 8 замовнику будівництва - взуттєвому об`єднанню було виділено земельну ділянку по вул. Пролетарській, 8 за рахунок земельних ділянок будинків, належних громадянам по вул. Пролетарській 4/1, 6, 8/1, по вул. Інтендантській, 3, 5 . Одночасно взуттєвому об`єднанню було дозволено знесення вказаних домоволодінь, що належать громадянам на праві особистої власності, за умови виплати грошової компенсації та надання домовласникам, членам їх сімей, та громадянам, які постійно проживають та прописані в будинках, що підлягають знесенню, житлових квартир. Також вказаним рішенням було затверджено оціночні акти комісії про розмір грошової компенсації громадянам за будинки, споруди та плодоягідні насадження, які підлягали знесенню.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 29.08.1989 р. № 290 Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 117-квартирного житлового будинку для малосімейних по вул. Пролетарській, 8 замовник будівництва покладені на нього зобов`язання виконав повністю та здійснив будівництво багатоквартирного житлового будинку на вказаній земельній ділянці. Також з даного рішення вбачається, що виконавчим комітетом було затверджено акт Державної приймальної комісії від 21.08.1989 р. про прийняття в експлуатацію 117 квартирного житлового будинку по вул. Пролетарській, 8 , приведеною площею 4147 кв.м, житловою площею 2130 кв.м.

Поряд з цим, відповідно до рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 24.09.2009 р. № 1124 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в оренду терміном на 5 років було затверджено проект землеустрою, зокрема, щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду терміном на п`ять років Фізичній особі-підприємцю Ровінському Юрію Григоровичу , під розміщення спеціального магазину з виставково-офісними приміщеннями на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, орієнтовною площею 0,0832 га (в тому числі тимчасова - 0,0175 га, під проїздами проходами та площадками - 0,0657 га) за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Підпунктом 1.3 п. 1 рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. Про поновлення договорів оренди землі Фізичній особі-підприємцю Ровінському Юрію Григоровичу було передано строком на 5 (п`ять) років земельну ділянку під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в місті Біла Церква на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, загальною площею 0,0832 га (з них: тимчасова - 0,0175 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0657 га) за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква

На переконання позивача, Білоцерківська міська рада, приймаючи зазначені вище рішення № 1124 від 24.09.2009 р. та № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. щодо передачі в оренду земельної ділянки ФОП Ровінському Ю.Г. без згоди співвласників багатоквартирного будинку, порушила їх право на визначення порядку використання земельної ділянки, яка закріплена за їх будинком, передбаченого ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України. Так само було порушено право співвласників на земельну ділянку, на якій розташований їхній багатоквартирний будинок та прибудинкова територія, які знаходяться у спільній сумісній власності в силу приписів ч. 2 ст. 382 ЦК України, а також права, визначені у ст.ст. 89, 90 Земельного кодексу України.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить визнати незаконним та скасувати підпункт 1.3 п. 1 рішення Білоцерківської міської ради № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. Про поновлення договорів оренди землі щодо поновлення договору оренди землі Фізичній особі-підприємцю Ровінському Юрію Григоровичу під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в місті Біла Церква на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, загальною площею 0,0832 га (кадастровий номер: 3210300000:04:005:0084).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

3гідно зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 59 України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування пункту рішення відповідача, яким третій особі було поновлено строк оренди земельної ділянки.

Як зазначалося вище, згідно з підпунктом 1.3 п. 1 рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. Про поновлення договорів оренди землі Фізичній особі-підприємцю Ровінському Юрію Григоровичу було передано земельну ділянку під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в місті Біла Церква на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, загальною площею 0,0832 га (з них: тимчасова - 0,0175 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0657 га) строком на 5 (п`ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку , на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України, порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

За приписами статті 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, Білоцерківська міська рада, приймаючи зазначені вище рішення № 1124 від 24.09.2009 р. та № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. про передачу ФОП Ровінському Ю.Г. земельної ділянки, що розташована на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, без згоди співвласників багатоквартирного будинку, порушила їх право на визначення порядку використання земельної ділянки, на якій розташовано їх багатоквартирний будинок.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи слідує, що відповідач у заяві № 3160/01-13 від 13.09.2019 р. (вх. № 1775/19 від 17.09.2019 р.), визнав позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" у повному обсязі, надавши суду рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 4152-75-VII від 29.08.2019 р. Про визнання позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АМАНД у справі № 911/2115/19 щодо скасування рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки , згідно якого міська рада вирішила: 1) визнати у повному обсязі позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АМАНД у справі № 911/2115/19, яка перебуває у провадженні господарського суду Київської області, щодо скасування підпункту 1.3 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. Про поновлення договорів оренди землі та 2) доручити Білоцерківському міському голові Дикому Г.А . та юридичному управлінню Білоцерківської міської ради підготувати та подати відповідну заяву до суду щодо визнання позовних вимог у повному обсязі в порядку ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Поряд з цим, згідно зі ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За приписами ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

З урахуванням викладеного вище та наведених приписів процесуального закону суд дійшов висновку, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати в частині сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати підпункт 1.3 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради № 88-08-VII від 24.03.2016 р. "Про поновлення договорів оренди землі" щодо поновлення договору оренди землі Фізичній особі-підприємцю Ровінському Юрію Григоровичу під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в м. Біла Церква, загальною площею 0,0832 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:005:0084.

3. Стягнути з Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, код 26376300) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Пролетарська, буд. 8, код 42915560) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.09.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна