Ухвала

від 30.09.2019 по справі 629/2156/15

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 629/2156/15

провадження № 61-32337сво18

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Синельникова Є. В.,

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,

розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк Актив-Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства комерційний банк Актив-Банк до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю Макс-Ойл , товариство з обмеженою відповідальністю Роял-2014 , приватне підприємство Спіка , про визнання правочину недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк Актив-Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства комерційний банк Актив-Банк на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області, у складі судді Павлюченко С. В., від 12 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С., від 09 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк Актив-Банк (далі - ПАТ КБ Актив-Банк ) в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ Актив-Банк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю Макс-Ойл (далі - ТОВ Макс-Ойл ), товариство з обмеженою відповідальністю Роял-2014 (далі - ТОВ Роял-2014 ), приватне підприємство Спіка (далі - ПП Спіка ), про визнання правочину недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 липня 2014 року між банком та ОСОБА_2 в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України Про іпотеку , було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1148. За умовами цього договору позивач продав відповідачу стаціонарну автозаправну станцію (перша черга) в комплексі автосервісу, літера А-1 , загальною площею 36,90 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Лозівський район, село Панютине, вулиця Комінтерну, 15; рухоме майно, а саме: колонку паливнороздавальну Salzkotttn 390/2 - 2 шт., резервуар 51,7 куб. м - 3 шт., касовий апарат Марія ЛТ-МТМ-ПОС, трансформаторну підстанцію, цифрове табло, щит електророзподільний, навіс, пожежний резервуар; земельну ділянку площею 0,1070 га, кадастровий номер 6311045400:05:014:0001, надану для здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 вересня 2014 року № 79 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Актив-Банк з 03 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. Відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ Актив-Банк ОСОБА_5 здійснено аналіз (перевірку) зазначеного договору купівлі-продажу та встановлено, що під час його укладання не було дотримано вимог законодавства. Реалізоване в позасудовому порядку майно перебувало в заставі позивача на підставі договору застави рухомого та нерухомого майна від 16 жовтня 2013 року № 1016/01/S-2, укладеного між банком та ТОВ Макс-Ойл в забезпечення належного виконання ПП Спіка зобов'язань за договором про здійснення кредитних операцій від 16 жовтня 2013 року № 1016/01. При відчуженні заставного майна банком не дотримано вимог Закону України Про іпотеку , Закону України Про заставу , Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень . Одночасно з надсиланням повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання ПАТ КБ Актив-Банк не здійснило реєстрацію звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Вимога про порушення зобов'язань підписана регіональним директором - керуючим відділення № 46 ПАТ КБ Актив-Банк ОСОБА_6, яка не була уповноважена банком на підписання та направлення клієнту-боржнику чи його майновому поручителю будь-яких вимог щодо погашення заборгованості за кредитним договором, попередження про намір фінансової установи реалізувати предмет застави. Кошти на оплату вартості майна за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 не було внесено, однак право власності на нерухоме майно за відповідачем було зареєстровано в день укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, тобто банк безоплатно відчужив майно, яке перебувало в заставі, та фактично відмовився від власних майнових вимог до ТОВ Макс-Ойл як майнового поручителя ПП Спіка . Постановою Національного банку України від 26 червня 2014 року № 382/БТ Про внесення змін до постанови Національного банку України від 12 червня 2014 року № 349/БТ встановлено обмеження діяльності банку, зокрема визначено, що погашення заборгованості за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на об'єкти застави необхідно здійснювати за погодженням з куратором ПАТ КБ Актив-Банк . Всупереч вимогам зазначеної постанови Національного банку України договір купівлі-продажу від 01 липня 2014 року укладений ПАТ КБ Актив-Банк без погодження куратора фінансової установи. Крім цього, договір укладено від імені ПАТ КБ Актив-Банк уповноваженою особою ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 759 за підписом голови правління ОСОБА_8, який на час видачі довіреності не перебував у трудових відносинах з ПАТ КБ Актив-Банк . ОСОБА_4 також був директором ТОВ Спіка-Плюс - одного з майнових поручителів ПП Спіка перед банком за договором про здійснення кредитних операцій від 16 жовтня 2013 року № 1016/01. Зазначене свідчить про злочинну домовленість між представниками сторін, що згідно зі статтею 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, посилаючись на положення статей 215, 216 ЦК України, ПАТ КБ Актив-Банк просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 липня 2014 року, укладений між банком та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1148; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом повернення в натурі у власність ТОВ Макс-Ойл предмета нікчемного правочину та визнати за ТОВ Макс-Ойл право власності на: стаціонарну автозаправну станцію (перша черга) в комплексі автосервісу, літера А-1 , загальною площею 36,90 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Лозівський район, село Панютине, вулиця Комінтерну, 15; земельну ділянку площею 0,1070 га, кадастровий номер 6311045400:05:014:0001, надану для здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами; зобов'язати реєстратора Державної реєстраційної служби України зареєструвати обтяження у вигляді іпотеки, а також зареєструвати обтяження у вигляді заборони на вищевказане нерухоме майно.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01 липня 2014 року, укладений між ПАТ КБ Актив-Банк та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1148. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оспорюваний правочин був укладений всупереч обмеженням, встановленим постановою правління Національного банку України від 12 червня 2014 року № 349/БТ, а саме ПАТ КБ Актив-Банк здійснив вивільнення заставного майна за наявності непогашеної кредитної заборгованості. Оскільки право власності на спірне майно перейшло до третьої особи - ТОВ Роял-2014 , правомірність набуття якого позивачем не оспорюється, то підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в суду не було.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ Актив-Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ Актив-Банк відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_2, задоволено. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 травня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ПАТ КБ Актив-Банк до ОСОБА_2, треті особи: ТОВ Макс-Ойл , ТОВ Роял-2014 , ПП Спіка , про визнання правочину недійсним та застосування наслідків нікчемного правочин відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що законодавством не передбачено, що наслідком невиконання обмежень та приписів, встановлених правлінням Національного банку України для ПАТ КБ Актив-Банк , є недійсність укладених ним угод. Договір купівлі-продажу від 01 липня 2014 року був укладений в порядку статті 38 Закону України Про іпотеку шляхом укладення заставодержателем ПАТ КБ Актив-Банк договору купівлі-продажу предмета застави, власником якого є ТОВ Макс-Ойл , з іншою особою - покупцем, тому оспорюваний правочин не суперечить обмеженню не здійснювати відчуження належних банку будівель і споруд без погодження з куратором Національного банку України. Доводи позивача про те, що оспорюваний правочин було укладено від імені ПАТ КБ Актив-Банк неуповноваженою особою, є необґрунтованими, оскільки повноваження органів управління ПАТ КБ Актив-Банк припинилися з 03 вересня 2014 року згідно з постановою правління Національного банку України від 02 вересня 2014 року № 545, якою ПАТ КБ Актив-Банк був віднесений до категорії неплатоспроможних банків. Крім цього, довіреність на підставі якої діяв ОСОБА_4 від імені ПАТ КБ Актив-Банк , нотаріально посвідчена та у встановленому законом порядку не визнана недійсною. Та обставина, що вимога про усунення порушення забезпеченого зобов'язання від 23 січня 2014 року підписана регіональним директором - керуючим відділенням № 46 ПАТ КБ Актив-Банк ОСОБА_6, яка не була уповноважена банком на вчинення таких дій, не є підставою для визнання договору купівлі-продажу від 01 липня 2014 року недійсним. Оспорюваний договір є оплатним, його умови відповідають вимогам договору застави рухомого та нерухомого майна від 16 жовтня 2013 року, визначена ціна продажу є вищою, ніж ринкова вартість майна. Належність виконання сторонами умов договору підтверджена актом звірки розрахунків від 21 липня 2014 року та листом ПАТ КБ Актив-Банк від 07 серпня 2014 року про відсутність у банку претензій до ОСОБА_2 щодо оплати та виконання умов договору. Постановою правління Національного банку України від 12 червня 2014 року № 349/БТ із змінами, внесеними постановою від 26 червня 2014 року № 382/БТ, не передбачено заборони списання грошових коштів з депозитних рахунків фізичних осіб. Таким чином, ОСОБА_2 у повному обсязі виконав свої зобов'язання за оспорюваним договором купівлі-продажу майна і підстав вважати оспорюваний правочин недійсним згідно з частиною третьою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не встановлено, тому відсутні підстави для застосування наслідків нікчемного правочину. Для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками, однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_10 діяв всупереч інтересам ПАТ КБ Актив-Банк , що через укладену угоду виникли несприятливі наслідки для ПАТ КБ Актив-Банк , тому підстав для визнання оспорюваного договору недійсним за частиною другою статті 232 ЦК України не встановлено. Інші позовні вимоги є похідними від первісних вимог, підстав для задоволення яких також не встановлено.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 листопада 2017 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У серпні 2017 року ПАТ КБ Актив-Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ Актив-Банк подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив у повному обсязі доказів і не звернув уваги на те, що при укладенні договору купівлі-продажу від 01 липня 2014 року ПАТ КБ Актив-Банк порушено вимоги Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень щодо реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Укладення оспорюваного договору купівлі-продажу здійснювалося також всупереч наявним у ПАТ КБ Актив-Банк заборонам, встановленим постановою правління Національного банку України від 12 червня 2014 року № 349/БТ із змінами, внесеними постановою від 26 червня 2014 року № 382/БТ, зокрема: погашення заборгованості приймати тільки у грошовій формі; здійснювати погашення заборгованості за наданими кредитами шляхом набуття права власності на об'єкти застави за погодженням з куратором; не вивільняти отримане ПАТ КБ Актив-Банк забезпечення за кредитами до повного погашення позичальниками заборгованості; не приймати як забезпечення за кредитами майнові права на вклади юридичних та фізичних осіб за договорами, укладеними до набрання чинності постановами Національного банку України. Крім цього, апеляційний суд не дав належної оцінки тій обставині, що підпунктом 7 пункту 6.5.7 статуту ПАТ КБ Актив-Банк передбачено повноваження голови правління ПАТ КБ Актив-Банк видавати довіреності виключно керівникам філій, представництв та відділень банку, а оспорюваний договір купівлі-продажу укладено від імені ПАТ КБ Актив-Банк та підписано ОСОБА_4, який не був керівником філії, представництва або відділення банку, і не перебував у трудових відносинах з банком.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 травня 2018 року справу № 629/2156/15 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

04 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що оспорюваний правочин у цій справі не суперечить обмеженню не здійснювати відчуження належних банку будівель і споруд без погодження з куратором Національного банку України, оскільки договір купівлі-продажу від 01 липня 2014 року укладено в порядку статті 38 Закону України Про іпотеку в результаті позасудового звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення заставодержателем ПАТ КБ Актив-Банк договору купівлі-продажу продажу предмета застави, власником якого було ТОВ Макс-Ойл , а не банк, з іншою особою покупцем.

Однак, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 644/5583/15-ц (провадження № 61-6006св18) колегія судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду за обставин віднесення банку до категорії проблемних та встановлення Національним банком України обмежень діяльності такого банку, зокрема на здійснення відчуження будівель і споруд без погодження з Національним банком України, дійшла висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, який укладено в позасудовому порядку, передбаченому статтею 38 Закону України Про іпотеку , між заставодержателем та іншою особою. Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що договір купівлі-продажу укладено з порушенням постанови правління Національного банку України від 12 червня 2014 року № 349/БТ, відповідно до пункту 8 частини другої якої встановлено обмеження в діяльності ПАТ КБ Актив-банк не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд цього банку без погодження з Національним банком України, що є достатньою підставою для визнання договору недійсним.

За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13, у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16.

У постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 641/5541/15-ц (провадження № 61-26151св18) колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, встановивши, що договір купівлі-продажу укладено в порядку статті 38 Закону України Про іпотеку в результаті позасудового звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави з іншою особою покупцем, дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання правочину недійсним . Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що віднесення ПАТ КБ Актив-Банк до категорії проблемного не вводило до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності, передбачені у постанові правління Національного банку України від 12 червня 2014 року № 349/БТ. До діяльності банку, який визнано проблемним, не підлягають застосуванню норми, що регулюють діяльність банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, оскільки правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різним. В результаті укладення договору купівлі-продажу від 01 липня 2014 року були відчужені не будівлі, які належали банку, а майно, що було власністю заставодавця, тому оспорюваний правочин не суперечить обмеженню не здійснювати відчуження належних банку будівель і споруд без погодження з куратором Національного банку України. Зняття заборон відчуження після продажу заставного майна було обумовлено об'єктивним припиненням дії обтяження цього майна у зв'язку з його реалізацією в порядку звернення стягнення та не є вивільненням заставного майна в розумінні обмеження, встановленого правлінням Національного банку України, тому підстави для визнання договору купівлі-продажу від 01 липня 2014 року недійсним відсутні.

Передаючи справу (№ 629/2156/15) на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погодилася із викладеним у справі № 641/5541/15-ц (провадження № 61-26151св18) висновком Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення положень статті 38 Закону України Про іпотеку , статей 16, 203, 215, 626, 627, 628, 638 ЦК України між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що виникають з подібних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

З огляду на викладене, касаційна скарга ПАТ БК Актив-Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ Актив-Банк на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 рокупідлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк Актив-Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства комерційний банк Актив-Банк до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю Макс-Ойл , товариство з обмеженою відповідальністю Роял-2014 , приватне підприємство Спіка , про визнання правочину недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк Актив-Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства комерційний банк Актив-Банк на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Направити учасникам справи копії цієї ухвали для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є.В. Синельников

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

В. М. Сімоненко

М.Є. Червинська