Постанова

від 19.09.2019 по справі 911/1382/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. Справа№ 911/1382/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Штундер Я.Г., Шипка О.І., Ходзицький Д.В.;

від відповідача: Дунаєва О.О.;

від третіх осіб: не прибули,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року (дата складення повного тексту 03.2019 року)

у справі № 911/1382/18 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство"

до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна"

про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про іпотеку і обтяження

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про іпотеку і обтяження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення договору іпотеки від 28.09.2015 року відбулося внаслідок введення позивача в оману відповідачем, зокрема, ОСОБА_1 та банк діяли в інтересах цієї фінансової установи; укладення даного іпотечного договору здійснювалося з ціллю приховати факт незабезпеченості кредиту та дозволило Банку пройти аудиторську перевірку. Більше того, можливість укладення оспорюваного договору іпотеки виникла тільки за умов порушення таємниці посадовими особами банку та розголошення її при укладенні договору іпотеки. В свою чергу ОСОБА_1 та представники банку шляхом обману адміністрації ТОВ "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство", вирішили проблему Банку; за допомогою завищення оцінки майна товариства та прикриття незабезпеченого боргу у розмірі 20 673484,76 грн, у зв`язку з чим даний договір іпотеки захистив інтереси банку та жодним чином не виявляв волю ні іпотекодавця, ні самого боржника. Також, за твердженнями позивача, договір іпотеки укладався не з метою господарської діяльності товариства і не в інтересах жодного з товариств, а в інтересах самого банку та окремих зацікавлених осіб. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач не повідомив про факт порушення умов кредитування Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна", приховавши даний факт, тим самим фактично з моменту укладення даного оспорюваного договору поставив у скрутне становище Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство". При цьому, дії ОСОБА_1 спрямовані на укладення договору іпотеки свідчать про прямий умисел ввести в оману учасників товариства та керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" та саме товариство, і тим самим збільшити обсяг покриття забезпеченості кредиту.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2018 року № 911/1382/18 позовну заяву б\н від 22.06.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" до Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про іпотеку і обтяження разом з доданими до неї матеріалами передано за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив своїм рішенням від 25.02.2019 року (повний текст складено 06.03.2019 року).

Рішення Господарського суду міста Києва було мотивоване, зокрема тим, що доводи позивача в позовній заяві ґрунтуються на поясненнях учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" ОСОБА_1 та власному тлумаченні обставин укладення договору та норм законодавства, тобто позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні статей 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України недоведено наявності таких обставин укладення Іпотечного договору, з якими законодавство пов`язує можливість визнання правочину недійсним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 76, 88 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пояснень свідків.

Крім того, скаржник вказав, що банком були порушені норми законодавства в частині розкриття банківської таємниці, з огляду на наступне.

За твердженням позивача, вартість майна восени 2016 року майже в п`ять разів менше ніж було оцінено при передачі майна в іпотеку восени 2015 року. Так дана сума фактично закривала розмір не забезпеченості кредиту та дала можливість пройти аудит НБУ.

Також скаржник зазначив, що договір іпотеки від 28.09.2015 року не відповідав вимогам законодавства та з урахуванням норм чинного Цивільного кодексу України мав ознаки нікчемності та не міг породжувати будь-які права та обов`язки для сторін.

Разом з цим, скаржник вказав, що станом на момент укладення договору іпотеки від 28.09.2015 року, строк виконання зобов`язання для боржника настав 20.03.2015 року, а відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 Закону України Про іпотеку Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору.

Водночас, скаржник зазначив, що спірний договір іпотеки був укладений під впливом обману.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 року справу № 911/1382/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 911/1382/18 та призначив розгляд на 27.05.2019 року своєю ухвалою від 08.04.2019 року

23.05.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

24.05.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

В судове засідання 27.05.2019 року представники третіх осіб не прибули, про час та дату судового засідання належним чином повідомлений.

Представником позивача в судовому засіданні було надано клопотання про перенесення розгляду справи для ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу, яке було задоволено судом.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про перенесення розгляду справи.

Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 911/1382/18 до 10.06.2019 року своєю ухвалою від 27.05.2019 року.

03.06.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про допит свідка ОСОБА_2

03.06.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про допит свідка ОСОБА_3

03.06.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло пояснення.

03.06.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1382/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 911/1382/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю. своєю ухвалою від 10.06.2019 року.

10.06.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло пояснення щодо долучення у якості доказу відеозапису журналістського розслідування.

10.06.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшло заперечення на клопотання про долучення у якості доказу відеозапису журналістського розслідування.

Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 911/1382/18 до 18.07.2019 року своєю ухвалою від 10.06.2019 року.

15.07.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло заперечення на подане 10.06.2019 відповідачем заперечення.

15.07.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

18.07.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло доповнення до заперечення на подане 10.06.2019 року відповідачем заперечення.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1382/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд прийняв матеріали справи № 911/1382/18 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначив розгляд справи на 09.09.2019 року, своєю ухвалою від 18.07.2019 року.

09.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" про виклик свідка ОСОБА_1 - відмовлено.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про залучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_3 від 13.03.2019 року №350 - відмовлено.

Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" про виклик свідка ОСОБА_2 своєю ухвалою від 09.09.2019 року.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" про виклик свідка ОСОБА_3 .

Разом з цим, Північний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" про долучення до матеріалів справи у якості доказу висновку експерта від 28.05.2019 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №5966/18-42/19857 19867/18-42.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про долучення у якості доказу відео запису журналістського розслідування СТОП КОРУПЦЇ у якості електронного доказу по справі №911/1382/18 та його відтворення в залі судового засідання.

09.09.2019 року в судовому засіданні Північного апеляційного суду оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 911/1382/18 до 19.09.2019 року.

19.09.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про винесення окремої ухвали, зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до правоохоронних органів, яке залишено без розгляду ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 року.

У судовому засіданні 19.09.2019 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 19.09.2019 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що іпотечний договір укладався банком у відповідності до рішення Загальних зборів позивача, викладеного у протоколі загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенське РТП №2 від 10.09.2015 року де зазначено про надання згоди щодо надання в іпотеку банку нерухомого майна в якості забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" на загальну суму 27584758,96 грн; зміст і розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання, вартість предмету іпотеки, та інші істотні умови викладені в іпотечному договорі не суперечать рішенню загальних зборів позивача і відповідають вимогам закону України Про іпотеку .

Представники третіх осіб у судове засідання 19.09.2019 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали суду від 09.09.2019 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 23.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" (позичальник) було укладено кредитний договір №LV/U/04-0230 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець, на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію (відкличну), а позичальник зобов`язується використовувати кошти на цілі, зазначені в пункті 2.2. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредитні кошти за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені цим договором, а також виконувати інші умови цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1-2.4 кредитного договору, ліміт Кредитної лінії складає 13 000 000,00 грн. Кредитні кошти надаються на поповнення обігових коштів. Кредитні кошти надаються строком на 12 місяців з 23.10.2013 року по 22.10.2014 року. Процентна ставка за користування кредитними коштами складає 23 Проценти річних.

Згідно п. 5.3 кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

31.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" (позичальник) було укладено додатковий договір №33 до вказаного кредитного договору, відповідно до умов якої ліміт кредитної лінії складає 18 684 500,00 грн та викладено Графік зменшення ліміту заборгованості у новій редакції, відповідно до якого остання дата платежу - 22.10.2015 року.

Так, 10.09.2015 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство", на яких були присутні 5 учасників цього Товариства, що володіють в сукупності 92,4099% статутного капіталу, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія АТІС" з часткою у статутному капіталі Товариства 49,04218%, ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі Товариства 29,2350%, ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі Товариства 13,7336%, ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі Товариства 0,2944% і ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі Товариства 0,1048 %, з наступним порядком денним: 1) про звернення до керівництва ПАТ "Укрбудінвестбанк" з пропозицією виступити майновим поручителем по виконанню зобов`язань ТОВ "НК "Народна" за кредитним договором LV/U/04-0230 від 23.10.2013 року та договором овердрафту OV/U/04-0119 від 05.04.2013 року; 2) про надання згоди на надання в іпотеку нерухомого майна ПАТ "Укрбудінвестбанк"; 3) про надання повноважень на укладання договору іпотеки та підписання зазначеного договору.

Вказаними загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське РТП" було прийнято рішення, оформлені відповідним протоколом № 2 від 10.09.2015 року, а саме:

1) з метою належного забезпечення зобов`язань ТОВ "НК "Народна" перед ПАТ "Укрбудінвестбанк" звернутись до керівництва ПАТ "Укрбудінвестбанк" з пропозицією виступити майновим поручителем по виконанню зобов`язань ТОВ "НК "Народна" по кредитному договору LV/U/04-0230 від 23.10.2013 року та договору овердрафту OV/U/04-0119 від 05.04.2013 року;

2) надати згоду щодо надання в іпотеку ПАТ "Укрбудінвестбанк" нерухоме майно, а саме: контора, літ. "П", 462,0 кв.м., котельня, літ. "Б", 469,4 кв.м., паливний цех, літ. "В", 458,7 кв.м., насосна, літ. "Г", 24,7 кв.м., станція технічного обслуговування, літ. "Д", 1400,4 кв.м., механізація тваринницьких приміщень, літ. "Е", 877,1 кв.м., технічно-обмінний пункт, літ. "Ж", 519,9 кв.м., ремонтна майстерня, літ. "З", 1481,5 кв.м., сторожка, літ. "К", 25,1 кв.м., моторний цех, літ. "Л", 540,2 кв.м., покрасочна, літ. "М", 101,3 кв.м., диспетчерська, літ. "Н", 17,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "НК "Народна" на загальну суму 27584758,96 грн;

3) надати повноваження на укладання та підписання договору іпотеки вищевказаного нерухомого майна з ПАТ "Укрбудінвестбанк" та інших документів директору ТОВ "Ставищенське РТП".

28.08.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" (іпотекодавець), який є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" - "Позичальник" по договору №LV/U/04-0230 від 23.10.2013 року, укладеним між ТОВ КОМПАНІЯ "НАРОДНА" та АТ "Укрбудінвестбанк", укладено Іпотечний договір (далі - Іпотечний договір), зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною в реєстрі за № 5177.

Відповідно до п. 1.1-1.2 Іпотечного договору, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають із Кредитного договору №LV/U/04-0230 від 23.10.2013, укладеного між позичальником та іпотекодержателем, за умовами якого позичальник зобов`язується перед іпотекодержателем в строк до 22.10.2015 погасити заборгованість за кредитом в розмірі 18684 500,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом, в розмірі 26 процентів річних, а також штрафи та пені в строки та у випадках, передбачених Кредитними договорами та цим договором, з урахуванням можливих змін та доповнень до Кредитних договорів та цього договору.

В забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п.1.1. цього договору, іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в іпотеку нежитлові будівлі, а саме: Контора, загальна площа 462,0 кв.м.; котельня "Б" , загальна площа 469,4 к.м.; паливний цех "В", загальна площа 458,7 кв.м.; насосна "Г", загальна площа 24,7 кв.м.; станція технічного обслуговування "Д", загальна площа 1400,4 кв.м.; механізація тваринницьких приміщень "Е", загальна площа 877,1 кв.м.; технічно-обмінний пункт "Ж", загальна площа - 519,9 кв.м.; ремонтна майстерня "З", загальна площа 540,2 кв.м.; покрасочна "М", загальна площа 101,3 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі також - "Предмет іпотеки"). Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 5,0014 га з кадастровим номером 3224255100:01:029:0006, цільове призначення - для будівництва та обслуговування нежитлових будівель виробничої бази. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3204922432015 рід 03.09.2015 вищевказана земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство"

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Серія НОМЕР_1 , виданого 16 березня 2012 року Виконавчим комітетом Ставищенської селищної ради, на підставі рішення номер 40 від 15 лютого 2012 року. Державну реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за Іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Державним реєстратором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області Сович С.П., номер запису про право власності: 320767, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20005332242, про що виданий Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.08. 2015 року (індексний номер: 42614449).

Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 23 332 700,00 грн.

Сторони домовляються, що іпотекою забезпечується погашення заборгованості по кредиту, сплата процентів за користування кредитом, штрафні санкції та збитки, які можуть бути завдані іпотекодержателю в разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором та іпотекодавця за цим договором.

Згідно п. 2.1 іпотечного договору право іпотеки виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до п. 8.3 Іпотечного договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання боргових зобов`язань позичальника за кредитним договором в повному обсязі або частковому обсязі, за умови згоди іпотекодержателя, та зобов`язань іпотекодавця за цим договором.

Так, позивач посилаючись на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просив визнати недійсним Іпотечний договір від 28.08.2015 року, а також скасувати запис № 11370942 про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасувати запис про обтяження № 11370920 (про заборону відчуження майна), який був накладений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може містити будь-які умови, узгоджені сторонами на власний розсуд. Наявність таких умов не є підставою для визнання укладеного договору недійсним, якщо вони не суперечать нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Тобто, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено належними та допустимими доказами наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві позивач посилається на виступ ОСОБА_1 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія АТІС", яке є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" з часткою у статутному капіталі 49,04218%), як ініціатора укладення оспорюваного Іпотечного договору, на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" 16.11.2017 року, який повідомив про обставини укладення вказаного договору, зокрема, про звернення до нього голови правління Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" ОСОБА_14 з пропозицією укладення договору іпотеки з будь-яким товариством на два-три місяці для можливості безпечного проходження банком аудиторської перевірки НБУ, у зв`язку з чим ОСОБА_1 попросив допомоги у керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" ОСОБА_2 в частині передання майна підприємства в короткострокову іпотеку.

У зв`язку з наведеним, виходячи з доводів позивача, укладення оспорюваного Іпотечного договору відбулося внаслідок змови представників Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 , які шляхом обману вчинили оспорюваний правочин в інтересах банку з метою приховати факт незабезпеченості кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Одночасно, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230 - 233 Цивільного кодексу України, господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України.

Виходячи з чого, з наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання), вчиненого під дією обману необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію, а також наявність умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі 907/738/16.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Так, матеріали справи містять письмові заяви свідків, а саме: ОСОБА_1 , підпис якого посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сніцаренко Г.О. 26.10.2018 року; ОСОБА_2 , підпис якого посвідчено приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Кошинською Л.О. 29.11.2018 року; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Кошинською Л.О. 29.11.2018 року; ОСОБА_4, підпис якої посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сніцаренко Г.О. 30.11.2018 року; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Кошинською Л.О. 29.11.2018 року.

Щодо письмової заяви свідка ОСОБА_1 , складеної 26.10.2018 року, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що викладені у ній обставини у своїй більшості є тотожними тим, що викладені у позовній заяві, поданій до суду ще у липні 2018 року та зводяться до оцінки своїх дій та дій банківської установи, власного тлумачення подій та доказів, що є неправомірним.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що за заявою ОСОБА_1 , які вказані ним в відповідній заяві щодо обставини його зговору з керівництвом та акціонерами Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", внаслідок якої було обманом переконано учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" передати майновий комплекс в іпотеку під чужі зобов`язання, є предметом дослідження у відповідному кримінальному провадженні та не підлягають оцінці в межах господарської справи.

Натомість, доказів звернення позивача до відповідних правоохоронних органів з метою встановлення правомірності дій вказаних осіб матеріали справи не містять.

Водночас, долучені до заяви ОСОБА_1 в копіях договір про надання професійних послуг від 01.01.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія АТІС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство", з додатками, акти приймання-передачі наданих послуг, договір на надання консультаційних послуг по продажу цінних паперів № 01.2МК від 11.08.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , лист ОСОБА_11 від 18.09.2015 року, фінансові звіти Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство", протоколи від 14.09.2015 року, акти огляду майна акти огляду майна від 29.09.2015 року, висновок експертного дослідження від 23.10.2018 року № 19/111/9-45500 року, звіт про оцінку нежитлових будівель, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" та розташовані за адресою: Київська обл. , смт Ставище , вул. Радянська, 8/1, Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги в якості доказів, що містять відомості, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у даному спорі.

Так, протоколи від 14.09.2015 року та акти огляду майна від 29.09.2015 року не містять жодних підписів уповноважених осіб, а встановити достовірність листа ОСОБА_10 від 18.09.2015 року, джерело його походження та приналежність вміщеного у ньому підпису саме ОСОБА_11 не видається за можливе.

Що стосується висновку експертного дослідження Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.10.2018 № 19/111/9-45500, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що його складено на підставі заяви самого ОСОБА_1 , а висновок про виявлення 126 листів електронної пошти на портативному персональному комп`ютері, що містять адресу "ІНФОРМАЦІЯ_1" жодним чином не підтверджує зміст такого листування, а також приналежність цієї адреси ОСОБА_11 .

Водночас, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, що досліджуваний портативний персональний комп`ютер перебував у власності та користуванні ОСОБА_1

Стосовно заяви свідка ОСОБА_2 , Суд звертає увагу, що обставини укладення оспорюваного договору, викладені ним у відповідній заяві, ґрунтуються на повідомленні їх ОСОБА_1 .

З приводу заяв свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , Суд зазначає про відсутність у них повідомлень щодо обставин укладення Іпотечного договору, які в контексті підстав позовних вимог мають значення для даної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені показання свідків не можуть бути прийняті в якості належних доказів та достовірних доказів на підтвердження наявності обставин недійсності оспорюваного правочину.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що всі вищевказані особи, свідчення яких були подані до матеріалів справи, є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" як позивача за даним позовом.

Водночас, вищевказані заяви свідків всупереч ст. 87 Господарського процесуального кодексу України містять пояснення цих осіб та їх власні судження і міркування.

Посилання скаржника на рішення у господарських справах № 911/3180/16, № 911/3183/16, № 911/3192/16, за наслідками розгляду яких визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство", оформлене протоколом № 2 від 10.09.2015 року, за позовами учасників останнього на встановлені у них обставини порушення корпоративних прав трьох учасників через їх неповідомлення про проведення зборів 10.09.2015 року, не підтверджують підстави недійсності, викладені у даному позові.

Зі змісту протоколу № 2 від 10.09.2015 року вбачається, що прийняттю рішення про звернення до керівництва ПАТ "Укрбудінвестбанк" з пропозицією виступити майновим поручителем по виконанню зобов`язань ТОВ "НК "Народна" по кредитному договору LV/U/04-0230 від 23.10.2013 року та договору овердрафту OV/U/04-0119 від 05.04.2013 року передував виступ ОСОБА_2 , який вказав про звернення ТОВ "НК "Народна" щодо недостатності дійсної вартості майна для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "НК "Народна" по кредитному договору LV/U/04-0230 від 23.10.2013 року.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, сам боржник за кредитним договором - Товариство з обмеженою відповідальністю "НК "Народна" звернулося до позивача щодо недостатності дійсної вартості майна для забезпечення виконання кредитних зобов`язань. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що банком були порушені норми законодавства в частині розкриття банківської таємниці, з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України Про банки і банківську діяльність банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Відповідно до вищенаведених правових норм надання кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" є банківською діяльністю (у розумінні ст. 2, 47, 49 Закону України Про банки і банківську діяльність ). Відповідно, укладення Банком Іпотечного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" в забезпечення кредитного договору, стосується діяльності банку, яку він здійснює відповідно до ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність .

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю іпотекодавцю для забезпечення виконання ними своїх функцій відповідно до укладеного іпотечного договору.

Так, надання Банком іпотекодавцю інформації, яка містить банківську таємницю щодо кредитного договору зобов`язання за яким забезпечуються такою іпотекою, відбувається на підставі норми закону - ч. 3 ст. 61 Закону України Про банки і банківську діяльність та не потребує окремого, спеціального, письмового дозволу позичальника.

Крім того, є безпідставним посилання скаржника на порушення банківської таємниці оскільки, із змісту оспорюваного договору не вбачається, що його укладання опосередковує розголошення Банком банківської таємниці щодо позивача на користь відповідача, спірний договір лише визначає обсяг прав, які набуваються сторонами. При цьому, необхідність визначання такого обсягу (зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання) при укладенні договору іпотеки безпосередньо випливає із змісту ст. 18 Закону України Про іпотеку та спрямоване на виконання зобов`язань іпотекодавцем перед іпотекодержателем.

Водночас, колегія суддів приймає як належне твердження відповідача, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що, чинне законодавство не пов`язує можливість визнання правочину недійсним із обставинами розголошення або нерозголошення банківської таємниці.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника щодо недотримання істотних умов договору іпотеки в частині ненадання відповідачем інформації позивачу про порушення умов кредитування Товариством з обмеженою відповідальністю "НК "Народна", оскільки подання такої інформації не передбачено, а ні умовами Іпотечного договору, а ні встановлено істотною умовою такого виду договору нормами чинного законодавства, зокрема, нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Також колегія суддів відзначає, що доводи позивача стосовно необізнаності третьої особи-2 про існування іпотеки згідно з Іпотечним договором та укладення такого договору всупереч інтересів боржника та поза його волею не доводять порушення прав позивача.

Твердження скаржника про укладення спірного договору в інтересах банку та з метою приховання фактів незабезпеченості кредиту та проходження аудиторської перевірки ґрунтуються виключно на власних міркуваннях та припущеннях, скаржника та не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо твердження скаржника, що спірний договір іпотеки був укладений під впливом обману, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, та враховуючи недоведеність факту укладання спірного договору іпотеки під впливом обману, колегія суддів не приймає дане твердження, як необґрунтоване.

Крім того, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, що вартість майна восени 2016 року була майже в п`ять разів менше ніж було оцінено при передачі майна в іпотеку восени 2015 року, оскільки дані твердження не спростовують вартість нерухомого майна станом на дату укладення оспрюваного договору, а також, як правильно встановлено судом першої інстанції не відповідають положенням ст. 632 Цивільного кодексу України, за змістом якої ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Так, відповідно до п. 1.2 іпотечного договору, підписаного директором Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенське РТП ОСОБА_2 у присутності приватного нотаріуса, яким було встановлено дієздатність та правоздатність ОСОБА_2 зазначено, що загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторони становить 23332700,00 грн. Тобто, зазначена вартість була запропонована та прийнята директором Товариства буз зауважень та примусу. Відповідність погодженої сторонами вартості предмету іпотеки ринкової ціни встановлена за результатами оцінки, проведеної у вересні 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю Кволітас

При цьому, належних доказів, які б спростовували розмір ринкової вартості майна станом на момент оцінки, чи, що вартість іпотечного майна, визначена у висновку про вартість майна, складеному Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволітас" 18.09.2015 року є невірною, матеріали справи не містять.

Водночас, суд першої інстанції правомірно не прийняв рецензію № 102 на Звіт з оцінки майна від 18.09.2015 року, виконаної 28.12.2018 року ПП "Альянс Експерт" на замовлення адвоката Ходзицкого Д.В . , оскільки достеменно встановити, який саме пакет фотокопій було надано адвокатом для рецензування, не має можливості, а отже і приймати вказану рецензію як таку, що спростовує правомірність оцінки нерухомості від 18.09.2015 року, здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволітас" 18.09.2015 року , немає підстав.

Водночас, колегія суддів відзначає, що позивачем в даному позові не оспорюється вартість іпотечного майна, зазначена в спірному іпотечному договорі.

Щодо твердження скаржника про допущені порушення при визначенні істотних умов Іпотечного договору, а саме, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", оскільки зміст та розмір основного зобов`язання був встановлений не Кредитним договором, а пред`явленою 06.03.2015 року позивачем вимогою до боржника про погашення заборгованості, чим змінено строк і порядок виконання зобов`язання у порядку ст. 1050 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави недійсності та обставини в її обґрунтування наведені позивачем в поданих протягом підготовчого провадження поясненнях, в той час, як в позовній заяві позивач не зазначає про порушення п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

Позовом - у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Натомість, в позові позивач лише посилається на завищений розмір вартості предмета іпотеки, обґрунтовуючи його різницею вартості майна за оцінками, проведеними 18.09.2015 року та 30.09.2016 року.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем фактично у поясненнях було доповнено та змінено підстави позовних вимог без подання відповідної заяви про зміну підстав позову в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, з метою забезпечення завдання господарського судочинства та повного встановлення фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції було правомірно надано цим обставинам відповідну оцінку та, зокрема, зазначено наступне.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

За приписами ст. 18 Закону України "Про іпотеку" одними з істотних умов, які має містити іпотечний договір, є зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання, а також опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, за умовами укладеного між сторонами Іпотечного договору, останній забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають із кредитного договору №LV/U/04-0230 від 23.10.2013 року, укладеного між позичальником та іпотекодержателем, за умовами якого позичальник зобов`язується перед іпотекодержателем в строк до 22.10.2015 року погасити заборгованість за кредитом в розмірі 18 684 500,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом, в розмірі 26 процентів річних, а також штрафи та пені в строки та у випадках, передбачених Кредитними договорами та цим договором, з урахуванням можливих змін та доповнень до Кредитних договорів та цього договору.

Таким чином зважаючи на те, що Законом України "Про іпотеку" передбачено альтернативу зазначення розміру, строку і порядку виконання основного зобов`язання з посиланням на правочин, у якому вказується основне зобов`язання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що іпотечний договір містить всі істотні умови, необхідні для його дійсності та правомірності.

Аналогічної правової позиції міститься в постанові Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 року у справі № 910/24073/16.

Водночас, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що станом на момент укладення договору іпотеки від 28.09.2015 року, строк виконання зобов`язання для боржника настав 20.03.2015 року, а відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 Закону України Про іпотеку Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, оскільки, ініціювання відповідачем стягнення з боржника кредитної заборгованості та звернення до суду про її стягнення до укладення Іпотечного договору не спростовують висновків суду першої інстанції зроблених у оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене та враховуючи недоведеність скаржником належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявності таких обставин укладення Іпотечного договору, з якими законодавство пов`язує можливість визнання правочину недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі №911/1382/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1382/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко

Дата складення повного тексту 08.10.2019 року.