Рішення

від 07.10.2019 по справі 161/15810/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15810/17

Провадження № 2/161/980/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2019 року м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Т.Ю.

з участю представників позивача Коптєвої А.Є. , Тітаренко О.О.

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельні ділянки, у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" (надалі - ТзОВ Технологія базальту ) звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельні ділянки у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна.

Позовна заява обгрунтована тим, що позивачем набуто у власність приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів і відповідно до вимог статті 377 Цивільного Кодексу України набуто право власності на земельні ділянки, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та на земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126.

Також в позовній заяві позивач зазначає, що на обох земельних ділянках знаходиться: частина приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, бункер для зберігання базальтового каміння, бункер для зберігання відходів виробництва; приймальна камера для зберігання та використання фенол-формальдегідної смоли, під`їзні шляхи для обслуговування заводу, а саме: під`їзний шлях до бункеру зберігання базальтового каміння, під`їзний шлях до приймальної камери для зберігання та використання фенол-формальдегідної смоли, під`їзний шлях до бункеру для зберігання відходів виробництва; частина технологічного обладнання заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, тому право власності у ТзОВ Технологія Базальту виникло щодо обох земельних ділянок.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просив визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту (яке знаходиться за адресою: 45603, Волинська обл., Луцький район, село Струмівка, Вулиця Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ: 39973685) право власності: на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458у зв`язку із набуттям ТОВ Технологія базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту (яке знаходиться за адресою: 45603, Волинська обл., Луцький район, село Струмівка, Вулиця Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ: 39973685) право власності:на земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126 у зв`язку із набуттям ТОВ Технологія базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м. Виключити із усіх державних реєстрів записи про право власності ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Луцьким РВ УМВС України у Волинській області 11.10.1996 року) на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та на земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126.

Відповідач подав заперечення проти позову, яке обгрунтовує тим, що на праві приватної власності йому належать земельна ділянка загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, товий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та земельна ділянка загальною площею 0,5000 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126. Право власності на дані об`єкти нерухомості зареєстроване відповідно до вимог законодавства, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, та державним актом на право приватної власності від 15 березня 2007 року серії ВЛ № 020097. Державні акти на даний час дійсні і в установленому порядку не скасовані. Зазначив, що позовна заява є необгрунтованою з огляду на те, що відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України у позивача виникло право користування земельною ділянкою загальною площею площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та не виникало жодних прав щодо земельної ділянки загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126.

31 жовтня 2017 року судом постановлено ухвалу про забезпечення позову, відповідно до якої накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та на земельну ділянку загальною площею 0,5000 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою про забезпечення позову відповідачем подано заяву про скасування заходів забезпечення позову.

14 листопада 2017 року судом постановлено ухвалу про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих згідно ухвали Луцького міськрайонного суду від 31.10.2017року.

21 листопада 2017 року судом постановлено ухвалу про відмову представнику відповідача у задоволенні заяви про відвід головуючого у справі.

21 листопада 2017 року на підставі клопотання позивача, судом призначено земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

На підставі ухвали суду від 21 березня 2018 року провадження у справі поновлено у зв`язку із надходженням 25.01.2018р. на адресу суду клопотання експертів про надання додаткових відомостей, необхідних для проведення експертизи та забезпечення обстеження об`єктів дослідження.

На підставі ухвали від 11 квітня 2018 року судом направлено витребувані експертами документи, які були залучені позивачем у справі та погоджено залучення інженерів-геодезистів.

05 червня 2018 року, після отримання висновку експертизи, судом поновлено провадження у справі та призначено дату судового засідання.

11 жовтня 2018 року на підставі клопотання позивача судом призначено комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На підставі ухвали від 11 березня 2019 року судом відновлено провадження у справі з метою розгляду клопотання експерта про погодження строків проведення експертизи та оплату вартості експертизи, надання технічної документації на об`єкт нерухомого майна та погодження залучення інженерів-геодезистів.

27 березня 2019 року судом прийнято ухвалу про направлення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз витребуваних експертами документів та погоджено залучення інженерів геодезистів, провадження у справі зупинено.

На адресу суду надійшов Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 21.06.2019 року №1810/19-41/17601?17604/19-41.

05 вересня 2019 року судом відновлено провадження у справі.

Згідно поданої представником позивача заяви, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року закрито провадження у справі №161/15810/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" до ОСОБА_6 про виключення із усіх державних реєстрів записів державних реєстрів про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та на земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126, у зв`язку з відмовою позивача від даних позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з наведених у позовній заяві мотивів.

Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнали з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на землю від 21.01.2003 серія ВЛ № НОМЕР_3 відповідачу на підставі рішення Підгайцівської сільської ради від 24.05.2002 №2-19 Про зміну цільового призначення земельної ділянки надано у власність земельну ділянку, загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 (далі - земельна ділянка № 1).

Згідно Державного акту на право власності на землю від 15.03.2007 серія ВЛ № НОМЕР_4 відповідачу на підставі рішення Підгайцівської сільської ради від 17.01.2007 №11-5 надано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126 (далі - земельна ділянка № 2).

У подальшому, ОСОБА_6 передав строком на 10 років в оренду земельну ділянку №1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) СП ТзОВ "Волинь-Транс" за Договором оренди земельної ділянки від 01.10.2008, посвідченого нотаріусом Луцького нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 3453 (далі Договір оренди від 01.10.2008). При цьому, договір оренди на земельну ділянку № 2 не укладався.

Згідно з пунктом 5.1 Договору оренди від 01.10.2008 земельна ділянка № 1 була передана в оренду для будівництва і обслуговування заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів.

У результаті цільового використання земельної ділянки № 1 за Договором оренди від 01.10.2008 СП ТзОВ "Волинь-Транс" побудовано завод та оформлено на підставі Свідоцтва від 07.04.2008 року право власності на приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (далі приміщення заводу/нерухоме майно).

25 серпня 2015 року СП ТзОВ Волинь-Транс було відчужене приміщення заводу/нерухоме майно на користь ТзОВ Мінмат Ревербері на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ващук В.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 1136 (далі Договір відчуження нерухомості від 25.08.2015).

Згідно з пунктом 5.4.3 Договору відчуження нерухомості від 25.08.2015 ТзОВ Мінмат Ревербері було зобов`язане переоформити право користування земельною ділянкою №1 відповідно до ст. 377 ЦК України.

Проте, ТзОВ Мінмат Ревербері не виконано обов`язок з укладення нового договору оренди з відповідачем.

Докази щодо вчинення ТзОВ Мінмат Ревербері дій, спрямованих на укладення нового договору оренди та здійснення державної реєстрації цих прав в матеріалах справи відсутні.

У постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 559/207915-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62058413) зазначено, що: …за загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст. 120 ЗК України особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості .

Аналізуючи договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ващук В.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 1136, суд дійшов висновку, що у пункті 5.4.3 Договору відчуження нерухомості від 25.08.2015 було передбачено інше, а саме: визначено механізм переходу права користування земельної ділянки № 1 від СП ТзОВ ВОЛИНЬ-ТРАНС до ТзОВ Мінмат Ревербері .

Відповідно до норм Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою може виникати, зокрема, на підставі договору оренди землі, що прямо передбачено ст. 792 Цивільного кодексу України.

Згідно зазначеної норми Закону , за договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець, зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

При цьому, державній реєстрації підлягає і право оренди земельної ділянки, що прямо передбачено п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, право користування земельною ділянкою виникає з моменту набрання чинності договору оренди земельної ділянки, а саме з моменту його державної реєстрації.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд (Касаційний цивільний суд), справа № 532/384/16-ц, від 15.09.18р.

Зокрема, Верховний Суд зазначає, що строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. За змістом статей 18 та 20 Закону Про оренду землі , які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації. Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Таким чином, аналіз вищезазначених нормативно правових актів свідчить про те, що право користування земельною ділянкою у нового власника нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом, ТзОВ Мінмат Ревербері не уклало із власником земельної ділянки нового договору оренди, що свідчить про невиконання передбаченого договором механізму переходу права користування земельною ділянкою, у зв`язку із чим, між сторонами (ТзОВ Мінмат Ревербері та ОСОБА_6 ) не виникло правовідносин користування земельною ділянкою.

В той же час, у пункті 12.4 Договору оренди від 01.10.2008 передбачено, що цей Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналогічні положення містяться у пункті е) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, у якому передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Статтями 125 , 126 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Тому, з огляду на те, що ТОВ Мінмат Ревербері не було переоформлено право користування земельною ділянкою відповідно до умов п. 5.4.3. вищезазначеного Договору відчуження нерухомості від 25.08.2015 та не здійснено державну реєстрацію права оренди, суд дійшов висновку, що Договір оренди земельної ділянки припинено в силу закону.

Крім того, доказом факту припинення договору оренди від 01.10.2008 року є і пояснення представника відповідача, надані в судовому засіданні 14 листопада 2017 року про те, що безпосередньо сам відповідач звертався до ТзОВ Технологія базальту із вимогами про укладення нових договорів оренди щодо спірних земельних ділянок.

Пояснення відповідача підтверджується і доказами, доданими позивачем до матеріалів справи.

Зокрема, 04.09.2018 року позивачем додано до матеріалів справи звернення відповідача до позивача із листом щодо сплати заборгованості з орендної плати на підставі неіснуючих договорів оренди.

Із змісту зазначеного листа слідує, що відповідачем ОСОБА_6 було направлено на адресу ТзОВ Технологія базальту лист, відповідно до якого відповідач зазначав, що на підставі Договорів оренди земельних ділянок №07/16 від 01 липня 2016 року, №08/16 від 01 липня 2016 року, договору оренди нежитлового приміщення №2/16 від 01 липня 2016 року, заборгованість ТОВ Технологія базальту перед ним становить 264 000,00 грн.

Судом встановлено що відповідь на зазначений лист, ТзОВ Технологія базальту надано відповідь про те, що між позивачем та відповідачем жодних договорів оренди земельних ділянок та нежитлового приміщення - навісу не укладалось. Також зазначено, що договори оренди земельних ділянок та навісу не підписувались директором позивача та на них не проставлялась печатка підприємства та те, що в копіях наданих відповідачем договорів проставлено факсиміле та печатку для документів , попри те, що підприємство має гербову печатку та не має факсиміле.

В судовому засіданні, яке відбулось 13 вересня 2018 року, представник позивача надав пояснення, що жодних договорів Оренди між позивачем та відповідачем не укладалось та не могло бути укладено, у зв`язку із тим, що позивачем набуто право приватної власності на земельні ділянки.

Здійснивши аналіз доданих позивачем до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем не укладалось Договорів оренди земельних ділянок №07/16 від 01 липня 2016 року, №08/16 від 01 липня 2016 року, договору оренди нежитлового приміщення №2/16 від 01 липня 2016 року.

Докази укладення зазначених вище договорів в матеріалах справи відсутні та відповідачем у справі не подавалось.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що Договір оренди від 01.10.2008 року, укладений з СП ТзОВ Волинь-Транс припинений, а нового договору оренди між відповідачем та ТзОВ Мінмат Ревербері (новим власником приміщень заводу) укладено не було, що є наслідком відсутності між ТОВ Технологія базальту та ОСОБА_6 будь-яких правовідносин щодо користування на правах оренди земельною ділянкою № 1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) та земельною ділянкою № 2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126).

У подальшому, 28.08.2015 ТзОВ Мінмат Ревербері укладено з ОСОБА_7 нотаріально завірений Договір купівлі-продажу приміщення заводу, як цілісного майнового комплексу.

У вказаному Договорі зазначено, що приміщення заводу знаходиться на земельній ділянці № 1 із зазначенням кадастрового номеру та розміру земельної ділянки.

У свою чергу, 01.09.2015 року ОСОБА_7 згідно Протоколу Загальних зборів учасників товариства № 2 внесла в статутний капітал ТзОВ Технологія базальту (код ЄДРПОУ 39973685) приміщення заводу, що, як встановлено судом, розташовані на земельній ділянці № 1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) та земельній ділянці №2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126).

Суд дійшов висновку, що приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів розташоване на земельній ділянці №1 та земельній ділянці №2 виходячи із аналізу поданих позивачем доказів та висновку комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №165\18-41/10668/18-41 від 31.05.2018 року.

Відповідно до висновку комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №165\18-41/10668/18-41 від 31.05.2018 року (відповіді на питання №1 та №2), Приміщення заводу/нерухоме майно розміщені на земельній ділянці № 1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) та земельній ділянці № 2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126) приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 та в технічному паспорті на об`єкт нерухомого майна від 20.11.2017 року позначене літ. Б-1, частково розташоване в межах земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 0722884800:03:001:6458, площею 1,000 га. Площа заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів літ. А-1 в межах земельної ділянки кадастровий номер 0722884800:03:001:6458 становить 0,4790 га. (4790 метрів квадратних).

В межах земельної ділянки кадастровий номер 0722884800:03:001:4126, площею 0,5000 га., розташовані:

Частина будівлі, яка на малюнку 1 в дослідницькій частині висновку позначена літ. А-1 , площею 0,0970 га (970 метрів квадратних);

Будівля, яка на малюнку 1 в дослідницькій частині висновку позначена літ. б3 , площею 0,1168 га. (1168 метрів квадратних);

Частина будівлі, яка в технічному паспорті на об`єкт нерухомого майна станом на 20.11.2017 року позначена літ. б1 , площею 0,0132 га. (132 метри квардатних);

Частина будівлі, яка на малюнку 1 в дослідницькій частині висновку позначена літ. б4 , площею 0,0062 га. (62 метри квадратних);

Частина будівлі, яка на малюнку 1 в дослідницькій частині висновку позначена літ. б5 , площею 0,0011 га. (11 метрів квадратних);

Під`їзні шляхи для обслуговування заводу на земельній ділянці кадастровий номер 0722884800:03:001:4126, площею 0,5000 га. відсутні.

При цьому, територія вказаної земельної ділянки, на якій не розташовані будівлі, заасфальтована, крім північної частини за будівлею, яка на малюнку 1 в дослідницькій частині висновку позначена літ. А-1 (фото 5, 6, 7 в дослідницькій частині висновку).

Ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 1,00 га., яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка кадастровий номер 0722884800:03:001:6458 становить станом на 02.05.2018 року 3 070 000,00 грн.

Ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 1,00 га., яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка кадастровий номер 0722884800:03:001:4126 становить без ПДВ 1 530 000,00 грн. без ПДВ.

Таким чином, на підставі висновку комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №165\18-41/10668/18-41 від 31.05.2018 року встановлено, що приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів (яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 розташовано (побудовано) на земельній ділянці загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та на земельній ділянці, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126.

До аналогічного висновку, який зазначений у відповідях на питання №1 та №2 висновку комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №165 \18-41/10668/18-41 від 31.05.2018 року, суд приходить, порівнявши зазначений висновок експертизи із залученими позивачем доказами, зокрема експлікацією, отриманою із кадастрової карти України та витягом із проектної документації на завод по виготовленню утеплюючих матеріалів.

Так, відповідно до експлікації, отриманої із кадастрової карти України::

На земельній ділянці № 1 (кадастровий номер земельної ділянки:0722884800:03:001:6458) знаходиться частина приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, на земельній ділянці № 2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126) знаходиться частина приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів та інші приміщення зазначені у висновку експертизи.

Також, виходячи із порівняння витягу із проектної документації на завод по виготовленню утеплюючих матеріалів, як доказу використання у виробничій діяльності земельних ділянок 1 та 2 та висновку комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №165 \18-41/10668/18-41 від 31.05.2018 року, не володіючи спеціальними знаннями, можливо встановити, що приміщення заводу побудовано на земельній ділянці № 1 (кадастровий номер земельної ділянки:0722884800:03:001:6458) знаходиться частина приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, на земельній ділянці № 2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126) знаходиться:- частина приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів та інші приміщення зазначені у висновку експертизи.

Отже, факт розміщення (побудови) приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів (яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ) на земельній ділянці загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та на земельній ділянці, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126 у сукупному аналізі підтверджується тими, доказами, які залучено позивачем у справі та висновком комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №165 \18-41/10668/18-41 від 31.05.2018 року.

Крім того, під час розгляду справи представниками відповідача зазначено, що на спірній земельній ділянці 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126 знаходиться нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 на підставі права приватної власності, у зв`язку із чим у позивача не може виникнути право власності на всю земельну ділянку, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126.

На підтвердження чого відповідачем подано копію технічного паспорту на нерухоме майно, а саме Навіс для сировини В-1.

У зв`язку із чим, позивачем подано клопотання про призначення додаткової судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи.

Враховуючи подання позивачем клопотання про призначення додаткової судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи судом надано відповідачу відповідний строк для ознайомлення із вказаним клопотанням, а також для підготовлення та постановлення своїх питань.

Проте, відповідачем висловлено лише заперечення щодо його задоволення та не поставлено судовим експертам жодних питань, в судове засідання, в якому вирішувалось питання щодо призначення відповідної експертизи відповідач не прибув, явку представника не забезпечив.

На підставі Ухвали від 19 жовтня 2019 року судом призначено у справі комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1.Визначити площу земельної ділянки та її частку в межах земельної ділянки загальною площею 1,00 га (із зазначенням поворотних точок та координат), кадастровий номер 0722884800:03:001:6458, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село АДРЕСА_2 , необхідну для користування (обслуговування) розміщеної на ній частини навісу для сировини В-1, що належить на праві власності ОСОБА_6

2. Визначити площу земельної ділянки та її частку в межах земельної ділянки загальною площею 0,5002га (із зазначенням поворотних точок та координат),кадастровий номер 0722884800:03:001:4126, що знаходитьсяз а адресою: Волинська область, Луцький район, село АДРЕСА_2 , необхідну для користування (обслуговування) розміщеної на ній частини навісу для сировини В-1, що належить на праві власності ОСОБА_6

3. Визначити площу земельної ділянки та її частку в межах земельної ділянки загальною 0,5002 га (із зазначенням поворотних точок та координат), кадастровий номер 0722884800:03:001:6458, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, і АДРЕСА_2 , необхідну для обслуговування частини приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів загальною площею 4580,9 кв.м., що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю Технологія базальту .

4. Визначити площу земельної ділянки та її частку в межах земельної ділянки загальною площею 0,5002 га (із зазначенням поворотних точок та координат), кадастровий номер 0722884800:03:001:4126, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, АДРЕСА_2 , необхідну для обслуговування частини приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів загальною площею 4580,9 кв.м., що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю Технологія базальту .

5. Визначити яка ринкова вартість частки земельної ділянки в межах земельної ділянки загальною площею 1,00 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6458, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, необхідної для обслуговування частини приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів загальною площею 4580,9 кв.м., що належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю Технологія базальту , та частки земельної ділянки в межах земельної ділянки загальною площею 0,5002 га, кадастровий номер: 0722884800:03:001:4126, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , Луцький район, село АДРЕСА_2 , необхідної для обслуговування частини приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів загальною площею 4580,9 кв.м., що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю Технолопя базальту .

6. Визначити площу навісу для сировини В-1, розміщеного за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка на земельних ділянках, кадастровий номер 0722884800:03:001:6458 та кадастровий номер 0722884800:03:001:4126.

7. Визначити з яких матеріалів складено навіс для сировини В-1.

8. Чи належить навіс для сировини В-1 до розбірних конструкцій та чи може вказаний навіс бути перенесений (демонтований та наново змонтований) без знецінення та зміни його призначення на інше місце.

9. Визначити чи відноситься навіс для сировини В-1, розміщений за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка до будівель нерухомого майна.

На адресу суду надійшов Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 21.06.2019 року №1810/19-41/17601?17604/19-41.

Відповідно до зазначеного висновку, експертами надано наступні відповіді на поставлені питання:

По питанню №1 надати висновок не вбачається можливим, оскільки будівля під літерою А-1, вказана у Висновку комплексної судової земельно-технічної оціночно-земельної експертизи від 31.05.2018 року №165/18-41/10668/18-41 не є навісом для сировини В-1, у зв`язку із чим не вбачається можливим ідентифікувати навіс для сировини В-1.

По питанню №2 надати висновок не вбачається можливим, оскільки будівля під літерою А-1, вказана у Висновку комплексної судової земельно-технічної оціночно-земельної експертизи від 31.05.2018 року №165/18-41/10668/18-41 не є навісом для сировини В-1, у зв`язку із чим не вбачається можливим ідентифікувати навіс для сировини В-1.

По питанню №3: з урахуванням забудови земельної ділянки, кадастровий номер кадастровий номер 0722884800:03:001:6458, експерт дійшов висновку, що для розташування, обслуговування та експлуатації частини приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів необхідна вся земельна ділянка кадастровий номер кадастровий номер 0722884800:03:001:6458.

По питанню №4: визначити площу саме частини земельної ділянки, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126, яка необхідна для розташування, обслуговування та експлуатації частини приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, що належить ТОВ Технологія базальту , оскільки, з урахуванням забудови вказаної земельної ділянки та принципу забезпечення раціонального використання земель, розташування, експлуатація та обслуговування приміщення вказаного заводу можуть здійснюватись виключно: із використанням усієї площі земельної ділянки, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126; взагалі без використання земельної ділянки 0722884800:03:001:4126, при умові технічної можливості розташування допоміжних споруд та пожежної водойми на території земельних ділянок з кадастровими номерами 0722884800:03:001:6458, 0722884800:03:001:0170.

По питанню №5: надати висновок на дане питання, в редакції поставленій на вирішення експертизи, не вбачається можливим, оскільки розташування, обслуговування та експлуатація приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, що належить на праві власності ТОВ Технологія базальту не можуть здійснюватись лише із використанням часток земельних ділянок із кадастровими номерами 0722884800:03:001:6458, 0722884800:03:001:4126.

По питанню №6: надати висновок на поставлене питання не вбачається можливим, оскільки у технічному паспорті, складеному Комунальним підприємством Волинське обласне бюро технічної інвентаризації 27.11.12 року, не відображені абрис та план земельної ділянки, у зв`язку із чим не вбачається можливим ідентифікувати навіс для сировини В-1.

При цьому, судом не погоджено клопотання судового експерту щодо забезпечення прибуття експертів із експертної установи на місцевість для обстеження об`єкту дослідження - навісу для сировини у зв`язку із спливом усіх допустимих строків проведення судових експертиз, встановлених Наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.98 року №53/5 та тим, що питання 7-9 не стосуються предмету розгляду спору у даній справі.

Як встановлено судом, та пояснили в судовому засіданні представники позивача, відповідач не забезпечував явку свого представника під час проведення відповідних експертних досліджень, жодних доказів, щодо розміщення навісу для сировини В-1 в межах земельної ділянки, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126 не надав.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції та згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів за реєстраційним номером - 708411007228 і, як наслідок, позивач є власником земельної ділянки № 1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) та земельної ділянки № 2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126). Вказаний висновок суду, здійснений на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи та поданих сторонами доказів, узгоджується з нормами чинного законодавства України.

У відповідності до статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду припиняється право власності земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У даному випадку до регулювання спірних правовідносин суд застосовує положення ч. 1 статті 120 ЗК України.

Це зумовлено тим, що ч.2 статті 120 ЗК України застосовується до регулювання правовідносин лише в тому випадку, якщо на момент переходу права власності на об`єкт нерухомого майна земельна ділянка перебуває в користуванні у відчужувача такого об`єкта нерухомого майна.

Проте, як встановлено судом, на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно, спірні земельні ділянки не перебували в користуванні у відчужувача.

Частина ж 1 статті 120 ЗК України застосовується до регулювання правовідносин між суб`єктами права в наступних випадках.

Коли відчужувач об`єкта нерухомого майна є одночасно власником земельної ділянки.

Коли відчужувач нерухомого майна є відмінним від власника земельної ділянки, земельна ділянка не перебуває у нього в користуванні, але в момент відчуження об`єкта нерухомого майна, власник земельної ділянки був обізнаний про такий факт та не заперечує щодо укладення правочину відчуження об`єкта нерухомого майна.

До такого висновку суд приходить, аналізуючи положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Положення ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

В свою чергу, до моменту набрання чинності Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку із прийняттям Цивільного кодексу України , відчуження об`єктів нерухомого майна в період з 1 січня 2002 р. до 20 червня 2007 р. (під час дії ст. 120 ЗК в редакції від 25 жовтня 2001 р.) не тягнуло автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями і спорудами. В таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК 2001 р. на підставі цивільно-правових угод. Тобто норма ч. 1 ст. 120 ЗК України носила колізійний характер по відношенню до норм цивільного законодавства, зокрема ст. 377 ЦК України.

Тому, з метою врегулювання колізійних питань земельного та цивільного законодавства законодавцем було приведено норму ч. 1 ст. 120 ЗК України у відповідність із нормою ст. 377 ЦК України.

Як зазначено вище, норма ч. 1 ст. 120 ЗК України застосовується до регулювання правовідносин щодо набуття права власності на земельну ділянку у випадку, коли власник земельної ділянки, відмінний від власника нерухомого майна, як на такій земельній ділянці розташовано, достеменно обізнаний про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна до третьої особи і надає на це згоду.

Як встановлено судом, станом на момент укладення 25 серпня 2015 року Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ващук В.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 1136, ОСОБА_6 був учасником Спільного Українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-Транс ЛТД та володів часткою у розмір 37% статутного капіталу товариства та особисто надавав згоду на укладення зазначеного договору купівлі-продажу.

Зокрема, відповідно до Протоколу №20/08/15 Загальних зборів учасників Спільного Українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-Транс ЛТД від 20 серпня 2015 року, загальними зборами учасників прийнято рішення про укладення з ТОВ Мінмат Ревербері (код ЄДРПОУ 33273839) договору купівлі-продажу приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на підставі права приватної власності спільному українсько-німецькому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-Транс ЛТД на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.04.2008 року, виданого виконавчим комітетом Підгайцівської сільської ради на підставі рішення виконкому Підгайцівської сільської ради від 21.02.2008 року №11.

Крім того, судом встановлено, що на момент прийняття вищезазначеного рішення, ОСОБА_6 був і учасником ТОВ Мінмат Ревербері та володів часткою у розмірі 10% статутного капіталу товариства.

Таким чином, надаючи згоду на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_6 надано згоду і щодо переходу права приватної власності на земельну ділянку №1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) та земельну ділянку № 2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126) в силу закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.05.2017 у справі №278/5144/14ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66785980); від 12.04.2017 у справі № 752/7311/13-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66186399);від 07.12.2016 у справі №332/3554/15-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63323772); постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 559/207915-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62058413) та від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42763573), постанові Верховного суду від 16 квітня 2019 року у справі №907/68/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81435211).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків Верховного Суду України: за загальним правилом, закріпленим у частини 4 статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у їх сукупності дає підстави суду зробити висновок про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю/споруду, на якій вона розміщена, тобто переходу права власності на земельну ділянку в силу закону.

При цьому, враховуючи вищевикладені факти та обставини справи, суд критично ставиться до доказів відповідача відносно того що земельна ділянка №1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) перебуває в користуванні позивача, оскільки, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази дотримання СП ТзОВ ВОЛИНЬ-ТРАНС та ТзОВ Мінмат Ревербері механізму переходу права користування земельною ділянкою та, як наслідок, виникнення у попередніх власників нерухомого майна (ТзОВ Мінмат Ревербері та ОСОБА_7 ) права власності на земельні ділянки № 1 та №2.

Таким чином, оскільки ТзОВ Мінмат Ревербері не переоформило новий договір оренди на себе, а Договір оренди від 01.10.2008 було припинено то, з урахованням положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, право власності на Земельну ділянку № 1 (0722884800:03:001:6458) та Земельну ділянку № 2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126) перейшло від ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та в подальшому до позивача автоматично у силу закону.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності на земельні ділянки №1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) та №2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126) не зареєстровано належним чином за ТзОВ Технологія базальту у зв`язку із відсутністю необхідного переліку документів, встановленого Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Право власності на вищезазначені земельні ділянки №1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) та №2(кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126) не визнаються ОСОБА_6 попри те, що з моменту набуття ТзОВ Технологія базальту права власності на нерухоме майно у останнього у силу закону автоматично виникло право власності на земельну ділянку № 1 та земельну ділянку № 2 .

Тому, на думку суду, враховуючи протиправну поведінку відповідача, позивач не має можливості здійснювати своє право приватної власності не земельні ділянки, зокрема мирно володіти та розпоряджатись ними.

З урахуванням того, що нині джерелами права України є норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) застосовується судами в контексті дотримання принципу верховенства права, необхідно надати належну правову оцінку на підходи практики Суду щодо втручання в право власності.

Згідно практики Європейського суду з прав людини мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності особи. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використовувати власність, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади. Наприклад, рішення суду Wiggins v. UnitedKingdomAppl. 7456/76 (1979) та рішення Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р.,в якому суд зазначив: Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності .

Рішення Європейського суду з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium) від 13 червня 1979 року, наголошує, що ...право розпорядження є традиційним та фундаментальним аспектом права власності .

Таким чином, інтегруючи наведені висновки ЄСПЛ до положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку, до якої воно перейшло в силу закону, у разі його невизнання або оспорювання, підлягає беззаперечному захисту.

Відповідно до пункту 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Тому, зважаючи на невизнання та як наслідку порушення ОСОБА_6 права приватної власності ТзОВ Технологія базальту на земельну ділянку № 1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) та земельну ділянку № 2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126) та, з огляду на відсутність відповідних записів щодо права власності на земельну ділянку № 1 та земельну ділянку № 2 за позивачем у відповідних реєстрах, позивач правомірно звернувся до суду із позовною заявою про визнання права власності, а право власності ТзОВ Технологія базальту на земельні ділянки підлягає беззаперечному захисту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ Технологія базальту до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельні ділянки, у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна слід задовольнити.

Представником відповідача подано суду доказ, що відповідач є інвалідом ІІ групи, а отже в силу вимог п.9 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати з відповідача до стягнення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,4, 5,12, 13 , 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 321, 377 Цивільного кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту , яке знаходиться за адресою: 45603, Волинська обл., Луцький район, село Струмівка, Вулиця Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ: 39973685, право власності: на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458, у зв`язку із набуттям товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту , яке знаходиться за адресою: 45603, Волинська обл., Луцький район, село Струмівка, Вулиця Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ: 39973685, право власності:на земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126 у зв`язку із набуттям ТзОВ Технологія базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Технологія базальту , ЄДРПОУ 39973685, адреса: 02088, м.Київ, вул. Дяченка, 20Б.

Відповідач: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Луцьким РВ УМВС України у Волинській області 11.10.1996 року.

Повне судове рішення виготовлено 10 жовтня 2019 року.

Суддя Л.В.Івасюта