Рішення

від 09.10.2019 по справі 910/5331/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2019Справа № 910/5331/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович

3. Фізична особа ОСОБА_1

4.Товариство з обмеженою відповідальністю Агростар ІР

5. Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОРІЯ-К

6. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ

7. Товариство з обмеженою відповідальністю АЙ ПІ ФОРМАЦІЯ

8. Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017

9. Товариство з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020

про витребування майна, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Ландишева С.М.

від відповідача: Рябенко О.В.

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

від третьої особи 3: не з`явився

від третьої особи 4: не з`явився

від третьої особи 5: не з`явився

від третьої особи 6: не з`явився

від третьої особи 7: не з`явився

від третьої особи 8: не з`явився

від третьої особи 9: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ про:

- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ нежитлових приміщень групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК площею 62,4 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Ярославська, буд.31Б загальною площею 218,2 кв.м;

- скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни від 09.01.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39134760, номер запису про право власності 24322264;

- скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича від 22.01.2018р. про реєстрацію поділу об`єкта нерухомого майна рішення про закриття, індексний номер 39291651;

- скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича від 22.01.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39290742, номер запису про право власності: 24468334;

- скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича від 22.01.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39291320, номер запису про право власності 24468706.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність майнових прав (права власності) у Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ на нежитлові приміщення групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК площею 62,4 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Ярославська, буд . 31 Б загальною площею 218,2 кв.м та вибуття вказаного нерухомого майна з володіння позивача поза волею власника.

Відповідач у відзиві та численних письмових поясненнях по справі надав заперечення, посилаючись на те, що майнові права на спірний об`єкт нерухомого майна було набуто на виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що виключає можливість його витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ . До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що об`єкт нерухомого майна стосовно якого заявлено позов на теперішній час не існує, а до Державного реєстру речових прав було внесено записи про право власності відповідача на два інші об`єкти, створені шляхом поділу.

Ухвалою від 02.05.2018р. відкрито провадження по справі, постановлено розгляд справи здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.05.2018р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 (відповідно) які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Мариною Олександрівною, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоду Олександра Миколайовича, фізичну особу ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агростар ІР , Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОРІЯ-К , Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ , Товариство з обмеженою відповідальністю АЙ ПІ ФОРМАЦІЯ , Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 та Товариство з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 .

Ухвалою від 29.05.2018р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" про витребування доказів.

29.05.2018р. підготовче засідання було відкладено на 15.06.2018р.

15.06.2018р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 06.07.2018р.

06.07.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 23.07.2018р.

У судовому засіданні 23.07.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про огляд доказів за місцем їх знаходження як такого, що є необґрунтованим та безпідставним.

23.07.2018р. підготовче засідання було відкладено на 30.07.2018р.

У судовому засіданні 30.07.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання від 19.07.2018р. відповідача про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду Верховним судом касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018р. по справі №910/17423/17. При цьому, суд виходив з наступного.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

За приписами п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Рішенням від 08.11.2017р. Господарського суду міста Києва по справі №910/17423/17 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 в розмірі 250000 грн., яка складається з суми позики за договором позики грошових коштів, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017р. (зареєстровано в реєстрі за №32620) перед Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 , звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017р. (зареєстровано в реєстрі за №32621), а саме наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 155,80 кв.м, приміщень по частині МСК площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 218,2 кв.м, шляхом продажу позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку зі встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 250000 грн., визначеної за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем в договорі іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 р. (зареєстровано в реєстрі за №32621).

Постановою від 26.06.2018р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 08.11.2017р. Господарського суду міста Києва по справі №910/17423/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Постановою від 18.10.2018р. Верховного Суду постанову від 26.06.2018р. Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Тобто, з наведеного полягає, що рішення по справі №910/17423/17 набрало законної сили з прийняттям постанови суду апеляційної інстанції, а отже, виходячи з того, що чинним господарським процесуальним законодавством України, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та у такому випадку провадження зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи, клопотання відповідача про зупинення провадження до завершення перегляду судового рішення в касаційному порядку є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

30.07.2018р. судом було закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд спору по суті на 29.08.2018р.

У зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. 29.08.2018р. на лікарняному, судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 03.09.2018р. розгляд справи було призначено на 14.09.2018р.

14.09.2018р. розгляд спору по суті було відкладено на 21.09.2018р.

21.09.2018р. розгляд справи по суті було відкладено на 19.10.2018р.

19.10.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ було подано заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18.

Ухвалою від 19.10.2018р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

22.10.2018р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 19.10.2018р. про передачу заяви про відвід судді для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України та зупинення провадження.

Ухвалою від 23.10.2018р. повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ апеляційну скаргу на ухвалу від 19.10.2018р. Господарського суду міста Києва по справі №910/5331/18.

31.10.2018р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ про роз`яснення ухвали від 23.10.2018р. Господарського суду міста Києва по справі №910/5331/18.

Ухвалою від 06.11.2018р. Товариству з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ роз`яснено ухвалу від 23.10.2018р. Господарського суду міста Києва.

08.11.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ було подано апеляційну скаргу на ухвалу від 06.11.2018р. Господарського суду міста Києва по справі №910/5331/18.

Ухвалою від 14.11.2018р. зупинено провадження по справі №910/5331/18 до перегляду ухвали від 06.11.2018р. Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 910/5331/18 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 залишено без змін.

Ухвалою від 17.04.2019р. Верховного Суду закрито провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон Інвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2018р. у справі № 910/5331/18.

Матеріали справи було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 23.05.2019р. судом було поновлено провадження та призначено розгляд справи на 12.06.2019р.

Ухвалою від 23.05.2019р. поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 12.06.2019р.

У зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. 12.06.2019р. на лікарняному, судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 18.06.2019р. розгляд справи було призначено на 10.07.2019р.

10.07.2019р. розгляд справи по суті було відкладено на 23.07.2019р.

У судовому засіданні 23.07.2019 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОРІЯ-К" було подано заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/5331/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОРІЯ-К" про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 24.07.2019, матеріали заяви про відвід судді, поданої в межах справи №910/5331/18, передано на розгляд судді Яковенко А.В.

Ухвалою від 24.07.2019 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОРІЯ-К" про відвід судді було відмовлено.

Ухвалою від 29.07.2019р. розгляд справи по суті було призначено на 03.09.2019р.

03.09.2019р. судом було відкладено розгляд справи по суті на 17.09.2019р.

13.09.2019р. відповідачем було подано заяву про зупинення провадження.

У судовому засіданні 17.09.2019р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні заяви відповідача, як такої, що позбавлена належного обґрунтування.

У судовому засіданні 17.09.2019р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ було подано заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН ІНВЕСТ" про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи № 910/5331/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН ІНВЕСТ" про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи № 910/5331/18 передано на розгляд судді Турчин С.О.

Ухвалою від 18.09.2019 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН ІНВЕСТ" про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18 відмовлено.

Ухвалою від 19.09.2019р. розгляд справи по суті призначено на 01.10.2019р.

01.10.2019р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ було подано заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18.

Ухвалою від 01.10.2019р. визнано подання 01.10.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ заяви про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18 зловживанням процесуальними правими; залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18.

01.10.2019р. розгляд справи по суті було відкладено на 09.10.2019р.

09.10.2019р. представником відповідача було заявлено клопотання про призначення колегіального розгляду справи, яке було розглянуто та відхилено судом, з огляду на безпідставність та необґрунтованість.

Одночасно, вказаним учасником судового процесу було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи до завершення перегляду в апеляційному порядку ухвали від 01.10.2019р. та з метою надання позивачу часу для ознайомлення з поясненнями відповідача. В задоволенні вказаних клопотань судом також було відмовлено з урахуванням наступного.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Проте, наявності достатніх підстав для відкладення розгляду справи представником відповідача наведено не було. При цьому, суд звертає увагу,що відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду.

З приводу численних клопотань відповідача про відкладення розгляду справи господарський суд вважає за доцільне також зауважити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, задоволення клопотань відповідача могло призвести до затягування строків розгляду справи та, як наслідок, порушення права позивача на справедливий розгляд справи у розумні строки, яке визначено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

09.10.2019р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ було подано заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на те, що суддею було відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН ІНВЕСТ" про відкладення розгляду справи, що, на думку вказаного учасника судового процесу, свідчить про упередженість судді.

Ухвалою від 09.10.2019р. визнано подання 01.10.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ заяви про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18 зловживанням процесуальними правими; залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5331/18.

Представники третіх осіб у судове засідання 09.10.2019р. не з`явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Отже, неявка третіх осіб, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не перешкоджає вирішенню спору у судовому засіданні 09.10.2019р.

У судовому засіданні представником позивача було надано усні пояснення по справі, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

В судовому засіданні 09.10.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 25.11.2011р. Брянківського міського суду Луганської області по справі №2-1130/11 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ право власності на нежитлові приміщення групи приміщень № 5 загальною площею 155,8 кв.м., приміщення по частині МСК, площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: 04071, м.Київ, вул.Ярославська, буд. 31 Б літ.А.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №22155701 від 26.05.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

26.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ (продавець) в особі директора ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОСТАР ІР (покупець) укладено договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., зареєстрований в реєстрі за № 1238.

Відповідно до п. 1.2. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця нежитлові приміщення групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м. приміщення по частині МСК, площею 62,4 кв.м. в літ.А, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 218,2 кв.м.

26.05.2014р. на підставі вказаного вище правочину до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №5790862 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСТАР ІР на означене нерухоме майно.

31.07.2014р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.07.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., було внесено запис №6521370 про право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м. приміщення по частині МСК, площею 62,4 кв.м. в літ.А, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 218,2 кв.м. Означені обставини підтверджуються інформаційною довідкою №120588354 від 13.04.2018р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

04.04.2017р. між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГЛОРІЯ-К (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до п.1.1 якого продавець передає у власність, а покупець набуває у власність нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК площею 62,4 кв.м в літ.А, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 218,2 кв.м, на умовах даного договору.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОРІЯ-К було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено реєстраційний запис №19795433 від 04.04.2017р.

06.09.2017р. на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №22197605 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Бахумт-2017 на нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК площею 62,4 кв.м в літ.А, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 218,2 кв.м.

07.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 (позикодавець) підписано договір позики грошових коштів, за умовами якого позичальник зобов`язується отримати від позикодавця, а позикодавець зобов`язується передати у власність позичальникові грошові кошти у сумі 250000 грн. у день підписання цього договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між Товариством з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 07.09.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. та зареєстрований в реєстрі за №32621.

Згідно з п. 1.1 договору іпотеки іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку наступний об`єкт нерухомості: нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 155,80 кв.м, приміщення по частині МКС площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться в АДРЕСА_2 , загальною площею 218,2 кв.м. Нежитлові приміщення належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 06.09.2017 за реєстровим №32617. Право власності іпотекодавця на нежитлові приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.09.2017 на підставі заяви №24029609 від 06.09.2017. Номер витягу: 96498029. Реєстраціний номер об`єкта нерухомого майна: 369526680000. Номер запису про право власності: 22197605.

Рішенням від 08.11.2017р. Господарського суду міста Києва по справі №910/17423/17 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 в розмірі 250000 грн., яка складається з суми позики за договором позики грошових коштів, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017р. (зареєстровано в реєстрі за №32620) перед Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 , звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017р. (зареєстровано в реєстрі за №32621), а саме наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 155,80 кв.м, приміщень по частині МСК площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 218,2 кв.м, шляхом продажу позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку зі встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 250000 грн., визначеної за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем в договорі іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 р. (зареєстровано в реєстрі за №32621).

29.11.2017р. на виконання вказаного вище судового рішення видано наказ.

09.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1 якого продавець, який діє на підставі договору іпотеки, посвідченого 07.09.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. за реєстровим №32621, на виконання вказаного договору іпотеки та рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. по справі №910/17423/17, яке набрало чинності 29.11.2017р., і є іпотекодержателем вказаного п.1.2 договору нерухомого майна, зобов`язується передати у власність покупцю вказане в п.1.2 цього договору нерухоме майно, а покупець зобов`язується прийняти це майно та сплатити за нього в повному обсязі грошову суму в порядку та в строки, встановлені цим договором.

Предметом купівлі-продажу за цим договором є нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 155,80 кв.м, приміщень по частині МСК площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 218,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №369526680000.

Вказаний правочин було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. та зареєстровано за №15.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №120588354 від 13.04.2018р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 09.01.2018р. на підставі наведеного вище договору купівлі-продажу було до Державного реєстру речових прав було внесено запис №24322264 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ на нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 155,80 кв.м, приміщень по частині МСК площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 218,2 кв.м.

На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ Фізичною особою - підприємцем Левко Тетяною Григорівною було складено висновки №5 від 16.01.2018р. та №6 від 16.01.2018р. щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, згідно змісту яких за технічними показниками частини об`єкта нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 154,4 кв.м, приміщень по частині МСК площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, є відокремленими, мають окремі виходи та можуть бути виділені.

22.01.2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про поділ об`єкта нерухомого майна - інше нежитлове приміщення групи приміщень №5 площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК пл.62,40 кв.м (в літ.А).

За наслідками поділу об`єкта приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем було внесено до Державного реєстру речових прав запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ права власності нежитлове приміщення групи приміщень №6, об`єкт житлової нерухомості, площею 145,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1466070980000) та нежитлове приміщення групи приміщень №7, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 71,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1466094880000).

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/23467/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСТАР ІР про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.05.2014р.

Рішенням від 23.05.2017р. Господарського суду міста Києва визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26 травня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ в особі директора ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОСТАР ІР , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., зареєстрований в реєстрі за № 1238.

Постановою від 09.10.2017р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 28.03.2018р. Верховного Суду рішення від 23.05.2017р. Господарського суду міста Києва по справі №910/23467/16 залишено без змін.

Наразі, посилаючись на вибуття нежитлових приміщень групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК площею 62,4 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 218,2 кв.м з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ поза його волею, з огляду на визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.05.2014р., на думку позивача, є наявними підстави для захисту права власності Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ шляхом витребування на підставі ст.388 Цивільного кодексу України у Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ запис про право власності якого на теперішній час зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач у відзиві та численних письмових поясненнях по справі надав заперечення, посилаючись на те, що майнові права на спірний об`єкт нерухомого майна було набуто на виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що виключає можливість його витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ . До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що об`єкт нерухомого майна стосовно якого заявлено позов на теперішній час не існує, а до Державного реєстру речових прав було внесено записи про право власності відповідача на два інші об`єкти, створені шляхом поділу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, господарський суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 Цивільного кодексу України), на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388 Цивільного кодексу України), витребування грошей та цінних паперів (ст.389 Цивільного кодексу України), захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (ст.391 Цивільного кодексу України), визнання права власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.

Згідно ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до закріпленого у статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. Таким чином, положення статті 388 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 18.01.2017р. по справі №610/10207/15ц.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 16.05.2018р. по справі №Б-24/51-09.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, виходячи з вищевикладеного, при зверненні до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння позивачем повинно бути доведено суду належними та допустимими доказами наявність у сукупності умов, наведених у ст.388 Цивільного кодексу України умов, в тому числі, і наявність права власності на об`єкт нерухомого майна у позивача, вибуття майна з володіння поза волею власника та перебування спірного майна на момент вирішення спору по суті саме у відповідача.

Як було встановлено вище, рішенням від 25.11.2011р. Брянківського міського суду Луганської області по справі №2-1130/11 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ право власності на нежитлові приміщення групи приміщень № 5 загальною площею 155,8 кв.м., приміщення по частині МСК, площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №22155701 від 26.05.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

При цьому, в контексті означеного судом прийнято до уваги, що судове рішення не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вже наявне на момент прийняття судового акту майнове право, яке оспорюється чи не визначається з боку інших осіб.

Одночасно, судом було встановлено, що 26.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ (продавець) в особі директора ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОСТАР ІР укладено договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., зареєстрований в реєстрі за № 1238.

Відповідно до п. 1.2. договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця нежитлові приміщення групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м. приміщення по частині МСК, площею 62,4 кв.м. в літ.А, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 218,2 кв.м.

Як було встановлено вище, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/23467/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСТАР ІР про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.05.2014р.

Рішенням від 23.05.2017р. Господарського суду міста Києва визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26 травня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ в особі директора ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОСТАР ІР , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., зареєстрований в реєстрі за № 1238.

Постановою від 09.10.2017р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 28.03.2018р. Верховного Суду рішення від 23.05.2017р. Господарського суду міста Києва по справі №910/23467/16 залишено без змін.

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах Христов проти України , no. 24465/04, від 19.02.2009р., Пономарьов проти України , no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №910/23467/16, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Суд зауважує, що вибуття майна не з волі власника у розумінні ст.388 Цивільного кодексу України означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.

Суд приймає до уваги, що фактичне визнання недійсним договору, на підставі якого спірний об`єкт нерухомого майна вибув з законного володіння позивача, вказує на відсутність волі Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ щодо відчуження нежитлових приміщень групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК площею 62,4 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 218,2 кв.м, оскільки волевиявленням у розумінні ст.388 Цивільного кодексу України слід вважати саме вчинення правомірних дій, а не укладання договору, який суперечить приписам чинного законодавства. Правову позицію стосовно того, що визнання недійним договору свідчить про відсутність волі власника на вибуття з його володіння об`єкта наведено у постанові від 23.11.2016р. Верховного Суду України по справі №910/2144/15.

Наразі, судом враховано, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суду України, зокрема, у постанові від 05.10.2016р. у справі №916/2129/15 та у постанові від 25.01.2017р. у справі №916/2131/15 та Верховним Судом у постановах від 09.08.2018р. по справі №927/876/17 та від 22.03.2018р. по справі №910/22788/15, який дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

При цьому, посилання відповідача на приписи ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України, згідно якої майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд до уваги не приймає з урахуванням наступного.

Як зазначалось вище, рішенням від 08.11.2017р. Господарського суду міста Києва по справі №910/17423/17 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 в розмірі 250000 грн., яка складається з суми позики за договором позики грошових коштів, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017р. (зареєстровано в реєстрі за №32620) перед Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 , звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017р. (зареєстровано в реєстрі за №32621), а саме наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 155,80 кв.м, приміщень по частині МСК площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 218,2 кв.м, шляхом продажу позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку зі встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 250000 грн., визначеної за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем в договорі іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 р. (зареєстровано в реєстрі за №32621).

09.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1 якого продавець, який діє на підставі договору іпотеки, посвідченого 07.09.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. за реєстровим №32621, на виконання вказаного договору іпотеки та рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. по справі №910/17423/17, яке набрало чинності 29.11.2017р., і є іпотеко держателем вказаного п.1.2 договору нерухомого майна, зобов`язується передати у власність покупцю вказане в п.1.2 цього договору нерухоме майно, а покупець зобов`язується прийняти це майно та сплатити за нього в повному обсязі грошову суму в порядку та в строки, встановлені цим договором.

Проте, постановою від 26.06.2018р. Київського апеляційного господарського суду, яка залишена без змін постановою від 18.11.2018р. Верховного Суду, рішення від 08.11.2017р. Господарського суду міста Києва по справі №910/17423/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Тобто, з наведеного полягає, що судове рішення на підставі якого було укладено договір від 09.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 та Товариством з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ , було скасовано судом апеляційної інстанції у порядку визначеному чинним господарським процесуальним законодавством України як таке, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невірним застосуванням норм матеріального права.

Таким чином, у даному випадку у суду відсутні підстави приймати до уваги договір від 09.01.2018р., як такий, що укладено на виконання судового рішення, що виключало б можливість витребування майна від добросовісного набувача у порядку ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України.

Правову позицію стосовно наявності у власника права на витребування майна з чужого незаконного володіння у разі скасування судового рішення на виконання якого було проведено відчуження об`єкта на користь набувача наведено у постанові Верховного Суду від 04.07.2018р. по справі №335/640/15-ц.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо неможливості витребування майна, з огляду на приписи ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України суд до уваги не приймає як безпідставні та юридично неспроможні.

Посилання відповідача на, що об`єкт нерухомого майна стосовно якого заявлено позовні вимоги на теперішній час припинив своє існування шляхом поділу, не нівелюють права та можливості позивача захистити свої майнова права шляхом подання віндикаційного позову.

В контексті означеного суд зазначає, що об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06.07.2016р. по справі №6-1213цс16, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Як було встановлено судом вище, на підставі судового рішення Брянківського міського суду Луганської області було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №22155701 від 26.05.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ на нежитлові приміщення групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м., приміщення по частині МСК, площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Одночасно, з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №120588354 від 13.04.2018р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 09.01.2018р. на підставі наведеного договору купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав було внесено запис №24322264 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ на нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 155,80 кв.м, приміщень по частині МСК площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 218,2 кв.м.

На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ Фізичною особою - підприємцем Левко Тетяною Григорівною було складено висновки №5 від 16.01.2018р. та №6 від 16.01.2018р. щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, згідно змісту яких за технічними показниками частини об`єкта нежитлові приміщення групи приміщень №5, загальною площею 154,4 кв.м, приміщень по частині МСК площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , є відокремленими, мають окремі виходи та можуть бути виділені.

22.01.2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про поділ об`єкта нерухомого майна - інше нежитлове приміщення групи приміщень №5 площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК пл.62,40 кв.м (в літ.А).

За наслідками поділу об`єкта приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем було внесено до Державного реєстру речових прав запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ права власності нежитлове приміщення групи приміщень №6, об`єкт житлової нерухомості, площею 145,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1466070980000) та нежитлове приміщення групи приміщень №7, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 71,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1466094880000).

Тобто, з наведеного полягає, що спірний об`єкт нерухомого майна не припинив свого існування, а фактично був поділений, що у даному випадку не виключає права позивача звертатись до суду за захистом своїх майнових прав шляхом подання віндикаційного позову саме відносно об`єкта, право власності на який останнім доведено належними та допустимими доказами, незважаючи на його подальший поділ.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного, враховуючи обставини вибуття нежитлових приміщень групи приміщень №5, загальною площею 155,80 кв.м, приміщень по частині МСК площею 62,40 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 218,2 кв.м з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ поза його волею, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ означеного нерухомого майна та наявності підстав для їх задоволення.

Щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ в частині скасування реєстраційних дій суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Як вбачається з наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна до означених реєстрів після вибуття майна з володіння позивача було внесено наступні записи: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39134760, номер запису про право власності 24322264 (рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни від 09.01.2018р.); про реєстрацію поділу об`єкта нерухомого майна рішення про закриття, індексний номер 39291651 (рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича від 22.01.2018р.); про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39290742, номер запису про право власності: 24468334 (рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича від 22.01.2018р.); про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39291320, номер запису про право власності 24468706 (рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича від 22.01.2018р.).

За таких обставин, виходячи з висновків суду щодо доведеності позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача, як захисту майнового права заявника, з метою дійсного забезпечення відновлення порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинені після вибуття означеного майна з володіння позивача поза його волею підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

При цьому, з урахуванням висновків суду щодо задоволенні позову в частині скасування, в тому числі, щодо державної реєстрації поділу спірного об`єкта нерухомого майна, суд вважає за доцільне визначити в резолютивній частині рішення по справі саме ідентифікуючих ознак нерухомого майна, викладених у прохальній частині позовної заяви, а саме - нежитлових приміщень групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК площею 62,4 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 218,2 кв.м.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ (04071, м.Київ, вул.Ярославська, будинок 31Б, ЄДРПОУ 41806375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ (02068, м.Київ, вул.Драгоманова, будинок 17, квартира 263, ЄДРПОУ 31520157) нежитлові приміщення групи приміщень №5 загальною площею 155,8 кв.м, приміщення по частині МСК площею 62,4 кв.м (в літ.А), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Ярославська, буд.31Б загальною площею 218,2 кв.м;

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни від 09.01.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39134760, номер запису про право власності 24322264;

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича від 22.01.2018р. про реєстрацію поділу об`єкта нерухомого майна рішення про закриття, індексний номер 39291651;

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича від 22.01.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39290742, номер запису про право власності: 24468334;

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича від 22.01.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39291320, номер запису про право власності 24468706.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАСТІОН ІНВЕСТ (04071, м.Київ, вул.Ярославська, будинок 31Б, ЄДРПОУ 41806375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПРОІНВЕСТ (02068, м.Київ, вул.Драгоманова, будинок 17, квартира 263, ЄДРПОУ 31520157) судовий збір в сумі 65762,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 18.10.2019р.

Суддя Спичак О.М.