Рішення

від 10.03.2010 по справі 2-379-10

ЗАМОСТЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

справа № 2-379- 2010 рік

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

при секретарі Кононенко О.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Колесніченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» про стягнення заробітної плати при звільненні працівника,-

Встановив:

В грудні 2009 року до Замостянського районного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» про стягнення заробітної плати при звільненні працівника, у якій позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача невиплачену йому заробітну плату в сумі 3123 грн. 00 коп. та компенсацію за службові відрядження в сумі 783 грн. 00 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 5500 грн. 00 коп., а також заподіяну моральну шкоду в сумі 500 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював муляром на ВАТ «Промжитлосільбуд» з 16 жовтня 2000 року. Наказом № 13к від 14 травня 2009 року був звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. При розрахунку йому не було виплачено заробітну плату в сумі 3123 грн. 00 коп. та компенсацію при службових відрядженнях в сумі 783 грн. 00 коп.

Як зазначає позивач, що згідно довідки № 65 від 11 серпня 2006 року його середній заробіток склав 1000 грн. 00 коп., і тому відповідач заборгував 5500 грн. 00 коп.

Крім того, порушення законних трудових прав позивача, призвели до моральних страждань, внаслідок чого в нього погіршився стан здоров'я, став погани спати, підвищився артеріальний тиск, аритмія серця, яку позивач оцінює в 5000 грн. 00 коп.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

В ході судового розгляду, представником відповідача, було подано заперечення на позовну заяву, у відповідності до якої, ВАТ «Промжитлосільбуд» заявлений позов в частині стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 3123 грн. 00 коп. визнає. Вимоги позивача, викладені в позовній заяві, щодо стягнення компенсації за службові відрядження в сумі 783 грн., середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 5500 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн. ВАТ «Промжитлосільбуд» не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, надуманими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі наказу № 41-к від 16 жовтня 2000 р. ОСОБА_1 з 16 жовтня 2000 р. було прийнято на роботу в ВАТ «Промжитлосільбуд» муляром 5 розряду.

Відповідно до наказу №13-к від 14 травня 2009 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП з 14.05.2009 р.

Керівництво ВАТ «Промжитлосільбуд» жодного разу, за період роботи позивача на ВАТ «Промжитлосільбуд» не направляло його у відрядження, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні документи, тому вимога про стягнення компенсації за службові відрядження в сумі 783 грн. 00 коп. безпідставна та необґрунтована.

Позивач, в доказ заподіяння моральної шкоди, надав суду довідку з медичного закладу -МКЛ-1 за №1570 від 23 грудня 2009 р. про знаходження його на диспансерному обліку з 2006 року та відповідні діагнози.

Відомості викладені в вищезазначеній довідці МКЛ-1 не мають причинного зв'язку між хворобами позивача з 2006 року та неотриманням ним в травні 2009 року розрахунку при звільненні.

У своїй позовній заяві, а також наданими доказами ОСОБА_1 не довів належним чином фактів понесених моральних та фізичних страждань, також, не знайшли підтвердження факти втрати нормальних життєвих зв'язків та затрат додаткових зусиль для організації свого життя. Жодним чином позивач не обґрунтовує, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та ст.233 КЗпП, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, встановлено строк позовної давності в три місяці.

ВАТ «Промжитлосільбуд», з врахуванням положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, а також з урахуванням того, що в період з 01 квітня 2008 року до 14 травня 2009 року позивач був відсутній на роботі без поважних причин, про що свідчать табелі обліку використання робочого часу за вищезазначений період, виклик - попередження №152 від 22.07.2008 року з поштовим повідомленням про вручення його позивачеві особисто, витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції (копії додаються), не має можливості розрахувати та надати довідку про середній заробіток за період з грудня 2007 року по травень 2009 року.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовільнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви визнала частково, а саме в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 3123 грн. 00 коп., в іншій частині позовних вимог просила суд відмовити.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як було встановлено в судовому засіданні та матеріалами справи, що позивач працював муляром на ВАТ «Промжитлосільбуд» з 16 жовтня 2000 року.

Наказом № 13к від 14 травня 2009 року, був звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. При розрахунку йому не було виплачено заробітну плату в сумі 3123 грн. 00 коп. та компенсацію при службових відрядженнях в сумі 783 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, заборгованість з виплати заробітної плати відповідачем, на момент розгляду справи в суді, становить 3123 грн. 00 коп., яка досі не виплачена, про що засвідчив у судовому засіданні представник відповідача.

А тому, вимоги позовної заяви, щодо стягнення з ВАТ «Промжитлосільбуд» невиплаченої заробітної плати в розмірі 3123 грн. 00 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

За період роботи ВАТ «Промжитлосільбуд», як свідчать документи, жодного разу не направляло ОСОБА_1 у службове відрядження.

Згідно Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, із змінами і доповненнями, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка буває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком 1 до вищезазначеної Інструкції.

Відповідно до п.п.1.1, 1.З., 1.5 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи, кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663.

Якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються. Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем не зазначено у позовній заяві та не надано належних і допустимих доказів, які свідчили би, у який населений пункт, коли і з якою метою він був направлений керівником у відрядження, а тому вимоги позовної заяви, щодо стягнення з відповідача компенсації за службові відрядження в розмірі 783 грн. 00 коп., задоволенню не підлягають, як такі, що не знайшли свого підтвердження, а ні в матеріалах справи, а ні під час судового розгляду.

В період з 01 квітня 2008 року до 14 травня 2009 року позивач був відсутній на роботі без поважних причин, про що свідчать табелі обліку використання робочого часу за вищезазначений період, виклик - попередження №152 від 22.07.2008 року з поштовим повідомленням про вручення його позивачеві особисто, витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Враховуючи відсутність позивача тривалий час на роботі без поважних причин, ВАТ «Промжитлосільбуд» не мало можливості, не з своєї вини, виплатити заборгованість по заробітній платі. Як свідчать дані бухгалтерського обліку, ВАТ «Промжитлосільбуд» постійно виплачувало зарплату працівникам впродовж 2008 року, які знаходились на роботі, тому звинувачення позивача в тому, що підприємство не виплатило йому вчасно зарплату є безпідставними.

В зв'язку з відсутністю вини підприємства, вимога позивача, щодо стягнення середньомісячного заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 5500 грн. 00 коп. є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно пунктів 3,5,9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або діяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач, в доказ заподіяння моральної шкоди, надав суду довідку з медичного закладу -МКЛ-1 за №1570 від 23.12.2009 р. про знаходження його на диспансерному обліку з 2006 року та відповідні діагнози.

Відомості викладені в вищезазначеній довідці МКЛ-1 не мають причинного зв'язку між хворобами позивача та неотриманням ним в травні 2009 року розрахунку при звільненні.

У своїй позовній заяві, а також наданими доказами ОСОБА_1 не довів належним чином фактів понесених моральних та фізичних страждань, також, не знайшли підтвердження факти втрати нормальних життєвих зв'язків та затрат додаткових зусиль для організації свого життя. Жодним чином позивач не обґрунтовує, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та ст. 233 КЗпП, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, встановлено строк позовної давності в три місяці.

З огляду на вище викладене, вимоги позовної заяви, що до стягнення відповідача заподіяної моральної шкоди в розмірі 5000 грн. є необґрунтованою, та такими що не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як такі, що не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11, 209, 212-215, 218, 224-226, ЦПК України,ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» про стягнення заробітної плати при звільненні працівника задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3123 грн. 00 коп. (три тисячі сто двадцять три), в іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» на користь держави судовий збір в сумі 51 гривні та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 гривень.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі допустити до негайного виконання, але не більше ніж за один місяць

На рішення суду до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: