Рішення

від 11.02.2009 по справі 2-2020/09

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-2020/09

 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

«11» лютого 2009 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі: головуючого - судді Гуревського В.К. за секретаря - Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

Позивачка звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу на підставі того, що сторони є різними за характерами людьми, вони мають різні погляди на життя та різні побутові питання та обов’язки подружжя, мало місце непорозуміння, зловживання відповідача алкоголем, неспроможність утримувати сім’ю, що зумовило втрату почуття любові та поваги. Подружні відносини сторони не підтримують два роки, не ведуть спільне господарство, майновий спір відсутній, у позивачки інша сім’я, тому шлюб носить формальний характер.

Відповідач у судове засідання не з’явився, повторно, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Суд у зв’язку з його неявкою та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивачки, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову.

У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 01 лютого 1991 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис № 50. Від цього шлюбу неповнолітніх дітей немає. Шлюб у сторін є першим.

Сімейні відносини фактично припинені два роки тому, подружні відносини сторони не підтримують, спільне господарство не ведеться. Основною причиною припинення сімейних відносин є те, що сторони є різними за характерами людьми, вони мають різні погляди на життя та різні побутові питання та обов’язки подружжя, мало місце непорозуміння, зловживання відповідача алкоголем, неспроможність утримувати сім’ю, що зумовило втрату почуття любові та поваги.

На примирення позивачка не згодна, обгрунтовуючи це тим, що відновлення сім’ї є неможливим, у неї вже інша сім’я, через що суд не вважає за необхідне вживати заходів щодо примирення сторін.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка, дружини та інтересам їхньої дитини.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, що мають істотне значення. Враховуючи, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки ( ст. 1 СК України), суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу.

Видатки по оплаті державного мита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 30, 60, 61, 169, 214, 215, 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Івко) ОСОБА_3, зареєстрований Відділом РАЦС Залізничного райвиконкому м. Хабаровська 01 лютого 1991 року, актовий запис № 50, розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 державне мито у розмірі 17, 0 гривень, ОСОБА_2 - від сплати звільнити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.