Рішення

від 25.11.2019 по справі 742/1760/15-ц

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/25/19

Єдиний унікальний № 742/1760/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

у складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,

при секретарі - Тищенко О.М.,

за участі сторін:

представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

представник ТОВ ІК А ГРУП - Нікітюк К.О.,

відповідач за первісним позовом

(позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки справу за цивільним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_6 , ТОВ Атон-Плюс , ТОВ Грант Альянс , ТОВ ІК А ГРУП , ПП Ветті -

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції учасників справи.

- за первісним позовом:

1. Позивач за первісним позовом ОСОБА_7 звернувся до суду з уточненими позовними вимогами до ОСОБА_8 про визнання права власності на Ѕ частини майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- будинок АДРЕСА_2 ;

- транспортні засоби марки ВАЗ 21099 /д.н.з НОМЕР_1 / та Porsche Cayenne ;

- доходів отриманих ОСОБА_9 від господарської діяльності ПП Ветті ;

- доходів отриманих ОСОБА_9 в 2013-2016 роках включно від підприємницької діяльності /т.14 а.с.191-193/.

2. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що вказане майно, набуте подружжям за час їх перебування в шлюбі і оскільки в позасудовому порядку сторони не домовились про порядок поділу спільного майна подружжя, позивач вважає, що їх частки як співвласників у праві спільної сумісної власності, в силу ст.70 СК України, є рівними.

3. Відповідач за первісним позовом визнала заявлений позов в частині визнавання за ОСОБА_10 права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , Ѕ частини будинка АДРЕСА_2 , та Ѕ частини транспортного засобу марки ВАЗ 21099 /д.н.з НОМЕР_1 .

В частині задоволення позовних вимог щодо поділу автомобіля Porsche Cayenne , доходів отриманих ОСОБА_9 від господарської діяльності ПП Ветті та отриманих нею доходів в 2013-2016 роках включно від підприємницької діяльності остання просила відмовити, мотивуючи тим, що автомобіль на момент розгляду справи перебуває у власності іншої особи, а отримані кошти в період перебування в шлюбі з відповідачем були використані на потреби сім`ї.

- за зустрічним позовом:

4. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду з уточненими позовними вимогами до ОСОБА_11 про визнання права власності на Ѕ частини майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме:

- 215 000 грн, що складає Ѕ частини вартості майна відчуженого за договором купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: Закарпатська область, Хустський р-н, с. Шаян , урочище Під шаянкою площею 0,4 га;

- 1 251 731,50 грн, що складає Ѕ частини вартості майна відчуженого за договором купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_5 та земельної ділянки площею 0,3853 га;

- Ѕ частини незакінченого будівництва житлового будинку по АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 загальною площею 838,4 м 2 ;

- інших доходів отриманих відповідачем в 2014-2017 роках: 2 325 000 грн - сума коштів, отриманих в 2017 році від суми погашеної позики наданої у 2014 році ОСОБА_12 ; 475 828,18 грн - сума коштів отриманих від відчуження автомобіля марки Mercedes-Benz S-550 ; 1 494 651 грн - сума коштів отриманих від підприємницької діяльності у 2014 році; 1 192 911,50 грн - сума коштів отриманих від підприємницької діяльності у 2015 році; 1 330 204 грн - інші доходи, отримані у 2015 році; еквівалент грошових коштів у сумі 196 250 дол. США на день ухвалення судового рішення; Ѕ частини доходів отриманих відповідачем у зв`язку з його виходом з складу господарських товариств ТОВ Атон-Плюс , ТОВ Грант Альянс у розмірі 549 439 грн;

5. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що вказане майно було набуте подружжям за час їх перебування в шлюбі та було відчужено відповідачем без її відома та згоди, а отриманні від відчуження майна грошові кошти ним використані не в інтересах сім`ї чи на її потреби. Оскільки в позасудовому порядку сторони не домовились про порядок поділу оспорюваних грошових коштів, позивач за зустрічним позовом просить стягнути Ѕ їх частини.

6. Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 заявлений позов не визнала в повному обсязі, мотивуючи безпідставністю заявлених позовних вимог, надала письмовий відзив на позов.

Узагальнений зміст заперечень відповідача зводиться до того, що все спірне нерухоме майно було відчужено за договорами купівлі-продажу за попереднього дозволу та обізнаності позивача. Доводи останньої щодо отримання ним грошових коштів після розлучення, а також їх використання не в інтересах сім`ї не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Вимоги позивача про визнання за нею Ѕ частини незакінченого будівництва житлового будинку по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 вважає безпідставними, оскільки вказане майно ніколи не належало подружжю.

- треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:

5. ОСОБА_6 в задоволенні зустрічного позову просила відмовити, надіслала письмовий відзив /т.14 а.с.177-178/.

6. Представник ТОВ ІК А ГРУП в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення зустрічного позову в частині визнання за ОСОБА_9 права власності на незакінчене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , надала письмові пояснення /т.13 а.с.261/.

Представники ТОВ Атон-Плюс , ТОВ Грант Альянс та ПП Ветті позицію щодо заявлених позовних вимог сторонами по справі не висловлювали.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

7. За клопотанням позивача за зустрічним позовом в справі було призначено та отримано висновок комісійної будівельно-технічної експертизи будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, що були використані при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 /т.14 а.с.71/, а також висновок авто-товарознавчої експертизи Mercedes-Benz S-550 /т.13 а.с.70-72/.

8. На стадії судового розгляду представником позивача за первісним позовом було заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги в частині визнання за ОСОБА_10 Ѕ частини автомобіля Porsche Cayenne .

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

9. Ухвалою суду від 27.08.2018 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження /т.12 а.с.1/.

10. Ухвалою суду від 04.10.2019 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження /т.14 а.с.160/.

11. Протокольною ухвалою судом, з огляду на п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, було відмовлено представнику позивача за первісним позовом в задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги в частині визнання права власності на Ѕ частини Porsche Cayenne .

12. Судом, на виконання вимог п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України, було роз`яснено учасникам судового процесу про наслідки вчинення або ж невчинення ними відповідних процесуальних дій, однак сторони, будучи представлені в судовому засіданні професійними адвокатами, скористались власними процесуальними права на власний розсуд.

IV. Пояснення учасників справи /позивача та відповідача/.

13. Представник позивача за первісним позовом уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, разом з тим визнала відсутність доказів отримання ОСОБА_9 доходів від господарської діяльності ПП Ветті . Відповідач за первісним позовом позов визнала частково /див. п.3/.

14. Позивач та її представник за зустрічним позовом уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Представник відповідача за зустрічним позовом заявлені вимоги не визнала в повному обсязі /див. п.6/ та надала письмовий відзив до позову /т.14 а.с.207-263/.

V. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

15. В судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що 15.10.04 р. між сторони по справі було укладено шлюб, який рішенням Печерського районного суду м. Київ від 25.03.15 р. було розірвано /т.1 а.с.25/.

Окрім того, сторони, на неодноразові запитання головуючого по справі, погодились, що саме з дати постановлення рішення про розлучення необхідно рахувати і фактичне припинення між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 шлюбних стосунків.

16. Суд також констатує, що сторонами по справі не заперечується, що все майно, яке є предметом поділу за первісним та зустрічним позовом, окрім незакінченого будівництва по АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 , було придбано в період шлюбу, а відтак належить до спільного сумісного майна подружжя.

Більше того, обставиною, яка не підлягає доказуванню в силу ч.1 ст.82 ЦПК України, оскільки визнана сторонами по справі, суд визнає і факт відчуження майна ОСОБА_10 під час перебування з ОСОБА_9 в шлюбі.

17. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

- за первісним позовом:

18.1 Об`єкти спільного сумісного майна подружжя: квартира АДРЕСА_1 ; будинок АДРЕСА_2 ; транспортний засіб марки ВАЗ 21099 /д.н.з НОМЕР_1 / належать ОСОБА_13 .

18.2 Згідно довідки РСЦ МВС в м. Києві за № 31/26-749АЗ транспортний засіб Porsche Cayenne /VIN: НОМЕР_2 / станом на 31.10.2019 року зареєстрований за ОСОБА_14 /т.15 а.с.51/.

- за зустрічним позовом:

19.1 Як вбачається з нотаріально засвідченої заяви від 18.09.2013 року, ОСОБА_2 надала згоду ОСОБА_15 на продаж земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Шаян, урочище Під Шаянкою , кадастровий номер 2125355303:01:022:0201, площею 0,4 га /т.7 а.с.239/.

Згідно договору купівлі-продажу від 12.11.2013 року, ОСОБА_7 продав вказану земельну ділянку /т.7 а.с.239/.

19.2 Як вбачається з нотаріально засвідченої заяви від 17.12.14 р., ОСОБА_2 надала згоду ОСОБА_15 на продаж садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 1-б та розташованої на ньому земельної ділянки /т.3 а.с. 256/.

Згідно нотаріально засвідченої довіреності від 17.12.14 р. ОСОБА_7 уповноважує ОСОБА_16 представляти його інтереси як власника домоволодіння в садовому товаристві Коса /т.3 а.с.245/.

Згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2014 року, представником ОСОБА_11 було відчужено садовий будинок та земельну ділянку /т.7 а.с.222-223/.

19.3 Згідно договорів купівлі-продажу 19.12.11 р. ОСОБА_6 придбала земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 /т.9 а.с.20,38/.

Як вбачається з технічної документації КП Прилуцьке міжміське БТІ Чернігівської обласної ради замовником будівництва значиться власник земельних ділянок - ОСОБА_6 /т.13 а.с.206; т.14 а.с.125,178/.

Допитані за клопотанням ОСОБА_8 в судовому засіданні свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які перебувають з нею в товариських стосунках, надали показання про те, що вони обізнані про безпосередню участь останньої в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 .

Так, свідки підтвердили, що ОСОБА_2 періодично приїжджала до місця будівництва житлового будинку за вище вказаною адресою, особисто здійснювала оплату різноманітних замовлень та послуг, пов`язаних з будівництвом. Окрім того, свідки заперечили фінансову спроможність ОСОБА_6 здійснювати оспорюване будівництво, стверджуючи про його ведення за рахунок коштів саме подружжя.

19.4 Згідно нотаріально засвідченого договору позики від 17.03.14 р. ОСОБА_7 передав в позику ОСОБА_12 4 650 000 грн. Остаточний розрахунок щодо повернення позики має бути здійснено не пізніше 17.03.17 р. /т.14 а.с.239/. Того ж дня було укладено договір іпотеки накладено обтяження у виді заборони на нерухоме майно позичальника / т.14 а.с.114/.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.07.17 р. обтяження припинено з підстав розірвання договору іпотеки.

19.5 Згідно заяви №55034209 від 24.12.14 р., що адресована начальнику центру ДАІ 7402 та довідки-рахунку №ВІА 749575 від 24.12.14 р., автомобіль Mercedes-Benz S-550 був відчужений ОСОБА_10 /т.3 а.с.19-24/.

19.6 Як вбачається з розписки від 14.11.11 р., між ОСОБА_10 та ОСОБА_20 було укладено договір позики на загальну суму 392 500 доларів США.

Згідно постанови Прилуцького міськрайонного суду від 15.11.12 р. ОСОБА_20 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим /т.8 а.с.132-133/.

19.7 Як вбачається з заяви ОСОБА_11 від 06.06.15 р., останній заявив про свій вихід зі складу учасників ТОВ Грант-Альянс та відсутність майнових і матеріальних претензій до товариства /т.14 а.с.256/.

Протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ Грант-Альянс №46 від 12.10.2016 року погоджено вихід ОСОБА_11 зі складу товариства та прийнято рішення про виплату частини вартості майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі /т.14 а.с.257-262/.

Згідно довідки ТОВ Грант Альянс №17/10 від 17.10.19 р. ОСОБА_15 виплати вартості частини майна товариства та частка прибутку до моменту його виходу не проводились /т.14 а.с.263/.

19.8 Протоколом загальних зборів учасників ТОВ Атон-Плюс №2 від 27.08.07 року надано згоду ОСОБА_15 на відступлення частки в статутному фонді товариства іншим фізичним особам шляхом укладення договору дарування /т.14 а.с.245-249/.

Згідно договору дарування частини частки в статутному фонді ТОВ Атон-Плюс 04.09.07 року, ОСОБА_7 безоплатно передав у власність обдарованих частину від своєї частки в статутному фонді товариства в розмірі 35,715 % /т.14 а.с.243-244/.

Як вбачається з заяви ОСОБА_11 від 06.06.15 р., останній заявив вихід про свій вихід зі складу учасників ТОВ Атон-Плюс та відсутність майнових і матеріальних претензій до товариства /т.14 а.с.242/.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ Атон-Плюс від 12.08.15 р. погоджено вихід ОСОБА_11 зі складу товариства та прийнято рішення про виплату частини вартості майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі /т.14 а.с.249-255/.

19.9 Згідно довідки UniCredit Bank по кредитному договору №10-29/7279 від 06.06.08 р. анульовано суму в розмірі 2039358,21 грн /т.10 а.с.78/.

20. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

21. Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує /вказана правова позиція була неодноразово викладена у постановах ВС від 19.11.19 р. №757/6978/17-ц, від 07.02.18 р. № 654/5243/14-ц, від 28.03.18 р. № 759/14349/15-ц, ВСУ від 24.05.17 р. № 6-843цс17/.

22. Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до вимог ЦК України.

Встановлюючи право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ч.1 ст.69 СК України визначає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

VІ. Оцінка Суду.

-за первісним позовом:

23. Вирішуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом в частині визнання права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_8 та автомобіля ВАЗ 21099 /д.н.з. НОМЕР_1 / , суд , враховує факт набуття ОСОБА_9 права власності на вказане майно в період перебування в шлюбі з позивачем та визнання останньою в цій частині позову, що не суперечить закону і не порушує права, свободи, чи інтереси інших осіб, а відтак вважає за необхідне їх задовольнити.

24. Зважаючи на те, що на стадії судового розгляду позивач наділений диспозитивним правом лише щодо відмови від позову, а представником ОСОБА_11 було заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги в частині визнання права власності на Ѕ частини Porsche Cayenne , суд розглядає вказану вимогу по суті. Аналогічні висновки щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії судового розгляду викладені в постанові ВС від 19.09.18 р. в справі №299/2916/17.

Як вбачається з довідки РСЦ МВС в м. Києві №31/26-749 АЗ від 29.10.19 р., автомобіль Porsche Cayenne станом на 31.10.19 р. зареєстрований за ОСОБА_14 . З огляду на вище викладене та обраний спосіб захисту, в заявленій позовній вимозі ОСОБА_11 про визнання за ним права власності на Ѕ частини на вище вказаний автомобіль слід відмовити.

25. Вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення Ѕ частини доходів отриманих ОСОБА_9 в 2013-2016 роках включно від підприємницької діяльності, а також доходів від господарської діяльності ПП Ветті не можуть бути задоволені, оскільки жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування заявленої вимоги в розпорядження суду не надано.

- за зустрічним позовом:

26. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

27. Вирішуючи заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом, суд виходить з того, що сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним.

28. Відповідно до ч.ч.2,4 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За змістом ч.3 ст.65 СК України для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно з пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Узагальнені вимоги однієї з підстав заявленого зустрічного позову фактично зводяться до відчуження ОСОБА_10 об`єктів спільної сумісної власності подружжя в порушення приписів ч.3 ст.65 СК України та використання отриманих ним коштів на свій розсуд, а не в інтересах сім`ї.

З огляду на законодавчу презумпцію, згідно ст.65 СК України, щодо укладення договорів в період шлюбу в інтересах сім`ї, саме на позивачеві лежить тягар доказування в її спростування.

28.1 З приводу продажу земельної ділянки в урочищі Під Шаянкою :

Позивач за зустрічним позовом підтвердила факт надання нею 18.09.13 р. нотаріальної згоди на продаж ОСОБА_10 вище вказаної ділянки /т.10 а.с.112/, однак категорично заперечує передачу останнім належної їй частини грошових коштів від відчуженого за договором купівлі-продажу майна від 12.11.13 р.

Разом з тим, на думку суду, складення письмової та нотаріально засвідченої згоди одним із подружжя на відчуження об`єкта спільної сумісної власності подружжя підтверджує факт укладення договору відчуження майна саме в інтересах сім`ї, а не особистої зацікавленості одного з подружжя.

Суд, враховуючи відчуження ОСОБА_10 земельної ділянки в період перебування з позивачем за зустрічним позовом в шлюбі, її попередню обізнаність про наміри чоловіка про продаж нерухомого майна, оскільки згода датована 18.09.13 р., а договір купівлі-продажу 12.11.13 р., беручи до уваги чітко визначені юридичні дії в письмовій згоді, та відсутність будь-яких інших доказів щодо використання ним отриманих від продажу грошових коштів проти волі ОСОБА_8 , не в інтересах сім`ї чи на її потреби, або ж їх приховання, підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині не вбачає.

28.2 З приводу продажу нерухомого майна в садовому товаристві Коса :

Позивач за зустрічним позовом підтвердила факт надання нею 17.12.14 р. нотаріальної згоди на продаж земельної ділянки та розташованого на ній будинку ОСОБА_15 /т.3 а.с.256/, однак вказує, що договір купівлі-продажу був укладений за безпосередньої участі ОСОБА_16 , яку вона не уповноважувала на представництво її інтересів.

Окрім того, вказує, що погоджена останньою ціна майна вочевидь не відповідає його реальній вартості, та стверджує про неотримання від ОСОБА_11 жодних грошових коштів від реалізації спільного сумісного майна подружжя.

Аналізуючи доводи сторін, суд звертає увагу на те, що 17.12.14 р. ОСОБА_2 надала письмову згоду на продаж вказаного майна за ціною та умовах на його розсуд, без жодних обмежень щодо передоручення третім особам. Того ж дня, ОСОБА_7 оформив нотаріальну довіреність на ОСОБА_16 уповноваживши вже її від свого імені на продаж майна за ціною та умовах на його розсуд /т.3 а.с.245/.

Суд, враховуючи відчуження представником ОСОБА_11 земельної ділянки в період перебування з позивачем за зустрічним позовом в шлюбі, її попередню обізнаність про наміри чоловіка про продаж нерухомого майна, оскільки згода датована 17.12.14 р., а договір купівлі-продажу 24.12.14 р., беручи до уваги чітко визначені юридичні дії в письмовій згоді та аналогічний зміст доручення, та відсутність будь-яких інших доказів щодо використання ним отриманих від продажу грошових коштів проти волі ОСОБА_8 , не в інтересах сім`ї чи на її потреби, або ж їх приховання, підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині не вбачає.

Доводи ОСОБА_8 щодо заниженої вартості спірного майна за договором купівлі-продажу від 24.12.14 р. та перебування ОСОБА_11 в момент фактичного продажу за межами України не спростовують презумпцію мети укладення договору одним з подружжя в період перебування в шлюбі.

28.3 З приводу незакінченого будівництва житлового будинку по АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 :

В обґрунтування вимоги про визнання права власності на Ѕ частину незакінченого будівництва житлового будинку по АДРЕСА_9 ОСОБА_2 посилається на те, що в період перебування в шлюбі подружжям було прийнято рішення про придбання земельних ділянок та подальше оформлення на її матір - ОСОБА_6 , яка з ними постійно проживала та була членом родини.

В подальшому будівництво житлового будинку на вище вказаних ділянок здійснювалось виключно за спільні кошти подружжя, оскільки їх титульний власник об`єктивно не мав фінансової можливості.

Враховуючи той факт, що новостворене нерухоме майно за час перебування в шлюбі не набуло юридичного статусу житлового будинку і на момент розгляду справи його державна реєстрація права власності не здійснена, позивач вважає об`єкт незавершеного будівництва об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та просить визнати за нею право власності на Ѕ його частини.

Відповідач за зустрічним позовом категорично не визнає вказаний об`єкт як спільну сумісну власність подружжя. В свою чергу, ОСОБА_6 надіслала відзив до суду в спростування доводів ОСОБА_8 , вказуючи на придбання нею у власність в 2011 році земельних ділянок та початок самостійного будівництва за особисті заощаджені кошти /т.9 а.с.20,38/. В підтвердження особистого ініціювання та замовлення будівництва надала в розпорядження суду технічну документацію КП Прилуцьке міжміське БТІ Чернігівської обласної ради, достовірність якої визнається позивачем /т.13 а.с.206; т.14 а.с.125,178/.

Незважаючи на неодноразові роз`яснення судом сторонам по справі процесуальний обов`язок в наданні доказів в обґрунтування заявлених вимог, в тому числі і шляхом їх витребування, ОСОБА_2 жодного письмового доказу в підтвердження участі подружжя в будівництві спірного будинку не надала, мотивуючи заздалегідь спланованими діями відповідача щодо знищення відповідних доказів.

Відсутність письмових доказів в матеріалах справи об`єктивно ставить під сумнів показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які стверджували про безпосередній розрахунок саме ОСОБА_9 за придбані будівельні матеріали та відповідні послуги. Вказаний висновок суду посилюється і тим, що спірне будівництво є достатньо великим за розмірами і відсутність в покупця /замовник/ будь-якого платіжного документу /виписки, переказу, тощо/ на придбання будівельних матеріалів або замовлення послуг не піддається логічному поясненню.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В даному випадку показання допитаних свідків щодо обставин, які є предметом доказування, є недопустимим доказом та не враховуються при обґрунтуванні рішення.

Твердження позивача за зустрічним позовом про неналежний фінансовий стан ОСОБА_6 та її подальше умисне відчуження вказаного майна, а також його належність на момент розгляду справи ТОВ ІК А ГРУП , кінцевим бенефіціарним власником якої є ОСОБА_7 , не дають достатніх підстав вважати незакінчене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 спільним сумісним майном подружжя.

Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови ВП ВС від 17.04.18 р. справа № 523/9076/16-ц (п.41); від 20.06.18 р. справа № 308/3162/15-ц (п.49).

Для суду визначальними під час вирішення спору є підстави позову, які зазначаються виключно позивачем та не можуть бути змінені судом на власний розсуд.

На виконання вимог ст.12 ЦПК України, судом неодноразово ініціювалось питання щодо уточнення ОСОБА_9 підстав заявленого позову, суб`єктного складу та визначення характеру правовідносин, з огляду на предмет доказування в частині визнання права власності на незакінчене будівництво, яке розташоване на земельній ділянці, що належить ОСОБА_6 , процесуальний статус якої в даній справі - третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, проте остання категорично наполягала на визнанні відповідачем виключно ОСОБА_21 .

Незважаючи на роз`яснення головуючого щодо не ідентичності понять сім`я та родина , що обумовлює характер спірних правовідносин за конкретних обставин в даній справі, позивач за зустрічним позовом, не оскаржуючи договори купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_6 , наполягала протягом всього розгляду справи на визнанні за нею права власності на Ѕ частини об`єкта нерухомого майна саме з підстав поділу майна подружжя.

Доводи позивача за зустрічним позовом про необхідність застосування положень ст.ст.64,156 ЖК України в частині визнання ОСОБА_6 членом сім`ї ОСОБА_22 , за встановлених в судовому засіданні обставин, а також відсутності спору з приводу приналежності незакінченого будівництва іншим особам, не спростовують вище викладені висновки суду.

Будь-яких інших клопотань про витребування доказів або ж необхідності виклику інших свідків щодо обставин незакінченого будівництва житлового будинку по АДРЕСА_9 ОСОБА_9 та її представником в судовому засіданні не заявлялось.

Враховуючи вище вказані обставини та не надання ОСОБА_9 доказів в підтвердження заявлених вимог, з урахуванням обраного способу захисту і суб`єктного складу, підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.

28.4 З приводу позики наданої ОСОБА_12 :

Вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення з ОСОБА_11 2 325 000 грн як доходу отриманого в 2017 році від суми погашеної позики, яку було надано в 2014 році ОСОБА_12 , обґрунтовані спливом строку виконання зобов`язання та відсутністю запису про обтяження майна, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав не нерухоме майно /т.14 а.с.14/.

Суд, аналізуючи договір позики від 17.03.14 р., який був укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , в частині визначення факту одержання повернутої позики /п. г вказаного договору/ , з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів її повернення, підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині не вбачає.

Посилання на припинення обтяження щодо майна позичальника 18.07.17 р. не може бути беззаперечним свідченням повернення ОСОБА_15 грошових коштів, оскільки підставу припинення обтяження визначено як розірвання договору іпотеки , що узгоджується і з відомостями декларації відповідача за 2018 рік, яка не містить відомостей про їх отримання.

Положеннями п.2 ч.1 ст.43 ЦПК передбачено право учасників справи подавати докази, а п.4 ч.2 ст.43 ЦПК - їх обов`язок подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Залишення протокольною ухвалою без задоволення заявлене представником позивача за зустрічним позовом на стадії судового розгляду клопотання про витребування письмових доказів в нотаріуса, який засвідчував вище вказаний договір позики, обумовлено очевидним порушенням порядку та строку її подання /ч.2 ст.83 ЦПК, ст.117 ЦПК України/. Прийняття судом вказаного рішення в частині заявленого клопотання об`єктивно зумовлено тривалістю розгляду справи та приписами ч.1 ст.78 ЦПК України.

Підстав для допиту в судовому засіданні заявленого позивачем за зустрічним позовом свідка ОСОБА_23 суд не вбачає, оскільки її показання, в силу ч.2 ст.78 ЦПК України, є недопустимими, адже факт припинення договору іпотеки не може підтверджуватись показаннями свідків.

28.4 З приводу доходів отриманих від відчуження автомобіля Mercedes-Benz S-550 :

Як вбачається з заяви №55034209 від 24.12.2014 року, що адресована начальнику центру ДАІ 7402 та довідки рахунку №ВІА 749575 від 24.12.2014 року, автомобіль Mercedes-Benz S-550 , який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, був відчужений ОСОБА_10 /т.3 а.с.19-24/.

Вимоги позивача за первісним позовом в цій частині мотивована тим, що вказаний автомобіль був знятий з обліку для реалізації та в подальшому відчужений без її відома та згоди, а отримані кошти використані не в інтересах сім`ї чи на її потреби.

З описової частини рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2015 року вбачається, що саме ОСОБА_2 26.01.2015 року звернулась до суду з позовом про розлучення. Тобто, відчуження відповідачем автомобіля відбулось в період перебування в шлюбі і навіть до моменту подання нею позову /т.1 а.с.25/.

Слід визнати, що побудова та існування сім`ї базується на почуттях взаємної любові й поваги, взаємодопомоги й підтримки, впевненості в тому, що інший з подружжя ніколи не ошукає. В свою чергу, держава, реєструючи шлюб, сприяє забезпеченню стабільності відносин між жінкою та чоловіком, та констатує презумпцію згоди подружжя при укладенні договорів, за винятком умов визначених ч.3 ст.65 СК України, тим самим забезпечуючи передбачуваність та прогнозованість в цивільних правовідносинах стороною якого є один з подружжя.

Чинним законодавством не вимагається обов`язкового нотаріального посвідчення договорів на відчуження транспортних засобів, проте вчиняючи дані дії без згоди другого подружжя перший може порушувати його право власності на автомобіль.

З огляду на законодавчу презумпцію, згідно ст.65 СК України, щодо укладення договорів в період шлюбу в інтересах сім`ї, саме на позивачеві лежить тягар доказування в її спростування.

Як вбачається з постанови ВСУ №6-1297цс15 від 21.10.2015 року, оскільки договір про відчуження рухомого майна, який не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації, було укладено в період шлюбу між сторонами та з відома позивача, оспорюваних договір слід вважати укладеним в інтересах сім`ї за взаємною згодою подружжя.

Виходячи з ідентичності фактичних обставин справи, яка була предметом розгляду ВСУ, а саме: відчуження транспортного засобу, який є об`єктом спільного сумісного майна подружжя, в період шлюбу, ключовим питанням є з`ясування обізнаності позивача про сам факт відчуження.

З наданих в розпорядження суду доказів в обґрунтування заявленої вимоги, маються пояснення ОСОБА_8 про її необізнаність щодо відчуження автомобіля. В свою чергу, ОСОБА_7 стверджує зворотне, що підтверджується письмовим відзивом та позицією його представника. Наявні письмові докази в справі, лише підтверджують процедурні моменти власне самого відчуження автомобіля.

Аналізуючи взаємовідносини подружжя в аспекті розпорядження належним їм майном в період перебування в шлюбі, суд звертає увагу, що ОСОБА_2 беззастережно надавала нотаріально засвідчені згоди на відчуження об`єктів нерухомого майна. Тобто, між подружжям очевидно були довірливі стосунки і ОСОБА_2 була обізнана про відчуження належного родині майна і найголовніше - надавала згоду.

Звісно, що сімейні стосунки є об`єктивно недоступні для оточуючих і ретроспективний аналіз взаємовідносин членів подружжя ускладнюється презумпцією їх обопільної згоди при укладенні договорів, однак згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, враховуючи відчуження ОСОБА_10 транспортного засобу в період перебування з позивачем за зустрічним позовом в шлюбі, та відсутність будь-яких інших доказів щодо використання ним отриманих грошових коштів проти волі ОСОБА_8 , не в інтересах сім`ї чи на її потреби, або ж їх приховання, підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині не вбачає.

В даному випадку суд застосовує стандарт баланс ймовірностей , і вважає, що обізнаність позивача за зустрічним позовом щодо намірів ОСОБА_11 здійснити відчуження транспортного засобу найймовірніше мала місце, оскільки зворотнього в ході судового розгляду справи не встановлено.

Окремим аргументом в обґрунтування вище вказаного висновку є й можливі соціальні наслідки від нівелювання презумпції мети укладення одним з подружжя договорів під час перебування в шлюбі, адже в протилежному випадку воно суперечитиме фундаментальним цінностям інституту подружжя.

Доводи ОСОБА_8 щодо заниженої вартості спірного майна в порівнянні з вартістю транспортного засобу, встановленого висновком судової товарознавчої експертизи №4598/18-24, за фактичних обставин справи є нерелевантними /т.13 а.с.70-72/.

28.5 З приводу доходів отриманих в 2015 році:

Позовні вимоги ОСОБА_8 в частині стягнення інших доходів отриманих ОСОБА_10 від підприємницької діяльності за 2015 рік в розмірі 1 330 204 грн не можуть бути задоволені, оскільки згідно довідки ПАТ Укрсоцбанк грошові кошти в розмірі 2 039 358 грн 21 к. є сумою прощеного кредиту та відповідно не можуть бути предметом поділу як майна, що набуто подружжям під час шлюбу /т.6 а.с.78, т.10 а.с.78/.

28.6 З приводу грошових коштів у сумі 196 250 дол. США:

Згідно розписки від 14.11.11 р., між ОСОБА_10 та ОСОБА_20 було укладено договір позики на загальну суму 392 500 доларів США. В подальшому, органом досудового слідства в діях боржника було встановлено склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.192 КК України. Як вбачається з постанови Прилуцького міськрайонного суду від 15.11.12 р. ОСОБА_20 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим /т.8 а.с.132-133/.

Вимога позивача за первісним позовом в цій частині мотивована тим, що ОСОБА_7 , отримавши від боржника грошові кошти, які належать до спільного сумісного майна подружжя, їх не використовував в інтересах сім`ї чи на її потреби, а приховав, що є підставою для стягнення на її користь 196 250 доларів США.

Як вбачається з остаточної позиції представника відповідача за зустрічним позовом, що узгоджується зі змістом постанови Прилуцького міськрайонного суду від 15.11.12 р., ОСОБА_15 грошові кошти, які були надані за договором позики, боржником ОСОБА_20 були повернуті. В подальшому їх було використано в інтересах подружжя, одночасно заявивши клопотання про застосування строків позовної давності.

Суд, враховуючи позицію представника ОСОБА_11 щодо отримання ним грошових коштів в період перебування з позивачем за зустрічним позовом в шлюбі та відсутність будь-яких інших доказів щодо їх використання проти волі ОСОБА_8 , не в інтересах сім`ї чи на її потреби, або ж їх приховання, підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині не вбачає.

28.7 З приводу грошових коштів у зв`язку з виходом зі складу господарських товариств:

В обґрунтування вимоги ОСОБА_8 про визнання за нею права власності на Ѕ частини доходів, отриманих ОСОБА_10 у зв`язку з виходом зі складу господарських товариств, посилається на п.28 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя .

Виходячи зі змісту ч.ч.2,3 ст.61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Відповідач ОСОБА_7 визнаючи, що вклад до статутного капіталу вище вказаних товариств зроблено за рахунок спільного майна подружжя, заперечує щодо обгрунтованості заявлених до нього вимог з підстав неотримання на момент розгляду справи від ТОВ Грант Альянс відповідних виплат /т.14 а.с.263/, а в частині ТОВ Атон-Плюс - з підстав відчуження належної йому частки в статутному фонді товариства ще в період перебування в шлюбі з ОСОБА_24 .

Суд, враховуючи відсутність жодних доказів в підтвердження реального отримання ОСОБА_10 доходів у зв`язку з виходом зі складу вище вказаних товариств після розірвання шлюбу, що визнається і ОСОБА_9 , підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині не вбачає.

Твердження останньої саме про умисне неотримання останнім грошових коштів, які є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, базується виключно на її припущеннях та не підтверджено жодним доказом, що не може бути покладено в обґрунтовування рішення.

28.8 З приводу доходів отриманих від підприємницької діяльності за 2014-2015 роки:

Заявлені позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення з ОСОБА_11 доходів від підприємницької діяльності за 2014 рік не можуть бути задоволені, оскільки вони були отримані останнім в період перебування в шлюбі і доказів їх використання проти волі дружини, не в інтересах сім`ї чи на її потреби, або ж приховування не надано.

Позовні вимоги ОСОБА_8 в частині правомірності стягнення Ѕ частини доходів отриманих ОСОБА_10 від підприємницької та незалежної професійної діяльності за 2015 рік в розмірі 1 192 911 грн 50 к. належними та допустимими доказами не підтверджені.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що подання ОСОБА_10 позову про розлучення до суду ще в грудні 2014 року є свідченням усвідомлення ним припинення шлюбних відносин та подальшого цілеспрямованого відчуження майна без її відома не є достатнім аргументом для доведення факту відчуження чи використання майна на власний розсуд, або проти волі іншого з подружжя чи не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.

Вказаний висновок суду обґрунтований тим, що 17.12.14 р. ОСОБА_2 надалавала письмову згоду ОСОБА_15 на продаж нерухомого майна в садовому товаристві Коса , тобто остання вочевидь була обізнана про наміри чоловіка відчужувати майно і як факт подружжя знаходило взаєморозуміння щодо мети /доцільності/ його реалізації.

Окремо слід зазначити, що ОСОБА_9 в січні 2015 року також було подано позов про розлучення з ОСОБА_10 , тобто очевидним є виникнення спільного бажання подружжя розлучитись вже після відчуження спірного майна.

Аналізуючи мотиви звернення ОСОБА_8 до суду з позовом про розірвання шлюбу, що викладені в рішенні Печерського районного суду від 25.03.15 р., остання вказувала про відсутність взаєморозуміння по всіх питаннях та не ведення спільного господарства, хоча за місяць до подання позову надавала ОСОБА_15 нотаріальну згоду на відчуження ним майна. Очевидно, що між сторонами існували особливі, характерні виключно для їх подружжя взаємовідносини.

Суд наголошує, що сім`я базується на повазі та довірі між подружжям, держава в свою чергу дозволяє останнім урегулювати між ними відносинами за домовленістю (взаємною потребою), зокрема шляхом укладення шлюбного договору.

За фактичних обставин справи, сторони не встановлювали для власних стосунків відповідні правила поведінки, а відтак суд застосовує загальноприйняті засади формування та існування сімейних відносин, враховуючи надані сторонами по справі пояснення в судовому засіданні.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що на стадії судового розгляду сторони беззастережно визнали, що саме з дати постановлення рішення про розлучення необхідно рахувати і фактичне припинення між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 шлюбних стосунків /див. п.15/. Згідно п.6 ст.3 ЦК України, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Натомість, як вбачається з письмової промови в судових дебатах, позивач за зустрічним позовом вже вказує на усвідомлення ОСОБА_10 про припинення шлюбу раніше, ніж фактично було постановлене судове рішення про розлучення. На думку суду, позиція ОСОБА_8 /в цій частині/ не відповідає її попереднім заявам та суперечить принципу добросовісності /постанова ВС від 07.08.19 р. у справі №496/1561/16-ц/.

У частині 3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.12 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний /постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17/.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме на ОСОБА_25 як на позивача за зустрічним позовом та особу, яка стверджує про не визнання відповідачем її права на частку в спільному сумісному майні мала б довести обставину, на яку вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - відчуження ОСОБА_10 об`єктів спільної сумісної власності подружжя в порушення приписів ч.3 ст.65 СК України та використання отриманих ним коштів на свій розсуд, а не в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч.ч.5,6 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, позивачем за зустрічним позовом та її представником, всупереч процесуального обов`язку, в розпорядження суду належних та допустимих доказів не надано, намагаючись перекласти тягар доведення обставин, які є предметом доказування на відповідача, що не узгоджується з принципом змагальності.

За змістом ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи не заявлення ані позивачем за первісним позовом, ані його представником протягом всього судового розгляду справи вимог щодо стягнення судового збору, підстав для його стягнення суд не вбачає /т.1 а.с.1/.

Керуючись ст.ст.2,5,10-13,18,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_26 до ОСОБА_5 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_6 , ТОВ Атон-Плюс , ТОВ Грант Альянс , ТОВ ІК А ГРУП , ПП Ветті - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_27 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , Ѕ частини будинку АДРЕСА_2 , Ѕ частини транспортного засобу марки ВАЗ 21099 /д.н.з НОМЕР_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_6 , ТОВ Атон-Плюс , ТОВ Грант Альянс , ТОВ ІК А ГРУП , ПП Ветті - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Прилуцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач за первісним позовом:

ОСОБА_28 , місце реєстрації:

АДРЕСА_10 ,

фактично проживає: АДРЕСА_11 ;

Відповідач за первісним позовом:

ОСОБА_29 ,

АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Треті особи: ОСОБА_6 , мешкає за адресою

АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

ТОВ Атон-Плюс , код ЄДРПОУ 35315016, Чернігівська

область, м. Прилуки, вул. Пирятинська,115;

ТОВ Грант-Альянс , код ЄДРПОУ 32368374,

Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна,50 кім.2;

ТОВ ІК А-груп , код ЄДРПОУ 38259913, Чернігівська

область, смт. Ладан, вул. Заводська, 33;

ПП ВЕТТІ , код ЄДРПОУ 32368311,

17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, буд.170

Суддя Прилуцького міськрайонного суду

Чернігівської області В.Г.Павлов