Постанова

від 10.12.2019 по справі 911/1382/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1382/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство"

представник позивача - Штундер Я. Г. адвокат, Шипка О. І. адвокат, Ходзицький Д. В. адвокат

відповідач - Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк"

представник відповідача - Дунаєва О. О. адвокат

третя особа-1 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна

представник третьої особи-1 - не з`явився

третя особа-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна"

представник третьої особи-2 - не з`явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 (суддя Трофименко Т. Ю.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (головуючий суддя Сулім В. В., судді Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про іпотеку і обтяження,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 22.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - Позивач, Товариство) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - Відповідач, Банк) з позовом про визнання недійсним Договору іпотеки від 28.09.2015 (далі - Договір іпотеки), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. (далі - Третя особа-1, Нотаріус), зареєстрованого в реєстрі за № 5177, укладеного між Позивачем та Відповідачем, щодо забезпечення кредитних зобов`язань за Договором кредиту № LV/U/04-0230 від 23.10.2013 (далі - Кредитний договір), укладеного між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" (далі - Третя особа-2, Компанія), та додаткового договору № 33 від 31.12.2014; скасування запису № 11370942 про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасування запису про обтяження № 11370920 (про заборону відчуження майна) загальною площею 6 377,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: контора, літ. "П" - 462,0 кв.м.; котельня, літ. "Б" - 469,4 кв.м.; паливний цех літ. "В" - 458,7 кв.м.; насосна, літ. "Г" - 24,7 кв.м.; станція технічного обслуговування літ. "Д" - 1400,4 кв.м.; механізація тваринницьких приміщень, літ. "Е" - 877,1 кв.м.; технічно-обмінний пункт, літ. "Ж" - 519,9 кв.м.; ремонтна майстерня, літ. "З"- 1481,5 кв.м.; сторожка, літ. "К" - 25,1 кв.м.; моторний цех, літ. "Л" - 540,2 кв.м.; покрасочна, літ. "М" - 101,3 кв.м.; диспетчерська. літ. "Н" - 17,4 кв.м., який був вчинений Нотаріусом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення Договору іпотеки відбулося внаслідок введення Відповідачем в оману Позивача внаслідок змови представників Банку та Каленічого С. І. - керівника учасника Товариства, які шляхом обману вчинили цей правочин в інтересах Банку з метою приховання факту незабезпеченості кредиту, що дозволило Банку пройти аудиторську перевірку. Укладення Договору іпотеки відбулося з порушенням банківської таємниці посадовими особами Банку та її розголошенням під час укладення цього Договору. Майно Товариства було передано в іпотеки із завищенням його оцінки. Спірний Договір іпотеки був укладений на захист інтересів Банку та жодним чином не виявляв волю ні іпотекодавця, ні самого боржника, який і на сьогоднішній день фактично не знає про цей Договір. Крім того, Позивач зазначив, що Відповідач не повідомив про факт порушення Компанією умов кредитування, приховавши цей факт, тим самим фактично з моменту укладення цього Договору іпотеки поставив у скрутне становище Товариство. При цьому, дії ОСОБА_1 , спрямовані на укладення Договору іпотеки, свідчать про прямий умисел ввести в оману учасників та керівництво і тим самим збільшити обсяг покриття забезпеченості кредиту.

2. Розгляд справи судами

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018, позовну заяву Товариства про визнання недійсним Договору іпотеки та скасування записів про іпотеку і обтяження разом з доданими до неї матеріалами передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. 25.02.2019 Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, у задоволенні позову відмовив повністю.

3.2. Судові рішення мотивовані відсутністю достатніх та достовірних доказів наявності в діях Відповідача умисного введення в оману Позивача під час укладення спірного Договору іпотеки стосовно обставин, які мають істотне значення. Під час укладення цього Договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства. Таким чином, у розумінні статей 73, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Позивач не довів наявності таких обставин укладення Договору іпотеки, з якими законодавство пов`язує можливість визнання цього правочину недійсним.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

5.1. Суд порушив статті 87- 89, 169, 207, 233, 234, 254, 255, 269, 270 ГПК України, про що свідчить таке:

- Позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідка протокольною ухвалою без видалення до нарадчої кімнати та постановлення ухвали, що позбавило можливості оскарження цієї ухвали в окремому порядку та отримання вмотивованого обґрунтування відмови;

- Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не проаналізували та не надали належну оцінку поданим разом із заявою ОСОБА_1 доказам, а також і власне заяві;

- Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про долучення відеозапису журналістського розслідування "Стоп корупції" як електронного доказу та відтворення в залі судового засідання;

- Суд апеляційної інстанції залишив без розгляду клопотання про винесення окремої ухвали, зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до правоохоронних органів, в той час як має процесуальні можливості направити всі матеріали до правоохоронних органів, адже частина доказів надана Відповідачем і у Позивача відсутня;

- Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про долучення заяви свідка ОСОБА_2 та при постановленні ухвали не врахував частину третю статті 269 ГПК України, а також у задоволенні клопотання про виклик свідка - директора Позивача ОСОБА_7 , поясненням якого не було надано оцінки, однак з яких вбачається, що директор Товариства, використавши свій статус, підписав спірний Договір іпотеки не в інтересах ні Товариства, ні боржника, а в інтересах Банку;

- Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про долучення доказу - висновку експерта від 28.05.2019 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 5966/18-42/19857 19867/18-42 та не врахував положення частини третьої статті 269 ГПК України, зазначивши, що оцінка майна проводилася не на день укладення Договору;

- Всупереч статті 76 ГПК України суд відмовився аналізувати докази, безпідставно не взяв до уваги пояснення та не аналізував викладені в позовній заві факти щодо того, що інформація, повідомлена ОСОБА_1 на загальних зборах учасників Товариства від 16.11.2017, стала однією з підстав звернення до суду;

- Суд не аналізував ту обставину, що договір про надання консультаційних послуг № 01.2МК від 11.08.2015, укладений під час продажу цінних паперів між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , підтверджує те, що останній мав тісний зв`язок із головою правління банку та мав право проводити аналіз діяльності банку з метою продажу його акцій;

- Суд не надав оцінки доказу - розписці ОСОБА_5 від 18.09.2015 про виконання умов меморандуму, в якому він як голова правління Банку бере на себе обов`язок забезпечити укладення переуступки кредитних договорів за кредитними зобов`язаннями, що свідчить про наявність проблем із забезпечення кредитних договорів, при цьому, зазначивши про неможливість встановлення достовірності цього документа, всупереч статті 89 ГПК України відхилив клопотання про виклик свідка;

- Також суд не надав оцінки акту огляду майна Позивача працівниками Банку, висновку експертних досліджень електронної пошти листування ОСОБА_1 та голови правління ОСОБА_6 , яка свідчить про те, що останній, вступив у змову з посадовими особами, шляхом обману у результаті чого було укладено Договір іпотеки із значним завищенням вартості майна з метою приховати від Національного банку України незабезпечені кредити;

- Суд проігнорував ту обставину, що спірний Договір іпотеки підписаний без дозволу на розкриття банківської таємниці, як наслідок представник Банку не мав повноважень та дозволу від боржника підписувати цей Договір;

- Банк станом на вересень 2015 року мав проблеми із забезпеченістю кредиту та акції Банку мали бути продані іншим особам, і у разі виявлення цієї проблеми діяльність Банку мала бути зупинена та введена тимчасова адміністрація, що в подальшому могло призвести до ліквідації цього Банку, що не проаналізовано судами.

5.2. Зазначені докази були відхилені судом всупереч частині першій статті 88 ГПК України, а судами першої та апеляційної інстанцій обмежено сторону в реалізації права засобами доказування, що свідчить про порушення статті 73 ГПК України.

5.3. Суд не надав оцінку тій обставині, що станом на час укладення Договору іпотеки від 28.09.2015, строк виконання зобов`язання для боржника настав 20.03.2015, а, відповідно до вимог частини четвертої статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, отже при укладенні Договору іпотеки порушено пункт 2 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку", оскільки зміст та розмір основного зобов`язання встановлений не Кредитним договором, а пред`явленою вимогою, якою строк і порядок виконання змінено в порядку статті 1050 ЦК України, що є порушенням істотних умов при укладенні Договору іпотеки.

5.4. Договір іпотеки не відповідав вимогам законодавства та мав ознаки нікчемності, оскільки станом на 20.03.2015 Банк отримав право вимоги у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов Кредитних договорів. Договір іпотеки не передбачає поруку за виконання вже порушеного зобов`язання, що встановлено нормами статті 573 ЦК України, абзацами 2, 7 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку", тобто за неналежне виконання зобов`язання майнова порука не розповсюджується, що містить ознаки порушення норм закону при укладенні Договору іпотеки та свідчить про його нікчемність.

5.5. Умови, за яких укладено Договір іпотеки, не відповідали вимогам чинного законодавства, передбаченим для укладення договору іпотеки, а Банк умисно не повідомив істотну інформацію, яка могла вплинути на укладення правочину, отримавши додаткове забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором не майбутньої вимоги, а зобов`язань, встановлених пред`явленою вимогою та визначених рішенням суду.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. 18.11.2019 Відповідач подав відзив, в якому просить касаційну скаргу Скаржника залишити без задоволення.

6.2. Надані Позивачем як докази показання свідків не є належними та допустимими, оскільки не містять інформації про обставини, які входять у предмет доказування та які б могли бути підставою недійсності Договору іпотеки у розумінні статті 215 ЦК України.

6.3. Позивач вдається до переоцінки доказів, стверджуючи про невстановлення судами всіх обставин справи та недослідження наданих ними як доказів заяв свідків.

6.4. Під час укладення Договору іпотеки відсутній обман щодо обставин, які мають істотне значення для укладення цього Договору у розумінні статті 18 Закону України "Про іпотеку", про що також свідчить правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/14567/17.

6.5. Надання банком іпотекодавцю інформації, яка містить банківську таємницю щодо Кредитного договору, зобов`язання за яким забезпечується іпотекою, відбувається на підставі норми закону, а саме частини третьої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та не потребує окремого спеціального дозволу позичальника.

6.6. Договір іпотеки на час його укладення містив істотні умови, передбачені частиною першою статті 18 Закону України "Про іпотеку", які дозволяють встановити розмір основної вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/24073/16. На час укладення Договору іпотеки зобов`язання Третьої особи-2 за Кредитним договором було дійсне, не припинене виконанням, повністю відповідало умовам, передбаченим Кредитним договором.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 23.10.2013 між Банком (кредитодавець) та Компанією (позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Кредитодавець, на положеннях та умовах цього Договору відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію (відкличну), а Позичальник зобов`язується використовувати кошти на цілі, зазначені в пункті 2.2 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, повертати Банку кредитні кошти за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені цим Договором, а також виконувати інші умови цього Договору.

7.2. Згідно з умовами пунктів 2.1 - 2.4 Кредитного договору ліміт Кредитної лінії складає 13 000 000,00 грн. Кредитні кошти надаються на поповнення обігових коштів. Кредитні кошти надаються строком на 12 місяців з 23.10.2013 по 22.10.2014. Процентна ставка за користування кредитними коштами складає 23 проценти річних.

7.3. Пунктом 5.3 Кредитного договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його укладення і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

7.4. 31.12.2014 між Банком (кредитодавець) та Компанією (позичальник) укладено додатковий договір № 33 до Кредитного договору, відповідно до умов якого ліміт кредитної лінії складає 18 684 500, 00 грн та викладено Графік зменшення ліміту заборгованості у новій редакції, відповідно до якого остання дата платежу - 22.10.2015.

7.5. 10.09.2015 загальними зборами учасників Товариства, на яких були присутні учасники, які в сукупності володіють 92,4099 % статутного капіталу Позивача, прийнято такі рішення, оформлені протоколом № 2: 1) з метою належного забезпечення зобов`язань Компанії перед Банком звернутись до керівництва Банку з пропозицією виступити майновим поручителем щодо виконання зобов`язань Компанії за Кредитним договором та Договором овердрафту OV/U/04-0119 від 05.04.2013; 2) надати згоду щодо надання в іпотеку Банку нерухомого майна, а саме: контора, літ. "П", 462,0 кв.м., котельня, літ. "Б", 469,4 кв.м., паливний цех, літ. "В", 458,7 кв.м., насосна, літ. "Г", 24,7 кв.м., станція технічного обслуговування, літ. "Д", 1400,4 кв.м., механізація тваринницьких приміщень, літ. "Е", 877,1 кв.м., технічно-обмінний пункт, літ. "Ж", 519,9 кв.м., ремонтна майстерня, літ. "З", 1481,5 кв.м., сторожка, літ. "К", 25,1 кв.м., моторний цех, літ. "Л", 540,2 кв.м., покрасочна, літ. "М", 101,3 кв.м., диспетчерська, літ. "Н", 17,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, в якості забезпечення виконання зобов`язань Компанії на загальну суму 27584758,96 грн; 3) надати повноваження на укладання та підписання договору іпотеки вказаного нерухомого майна з Банком та інших документів директору Товариства.

7.6. За змістом протоколу № 2 від 10.09.2015 прийняттю рішення про звернення до керівництва Банку з пропозицією виступити майновим поручителем щодо виконання зобов`язань Компанії за Кредитним договором та Договору овердрафту OV/U/04-0119 від 05.04.2013 передував виступ Смика В. В., який вказав про звернення Компанії щодо недостатності дійсної вартості майна для забезпечення виконання її зобов`язань за Кредитним договором.

7.7. 28.09.2015 між Банком (іпотекодержатель) та Товариством (іпотекодавець), яке є майновим поручителем Компанії (позичальник) за Кредитним договором, укладеним між Компанією та Банком, укладено Договір іпотеки, зареєстрований Нотаріусом в реєстрі за № 5177, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого цей Договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають із Кредитного договору, укладеного між позичальником та іпотекодержателем, за умовами якого позичальник зобов`язується перед іпотекодержателем в строк до 22.10.2015 погасити заборгованість за кредитом у розмірі 18 684 500,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом, в розмірі 26 процентів річних, а також штрафи та пені в строки та у випадках, передбачених Кредитними договорами та цим Договором, з урахуванням можливих змін та доповнень до Кредитних договорів та цього Договору.

7.8. В забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1 Іпотечного договору іпотекодавець на умовах, передбачених цим Договором, передає в іпотеку нежитлові будівлі, а саме: контора, загальна площа 462,0 кв.м.; котельня "Б" , загальна площа 469,4 к.м.; паливний цех "В", загальна площа 458,7 кв.м.; насосна "Г", загальна площа 24,7 кв.м.; станція технічного обслуговування "Д", загальна площа 1400,4 кв.м.; механізація тваринницьких приміщень "Е", загальна площа 877,1 кв.м.; технічно-обмінний пункт "Ж", загальна площа - 519,9 кв.м.; ремонтна майстерня "З", загальна площа 540,2 кв.м.; покрасочна "М", загальна площа 101,3 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - Предмет іпотеки). Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 5,0014 га з кадастровим номером 3224255100:01:029:0006, цільове призначення - для будівництва та обслуговування нежитлових будівель виробничої бази. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3204922432015 від 03.09.2015 вказана земельна ділянка знаходиться в оренді у Товариства.

7.9. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Серія САЕ №424295, виданого 16.03.2012 Виконавчим комітетом Ставищенської селищної ради на підставі рішення № 40 від 15.02.2012. Державну реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за Іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Державним реєстратором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області Сович С.П., номер запису про право власності: 320767, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20005332242, про що видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.08.2015 (індексний номер: 42614449).

7.10. Загальна вартість Предмета іпотеки за згодою сторін становить 23 332 700,00 грн.

7.11. Сторони домовляються, що іпотекою забезпечується погашення заборгованості за кредитом, сплата процентів за користування кредитом, штрафні санкції та збитки, які можуть бути завдані іпотекодержателю в разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором та іпотекодавця за цим Договором.

7.12. Згідно з умовами пункту 2.1 Договору іпотеки право іпотеки виникає з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

7.13. У пункті 8.3 Договору іпотеки сторони погодили, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання боргових зобов`язань позичальника за Кредитним договором в повному обсязі або частковому обсязі, за умови згоди іпотекодержателя, та зобов`язань іпотекодавця за цим Договором.

7.14. Позивач подав письмові заяви свідків, а саме: ОСОБА_1 , підпис якого посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сніцаренко Г. О. 26.10.2018; ОСОБА_7 , підпис якого посвідчено приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Кошинською Л. О. 29.11.2018; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Кошинською Л. О. 29.11.2018; ОСОБА_10 , підпис якої посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сніцаренко Г. О. 30.11.2018; ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Кошинською Л. О. 29.11.2018.

7.15. Доказів звернення Позивача до відповідних правоохоронних органів з метою встановлення правомірності дій вказаних осіб в матеріали справи не подано, так само як і не подано доказів встановлення у судовому порядку вини ОСОБА_1 та посадових осіб Банку у вчиненні відповідного правопорушення при укладенні оспорюваного Договору іпотеки.

7.16. До заяви ОСОБА_1 долучені в копіях Договір про надання професійних послуг від 01.01.2010, укладений між ТОВ "Юридична компанія АТІС" та Товариством, з додатками, акти приймання-передачі наданих послуг, Договір на надання консультаційних послуг по продажу цінних паперів № 01.2МК від 11.08.2015, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , лист ОСОБА_5 від 18.09.2015, фінансові звіти Товариства, протоколи від 14.09.2015, акти огляду майна від 29.09.2015, висновок експертного дослідження від 23.10.2018 № 19/111/9-45500, звіт про оцінку нежитлових будівель, що належать Товариству та розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

7.17. Протоколи від 14.09.2015 та акти огляду майна від 29.09.2015 не містять жодних підписів уповноважених осіб.

7.18. До матеріалів справи долучені судові рішення у господарських справах № 911/3180/16, № 911/3183/16, № 911/3192/16 за позовами учасників Товариства, за наслідками розгляду яких визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства від 10.09.2015, оформлене протоколом № 2.

7.19. Згідно з Висновком про вартість майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності ПП "Експерт-Аналітик" від 30.09.2016 ринкова вартість Предмета іпотеки складає 4 264 800,00 грн.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. За положенням частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, в силу якої, згідно з статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

8.2. При цьому, як передбачено частиною першою статті 575 ЦК України, іпотека є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

8.3. За частиною першою статті 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

8.4. Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

8.5. Як свідчать встановлені судами обставини, спірні правовідносини виникли стосовно Договору іпотеки, яким забезпечено вимоги, що витікають з Кредитного договору, за умовами якого Компанія зобов`язалась перед іпотекодержателем (Банк) в строк до 22.10.2015 погасити заборгованість за кредитом, сплатити проценти за користування кредитом, штрафи та пені.

8.6. Відповідно до статті 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

8.7. Так, за частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

8.8. Таким чином, пред`явлення кредитором до боржника вимоги про дострокове виконання зобов`язання за договором позики (кредиту) свідчить про зміну строку виконання цього зобов`язання, наслідком чого є обов`язок боржника повернути позику (кредитні кошти), а також передбачені відповідним договором відсотки та штрафи, до спливу погодженого сторонами умовами договору строку повернення позики (кредиту).

8.9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання Договору іпотеки недійсним, суди попередніх інстанцій зазначили, що в обґрунтування недійсності Договору іпотеки Позивач також вказав на порушення істотних умов при укладенні цього Договору, а саме пункту 2 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку", оскільки зміст та розмір основного зобов`язання був встановлений не Кредитним договором, а пред`явленою Відповідачем 06.03.2015 вимогою до боржника про погашення заборгованості, чим змінено строк і порядок виконання зобов`язання у порядку статті 1050 ЦК України, у зв`язку з чим строк виконання зобов`язання настав 20.03.2015. На наведене послався Скаржник також в касаційній скарзі.

Також вказав на обставини, встановлені заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2016 у справі № 757/25506/15-ц, відповідно до якого за два місяці до укладення Договору іпотеки вже відбувалося стягнення з боржника боргу у сумі 20 673 484,76 грн.

8.10. Суди відхилили цей аргумент Позивача з тих підстав, що він є посиланням на обставини, які становлять окрему підставу позову, на якій позов не ґрунтувався.

8.11.Досліджуючи відповідний аргумент (пункт 5.3 цієї постанови), Суд відхиляє посилання Позивача на те, що іпотекою не може бути забезпечене виконання зобов`язання, строк виконання якого настав. Водночас, Суд звертає увагу на те, що Позивач в контексті застосування зазначеної вище норми також посилається на введення себе в оману стосовно того, для забезпечення якого основного зобов`язання було укладено Договір іпотеки.

8.12.Однак, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, - не перевірили та не встановили, чи звертався Банк до Позичальника з вимогою про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором, якщо ці обставини мали місце, то в якому обсязі і в який строк таке зобов`язання мало бути виконано боржником. Також судами не з`ясовано чи були ці обставини відомі Позивачу на час укладення Договору іпотеки.

8.13. Разом з цим, за положеннями частини четвертої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

8.14. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували, виконання якого дійсного або такого, що виникне у майбутньому, зобов`язання забезпечено відповідно до укладеного між Банком та Товариством Договору іпотеки на час його укладення. Суди, відповідно, не дослідили аргументи Позивача стосовно того, що його було введено в оману щодо того, яке зобов`язання було забезпечено іпотекою.

8.15. Також суди попередніх інстанцій, відхиляючи подані учасниками справи докази, зокрема письмові заяви свідків, в тому числі заяву ОСОБА_1 , послались на те, що викладені у ній обставини у своїй більшості є тотожними тим, що викладені у позовній заяві, та зводяться до оцінки своїх дій та дій банківської установи, власного тлумачення подій та доказів, що є неправомірним, а відповідні вказані в заяві обставини щодо зговору зазначеного свідка з керівництвом та акціонерами Банку, є предметом дослідження у відповідному кримінальному провадженні та не підлягають оцінці в межах господарської справи, не врахували таке.

8.16. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як показання свідків.

8.17.Водночас, частинами першою, другою статті 87 ГПК України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які гуртуються на повідомленнях інших осіб.

8.18. Таким чином, заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України.

8.19. Однак, зазначені докази суди належним чином не дослідили та оцінки не надали, а вказані підстави їх відхилення Суд вважає помилковими.

8.20. Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.21. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

8.22. Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

8.23. Частиною першою статті 229 ЦК України передбачено, що, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

8.24. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-11гс14.

8.25. Разом з цим, відповідно до пункту 2 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити такі істотні умови як зміст і розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання.

8.26.Таким чином, враховуючи, що судами не досліджені зазначені докази та не надано оцінки обставинам справи, які мають бути встановлені на їх підставі, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для висновку про те, що спірний правочин вчинений внаслідок обману та, відповідно, підстав для застосування передбачених законом наслідків є передчасними та такими, що прийняті за неповного встановлення усіх істотних обставин справи.

8.27. Дослідження зазначених наданих учасниками справи доказів, на підставі яких мають бути встановлені істотні для справи обставини, є необхідним для з`ясування дійсних прав та обов`язків учасників справи.

8.28. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8.29.З огляду на викладене прийняті у справі оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.30. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати наведене, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

9. Судові витрати

9.1. У зв`язку з тим, що розгляд справи не завершено, оскільки справа підлягає направленню на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 911/1382/18 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак