Рішення

від 24.12.2019 по справі 554/10357/18

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 24.12.2019 Справа № 554/10357/18

Провадження № 2/554/57/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.

за участю секретаря судового засідання - Кучеренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Полтаваагротранс , ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Елла Леонідівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Октябрського районного суду м. Полтави із вказаним позовом, відповідно до якого прохала суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.11.2014 року, укладений між ПАТ Полтаваагротранс та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л.

Позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона разом із іншими членами сім`ї наймача проживає та зареєстрована у кімнаті гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . У 2016 році їй стало відомо, що їх намагаються виселити із займаного приміщення у судовому порядку у зв`язку із тим, що вказана квартира була продана ОСОБА_2 на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 19.11.2014 року. З метою захисту свого конституційного права на житло , позивач прохала визнати вказаний договір недійсним з моменту його укладення на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, як такий, що за змістом суперечить Закону, у зв`язку із тим, що гуртожиток було передано із державної у приватну власність ВАТ Полтаваагротранс у процесі приватизації, а тому на час укладення оспорюваного договору діяв мораторій на відчуження гуртожитків (його частин), встановлений Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.12.2018 року справу прийнято в провадження суддею Материнко М.О., відкрито загальне позовне провадження з викликом всіх учасників справи.

11.02.2019 року до суду від адвоката Беленок С.С. в інтересах відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечував проти позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначено, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_2 належить ВАТ Полтаваагротранс на праві приватної власності . Зазначено, що ПАТ Полтаваагротранс мав законне право продати кімнату у гуртожитку ОСОБА_2 , оскільки гуртожиток є приватною власністю товариства, та на продаж не розповсюджувалась дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків в частині встановленого пунктом 3 розділу VIIІ Прикінцеві положення мораторію на відчуження. Оскільки, вважає, що з урахуванням дати набрання чинності змін, внесених у цей пункт закону, мораторій не діяв у період з 02.10.14 по 13.01.15 рік, тоді як спірний договір укладено 19.11.14 року. Також, у відзиві зазначено, що позивач не є стороною спірного договору та ним не доведено факту порушення його житлових прав на вказану кімнату. Разом із тим, у заяві від 26.03.2019 року адвокатом Беленок С.С. в інтересах відповідача ОСОБА_2 заявлено про застосування строку позовної давності, який, на його думку, почав свій перебіг з дати коли позивач дізналась про існування спірного договору (під час розгляду цивільної справи № 554/6447/15-ц, провадження у якій відкрито 18.05.2015 року, про виселення членів сім`ї позивач із кімнати вказаного гуртожитку), а тому строк позовної давності вважає таким, що сплив 19.05.2018 року.

26.03.2019 року до суду від адвоката Черненко Л.В. в інтересах відповідача ПАТ Полтаваагротранс надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечував проти позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначено, що ВАТ Полтаваагротранс законно набуло право приватної власності на будівлю гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному з Фондом комунального майна області, у зв`язку із чим має повне право розпоряджатись вказаним нерухомим майном (або його частинами), як власник. У відзиві відповідач заперечував, що мораторій на відчуження кімнати гуртожитку, встановлений Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , поширюється на спірний правочин. Також, у відзиві зазначено, що позивач не має права на приватизацію кімнати гуртожитку, де проживає, оскільки гуртожиток не перебуває у комунальній власності, а є приватною власністю товариства. Разом із тим, у заяві від 26.03.2019 року адвокатом Черненко Л.В. в інтересах відповідача ПАТ Полтаваагротранс заявлено про застосування строку позовної давності, який, на його думку, почав свій перебіг з дати коли позивач дізналась про існування спірного договору (під час розгляду цивільної справи № 554/6447/15-ц, провадження у якій відкрито 18.05.2015 року, про виселення членів сім`ї позивач із кімнати вказаного гуртожитку), а тому строк позовної давності вважає таким, що сплив 19.05.2018 року.

Інших письмовим заяв по суті справи, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України, від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.03.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 24.12.2019 року надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача ПАТ Полтаваагротранс 24.12.2019 року надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Адвокат відповідача Бондара Г.Г., Беленок С.С., у судове засідання 24.12.2019 року не з`явилась, 28.05.2019 року надавала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Третя особа у справі - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. у судове засідання 24.12.2019 року не з`явилась; 25.10.2019 року надавала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності; при вирішення справи покладалась на розсуд суду.

З урахуванням письмових заяв по суті справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності всіх учасників справи на підставі письмових матеріалів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові заяви сторін по суті справи, а також зібрані у справі докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно з довідки про склад сім`ї встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як член сім`ї наймача ( ОСОБА_3 ) разом із іншими членами сім`ї ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) значиться зареєстрованою та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Будинок за вказаною адресою має правовий статус гуртожитку.

Згідно із даними паспортного документу громадянина України позивач ОСОБА_1 зареєстрована у кімнаті 317 гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 з 12.12.2000 року.

Письмовими вимогами ПАТ Полтаваагротранс повідомляло ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про можливість придбання вказаної кімнати гуртожитку у власність, в інакшому разі вона буде виставлена на вільний продаж (а.с. 10-16). Щодо письмового повідомлення ОСОБА_1 (позивача у справі) - відомості відсутні в матеріалах справи.

Позивач ОСОБА_1 зазначала у позові, що у 2016 році під час розгляду іншої цивільної справи з приводу виселення її членів сім`ї із займаної кімнати, вона дізналась, що кімната, у якій вони проживають була продана ПАТ Полтаваагротранс на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2014 року, укладеного між ПАТ Полтаваагротранс та ОСОБА_2 .

19.11.2014 року між ПАТ Полтаваагротранс (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПАТ Полтаваагротранс передало а ОСОБА_2 прийняв у власність 43/5000 частки у праві власності на будівлю гуртожитку літ. А-9 , що знаходиться у АДРЕСА_2 , загальною площею 4106,4 кв. м. За заявою Продавця та згодою співвласників у володіння та користування Покупця переходить на третьому поверсі кімната № 317 (а.с. 17-18). Згідно з п. 2 Договору зазначена 43/5000 частка у праві власності на будівлю гуртожитку, що відчужуються, належить Продавцю, ПАТ Полтаваагротранс , на праві приватної власності на підставі рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 08.08.2014 року; згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.09.2014 року № 26453947 право власності Продавця зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.09.2014 року, номер запису: 6897558, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 446572253101.

Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4757.

Право власності на нерухоме майно за вказаним договором зареєстровано за ОСОБА_2 19.11.2014 року за № 7740552, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 19).

Згідно з Листом-повідомленням ОСОБА_2 повідомлено ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про необхідність виселитись із займаної ними кімнати № 317 вказаного гуртожитку (а.с. 21). Щодо письмового повідомлення ОСОБА_1 (позивача у справі) - відомості відсутні в матеріалах справи.

З метою захисту свого права на проживання у житлі ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, оскільки наслідком укладення спірного договору може бути її виселення (тобто позбавлення права користування житлом (проживання).

Хоча ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного правочину, однак має право на захист своїх прав стосовно майна, що було предметом цього договору.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об`єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Судом безспірно встановлено, що будинок гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 є приватною власністю ПАТ Полтаваагротранс .

Щодо набуття товариством права власності на гуртожиток судом встановлено наступне.

29.06.1994 року між Фондом комунального майна області та ВАТ Полтаваагротранс (правонаступником якого є ПАТ Полтаваагротранс ) було укладено договір купівлі-продажу державного майна, посвідчений державним нотаріусом другої Полтавської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2-1746, відповідно до якого ВАТ Полтаваагротранс придбало у приватну власність державне майно цілісного майнового комплексу, до складу якого входить і будівля гуртожитку літ. А-9 за адресою АДРЕСА_2 .

Пунктом 5.7 вказаного договору купівлі-продажу від 29.06.1994 року покупець, ВАТ Полтаваагротранс , зобов`язаний у місячний строк після одержання свідоцтва на право власності підготувати установчі документи та зареєструватися як суб`єкт підприємницької діяльності в державних органах місцевої виконавчої влади. Пунктом 5.8 цього договору передбачалось, що ВАТ Полтаваагротранс при складанні чергового балансу зобов`язаний внести зміни стосовно дооцінки основних засобів на суму, визначену в плані приватизації і акті оцінки вартості майна.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2014 року № 554/1134/14-ц виділено в натурі частку нерухомого майна та визнано право власності ПАТ Полтаваагротранс на виділену в натурі частину будівлі гуртожитку літ. А-9 за адресою АДРЕСА_2 .

Постановою Господарського суду Полтавської області від 10.01.2006 року зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України у Полтавській області включити у перелік майна, що в процесі приватизації було передано у власність ВАТ Полтаваагротранс , майно - два гуртожитки, розташовані у АДРЕСА_3 , які на законних підставах було передане ВАТ Полтаваагротранс у процесі приватизації.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що будинок гуртожитку, кімната № 317 у якому була продана за спірним договором купівлі-продажу, був переданий у власність ВАТ Полтаваагротранс у процесі приватизації.

Позивач ОСОБА_1 не має власного житла, як член сім`ї наймача, зареєстрована та проживає у кімнаті АДРЕСА_4 .

Законність проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою не оскаржувалась стороною відповідача.

Конституцією України гарантоване право кожного громадянина України на житло та принцип того, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст. 47 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцький проти України , в контексті вказаному у Конвенції, поняття житло не обмежується приміщенням, в я кому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Відповідно до преамболи Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.

За змістом ст. 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Пунктом 4 ст. 1 цього Закону у редакції № 3716-VІ від 08.09.2011 року, що діяла на час укладення спірного правочину, було передбачено, що дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Як встановлено судом вище, при придбанні у власність гуртожитку пунктом 5.8 цього договору купівлі-продажу від 29.06.1994 року передбачалось, що Покупець, ВАТ Полтаваагротранс , при складанні чергового балансу зобов`язаний внести зміни стосовно дооцінки основних засобів на суму, визначену в плані приватизації і акті оцінки вартості майна.

Наразі, представники відповідача ПАТ Полтаваагротранс у відзиві посилались на те, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_2 не внесений до статутного капіталу товариства, однак в межах розгляду вказаної справи не розглядається питання дотримання ПАТ Полтаваагротранс умов договору купівлі-продажу від 29.06.1994 року та наслідків невиконання цих умов.

Чинність договору купівлі продажу державного майна від 29.06.1994 року не вставиться під сумнів, а його умови вказують на необхідність застосування Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків незалежно від належного чи неналежного виконання цих умов ПАТ Полтаваагротранс .

Аналогічного висновку щодо правових підстав застосування положень Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків при відчуженні нерухомого майна (гуртожитків), придбаних ВАТ Полтаваагротранс за договором купівлі продажу від 29.06.1994 року, дійшов Верховний Суд у постанові від 05.12.2018 року № 554/5304/16-ц (провадження № 61-26395ск18) (пункти 59-64 постанови).

Отже, при укладенні 19.11.2014 року спірного договору купівлі-продажу кімнати № АДРЕСА_4 , де зареєстрована та проживає позивач ОСОБА_1 , застосуванню підлягали норми Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Щодо дії на спірний правочин правового режиму мораторію на відчуження гуртожитків (його частин), встановленого у п. 3 Прикінцевих положень розділу VІІ Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , суд виходить з наступного.

Спірний договір купівлі продажу укладено 19.11.2014 року.

На час укладення спірного правочину діяла наступна редакція п. 3 Прикінцевих положень розділу VІІ Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (початок дії редакції - з 30.09.2011 року): з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, установити мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб (зміни внесені згідно із Законом України від 08.09.2011 р. №3716-V Про внесення змін до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків").

Тобто, дія мораторію визначалась за вказаним пунктом Прикінцевих положень протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону .

Таким чином, на час укладення спірного договору купівлі-продажу від 19.11.2014 року, з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення виселення в подальшому їх із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, на законодавчому рівні було встановлено мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних рад) гуртожитків, який діє і по теперішній час.

Таким чином, твердження сторони відповідача, що у період з 02.10.2014 року по 13.01.2015 р. мораторій на відчуження гуртожитків (їх частин) не діяв, не мають правового підґрунтя.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень розділу VІІ вказаного Закону визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину с недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку, що внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу було порушено права та законні інтереси позивача на проживання та користування кімнатою АДРЕСА_4 .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 19.11.2014 року суперечить вимогам цивільного законодавства, зокрема Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , а тому позовні вимоги про визнання такого договору недійсним є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2016 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 704,80 грн., в рівних частинах, тобто по 352,40 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 203-204, 215-216 ЦК України, ст. 47 Конституції України, Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , ст.ст. 1-5, 10-13, 76-83, 95, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Полтаваагротранс , ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Елла Леонідівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.11.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Полтаваагротранс та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4757.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Полтаваагротранс на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Октябрським ПМУ УМВС України в Полтавській області 12.12.2000 року, адреса АДРЕСА_5 ).

Відповідач - Публічне акціонерне товариство Полтаваагротранс (Код ЄДРПОУ 03080442, адреса 36000, м. Полтава, вул. Садовського, буд. 14).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Октябрським ПМУ УМВС України в Полтавській області 28.01.1998 р., адреса АДРЕСА_6 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.О. Материнко