Ухвала

від 30.10.2020 по справі 554/10357/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 554/10357/18

провадження № 61-10834ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Полтаваагротранс , ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Елла Леонідівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року в указаній вище справі з пропуском строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк на усунення недоліків, запропоновано надати: обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів; уточнену касаційну скаргу із конкретним визначенням підстави (підстав) передбаченої (передбачених) частиною другою статті 389 ЦПК України касаційного оскарження судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 рокузаявнику поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень та продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги у зв'язку з виконанням вимог ухвали Верховного Суду від 11 серпня 2020 року не в повному обсязі.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав через засоби поштового зв 'язку уточнену касаційну скаргу, в якій посилається зокрема на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Заявник також вказує та наявність підстав скасування оскаржених судових рішень встановлених пунктом 1 частини 3 статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази).

Згідно з пунктом 1 частини другоїстатті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин п`ятої, шостоїстатті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК Українивизначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

Ураховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені в ухвалах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики та мають рекомендаційний характер.

Наведені в уточненій касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України , оскільки ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року, на яку заявник посилається як на підставу касаційного оскарження, не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому посилання на ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справне може бути підставою касаційного оскарження судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другоїстатті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановленихстаттею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Отже, враховуючи, що заявник не зазначив конкретних підстав касаційного оскарження, наявність яких є обов`язковою вимогою до змісту касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали Верховного Суду від 11серпня 2020 року заявником не виконано, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження та є підставою для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повернення її заявнику.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Полтаваагротранс , ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Елла Леонідівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, вважати неподаною та повернути заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров