Ухвала

від 11.08.2020 по справі 554/10357/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 554/10357/18

провадження № 61-10834ск20

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Полтаваагротранс , ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Елла Леонідівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И В :

23 липня 2020 року, засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , з пропуском строку на касаційне оскарження рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року , в якій скаржник просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Полтавським апеляційним судом прийнято постанову 10 червня 2020 року, оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 26 червня 2020 року, тому останній день строку на касаційне оскарження судового рішення припадав на 10 липня 2020 року, а зі скаргою ОСОБА_1 звернувся лише 21 липня 2020 року (засобами поштового зв`язку).

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити пропущений ним строк на касаційне оскарження судового рішення, вказує, що його представник отримав оскаржувану постанову апеляційного суду 26 червня 2020 року, про що в справі мається відмітка, тому ним подана касаційна скарга в межах тридцятиденного строку з дня отримання оскарженого судового рішення, та не надає докази, що підтверджує вказану обставини.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що поважність причин пропуску процесуального строку скаржником не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому не може визнати причини пропуску строку поважними та поновити пропущений процесуальний строк за цих обставин.

Таким чином, скаржнику необхідно вказати дату отримання повного тексту постанови апеляційного суду та надати належні та допустимі докази, на підтвердження зазначених обставин щодо отримання повного тексту оскаржуваної постанови, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Устименко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція поважних причин не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, тому, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявником порушено вимоги частини 2 статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено підставу (підстави) на який (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав) .

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається рішення , що оскаржуються.

Крім того, в касаційній скарзі заявник не погоджується із рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2019 року та постановою Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, у вступній частині касаційної скарги вказано, що вона подається на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року. Разом із тим, просить скасувати вказану постанову та рішення суду першої інстанції. Тому заявнику необхідно узгодити вступну частину касаційної скарги із прохальною.

За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, яку викласти з урахуванням вимог цієї ухвали, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Полтаваагротранс , ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Елла Леонідівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк для виконання вимог ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров