Ухвала

від 27.12.2019 по справі 357/6066/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

іменем України

27 грудня2019 року

м. Київ

справа № 357/6066/16-к

провадження № 51- 5848 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року,

встановив:

За вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 31 травня 2019 року визнано винуватими та засуджено:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Семенівки Полтавської області та жительки АДРЕСА_1 ,

- за ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян із позбавлення права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 222 КК до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на два роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік; звільнено останню від призначеного покарання за частинами 1, 2 ст. 222, ч. 1 ст. 366 КК на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Урус-Мартан Чеченської Республіки Російської Федерації та жителя АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 366 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік; звільнено останнього від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК.

За обставин, установлених судом першої інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили умисні дії, щовиразилися у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні завідомо неправдивих документів (службове підроблення). Крім цього, ОСОБА_4 вчинила умисні дії, що виразилися у наданні службовою особою суб`єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банкам з метою одержання кредитів (шахрайство з фінансовими ресурсами), та умисні дії, що виразилися у наданні службовою особою суб`єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банкам з метою одержання кредитів (шахрайство з фінансовими ресурсами), вчинене повторно.

Злочини було вчинено при слідуючих обставинах:

10 лютого, 11 вересня 2002 року, 2, 4 липня, 15 серпня, 7, 9 вересня, 28 листопада 2003 року при надходженні на Північну регіональну митницю високошвидкісної лінії по виробництву плоскої стрічки (екструдера BSJ 90/1100/250) в кількості 1 шт., круглоткацьких верстатів SYZ-4C в кількості 12 штук, та круглоткацьких верстатів SYZW- 4 в кількості 2-х штук, автоматичної різально-прошивної машини від Іранської фірми «Разаг Калає Тебріз» (далі ІФ «РКТ») та інше майно від китайського підприємства «SHANGGONG (H.K.) LTD», ОСОБА_4 були надруковані довідки від ІФ «РКТ» № 63, № 58, № 64, № 107, № 161, № 148, № 165 від 10 січня, 19 травня, 27 червня, 21 липня, 4, 8 вересня 2003 року, інвойси за № 101, № 102, № 103, № 104, № 105, № 106, № 107, № 108 від 10 січня, 19 травня, 27 червня, 1 липня, 4, 7, 8 вересня, 26 листопада 2003 року на англійській та російській мовах та інформаційні повідомлення про внесення іноземної інвестиції (в подальшому зареєстровані за №1332-3-1-84, № 1332-1-1-24, №1332-3-1-117, №1332-3-1-157, №1332-3-1-175, №1332-3-1-176 від 10 жовтня 2002 року, 13 лютого, 16 липня, 26 серпня, 19 вересня 2003 року), лист №182/18/2 DU від 17 вересня 2003 року та завірено копію листа ІФ «РКТ» № 153 від 5 вересня 2003 року, в якому також було підроблено підпис за ОСОБА_7 , в які було внесено інформацію про те, що вищевказане обладнання було поставлено на територію України ІФ «РКТ» як інвестиції, після чого у вказаних документах ОСОБА_4 був підроблений підпис за ОСОБА_7 та в подальшому ці документи були подані через митних брокерів на Північну регіональну митницю та в управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Київської облдержадміністрації, і таким чином вищевказане майно було оформлено як інвестиції.

Також 4 вересня, 1, 22, 25 жовтня 2002 року, 29 січня, 18 липня, 1 жовтня 2003 року, 30 січня 2004 року ОСОБА_4 , перебуваючи на вул. Будівельників, 1 в м. Білій Церкві підробила протоколи № 3, № 5, № 6, № 4, № 9, № 11, № 15, № 21 загальних зборів учасників ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД» від 4 вересня та 1, 22, 25 жовтня 2002 року, 29 січня, 18 липня, 1 жовтня 2003 року, 30 січня 2004 року, в які внесла неправдиву інформацію про те, що на момент їх укладання були присутні 2 учасника, тобто відбулася 100% явка засновників TOB СІУП «БЕГЛЕНД», та одним із учасників вказаних зборів був генеральний директор ІФ «РКТ» ОСОБА_7 , в той час, як останній був відсутній і у вказаних зборах участі не приймав. Після чого у вказаних протоколах, а також у заяві на ім`я завідуючого відділом реєстрації виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, з проханням внести зміни в реєстраційні документи по TOB СІУП «БЕГЛЕНД», та в додатках № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 до установчого договору TOB СІУП «БЕГЛЕНД», засуджена підробила підпис за генерального директора ІФ «РКТ» ОСОБА_7 та подала вказані документи для проведення змін в установчих документах. На підставі вказаних документів було збільшено частку TOB «Тамірлан» в уставному фонді TOB СІУП «БЕГЛЕНД» за рахунок внесення виробничого приміщення на вул. Будівельників, 1 в м. Білій Церкві, транспортних засобів, обладнання по виробництву поліпропілену та продукції з нього, грошових інвестицій та збільшено розмір статутного фонду з метою залучення іноземних інвестицій та обрано головою ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД» ОСОБА_5 з внесенням змін у статут та установчий договір.

28 жовтня 2002 року, 22 липня 2003 року та 26 серпня 2004 року при надходженні на розрахунковий рахунок TOB СІУП «БЕГЛЕНД» за № 26009301182005/840 готівкових коштів в сумі 65 208 доларів США від «Centrotrans LLC», як внесок в статутний фонд TOB СІУП «Бегленд» від ІФ «РКТ», 130 000 доларів США з латвійського банку «Огрес Комерц банк», ОСОБА_4 були надруковані інформаційні повідомлення про внесення іноземної інвестиції (в подальшому зареєстровані за №1332-1-1-99, №1332-1-1-158 від 26 серпня 2003 року, №1332-1-1-141 від 31 серпня 2004 року), в які було внесено інформацію про те, що вищевказані кошти були перераховані як інвестиція від ІФ «РКТ», після чого у вказаних документах засудженою було підроблено підпис за ОСОБА_7 , які в подальшому було подано нею в управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Київської облдержадміністрації, і таким чином вищевказані кошти були оформлені як інвестиції.

Також 12 березня 2003 року, 6 січня 2004 року, 28 серпня 2006 року, під час оформлення документів на отримання кредиту в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква, Київської області» (далі Банк) в сумі 3 000 000 гривень ОСОБА_4 , яка на той час обіймала посаду директора ТОВ СІУП «Бегленд», були підроблені протоколи загальних зборів учасників TOB СІУП «Бегленд» № 10 від 12 березня 2003 року, № 19 від 6 січня 2004 року, № 42 від 28 серпня 2006 року, до яких було внесено завідомо неправдиву інформацію про присутність на цих зборах ОСОБА_7 і надання ним згоди на отримання кредиту та уповноваження ОСОБА_4 на підписання всіх документів, пов`язаних з оформленням кредиту, після чого остання у вказаних документах підробила підпис за нього та поставила відбиток печатки ТОВ СІУП «Бегленд», яка знаходилась у неї. В подальшому зазначені протоколи засуджена подала до Банку, де були укладені кредитні договори № 34-2003, № 6-2004, № 199-2005 на вказану суму.

11 серпня 2005 року, 18 січня, 8 лютого 2008 року ОСОБА_4 , обіймаючи посаду директора ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД», вчинила службове підроблення документів, а саме нею під час оформлення документів на отримання кредиту в філії Банку в сумі 1 000 000 гривень, на відкриття відновлювальної кредитної лінії в філії Банку в сумі 3 000 000 гривень та в забезпечення кредитного договору про відкриття цієї лінії згідно договору № 85-2007 від 7 травня 2007 року в сумі 10 000 000 гривень, були підроблені протоколи загальних зборів учасників ТОВ СІУП «Бегленд» № 55 від 18 січня та № 56 від 8 лютого 2008 року, до яких було внесено інформацію про присутність на цих зборах ОСОБА_5 і надання ним згоди на відкриття зазначеної кредитної лінії та на передачу в заставу майна - подрібнювача полімерів потужністю 22 кВт 2005 року залишковою балансовою вартістю 65 000 грн, а також підроблено його клопотання як власника ТОВ СІУП «Бегленд» № 4 від 11 серпня 2005 року, до якого було внесено інформацію про прохання надати кредит в сумі 1 000 000 гривень під 17% річних та клопотання № 1 від 25 січня 2008 року, до якого було внесено інформацію про прохання надання відновлювальної кредитної лінії в сумі 3 000 000 гривень під 16% річних та уповноваження генерального директора ТОВ СІУП «Бегленд» на підписання з Промінвестбанком кредитного договору, після чого ОСОБА_4 у вказаних документах був підроблений підпис за ОСОБА_5 та поставлений відбиток печатки TOB СІУП «Бегленд», яка знаходилась тільки в неї. В подальшому зазначені протоколи та клопотання остання подала до філії Банку та були укладені кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 27-2008 від 20 лютого 2008 року в сумі 3 000 000 грн, кредитний договір № 199-2005 від 26 вересня 2005 року в сумі 1 000 000 грн.

ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді генерального директора Азербайджанського підприємства «В. Г. Т.» за попередньої змовою з ОСОБА_4 , підробили протоколи загальних зборів ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД» № 16 від 6 жовтня та № 17 від 7 жовтня 2003 року про участь у зборах представника ІФ «РКТ», які ОСОБА_4 подала до Білоцерківського відділу реєстрації підприємств.

Також останній, не маючи повноважень діяти від імені ІФ «РКТ», повторно разом із ОСОБА_4 підробили протокол № 27 від 4 квітня 2005 року ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД», про вихід із складу засновників підприємства фірми ІФ «РКТ», який остання 7 квітня 2005 року подала до реєстраційної служби.

Також, органом досудового розслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачувалися в тому, що своїми умисними діями, які виразилися у протиправному придбанні права на майно (шахрайство), вчинене шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, в особливо великих розмірах,вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК, однак, ухвалюючи вирок у частині їх виправдання у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, міськрайонний суд дійшов висновку, що в судовому засіданні сторона обвинувачення не довела, що своїми діями обвинувачені заволоділи майном саме потерпілого ОСОБА_7 та завдали йому тяжких наслідків в особливо великих розмірах.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року вирок місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК скасовано та призначено в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції. У решті цей вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушеннясудамипершої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вказані ухвалу та вирок в частині визнання ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 222 КК, ч. 2 ст. 222 КК, ч. 1 ст. 366 КК та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК та закрити кримінальне провадження, а в частині їх виправдання у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, вирок районного суду залишити без змін.

Аргументуючи свої вимоги, захисникзазначає, що викладені в судових рішеннях події злочину не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що судові рішення постановлено без урахування всіх обставин справи, а висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 222 КК, ч. 2 ст. 222 КК, ч. 1 ст. 366 КК неґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах. Зазначає, що дані висновку експерта № 352 від 17 березня 2006 року, на його думку, повністю спростовують невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК. Вважає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги, не дав цим доводам належної оцінки і, не навівши жодного мотиву, безпідставно залишив його апеляційну скаргу без задоволення. Також, звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції положень ч. 3 ст. 404 КПК. На переконання захисника, рішення апеляційного суду не є достатньо обґрунтованим та вмотивованим, і за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 , та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали суду першої інстанції про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку лише у випадку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року про скасування вироку Білоцерківського районного суду Київської області від 31 травня 2019 рокув частині виправдання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК та призначення в цій частині нового розгляду в суді першої інстанціїне перешкоджає подальшому провадженню, оскільки постановлене цим судом при новому розгляді справи рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному та касаційному порядках.

За таких обставин оскаржувана адвокатом ОСОБА_6 в цій частині ухвала апеляційного суду не може бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Необхідність повторного дослідження доказів і фактичних обставин апеляційним судом може постати, лише у випадку, якщо суд першої інстанції не забезпечив обвинуваченому можливість дослідити і спростувати докази під час змагальної процедури в суді першої інстанції. Частина 3 ст. 404 КПК зобов`язує суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження фактичних обставин справи, якщо суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями.

Як убачаєтьсязі змісту касаційної скарги захисника, суть наведених у ній доводів фактично зводиться до його незгоди із правильністю оцінки доказів, наданої судами та встановленими фактичними обставинами справи. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 просить надати доказам у справі іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди нижчих інстанцій,тоді як перевірки цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Як убачається з наданої до касаційної скарги копії вироку, у цій справі фактичні обставини були встановлені місцевим судом, який зробив свій висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 222 КК, ч. 2 ст. 222 КК, ч. 1 ст. 366 КК та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 ККна підставі фактично встановлених даних, які було з`ясовано під час дослідження доказів у судовому засіданні та оцінено судом відповідно до ст. 94 КПК.

Так, у своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що вина засуджених у вчиненні цих злочинів підтверджується: витягом з ЄРДР, заявою ОСОБА_7 від 28 лютого 2005 року, протоколами виїмки та огляду речових доказів від 31 січня, 12, 29 травня та 10 липня 2006 року, 4 вересня 2008 року, 20 лютого та 28 жовтня 2009 року, висновками екпертів: № 2009 від 31 серпня 2006 року, відповідно до якого, підписи в графі «Разаг Калає Тебріз Ко» в листах № 63 від 10 січня 2003 року, № 58 від 19 травня 2003 року, № 64 від 27 червня 2003 року, № 107 від 21 липня 2003 року, № 161 від 7 вересня 2003 року, № 148 від 4 вересня 2003 року, № 165 від 8 вересня 2003 року, № 182/18/2 DUвід 17 вересня 2003 року та в екземплярах інвойсів за № 101, № 102, № 103, № 104, № 106, № 105, № 107, № 108, інформаційних повідомленнях про внесення іноземної інвестиції № 1332-1-1-24, № 1332-3-1-84, № 1332-1-1-99, № 1332-1-1-117, № 1332-1-1-158, № 1332-3-1-157, № 1332-3-1-176, № 1332-3-1-175, № 1332-1-1-141, в графі «іноземний інвестор» виконані не Джавадом Багерзаде Карімі, а іншою особою; № 352 від 17 березня 2006 року, відповідно до якого підписи в графі «Голова зборів Джавад Багерзаде Карімі» у протоколах № 3 загальних зборів учасників TOB СІУП «Бегленд» від 4 вересня 2002 року, № 5 від 1 жовтня 2002 року, № 6 від 22 жовтня 2002 року, № 7 від 25 жовтня 2002 року, № 9 від 9 січня 2003 року, № 11 від 18 липня 2003 року, № 15 від 1 жовтня 2003 року, в графі «Генеральний директор фірми «Разаг Калає Тебріз» ОСОБА_7 , в заяві про внесення змін до установчого договору TOB СІУП «Бегленд» та в додатках № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 до установчого договору TOB СІУП «Бегленд» виконані не ОСОБА_7 ; № 329 від 11 липня 2006 року, відповідно до якого підписи у графі «Секретар ОСОБА_4 » в протоколах № 3 загальних зборів учасників TOB СІУП «Бегленд» від 4 вересня 2002 року, № 5 від 1 жовтня 2002 року, № 6 від 22 жовтня 2002 року, № 7 від 25 жовтня 2002 року, № 9 від 9 січня 2003 року, № 11 від 18 липня 2003 року, № 15 від 1 жовтня 2003 року, № 21 від 30 січня 2004 року в графі «Директор TOB «Тамірлан» К. В. Почерніна», в заяві про внесення змін до установчого договору TOB СІУП «Бегленд» та статуті TOB СІУП «Бегленд» у редакції від 5 лютого 2004 року, та в додатках № 2, № 3, № 4 № 5, № 6, № 7, № 8 до установчого договору TOB СІУП «Бегленд» виконані ОСОБА_4 ; № 330 від 11 липня 2006 року, відповідно до якого підписи в графах «Голова товариства» та «від компанії «В. Г. Т.» генеральний директор ОСОБА_5 » протоколу № 17 від 7 жовтня 2003 року загальних зборів учасників TOB СІУП «Бегленд» виконані ОСОБА_5 ; № 234 від 10 квітня 2009 року, відповідно до якого підписи в графі «Секретар ОСОБА_4 » та графі «TOB «Тамірлан» в протоколі № 19 від 6 січня 2004 року виконані ОСОБА_4 у графі «Голова зборів ОСОБА_5 » та «Від компанії «В. Г. Т.» у зазначеному протоколі виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою; № 134 від 2 березня 2009 року, відповідно до якого, підписи в графі «Секретар ОСОБА_4 » в протоколі № 10 від 12 березня 2003 року виконаний ОСОБА_4 , в графі «Голова зборів Джавад Багерзаде Карімі» у зазначеному протоколі виконаний не ОСОБА_7 , а іншою собою, відбиток печатки в цьому протоколі виконаний печаткою TOB СІУП «Бегленд»; № 128 від 3 квітня 2009 року, відповідно до якого підпис у графі «Голова зборів ОСОБА_5 » в протоколі № 42 від 28 серпня 2006 року загальних зборів TOB СІУП «Бегленд» виконаний не ОСОБА_5 , а іншою собою;№ 133 від 23 березня 2009 року, відповідно до якого підпис у графі «Голова правління TOB СІУП «Бегленд» ОСОБА_5 » клопотанні власника господарського товариства на одержання кредиту № 1 від 25 січня 2008 року та в графі «Голова зборів» протоколу зборів № 55 від 18 січня 2008 року виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою, відбиток печатки в цьому протоколі виконаний печаткою TOB СІУП «Бегленд»; № 90 від 25 березня 2009 року, відповідно до якого підпис в графі «Секретар ОСОБА_4 » у протоколі № 56 від 8 лютого 2008 року виконаний ОСОБА_4 , в графі «Голова зборів ОСОБА_5 » в зазначеному протоколі виконані не ним, а іншою собою, вилученими доказами щодо отримання кредитів TOB СІУП «Бегленд»,аудиторським висновком підтвердження формування Статутного фонду ТОВ СІУП «Бегленд» станом на 21 червня 2005 року, висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 7066/14-45 від 30 вересня 2014 року, висновком комісійної судової економічної експертизи № 850 від 27 лютого 2015 року, комісійним висновком судово-товарознавчої експертизи № 2564 від 5 травня 2015 року.

Висловлена захисником у касаційній скарзі незгода з висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є обґрунтуванням порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Як убачається з копії ухвали, апеляційний суд у своєму судовому рішенні послався на конкретні фактичні дані, що містяться у кримінальному провадженні та свідчать про правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій засуджених ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 222 КК, ч. 2 ст. 222 КК, ч. 1 ст. 366 КК та ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК.

Зокрема, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що винуватість обвинувачених в інкримінованих злочинах підтверджується показами ОСОБА_7 , про те, що він не брав участь у зборах засновників підприємства ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД», згоди на зміну в установчих документах не давав, протоколи не підписував, а в цей час перебував за межами території України. Також, згідно висновку почеркознавчої експертизи документів, підроблення яких інкримінувалося обвинуваченим, підписи від імені ОСОБА_7 виконані не ним, а іншою особою, але разом з тим експертом було встановлено, що підпис від імені секретаря зборів виконані ОСОБА_4 , що свідчить про її обізнаність про відсутність останнього на зборах та неможливості здійснення ним підпису. Саме вона вказані підроблені документи подавала до державних органів та банківських установ.

Обґрунтовуючи своє рішення апеляційний суд, вказав, що ОСОБА_5 було відомо про відсутність уповноваженої особи на зборах, за відсутності якої збори були не уповноваженими приймати рішення про внесення змін до реєстраційних документів підприємства та отримання кредитів у банківських установах.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що висновок експерта № 352 від 17 березня 2006 року спростовують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, оскільки відповідно до цього висновку підписи у графі «Голова зборів ОСОБА_7 » в протоколі № 21 від 30 січня 2004 року загальних зборів учасників ТОВ СІУП «Бегленд» та в статуті цього підприємства в редакції від 5 лютого 2004 року виконаний зборів ОСОБА_7 , не можна визнати прийнятними з огляду на наступне.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції визнав належним та допустимим доказом, що підтверджує винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину, поміж інших, і висновок експерта № 352 від 17 березня 2006 року, відповідно до якого підписи в графі «Голова зборів Джавад Багерзаде Карімі» в протоколі № 21 від 30 січня 2004 року загальних зборів учасників TOB СІУП «Бегленд» та в статуті TOB СІУП «Бегленд» в редакції від 5 лютого 2004 року виконаний ОСОБА_7 , однак в графі «Генеральний директор фірми «Джавад Багерзаде Карімі» в заяві про внесення змін до установчого договору TOB СІУП «Бегленд», виконаний не ОСОБА_7 , а тому його підпис у вищевказаному протоколі та статуті не спростовує винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, як про це зазначає захисник у своїй касаційній скарзі.

Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що згідно наданих ОСОБА_7 в суді показів він особисто підписував протокол № 21 від 30 січня 2004 року та статут № 34 із установчим договором № 34 від 5 лютого 2004 року і ставив печатки фірми «Раззаг Калає Тебріз» є надуманими.

Як убачається зі змісту вироку, в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що участі у вказаних зборах не приймав та згоди на відчуження частки фірми «Раззаг Калає Тебріз» в установчому фонді ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД» азербайджанському підприємству « В. Г. Т.» не надавав, що також підтверджується протоколом огляду закордонного паспорту, за даними якого він у цей час на території України не перебував.

Вирок районного суду та ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогамстатей 370, 374 та 419 КПК.

Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій та вмотивованість їх висновків з питань істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі не навів, і таких даних зі змісту судових рішень не вбачається.

З огляду на викладене касаційна скарга захисника ОСОБА_6 та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюзахисника засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3