Постанова

від 17.01.2020 по справі 161/15810/17

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/15810/17 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/29/20 Категорія: 20 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Галицька І.П.,

з участю: представників позивача Тітаренка О. О. , Коптєвої А. Є. ,

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки, у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна та скасування державної реєстрації за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 подану його представником ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" (надалі - ТзОВ Технологія базальту ) звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна.

Позовна заява обгрунтована тим, що позивачем набуто у власність приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів і відповідно до вимог статті 377 Цивільного Кодексу України набуто право власності на земельні ділянки, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та на земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126.

Також в позовній заяві позивач зазначає, що на обох земельних ділянках знаходиться: частина приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, бункер для зберігання базальтового каміння, бункер для зберігання відходів виробництва; приймальна камера для зберігання та використання фенол-формальдегідної смоли, під`їзні шляхи для обслуговування заводу, а саме: під`їзний шлях до бункеру зберігання базальтового каміння, під`їзний шлях до приймальної камери для зберігання та використання фенол-формальдегідної смоли, під`їзний шлях до бункеру для зберігання відходів виробництва; частина технологічного обладнання заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, тому право власності у ТзОВ Технологія Базальту виникло щодо обох земельних ділянок.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просив визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту (яке знаходиться за адресою: 45603, Волинська обл., Луцький район, село Струмівка, Вулиця Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ: 39973685) право власності: на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458у зв`язку із набуттям ТОВ Технологія базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту (яке знаходиться за адресою: 45603, Волинська обл., Луцький район, село Струмівка, Вулиця Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ: 39973685) право власності:на земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126 у зв`язку із набуттям ТОВ Технологія базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Луцьким РВ УМВС України у Волинській області 11.10.1996) на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458 та на земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.10.2019 позов задоволено.

Постановлено визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту , яке знаходиться за адресою: 45603, Волинська обл., Луцький район, село Струмівка, Вулиця Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ: 39973685, право власності: на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458, у зв`язку із набуттям товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Технологія базальту , яке знаходиться за адресою: 45603, Волинська обл., Луцький район, село Струмівка, Вулиця Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ: 39973685, право власності:на земельну ділянку, загальною площею 0,5002 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126 у зв`язку із набуттям ТзОВ Технологія базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м.

Позовних вимог про скасування державної реєстрації суд не вирішував.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення скасувати та постановити нове про відмову у позові.

Зазначає, що придбане позивачем приміщення заводу розташоване на орендованій земельній ділянці площею 1.0 га, тому до позивача перейшло право користування земельною ділянкою на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. У власності позивача не перебувають приміщення, розташовані на земельній ділянці площею 0,5002га, тому будь-якого права на земельну ділянку указаної площі у позивача не виникає.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ Технологія базальту вказує, що у зв`язку з набуттям права власності на приміщення заводу, право користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача припинилось. Висновками судових експертиз встановлено, що приміщення заводу розташоване на земельних ділянках площею 0.1 га та 0. 5000 га, тому суд обґрунтовано задовольнив позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга належить до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції на підставі поданих позивачем доказів та висновку комплексної судової земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи №165\18-41/10668/18-41 від 31.05.2018 дійшов висновку, що приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів розташоване на земельній ділянці № 1 площею 0.1 га та на земельній ділянці №2 площею, 0,5000га, а тому позивач набув права власності на ці земельні ділянки на підставі частини 1 статті 120 ЗК України.

Погодитися з таким висновком не можна у зв`язку з таким.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ВЛ 005975 від 21.01.2003, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1.00 га в селі Струмівка Луцького району з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, кадастровий номер 0722884800:03:001:6458 (далі - земельна ділянка №1) ( т.І а.с.37, 38, т. 2 а.с. 260, 261).

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ВЛ 2020097 від 15.03.2007, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0.50000 га в селі Струмівка Луцького району з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126 (далі - земельна ділянка № 2 (т.І а.с.39,40, т. 2 а.с.265,266).

01.10.2008 між ОСОБА_4 та СП ТзОВ Волинь-Транс укладено договір оренди земельної ділянки №1(далі - Договір оренди) ( т. І а.с. 51).

Згідно з розділом 1 Договору оренди, його предметом є земельна ділянка площею 1.00 га в селі Струмівка Луцького району з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів.

Розділом 5 Договору оренди визначено Умови використання об`єкта оренди. Зокрема, у пункті 5.1 зазначено, що об`єкт оренди передається в оренду для будівництва і обслуговування заводу по виготовленню утеплюючи матеріалів (т.І а.с.51-53).

Встановлено, що на земельній ділянці №1 СП ТзОВ "Волинь-Транс" побудувало приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів площею 4580.9 кв. м, з присвоєною адресою вул. Липинського, 7 село Струмівка Луцького району , та на підставі договору купівлі - продажу від 25.08.2015 продало приміщення площею 4580.9 кв. м покупцю ТзОВ Мінмат Ревербері .

У пункті 1.2 договору купівлі-продажу вказано, що приміщення розташоване на земельній ділянці площею 1.0 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування заводу утеплюючих матеріалів, земельна ділянка була передана продавцю на підставі договору оренди від 01.10.2008. Пунктом 5.4.3 передбачено обов`язок покупця переоформити право користування земельною ділянкою відповідно до статті 377 ЦК України (т.І а.с. 44).

На підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2015 ТзОВ Мінмат Ревербері відчужило приміщення заводу площею 4580.9 кв. м, що знаходиться за адресою вул. Липинського, 7 село Струмівка Луцького району покупцю ОСОБА_6 . Як і в попередньому договорі купівлі-продажу цього приміщення, у п 1.2 договору від 28.08.2015 зазначено, що придбане приміщення заводу знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді, а пунктом 5.4.3 передбачено обов`язок покупця переоформити право користування земельною ділянкою відповідно до статті 377 ЦК України.

Отже, предметом зазначеного договору купівлі-продажу є приміщення заводу конкретно визначеної площі - 4580,9 кв. м, у зв`язку з чим вказівка судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення про укладення між ТзОВ Мінмат Ревербері та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу приміщення заводу, як цілісного майнового комплексу, суперечить змісту цього договору.

Набувши у власність приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів загальною площею 4580.9 в селі Струмівка Луцького району, вулиця Липинського, 7 , ОСОБА_6 , на загальних зборах ТзОВ Технологія базальту придбане нею нерухоме майно передала до статутного капіталу ТзОВ Технологія базальту ( т.1 а.с. 62-68).

З протоколу № 2 загальних зборів ТзОВ Технологія базальту вбачається, що ОСОБА_6 , даючи на загальних зборах характеристику приміщенню заводу площею 4580.9 кв. м, яке вона бажає внести до Статутного капіталу, повідомляла загальним зборам, що це приміщення знаходиться на орендованій земельній ділянці площею 1.0 га ( т.І а.с. 63).

За таких обставин висновок суду першої інстанції та доводи позивача про те, що ОСОБА_6 згідно з Протоколом №2 від 01.09.2015 загальних зборів учасників товариства внесла до статутного капіталу ТзОВ Технологія базальту (код ЄДРПОУ 39973685) приміщення заводу, що розташовані на земельній ділянці № 1 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:6458) та земельній ділянці № 2 (кадастровий номер земельної ділянки: 0722884800:03:001:4126), суперечать фактичним обставинам справи.

Право власності ТзОВ Технологія базальту на приміщення заводу утеплюючих матеріалів загальною площею 4580.9 в селі Струмівка Луцького району, вулиця Липинського, 7, підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.10.2015, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.І а.с. 58-60).

З технічного паспорта на корпус заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, виготовленого КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації станом на 10.07.2007 вбачається, що корпус заводу площею 4580.9 кв. м позначається літерою Б-1. Крім того, міститься вказівка про корпус заводу - площадка для відходів площею 203.8 кв. м.( т.І а.с. 106-114).

У технічному паспорті на приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, виготовленому у 2017 році підприємцем ОСОБА_7 на замовлення ТзОВ Технологія базальту , міститься інформація не тільки про приміщення Б-1 площею 4580,9 кв. м, яке належить позивачу на праві власності, але й про інші приміщення, розташовані на земельних ділянках № 1 та № 2, зокрема, це виробнича база А-1, навіс б, площадка для відходів б-1, замощення. Однак, це не доводить права власності позивача на інші об`єкти нерухомості, крім приміщення Б-1, оскільки виходячи з положень Інструкції Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна в редакції Наказу міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 08.01.2013 №2, яка була чинною на час виготовлення технічного паспорта, технічний паспорт є інформаційно-довідковим документом, у якому відображається стан об`єкта нерухомості, тобто, до правовстановлюючих документів він не відноситься (т.І а.с.141-149).

Та обставина, що на земельній площадці площею 0.1 га, крім корпусу - Б-І площею 4580.9 кв. м, розташовані інші об`єкти нерухомості, зазначено і у висновку комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №165/18-41/10668/18-41 від 31.05.2018.

З мотивувальної частини цього висновку вбачається, що приміщення Б-1 площею 4580.9 кв. м (як частина приміщень заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів) розташоване на земельній ділянці площею 1.0 га. Крім приміщення Б-1, на земельній ділянці площею 1.0 га розташовані частина будівлі А-1, навіс б, територія з резервуарами, частина будівель б-1,б-4,б-5.

Із змісту зазначених вище технічних паспортів, висновку комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №165/18-41/10668/18-41 від 31.05.2018, слідує, що завод по виготовленню утеплюючих матеріалів по вулиці Липинського.7 в м. Луцьку , який був збудований СП ТзОВ Волинь-транс , складається з декількох приміщень, які розташовані на земельних ділянках 1 та 2 по вулиці Липинського.7 в м. Луцьку , однак, лише одне із приміщень, а саме, приміщення Б-1 площею 4580.9 кв. м, було предметом договору купівлі-продажу, укладеного між Волинь-транс ЛТД та ТзОВ Мінмарт Ревербері від 28.05.2018, пізніше - предметом договору купівлі-продажу від 28.08.2015, укладеного між ТзОВ Мінмарт Ревербері та ОСОБА_6 , а згодом, саме це приміщення, яке розташоване на сформованій земельній ділянці площею 1.0 га, було передано до статутного капіталу ТзОВ Технологія базальту .

Позивачем не спростовано доводів відповідача та наданих доказів про те, що інші приміщення, які частково розташовані на земельній ділянці в„–1 , а також приміщення, розташовані на земельній ділянці в„– 2 , перебувають на балансі ТзОВ Волинь-Транс ЛТД (т.2 а.с.17-20).

Крім того, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 19.06.2017, вбачається, що ОСОБА_4 є власником навісу для сировини В-1 площею 631.7 кв. м, що знаходиться за адресою Липинського 7 в м . Луцьку на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2012 ( т.І а.с. 82-83).

Ця обставина підтверджується змістом договору купівлі-продажу від 08.10.2012, укладеного між ТзОВ Волинь-транс ЛТД та ОСОБА_4 ,згідно з пунктом 1.2 якого, навіс для сировини В-1 площею 631.7 кв. м розташований на земельній ділянці площею 0.5000 га, кадастровий номер 0722884800:003:001:4126, технічним паспортом на приміщення (т. 2 а.с.13-16). Тому висновок суду першої інстанції про відсутність доказів щодо розміщення навісу для сировини В-1, належного відповідачу ОСОБА_4 , в межах земельної ділянки, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126 не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому обґрунтування судом першої інстанції такої позиції з посиланням на висновок комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №165/18-41/10668/18-41 від 31.05.2018 є некоректним, оскільки на вирішення експертизи не ставилось питання, відповідно, експертом не надавалась відповідь про те, чи наявний на даний час належний ОСОБА_4 навіс для сировини В-1 на земельній ділянці площею 0.5000 га, кадастровий номер 0722884800:003:001:4126.

Надаючи оцінку експлікації, одержаній із кадастрової карти України, витягу із проектної документації на завод по виготовленню утеплюючих матеріалів у сукупності із висновками судових експертиз, які були проведені у даній справі, технічним паспортам, та обґрунтовуючи висновок про перехід до ТзОВ Технологія базальту права власності на земельні ділянки № 1 та №2 на підставі ч. І статті 120 ЗК України у зв`язку з набуттям позивачем права власності приміщення заводу, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивачу ТзОВ Технологія базальту належить на праві власності не усі приміщення заводу та інші приміщення, які розташовані на земельних ділянках № 1 та №2, а лише одне із них - приміщення Б-1 площею 4580.9 кв.м.

Приписами статей 120 ЗК України, 377 ЦК України передбачено підстави та порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Оскільки ТзОВ Технологія базальту не подав доказів про належність йому на праві власності будівель або споруд, які розташовані на земельній ділянці № 2 площею 0.5000 га, кадастровий номер 0722884800:003:001:4126, вимоги про визнання права власності на зазначену земельну ділянку є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду та аргументами позивача про наявність підстав для визнання права власності за ТзОВ Технологія базальту на земельну ділянку № 1 на підставі ч.І статті 120 ЗК України у зв`язку з таким.

Під час судового розгляду встановлено, що належне позивачу приміщення заводу площею 4580.9 кв. м розташоване на земельній ділянці в„– 1 .

Згідно з п.3.1 Договору оренди земельної ділянки № 1, він укладений строком на 10 років, до 01.10.2018( т.І а.с.51).

Отже, на час укладення договорів купівлі-продажу від 25.08.2015 між СП ТзОВ Волинь-транс та ТзОВ Мінмат Ревербері , від 28.08.2015 між ТзОВ Мінмат Ревербері та ОСОБА_6 , а також на день передачі приміщення заводу до статутного капіталу ТзОВ Технологія базальту , строк дії договору оренди земельної ділянки не закінчився.

Особливістю розташування набутого позивачем у власність приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів є те, що він був збудований первинним власником СП ТзОВ Волинь-Транс на орендованій земельній ділянці, із згоди власника земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 , оскільки у пункті 5.1 Договору оренди сторони визначили умову використання земельної ділянки - будівництво заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів ( т.І а.с. 51).

За таких обставин правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані положеннями статті 377 ЦК України, ч.2 статті 120 ЗК України та ч. 3 статті 7 Закону України Про оренду землі .

Згідно з приписами ч.3 статті 7 Закону України Про оренду землі , до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Положення цієї статті належить розуміти так, що у зазначеному випадку договір оренди не припиняється в цілому, а тільки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, а особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Правильність саме такого тлумачення ч.3 статті 7 Закону України Про оренду землі підтверджується і положеннями пункту е статті 141 Земельного Кодексу України, згідно з якою, підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Оскільки Закон України Про оренду землі є спеціальним у правовідносинах, що стосуються оренди землі, то при вирішенні питання про припинення права оренди належить застосовувати положення спеціального закону.

Отже, у зв`язку з відчуженням заводу, право оренди земельної ділянки №1 для первісного орендаря-землекористувача ТзОВ Волинь-транс ЛТД припинилось, а новий власник заводу ТзОВ Мінмат Ревербері , а пізніше - всі інші власники, набули права оренди земельної ділянки, і саме кожен із них, у тому числі ТзОВ Технологія базальту на даний час, зобов`язаний здійснити усі дії по оформленню і реєстрації цього права, а їх бездіяльність не дає підстав для позбавлення права власності на земельну ділянку власника земельної ділянки ОСОБА_4 , який в установленому законом порядку передав її в користування на підставі договору оренди.

Стосовно застосування судом першої інстанції положень статей 125,126 Земельного Кодексу апеляційний зазначає про таке.

У даних правовідносинах положення статті 120 ЗК України належить застосовувати у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, та виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права користування за договором оренди.

Тому висновок суду першої інстанції та доводи позивача про те, що придбання ТзОВ Мінмат Ревербері , ОСОБА_6 , ТзОВ Технологія базальту приміщення заводу, що розташований на земельній ділянці, яка власником ОСОБА_4 передана в оренду для будівництва цього заводу та відсутність зареєстрованого речового права оренди у нових власників приміщення, припинило право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, не ґрунтується на Законі.

Касаційний господарський суд у постанові від 10.04.2018 справа № 915/672/17 зазначив, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України.

Положеннями ч.2 статті 120 ЗК України визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з нормами статті 377 ЦК України, до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Цитуючи цю статтю, суд першої інстанції упустив термін право користування , акцентуючи увагу на можливість переходу до набувача нерухомого майна лише права власності на земельну ділянку, що не відповідає закону.

Отже, право користування СП ТзОВ Волиньтранс земельною ділянкою №1, встановлене договором оренди землі від 01.10.2008 припинилось, а у набувача приміщення заводу ТзОВ Мінмат Ревербері , а згодом - в ОСОБА_8 , пізніше - у ТзОВ Технологія базальту виник обов`язок оформити своє право користування земельною ділянкою в порядку, установленому законом на умовах, які існували для попереднього землекористувача.

Належить звернути увагу, що ТзОВ Мінмат Ревербері , ОСОБА_8 , при укладенні договорів купівлі - продажу приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів площею 4580.9 кв. м, у пункті 5.4.2 договору купівлі - продажу від 28.08.2015 та договору купівлі-продажу від 25.08.2015 брали на себе зобов`язання переоформити право користування земельною ділянкою, на якій розміщене придбане майно, однак, діючи несумлінно, умов договору не виконали (т.І а.с. 46, т.2 а.с.35).

Для забезпечення виконання принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розміщений, теперішній власник приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів не позбавлений можливості оформити та зареєструвати своє право користування земельною ділянкою, на якій розміщене належне йому нерухоме майно, про що неодноразово було запропоновано власником земельної ділянки ОСОБА_4 .

Всі інші аргументи, викладені представником позивача у відзиві на апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення закону та обставин справи, тому не мають правового значення для її вирішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).

Ураховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку № 1 також є безпідставними та до задоволення не підлягають.

При зверненні до суду позивачем заявлені вимоги про виключення із усіх державних реєстрів записів про право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки № 1 та № 2, які є похідними від позовних вимог про визнання права власності на земельні ділянки, тому не підлягають до задоволення з підстав відмови у позові ТзОВ Технологія базальту про визнання права власності на земельні ділянки.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи,неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та не застосував закону, який підлягав застосуванню, рішення суду належить скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову

Відповідно до вимог частини першої, шостої статті 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 31800 грн. покладається на позивача, якому відмовлено у позові виходячи з такого розрахунку.

До суду позивач звернувся у 2017 році, тому застосовуються ставки судового збору, що діяли станом на 01.01.2017 року

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 18000 грн. за вимогами майнового характеру, та 800 грн. за немайнову вимогу, в той час, як позивачем заявлено дві немайнові вимоги - про скасування записів в Державному реєстрі речових прав щодо кожної із земельних ділянок. Отже, за дві немайнові вимоги, подані юридичною особою, належало до сплати 3200 грн., (по 1600 грн. за кожну немайнову вимогу) відповідно до підпункту 2 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій на час звернення з позовом до суду першої інстанції).

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Тому, 3200 грн. х150% =4800 грн., 18000 грн. х150% = 27000 грн., 4800грн. + 27000грн.=31800 грн. підлягає стягненню з ТзОВ Технологія базальту в дохід держави.

Керуючись статтями 367, 376, 382, 384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 подану його представником ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки, у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна та скасування державної реєстрації.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" в дохід держави судовий збір у розмірі 31800 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Повне найменування сторін:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту", код ЄДРПОУ 39973685, юридична адреса: вул. Дяченка, 20-Б, м. Київ, 02088;

відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Головуючий

Судді: