Ухвала

від 05.02.2020 по справі 922/6676/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"05" лютого 2020 р.Справа № 922/6676/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши подання (вх.№2062 від 27 січня 2020 року) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. про визначення частки майна боржника у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, проспект Московський, буд. 275, код ЄДРПОУ 05750295) до Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення коштів в розмірі 127 830,38 грн. за участю:

приватного виконавця - Попляк В.В., посвідчення №0211 від 16.08.2018;

представника позивача - Замікули Б.С., довіреність №85/1446 від 31.12.2019;

представника відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Харківської області від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. надійшло подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (вх. №2062 від 27 січня 2020 року), у якому просить суд визначити частку - квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, реєстраційний номер: 7-99-118804 від 18.03.1999, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Подання мотивовано тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі №922/6676/15 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе про стягнення з Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни основного боргу за Договором оренди нерухомого майна №35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року в сумі 79 658,76 грн, пені в розмірі 4 065,24 грн, 3% річних у розмірі 3 335,19 грн, інфляційних витрат в розмірі 40 713,29 грн.

На виконання указаного рішення суду 29 лютого 2016 року господарським судом Харківської області було видано наказ.

Указане рішення господарського суду Харківської області не виконано, оскільки у боржника недостатньо майна для його виконання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 січня 2020 року прийнято подання до розгляду з повідомленням сторін та заінтересованих осіб, розгляд подання призначено у відкритому судовому засіданні на 5 лютого 2020 року.

Присутній в судовому засідання 5 лютого 2020 року приватний виконавець Попляк В.В. просив суд подання (вх.№2062 від 27 січня 2020 року) про визначення частки майна боржника задовольнити. Наголосив на тому, що станом на сьогоднішній день приватним виконавцем не виявлено рухомого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а стягнутих з боржника коштів недостатньо для задоволення вимог стягувача. У результаті цього виникла потреба у визначенні частки боржника - ОСОБА_1 у майні, яким вона володіє спільно з іншими особами.

Представник стягувача в судовому засіданні 5 лютого 2020 року просив задовольнити подання приватного виконавця.

В свою чергу боржник в судове засідання 5 лютого 2020 року не з`явився. Будь-яких пояснень з приводу подання приватного виконавця не надав. Ухвала суду від 28 січня 2020 року про прийняття подання до розгляду направлена на адресу боржника: АДРЕСА_1, яка зазначена приватним виконавцем у поданні.

Розглянувши подання (вх.№2062 від 27 січня 2020 року) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. про визначення частки майна боржника, суд виходить з наступного.

20.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка була направлена сторонам (а.с.6-8,т.2).

Разом з тим, 20.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. винесена постанова про арешт майна боржника (а.с.9,т.2).

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. за допомогою засобів автоматичної системи виконавчого провадження направлено електронні запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 23.09.2019 на запит про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи інформацію не знайдено (а.с.12,т.2).

Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 23.09.2019 року на запит про осіб-боржників, які отримують пенсії інформацію не знайдено (а.с.11,т.2).

Згідно відповіді МВС на електронний запит, за боржником ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобіль вантажний ГАЗ 330202, 2006 року виробництва та автомобіль легковий Daewoo Lanos, 2004 року виробництва (а.с.10,т.2).

На підставі вищевикладеного 24.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В. В. винесено постанову про розшук майна боржника та вищевказані транспортні засоби оголошено в розшук (а.с.13-14,т.2).

Як зазначає приватний виконавець, станом на день розгляду подання розшук майна боржника виявився безрезультатним.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 24.09.2019, за боржником на праві спільної сумісної власності зареєстрована квартира загальною площею 42,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на зазначене нерухоме майно виникло на підставі свідоцтва про право власності, реєстраційний № 7-99-118804, виданого 18.03.1999 (дублікат свідоцтва зареєстрований під № Д-703-7-99-118804 від 07.07.2016) (а.с.15-17,т.2).

Разом з тим, з наданої копії свідоцтва про право власності на житло від 18.03.1999, реєстраційний № 7-99-118804 вбачається, що громадянин ОСОБА_2 та члени його сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно мають на праві спільної сумісної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв. м. (а.с.36,т.2).

Постановою приватного виконавця від 24.09.2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику , а саме: квартиру, загальною площею 42,9 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-19,т.2).

Разом з тим, згідно відповіді ДФС України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями від 24.09.2019, боржник має відкриті рахунки у ПАТ Державний ощадний банк України , AT Альфа-Банк , AT ОТП Банк , AT КБ ПриватБанк , AT ПУМБ (а.с.20,т.2).

Постановою приватного виконавця від 25.09.2019 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника (а.с.22,т.2).

З метою виявлення іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, приватним виконавцем направлені вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, Управління комунального майна та приватизації ДЕтКМ Харківської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради.

Так, згідно відповіді AT ОТП Банк від 04.10.2019 на рахунках боржника наявні кошти у розмірі 100,00 грн.

Згідно відповіді AT КБ ПриватБанк від 04.10.2019 на рахунку боржника наявні

кошти.

Згідно відповіді AT ПУМБ від 04.10.2019 на арештованому рахунку боржника відсутні кошти.

Згідно відповіді AT Альфа-Банк від 28.10.2019 року на рахунках боржника недостатньо коштів для виконання постанови.

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради від 28.10.2019 за боржником об`єкти торгівлі, ресторанного господарства та сфери побуту не обліковані.

11.11.2019 на адресу приватного виконавця надійшла заява, в якій боржник ОСОБА_1 повідомила про наявність належного їй нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення. Вказане майно, згідно заяви, знаходиться у стягувача (а.с.41.т.2).

26 .11.2019 приватним виконавцем, з метою виявлення зазначеного нерухомого майна боржника, направлено запит до ПАТ Харківський тракторний завод (а.с.42-43,т.2).

Листом від 28.11.2019 ГІАТ Харківський тракторний завод повідомив, що у володінні AT ХТЗ відсутнє майно, яке б належало ОСОБА_1 та на яке могло бути звернуте стягнення (а.с.45,т.2).

Як зазначає приватний виконавець, в ході примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу з рахунків боржника були стягнуті кошти у загальному розмірі 1 960,68 грн.

Стягнутих коштів з боржника недостатньо для задоволення вимоги стягувача, у зв`язку з чим приватний виконавець, посилаючись на статтю 443 ЦПК України, яка за своєю природою відповідає положенням статті 335 ГПК України, просить суд визначити частку майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При розгляді подання (вх.№2062 від 27 січня 2020 року) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. про визначення частки майна боржника, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст.368 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до частини 6 статті 48 Закону України Про виконавче провадження у разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

За положеннями статті 52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі й обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Як вбачається з матеріалів справи, при примусовому виконанні судового рішення державним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна боржника.

Частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (ч.2, 3 ст. 370 ЦК України).

Так, згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності за №20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що "...зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном визначення часток законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні".

При відсутності доказів про те, що участь когось із учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Таким чином, для спільної сумісної власності характерною є невизначеність часток співвласників. Так, відповідно до припису норми 372 ЦК України закон встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності. Дана презумпція може бути спростована домовленістю співвласників або законом, або рішенням суду. Достатніми підставами для зміни розміру часток можуть послугувати міра фінансової, трудової чи іншої участі кожного із співвласників в придбанні, утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, вчинення співвласником дій, що порушують права інших співвласників тощо. Обставини, які можуть послугувати для збільшення або зменшення частки співвласників мають мати істотне значення.

Також суд зазначає, що поділ майна, яке є в спільній сумісній власності необхідно відмежовувати від виділу частки в натурі з майна, що є в спільній сумісній власності. При поділі майна останнє розподіляється в натурі між усіма співвласниками й правовідносини спільної власності припиняються.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцький проти України , в контексті вказаної Конвенції поняття житло не обмежується приміщенням, в якому проживає особа на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Системний аналіз положень законодавства в частині виділення частки майна із спільної сумісної власності свідчить про те, що можливість такого виділення існує лише у випадку, коли відповідна частка квартири, є виділена, а розміри часток співвласників у праві спільної сумісної власності попередньо визначені.

Також, статтею 335 ГПК України встановлено, що суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що співвласники у праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є заінтересованими особами та обов`язково повинні бути обізнані про розгляд питання про визначення частки майна боржника щодо їх спільної сумісної власності, оскільки пояснення заінтересованих осіб можуть мати істотне значення при виділенні судом частки боржника із їх спільної сумісної власності.

Так, в матеріалах справи не міститься жодної інформації щодо місцезнаходження, місцереєстрації чи будь-яких інших засобів зв`язку з заінтересованими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Також в матеріалах справи не міститься доказів направлення приватним виконавцем подання (вх.№2062 від 27 січня 2020 року) про визначення частки майна боржника у справі на адресу боржника та заінтересованих осіб.

Разом з тим суд зазначає, що наявної в матеріалах справи інформації щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недостатньо для здійснення запиту до Єдиного державного демографічного реєстру для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В свою чергу приватний виконавець в судовому засіданні зазначив що йому не відомі засоби зв`язку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а встановлення такої інформації не передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, беручи за основу принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, враховуючи десятиденний термін розгляду подання, суд приходить до висновку про неможливість задовольнити подання (вх.№2062 від 27 січня 2020 року) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. про визначення частки майна боржника без участі заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки останніх таке подання безпосередньо стосується.

Разом з тим суд зазначає, що нормами ГПК України не обмежено право щодо повторного звернення приватного виконавця з поданням до господарського суду в загальному порядку після усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 2, 234, 235, 335, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання (вх.№2062 від 27 січня 2020 року) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. про визначення частки майна боржника - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повний текст ухвали складено 10 лютого 2020 року.

Суддя Т.О. Пономаренко