Ухвала

від 18.09.2020 по справі 922/6676/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/6676/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Краснова Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2020

за наслідками розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В. В.

про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе"

до Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни

про стягнення коштів в розмірі 127 830,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2020 (згідно реєстраційного номера та дати Верховного Суду) Фізична особа-підприємець Данно Вікторія Валентинівна звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2020.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Як убачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2020, залишеною без мін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020, задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. про визначення частки майна боржника та визначено за Данно Вікторією Валентинівною 1/3 частки майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику Данно Вікторії Валентинівні на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 та Данно Костянтином Олеговичем на підставі свідоцтва про право власності на житло, реєстраційний номер: 7-99-118804 від 18.03.1999, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Судові рішення мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 922/6676/15 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни основного боргу за договором оренди нерухомого майна № 35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року в сумі 79 658,76 грн, пені в розмірі 4 065,24 грн, 3% річних у розмірі 3 335,19 грн, інфляційних витрат в розмірі 40 713,29 грн. На виконання вказаного рішення суду 29.02.2016 Господарським судом Харківської області було видано наказ. Однак, вищезазначене рішення господарського суду Харківської області до теперішнього часу не виконано, оскільки у боржника недостатньо майна для його виконання.

Звертаючись з касаційною скаргою скаржник вказує на те, що:

- господарськими судами неправильно застосовано норми матеріального права та не досліджено докази, надані Фізичною особою-підприємцем Данно Вікторією Валентинівною;

- у порушення статей 6, 32 Господарського процесуального кодексу України в господарському суді авторозподіл подання приватного виконавця не проводився, протокол авторозподілу не складався, що призвело до розгляду справи неповажним складом суду, оскільки подання для розгляду по суті було одразу передано судді Пономаренко Т.О.;

- у порушення частини першої статті 263 Господарського процесуального кодексу України було взято до уваги письмові пояснення (відзив) на апеляційну скаргу, які подано з порушенням строку.

Як убачається з матеріалів справи, 29.02.2016 на виконання вказаного рішення суду видано наказ, у якому зазначено строк пред`явлення до виконання - до 01.03.2017.

13.02.2017 Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (далі - стягувач) звернулося до Орджонікідзевського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області із заявою про примусове виконання рішення, однак виконавчий документ було 20.02.2017 повернуто стягувачу через не зазначення в ньому дати народження Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни (далі - боржник).

Ухвалою господарського суду від 10.03.2017 за заявою стягувача вищевказану помилку в наказі було виправлено. Іншою ухвалою від цієї ж дати відмовлено в задоволенні заяви стягувача про відновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання - з тих підстав, що відповідний строк станом на 10.03.2017 не пропущено, оскільки в даному разі строк пред`явлення наказу до виконання переривається та встановлюється з дня його повернення. Вказані ухвали набрали законної сили, не були оскаржені та скасовані в установленому законом порядку.

Стягувач у межах відповідного строку повторно пред`явив наказ до виконання і постановою старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 11.04.2017 було відкрито виконавче провадження.

Постановою державного виконавця від 03.09.2019 виконавчий документ повернуто стягувачу за письмовою заявою останнього. У вказаній постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 03.09.2022.

20.09.2019 (тобто в межах зазначеного строку) приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. за заявою стягувача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60123116, яка була направлена сторонам. У цей же день приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. винесена постанова про арешт майна боржника.

Як установлено господарськими судами, приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. за допомогою засобів автоматичної системи виконавчого провадження направлено електронні запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України, відповідно до відповідей яких інформації про боржника не знайдено.

Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справи України на електронний запит, за боржником зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобіль вантажний ГАЗ 330202, 2006 року виробництва та автомобіль легковий Daewoo Lanos, 2004 року виробництва.

На підставі вищевикладеного 24.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. винесено постанову про розшук майна боржника та вищевказані транспортні засоби оголошено в розшук. Відомостей про результат розшуку зазначеного майна матеріали справи не містять.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 24.09.2019, за боржником на праві спільної сумісної власності зареєстрована квартира загальною площею 42,9 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на зазначене нерухоме майно виникло на підставі свідоцтва про право власності, реєстраційний №7-99-118804, виданого 18.03.1999 (дублікат свідоцтва зареєстрований під № Д-703-7-99-118804 від 07.07.2016).

Постановою приватного виконавця від 24.09.2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику, а саме: квартиру, загальною площею 42,9 м 2 , яка знаходиться за адресою: проспект Індустріальний, буд. 54/47, кв. 71.

Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями від 24.09.2019, боржник має відкриті рахунки у ПАТ "Державний ощадний банк України", AT "Альфа-Банк", AT "ОТП Банк", AT КБ "ПриватБанк", AT "ПУМБ" і постановою приватного виконавця від 25.09.2019 накладено арешт на кошти, що містяться на цих рахунках.

Водночас з метою виявлення іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, приватним виконавцем направлені вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, Управління комунального майна та приватизації ДЕтКМ Харківської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради.

Згідно з відповіддю AT "ОТП Банк" від 04.10.2019 на рахунках боржника наявні кошти у розмірі 100,00 грн, на рахунках в інших банківських установах кошти відсутні, а згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради від 28.10.2019 за боржником об`єкти торгівлі, ресторанного господарства та сфери побуту не обліковані.

У подальшому 11.11.2019 на адресу приватного виконавця надійшла заява, в якій боржник повідомив про наявність належного йому нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення; до заяви додано опис майна, яке, за твердженням боржника, знаходиться у стягувача за адресою: м. Харків, проспект Московський, 275, будівля МСЧ АТ " Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе " і оціночна вартість якого станом на 01.01.2017 складає 2 800 000,00 грн. Як установлено господарськими судами опис складено самим боржником і доказів на підтвердження місцезнаходження та вартості майна, а також його належності боржникові до заяви додано не було - вказана обставина не заперечувалася боржником в ході апеляційного провадження.

26.11.2019 приватним виконавцем, з метою виявлення зазначеного нерухомого майна боржника, направлено запит до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

Листом від 28.11.2019 Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" повідомило, що у його володінні відсутнє майно, яке б належало Данно В.В. та на яке могло бути звернуто стягнення.

02.03.2020 приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. звернувся до Господарського суду Харківської області з подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в якому приватний виконавець просив суд визначити частку - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить боржнику - Фізичній особі-підприємцю Данно Вікторії Валентинівні на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 та Данно Костянтином Олеговичем (що зазначені у поданні як заінтересовані особи) на підставі свідоцтва про право власності на житло, реєстраційний номер: 7-99-118804 від 18.03.1999, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.

За приписами частин першої і другої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника передбачено статтею 48 Закону і полягає в арешті майна боржника, його вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частиною першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом пункту 3 частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язується за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Проте, як було встановлено в ході апеляційного провадження, боржником не було надано приватному виконавцеві декларації про доходи та майно. Щодо автомобілів, оголошених виконавцем у розшук, боржник зазначив, що вказані автомобілі знаходяться в його володінні, проте він не вважає за необхідне передавати вказане майно на виконання рішення суду.

Разом з тим, як установлено господарськими судами, на доказ наявності у Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни права власності на рухоме майно, яке, за її твердженням, знаходиться на території Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", остання надала приватному виконавцеві незасвідчені копії ряду документів, з яких неможливо встановити, що вони дійсно підтверджують обставини, які стосуються спірних правовідносин і на які посилається боржник.

Отже, боржником не надано суду першої інстанції належних доказів у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких можна було б встановити обставини щодо реальної можливості звернення стягнення на вказане боржником майно з метою виконання судового рішення.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб`єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об`єкта права власності відносно зазначеної множинності суб`єктів такого права.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина 1 статті 356 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначених статей свідчить про те, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц.

Статтею 335 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

З огляду на те, що примусове виконання судового рішення триває з 2017 року і за цей час боржником не здійснено дій, що свідчили б про намір погасити заборгованість, зокрема, не надано виконавцеві декларації про доходи та майно, не надано наявних у володінні автомобілів або іншого майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а натомість лише запропоновано звернути стягнення на майно (оснащення стоматологічної клініки), щодо якого відсутні докази його місцезнаходження, вартості та належності боржникові, господарські суди дійшли правомірного висновку про задоволення подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника.

Щодо доводів про неповноважний склад Господарського суду Харківської області, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно - телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

За приписами частини дев`ятнадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 17 частини першої розділу XI Перехідних положень цього Кодексу визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Отже, судді не мають жодного відношення до формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, визначено порядок автоматизованого розподілу судових справ між суддями, відповідно до якого розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Оскільки Єдина судовою інформаційно - телекомунікаційна система станом на час розгляду справи судом Господарським судом Харківської області не введена у дію, до питання визначення складу суду у цій справі у суді першої інстанції підлягає застосуванню відповідне Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 вказаного Положення передбачено, що розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ, зокрема шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді.

Як убачається з матеріалів справи, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 922/6676/15 передано на розгляд судді Пономаренко Т.О. Цей протокол підписано відповідальною особою - старшим інспектором відділу Калюжною А.В.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантовано статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України".

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин, суддю для розгляду подання приватного виконавця визначено без порушень, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, з приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України та порядком розподілу справ між суддями, визначеним Положенням про автоматизовану систему документообігу.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції частини першої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, оскільки було взято до уваги письмові пояснення (відзив) на апеляційну скаргу, які подано з порушенням строку, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 встановлено учасникам справи строк до 11.06.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу.

30.06.2020 на адресу апеляційного господарського суду надійшли пояснення Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", в яких він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до ГПК України, зокрема розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)."

Отже, строк для подання відзиву Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" не пропущений.

Ураховуючи викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини звернення приватного виконавця з поданням про визначення частки майна боржника у майні, передбачені статтею 335 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про його задоволення.

З огляду на викладене, правильне застосування судами положень статті 18, пункту 3 частини п`ятої статті 19, частин п`ятої і шостої статті 48 Закону України ?Про виконавче провадження?, статті 335 Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

З огляду на викладене та з урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, не звужує та не зменшує права доступу до суду особи, яка звернулась за захистом свого порушеного права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2020 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/6676/15 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2020.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді К.М. Пільков

Є.В. Краснов