Рішення

від 12.02.2020 по справі 908/2261/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/153/17-12/1/18-33/107/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 Справа № 908/2261/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2261/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" (71101, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Приазовська, буд. 114 В)

до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

про відшкодування збитків

За участю представників сторін:

від позивача: Киян Я.С. - довіреність № б/н від 20.12.2019

від відповідача: Грамчук М.О. - довіреність № Др-162-1119 від 13.11.2019;

Бурдак О.В. - довіреність № Др-200-1219 від 20.12.2019

вільний слухач: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція" звернулося в Господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу в сумі 21039700,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 у справі № 908/2261/17 (суддя Смірнов О.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 скасовано, справу № 908/2261/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2018 справу № 908/2261/17 передано на розгляд судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2018 суддею Мірошниченко М.В. прийнято справу № 908/2261/17 до провадження. Присвоєно справі номер провадження 35/153/17-12/1/18-33/107/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 підготовче засідання у справі № 908/2261/17 відкладено на 22.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2019 у справі № 908/2261/17 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Зупинено провадження у справі № 908/2261/17 на час проведення судової економічної експертизи. Матеріали справи направлено до експертної установи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.03.2019 провадження по справі 908/2261/17 поновлено для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи та про погодження проведення експертизи у строк, що перевищує 60 календарних днів. Погоджено проведення експертизи у строк, що перевищує 60 календарних днів. Клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, задоволено. Зупинено провадження у справі № 908/2261/17 до отримання результатів судової економічної експертизи.

До Господарського суду Запорізької області від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов Висновок експерта № 681/682-19 від 08.11.2019 за результатами проведення судово-економічної експертизи за матеріалами справи № 908/2261/17 та матеріали справи № 908/2261/17.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.12.2019 провадження у справі № 908/2261/17 поновлено, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 13.01.2020 включно, підготовче засідання призначено на 24.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 відкладено підготовче засідання на 13.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (вих. № 17 від 21.12.2019), яка надійшла до суду 24.12.2019.

Таким чином, предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у вигляді не одержаного доходу за період простою АГНКС у розмірі 25900000,00 грн.

Також вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення комплексної судової експертизи з економічних питань та питань застосування аналогії закону. Підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 12.02.2020.

У судове засідання 12.02.2020 з`явилися представники сторін. У судовому засіданні 12.02.2020 оголошувалась перерва до 14.30 год.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 12.02.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вих. № 17 від 21.12.2019), які мотивовані таким. Позивач з 2012 року до кінця січня 2015 року здійснював експлуатацію автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (далі - АГНКС) у м. Бердянськ Запорізької області згідно договорів оренди об`єкта нерухомості, укладеного з ТОВ Азов Інтрейд . Останній договір № 9 укладений 30.06.2015. Постачання природного газу до об`єкта газоспоживання забезпечувалося постачальником ТОВ Інтер Енерго Трейд за договором № Г-031/14 від 01.04.2014 і гарантованим постачальником ПАТ Запоріжгаз згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012. Транспортування природного газу магістральними трубопроводами до газорозподільних мереж здійснювало ПАТ Укртрансгаз за договором № 3 від 13.03.2015. Розподіл природного газу від газорозподільних мереж забезпечувався ПАТ Запоріжгаз за договором № Т-ПР-21018 від 10.12.2012. З 01.07.2015 анульовано ліцензію ПАТ Запоріжгаз на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу. Дія договору № Т-ПР-21018 була припинена в силу закону, оскільки відповідач більше не міг забезпечувати постачання на об`єкт позивача. Договір на розподіл, який був укладений між сторонами в редакції Типової форми договору згідно постанови НКРЕ від 06.09.2012 № 1164, залишився чинним. 30.01.2015 ПАТ Запоріжгаз припинило газопостачання на об`єкт АГНКС у зв`язку з відсутністю у споживача підтвердженого обсягу природного газу - лімітів (акт опломбування вхідної засувки № 302541 від 30.01.2015). На лютий 2015 позивачу було виділено необхідний ліміт природного газу, у тому числі від негарантованого постачальника, що підтверджується довідкою НАК Нафтогаз України від 12.11.2015. Згідно п. 7.5 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ від 13.09.2012 № 1181 (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин), відновлення споживачу газопостачання на об`єкти газоспоживання здійснюється протягом трьох робочих днів у містах після усунення споживачем виявлених порушень. Тому з 01.02.2015 протягом трьох робочих днів (п. 7.5 Правил користування природним газом для юридичних осіб) газопостачання та розподіл природного газу повинно було бути відновлено. При цьому з підставами припинення газопостачання на об`єкті АГНКС позивач був незгоден, з боку відповідача вбачалося порушення законодавства у сфері захисту економічної конкуренції. Поки тривав розгляд справи в антимонопольному комітеті за зверненням позивача, останній неодноразово звертався до відповідача з вимогами розпломбувати вхідну засувку газоспоживного обладнання та відновити постачання природного газу. Рішенням суду у справі № 908/4966/15 було встановлено, що передбачені законодавством підстави для не відновлення газопостачання позивачу відсутні, а відмова відповідача від розпломбування вхідної засувки газоспоживного обладнання є неправомірною. У зв`язку зі зміною законодавства сторони повинні були укласти новий договір розподілу природного газу. У відповідності до п.п. 5 п. 3 розділу 6 Кодексу ГРС саме оператор ГРМ, тобто ПАТ Запоріжгаз , зобов`язаний направити споживачу сформовану заяву-приєднання до типового договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта. Договір № Т-ПР-21018 не був розірваний сторонами у передбаченому законом порядку та не припинив своєї дії, однак не відповідав умовам чинного законодавства та давав змогу відповідачу продовжувати порушення прав позивача. Через неукладений договір розподілу природного газу у редакції постанови НКРЕП № 2498 відповідач не відновлював газопостачання та розподіл газу на об`єкті АГНКС, посилаючись на відсутність договірних відносин між сторонами. Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/904/16 позов щодо укладання договору розподілу природного газу у редакції постанови НКРЕКП був задоволений. 19.04.2017 суд зобов`язав ПАТ Запоріжгаз відновити розподіл природного газу на об`єкті АГНКС. З січня 2015 господарська діяльність позивача була повністю зупинена, два роки товариство відстоювало своє право на заняття підприємницькою діяльністю в судах. Посилаючись на ст. 224 ГК України позивач зазначив, що протиправна бездіяльність особи полягає у не відновленні відповідачем газопостачання та розподілу природного газу на об`єкті АГНКС, що експлуатувався позивачем за наявності достатніх на те законодавчих підстав та фактичних даних (виділених лімітів природного газу, відсутності заборгованості за спожитий та транспортований газ, сплати позивачем рахунку за припинення газопостачання). За наслідками проведеної судово-економічної експертизи Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮУ (висновок № 681/682-19) обсяг природного газу, який міг отримати позивач у період з 01.02.2015 по 01.06.2017 складає 1750 тис.куб.м, за таких обставин не одержаний позивачем прибуток (очікуваний дохід) за вказаний період складає 25900000,00 грн. Такі ж дані викладені у висновку № 03/02-19 від 08.04.2019 судового експерта Машиніченко О.А., до якого звернувся позивач. Між протиправною бездіяльністю відповідача та заподіяними позивачу збитками вбачається причинний зв`язок, оскільки опломбоване відповідачем газоспоживне обладнання унеможливлювало здійснення господарської діяльності з продажу газу на АГНКС. Кількість місяців простою АГНКС - 28 (з 01.02.2015 по 01.06.2017). Вина ПАТ Запоріжгаз встановлена рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.04.2017 у справі № 908/4966/15. Позивач просив позов задовольнити.

22.01.2019 до суду надійшов письмовий відзив на позов. Зазначив, що позивач у розрахунку взяв до уваги лише валовий дохід, навіть не зменшивши його на вартість самого ресурсу - природного газу, який він придбав (повинен був придбати) у його власників (постачальників) за грошові кошти. Також позивач використав ціну газу без урахування податку на додану вартість (12,34 грн./л). Позивач не надав доказів того, що вартість всього обсягу газу (1705000 м 3 ) була ним сплачена постачальникам, а тому ці грошові кошти не можуть бути зараховані до складу реальних збитків. Позивач мав право на отримання послуги з розподілу природного газу лише в обсягах, підтверджених в установленому Кодексом ГТС порядку. У зазначений період для позивача були виділені обсяги природного газу (помісячно), які наведені у листі від 29.11.2017, які не відповідають обсягам, закладеним позивачем у розрахунок неотриманої вигоди. Позивач мав право на отримання у заявлений період 10348 м 3 природного газу, а не 1705000 м 3 . Для встановлення упущеної вигоди з вартості цього обсягу повинні бути виключені витрати, пов`язані з його реалізацією, а саме: матеріальні та амортизаційні витрати, витрати на заробітну плату та інші, до складу яких входять витрати за надані послуги, наприклад, на оплату відповідачу вартості надання послуги розподілу природного газу. Законність припинення розподілу природного газу на АГНКС ТОВ Газова станція 30.01.2015 у зв`язку з відсутністю лімітів газу та невідповідністю вузла обліку природного газу підтверджена рішеннями суду у справах №№ 908/4755/15, 908/904/16, 908/4966/15. Договір № Т-ПР-2108 від 10.12.2012 фактично припинив свою дію з 01.01.2016. ПАТ Запоріжгаз було зобов`язане укласти договір на розподіл природного газу з ТОВ Газова станція рішенням суду у справі № 908/904/16, яке набрало законної сили 11.01.2017. До цього моменту договірних відносин між сторонами фактично не було. Відповідно до КГС обов`язок укласти договір на розподіл природного газу покладений на позивача (споживача). Позивач не визначив момент коли у відповідача фактично настала можливість виконати вимоги законодавчих актів щодо його обов`язку з укладання договору на розподіл, шляхом направлення сформованої заяви-приєднання на адресу ТОВ Газова станція . Відповідно до рішення суду у справі № 908/904/16 ТОВ Газова станція надано відповідачу договір оренди АГНКС № 9 від 30.06.2015 лише 12.03.2016. Лічильник ВРСГ-1, який за рішенням суду був кваліфікований як належний комерційний засіб вимірювання лише після проходження повірки, був повірений 25.02.2016. Ці відомості відносяться до необхідних персоніфікованих даних, які повинні бути зазначені у заяві-приєднанні до умов договору та без них сформувати таку заяву неможливо.

Відповідачем у дійсній справі позивач визначив Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" особи з кодом ЄДРПОУ: 03345716.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит Господарського суду Запорізької області станом на 28.11.2019 відносно юридичної особи з кодом ЄДРПОУ: 03345716, повним найменуванням вказаної юридичної особи є: Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз , скорочене найменування: АТ Запоріжгаз . 22.05.2019 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи стосовно зміни повного та скороченого найменування.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив, що відбулася зміна повного та скороченого найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз .

Згідно ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми (ч. 1 ст. 108 ЦК).

З аналізу наведених положень законодавства слідує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації.

Водночас, зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

У даному випадку саме заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася, і є підстави просто змінити найменування відповідача у справі з послідуючим його зазначенням як Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", новим найменуванням якого є Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз (за договором - Газорозподільне підприємство, відповідач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" (за договором - Замовник, позивач) укладений договір на розподіл природного газу № Т-ПР-21018 (далі - договір), відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого Газорозподільне підприємство зобов`язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів Замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживаючого обладнання (далі - комерційні вузли обліку) визначаються сторонами у додатку до договору за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору. Замовник зобов`язується сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору (т. 1 а.с. 28-37).

До вказаного договору між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 від 20.02.2013 (т.1 а.с. 41).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ визначаються в додатку до Договору по кожному об`єкту Замовника або його споживачів за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору підставами для транспортування природного газу ГРМ є: - підтверджені в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) місячні обсяги природного газу в постачальника, виділені для забезпечення об`єктів споживачів (далі - підтверджені обсяги); - наявність договору на постачання природного газу або договору на закупівлю імпортованого природного газу у нерезидентів для використання як технологічної сировини без права реалізації такого газу відповідно до вимог законодавства. Газорозподільному підприємству надається Замовником витяг з договору на постачання природного газу щодо договірних обсягів природного газу, завірений в установленому законодавством порядку.

Умовами пунктів 3.3 - 3.6, 3.9 договору сторони визначили, що Газорозподільне підприємство транспортує природний газ у загальному потоці газу від пунктів приймання-передачі газу в ГРМ до пунктів призначення в обсягах, підтверджених Оператором. Місячний обсяг транспортування природного газу ГРМ до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Розподіл підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, ураховуючи середньодобову норму (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого Оператором обсягу природного газу на кількість днів протягом цього місяця. Обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (далі - акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначених у додатку до Договору. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.

Порядок розрахунків визначений в розділі V Договору.

Так, відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 договору (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2013) розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м (далі - тариф), встановленим для Газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Тариф, зазначений у пункті 5.1 цього розділу, є обов`язком для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно з умовами Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 08 00 години першого дня місяця до 08 00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ визначається як добуток тарифу на загальний обсяг протранспортованого природного газу, розрахованого на умовах, визначених у розділі ІV Договору, та податку на додану вартість. Загальна сума Договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ Газорозподільним підприємством Замовнику. Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником на умовах 100%-ої попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу, визначеного сторонами в Договорі, за 5 (п`ять) банківських днів до початку місяця. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 6 (шостого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 11.1. договору він набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2013. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до Договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

Сторонами до договору підписаний (укладений) додаток 1 Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання , яким визначене найменування АГНКС за адресою: вул. Приазовська, 114В, газоспоживне обладнання - 2 компресорні установки УКАБ-КПГ-00-270.

Як зазначив позивач, починаючи з 2012 року та до кінця січня 2015 року ТОВ "Газова станція" здійснювало експлуатацію автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (далі - АГНКС) у м. Бердянськ Запорізької області на підставі договорів оренди об`єкта нерухомості, укладених з ТОВ Азов Інтрейд .

Із матеріалів справи слідує, що позивачем із ТОВ Азов Інтрейд були укладені договори № 2 від 01.10.2012 та № 9 від 30.06.2015 оренди об`єкта нерухомості - комплексу АГНКС (т. 1 а.с.17-20, 23-26).

Відповідно до п. 3.1 вказаних договорів оренди об`єкта нерухомості строк оренди складає 24 місяці (за кожним договором) з дати прийняття об`єкта, що орендується за актом передання-приймання.

На підставі акту передавання-приймання від 01.10.2012 (т. 1 а.с. 21) до договору оренди об`єкта нерухомості № 2 від 01.10.2012 та акту передавання-приймання від 01.07.2015 (т. 1 а.с. 27) до договору оренди об`єкта нерухомості № 9 від 30.06.2015 позивачу був переданий в оренду комплекс автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС).

Позивач в позові вказує, що основним і єдиним видом його діяльності був роздрібний продаж пального - газу метану для заправки автомобілів через АГНКС.

Як зазначив позивач, постачання природного газу до об`єкту газоспоживання забезпечувалося постачальником ТОВ "Інтер Енерго Трейд" за договором № Г-031/14 від 01.04.2014 (т. 1 а.с. 45-52) і гарантованим постачальником ПАТ "Запоріжгаз" згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 (т. 1 а.с. 60-66).

Транспортування природного газу магістральними трубопроводами до газорозподільних мереж здійснювало ПАТ "Укртрансгаз" за договором № 3 від 13.03.2015 (т. 1 а.с. 81-85).

Розподіл природного газу від газорозподільних мереж забезпечувався ПАТ "Запоріжгаз" за договором № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 (т. 1 а.с. 60-66).

Як зазначає позивач, з 01.07.2015 було анульовано ліцензію ПАТ "Запоріжгаз" на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу у відповідності до вимог статті 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу.

Внаслідок вказаних обставин дія договору на постачання природного газу № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 була припинена в силу закону, оскільки відповідач більше не міг забезпечувати постачання на об`єкт позивача. Разом з тим договір на розподіл, який був укладений між сторонами в редакції Типової форми договору згідно постанови НКРЕ від 06.09.2012 № 1164, залишився чинним.

30.01.2015 ПАТ "Запоріжгаз" припинило газопостачання на об`єкті АГНКС, про що представниками ПАТ "Запоріжгаз" в присутності представника ТОВ "Газова станція" був складений акт опломбування вхідної засувки від 30.01.2015 (т. 1 а.с. 88), в якому зазначено про перекриття та опломбування вхідної засувки (всередині шкафної) по вул. Приазовська, 114В у зв`язку з понадлімітним використанням природного газу. В акті ТОВ "Газова станція" викладені зауваження щодо акту.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 у справі № 908/4966/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволені, вирішено зобов`язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" відновити розподіл та постачання природного газу на об`єкті АГНКС, що експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-В шляхом розпломбування вхідної засувки газоспоживного обладнання (т. 1 а.с.120-130).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016 по справі № 908/4966/15 вказане рішення залишено без змін (т. 1 а.с. 131-138).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 рішення Господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі № 908/4966/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області (т. 1 а.с. 139-148).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.04.2017 (новий розгляд) у справі № 908/4966/15, яке набрало законної сили 05.05.2017 (т. 1 а.с. 149-161), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволені частково, вирішено зобов`язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" відновити розподіл природного газу на об`єкті АГНКС, що експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-В шляхом розпломбування вхідної засувки газоспоживного обладнання. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" в частині зобов`язання відновити постачання та транспортування природного газу на об`єкті АГНКС, що експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-В, відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що з 01.07.2015 року ліцензія на право провадження ПАТ "Запоріжгаз" господарської діяльності з постачання природного газу анульована у відповідності до вимог ст. 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу Постановою НКРЕКП № 1640 від 28.05.2015 року. З цього часу в силу приписів ч. 1 ст. 598 ЦК України обов`язки відповідача щодо постачання природного газу позивачу припинились. Єдиним постачальником газу на час розгляду спору судом залишилось ТОВ "Інтер Енерго Трейд" за договором на постачання природного газу № Г-416/17 від 01.02.2017 року. Разом з тим, ПАТ "Запоріжгаз" має ліцензію на розподіл природного газу строком дії з 14.04.2015 року до 13.04.2020 року. На момент розгляду спору між сторонами укладено договір розподілу природного газу, умовами якого є умови Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, розміщеного на офіційному сайті Оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою: zp.104.ua.

Як встановлено судом при розгляду спору у справі № 908/4966/15, позивач має підтверджений обсяг газу для транспортування, заборгованість за природний газ та за розподіл природного газу у позивача відсутня. В акті звірки між ПАТ "Запоріжгаз" та ТОВ "Газова станція" від 09.11.2015 року відповідач підтвердив відсутність заборгованості за договором на розподіл газу №Т-ПР-21018 від 10.12.2012 р. Позивач також сплатив відповідачу витрати на припинення газопостачання. Отже, передбачені законодавством підстави для не відновлення газопостачання позивачу відсутні, а відмова відповідача від розпломбування вхідної засувки газоспоживного обладнання є неправомірною. Враховуючи те, що на даний час відповідач не є газопостачальним і газотранспортним підприємством, то, як газорозподільче підприємство, має відповідно до положень Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498, розміщеного на офіційному сайті Оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою: zp.104.ua, та вимог чинного законодавства розпломбувати вхідну засувку газоспоживного обладнання позивача та забезпечити транспортування газорозподільними мережами природного газу, що подається позивачу постачальником ТОВ "Інтер Енерго Трейд".

У зв`язку з не відновленням відповідачем газопостачання та розподілу газу на об`єкті АГНКС з посиланням на відсутність договірних відносин між сторонами, позивач у квітні 2016 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про укладання договору розподілу природного газу в редакції постанови НКРЕКП № 2498.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 у справі № 908/904/16 (т. 1 а.с. 165-174), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (т. 1 а.с. 175-181), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволені повністю, вирішено зобов`язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" договір розподілу природного газу шляхом направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" заяви-приєднання до типового договору природного газу, в редакції Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, з персоніфікованими даними щодо комерційного вузла обліку, оснащеного лічильником газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РВ №3550.

Вказаним рішенням встановлено, що договір № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 не припинився та не був розірваний у передбаченому Законом порядку. ПАТ Запоріжгаз у строки, передбачені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2598, яка набрала чинності 01.12.2015, не направив ТОВ Газова станція сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, встановленої форми.

Судом при розгляді спору у справі № 908/904/16 встановлено, що з метою захисту своїх прав ТОВ "Газова станція" в порядку ст. 58 Закону України "Про ринок природного газу" звернулося зі скаргою до НКРЕКП на дії ПАТ "Запоріжгаз" щодо не направлення документів для укладення договору на розподіл природного газу. За результатами розгляду вказаної скарги, протоколом наради НКРЕКП від 10.03.2016, за участю представників сторін ТОВ "Газова станція" та ПАТ "Запоріжгаз", було зобов`язано ТОВ "Газова станція" надати до НКРЕКП та ПАТ "Запоріжгаз" чинний договір користування об`єкта газоспоживання, а ПАТ "Запоріжгаз" після цього в одноденний термін надати ТОВ "Газова станція" заяву приєднання до договору розподілу природного газу. 12.03.2016 листом № 29 ТОВ "Газова станція" надало на адресу ПАТ "Запоріжгаз" договір оренди об`єкта газоспоживання № 9 від 30.06.2015. Проте, відповідач заяву-приєднання до договору розподілу природного газу позивачу не направив. Свою відмову ПАТ "Запоріжгаз" мотивував неможливістю визначити персоніфіковані дані комерційного вузла обліку об`єкта позивача, оскільки лічильник газу, встановлений на цьому вузлі обліку, а саме ВРСГ-1 виробництва "ІРВІС" РФ № 3550, неможливо використовувати у зв`язку з його вилученням з Державного реєстру. Рішенням суду встановлено, що відповідного рішення про відмову в укладенні договору розподілу відповідач відносно позивача не приймав, однак і заяву-приєднання не направив із наведених вище підстав. Відмова ПАТ "Запоріжгаз" у направленні заяви-приєднання до договору розподілу природного газу позивачу з причини неможливості зазначення у якості складової комерційного вузла обліку природного газу лічильника газу ВРСГ-1 № 3550, оскільки він виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, визнана рішенням суду необґрунтованою та безпідставною.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі № 908/904/16 залишено без змін (т. 1 а.с. 182-188).

Як зазначає позивач, з січня 2015 року господарська діяльність ТОВ "Газова станція" була повністю зупинена, два з половиною роки товариство відстоювало своє право на заняття підприємницькою діяльністю в судах. Вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не відновленні газопостачання та розподілу природного газу на об`єкті АГНКС, що експлуатувався позивачем, останній зазнав збитків у вигляді не одержаного доходу (втраченої вигоди) за весь час простою АГНКС на загальну суму 25900000,00 грн., які просив стягнути з відповідача. Період простою позивач розраховує з 01.02.2015 року по 01.06.2017 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частинами 1, 2 ст. 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи припис частини другої статті 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 906/824/17 (постанова від 12.10.2018) для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, зокрема, упущеної вигоди (у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявність збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Відповідних правових позицій дотримується й Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16 і Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 30.05.2018 зі справи № 750/8676/15-ц.

Рішеннями Господарського суду Запорізької області у справах № 908/904/16 та 908/4966/15, які набрали законної сили, встановлено можливість використання приладу обліку газу ВРГС-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ, наявність у позивача підтвердженого обсягу газу для транспортування, відсутність заборгованості за договором на розподіл природного газу № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 року, відсутність передбачених законодавством підстав для не відновлення газопостачання позивачу, що свідчить про протиправність (неправомірність) поведінки відповідача з не відновлення позивачу розподілу природного газу на об`єкт газопостачання.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає безсумнівними факти, встановлені судами при розгляді справ № 908/4966/15, № 908/904/16, які не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Відтак, встановлені вказаними рішеннями обставини мають для суду при розгляді даної справи обов`язковий характер.

Як встановлено судом, відповідач не виконав рішення суду від 19.04.2017 року у справі № 908/4966/15 щодо відновлення розподілу природного газу на об`єкті АГНКС, що експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-В шляхом розпломбування вхідної засувки газоспоживного обладнання, про що сторонами підтверджено у судовому засіданні, а відтак вказані обставини свідчать про наявність протиправної поведінки (у вигляді бездіяльності) відповідача та його вини.

Позивач у позовній заяві вказує, що між протиправною бездіяльністю відповідача та заподіяними позивачу збитками вбачається причинний зв`язок, оскільки опломбоване відповідачем газоспоживне обладнання унеможливлювало здійснення господарської діяльності з продажу газу на АГНКС.

Досліджуючи питання наявності причинного зв`язку суд дійшов висновку, що у зв`язку неправомірною бездіяльністю відповідача, яка полягала у не відновленні розподілу газу на об`єкті АГНКС, позивач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, а саме продаж газу через АГНКС для заправки автотранспортних засобів фізичних та юридичних осіб.

Отже, протиправна бездіяльність відповідача стала причиною, внаслідок якої позивач не зміг здійснювати продаж газу через АГНКС та отримувати прибуток.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що 06.06.2017 представники відповідача прибули на об`єкт позивача для відновлення розподілу газу, однак не були допущені позивачем для проведення відповідних робіт. У матеріалах справи наявна копія акту обстеження контрольного огляду вузла обліку від 06.06.2017 (т. 4 а.с. 147-148).

Суд не досліджує вказані обставини, оскільки до стягнення заявлені збитки, нараховані за період із 01 лютого 2015 до 01 червня 2017, тобто за період, який виник до обставин, зазначених відповідачем.

Також у матеріалах справи наявна копія листа відповідача від 28.02.2017 (т. 4 а.с. 125), згідно якого відповідач на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 направляє заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, складену відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКУРЕКП від 30.09.2015 № 2494. Разом з тим, суд враховує, що рішенням суду у справі 908/904/16 встановлено, що відмова ПАТ "Запоріжгаз" у направленні заяви-приєднання до договору розподілу природного газу позивачу визнана необґрунтованою та безпідставною. Тобто, відповідач мав направити відповідну заяву-приєднання позивачу на виконання законодавчих актів, а він це зробив лише на виконання судового рішення.

Також з листа відповідача від 29.03.2016 (т. 4 а.с. 146), адресованого позивачу, вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою поновити газопостачання ТОВ Газова станція , однак відповідач, відмовляючи у поновленні, посилався на відсутність укладеного договору розподілу природного газу, відсутності встановленого вузла обліку природного газу та відсутності станом на 29.03.2016 підтвердженого обсягу природного газу на березень 2016.

Разом з тим, неправомірність дій відповідача встановлена рішеннями суду у справах № 908/904/16, № 908/4966/15.

Ухвалою суду від 22.01.2019 призначено у справі № 908/2261/17 судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення судового експерта поставлені наступні питання: 2.1. Визначити - який обсяг природного газу міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 01.02.2015 по 01.06.2017, виходячи з планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, що визначені договорами від 13.03.2015 № 3, Г-031/14 від 01.04.2014, Г-416/17 від 01.02.2017, № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 за період з 01.02.2015 по 01.06.2017? Яку суму, за таких обставин, складає неодержаний позивачем прибуток за визначений період? 2.2. Визначити - який обсяг природного газу міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 25.02.2016 по 01.06.2017 виходячи з планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, що визначені договорами від 13.03.2015 № 3, Г-031/14 від 01.04.2014, Г-416/17 від 01.02.2017, № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 за період з 01.02.2015 по 01.06.2017? Яку суму, за таких обставин, складає неодержаний позивачем прибуток за визначений період? 2.3. Визначити - який обсяг природного газу міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 01.02.2015 по 01.06.2017 з урахуванням номінацій, які передавались його постачальником до оператора ГТС? Яку суму, за таких обставин, складає неодержаний позивачем прибуток за визначений період? 2.4. Визначити - який обсяг природного газу міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 25.02.2016 по 01.06.2017 з урахуванням номінацій, які передавались його постачальником до оператора ГТС? Яку суму, за таких обставин, складає неодержаний позивачем прибуток за визначений період?

У висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 681/682-19 за матеріалами господарської справи № 908/2261/17, складеного 08.11.2019 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України по першому питанню обсяг природного газу, який міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 01.02.2015 по 01.06.2017, виходячи з планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, що визначені договорами від 13.03.2015 № 3, Г-031/14 від 01.04.2014, Г-416/17 від 01.02.2017, № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 за період з 01.02.2015 по 01.06.2017 складає 1750 тис.куб.м, за таких обставин, неодержаний позивачем прибуток (очікуваний дохід) за визначений період, складає 25900000,00 грн.

По другому питанню: обсяг природного газу, який міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 25.02.2016 по 01.06.2017, виходячи з планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, що визначені договорами від 13.03.2015 № 3, Г-031/14 від 01.04.2014, Г-416/17 від 01.02.2017, № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 за період з 01.02.2015 по 01.06.2017 складає 945 тис.куб.м, за таких обставин, неодержаний позивачем прибуток (очікуваний дохід) за визначений період, складає 13986000,00 грн.

По третьому питанню: обсяг природного газу, який міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 01.02.2015 по 01.06.2017, з урахуванням номінацій, які передавались його постачальником до оператора ГТС, відповідно до даних листа № Zp03.2-ЛВ-24683-1117 від 29.11.2017 ПАТ Запоріжгаз складає 70,300 тис.куб.м. Неодержаний позивачем прибуток (очікуваний дохід) за визначений період, складає 1040440,00 грн. Обсяг природного газу, який міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 01.02.2015 по 01.12.2015, з урахуванням номінацій, які передавались його постачальником до оператора ГТС, відповідно до даних листа від 12.11.2015 № 6-220-15 НАК Нафтогаз України складає 200,000 тис.куб.м. Неодержаний позивачем прибуток (очікуваний дохід) за визначений період складає 2960000,00 грн. Дані за період з 01.12.2015 по 01.06.2017 в матеріалах справи відсутні.

По четвертому питанню: обсяг природного газу, який міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 25.02.2016 по 01.06.2017, з урахуванням номінацій, які передавались його постачальником до оператора ГТС, відповідно до даних листа № Zp03.2-ЛВ-24683-1117 від 29.11.2017 ПАТ Запоріжгаз складає 8,300 тис.куб.м. Неодержаний позивачем прибуток (очікуваний дохід) за визначений період, складає 122840,00 грн. Встановити обсяг природного газу, який міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 25.02.2016 по 01.06.2017, з урахуванням номінацій, які передавались його постачальником до оператора ГТС, відповідно до даних листа від 12.11.2015 № 6-220-15 НАК Нафтогаз України не надається за можливе у зв`язку з відсутністю даних за період з 25.02.2016 по 01.06.2017 в матеріалах справи.

У висновку експерта зазначено, що розрахункові обсяги транспортування газу природного за період з 01.02.2015 по 01.06.2017 в обсязі 1750 тис.куб.м в повному обсязі забезпечені плановими обсягами придбання.

Експертом розраховано очікуваний дохід (неодержаний прибуток) виходячи з мінімальної ціни продажу газу, зазначеної в довідці ДП Держзовнішінформ № 116/848 від 01.09.2017, та об`єму газу природного за період з 01.02.2015 по 01.06.2017.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Також у матеріалах справи наявна копія висновку судового експерта Машиніченка О.А. від 08.04.2019 № 03/02-19 (т. 4 а.с. 100-113), складеного на замовлення позивача.

В описовій частині висновку зазначено, що розрахунок суми доходів, який мало отримати ТОВ Газова станція від продажу 1750 тис.куб.м газу природного за період з лютого 2015 по травень 2017 проводиться виходячи з мінімальної ціни продажу газу, зазначеного в довідці ДП Держзовнішінформ № 116/848 від 01.09.2017.

Згідно висновку, дослідженням наданих експерту документів, проведеним виходячи з планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, що визначені договорами від 13.03.2015 № 3, № Г-031/14 від 01.04.2014, № Г-416/17 від 01.02.2017, № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 за період з 01.02.2015 по 01.06.2017 та мінімальної ціни його реалізації, яка визначена довідкою ДП Держзовнішінформ від 01.09.2017 № 116/848, встановлено, що сума доходів, яку могло би отримати ТОВ Газова станція за умови належного виконання обов`язків Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" за договором № Т-ПР-21018 та збереження рівня транспортування, передбаченого додатком № 2 до договору № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, складає 25900000 грн. з податком на додану вартість, або 21577500,00 грн. без ПДВ, чим підтверджуються відомості про розмір неотриманих доходів, наведені в заяві на проведення дослідження.

У вказаному висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за відомо неправдивий висновок.

Згідно правової позиції Верховного Суду України по справі № 3-188гс14 покладання на особу обов`язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Згідно правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 921/377/14-г/7, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов"язання було виконано боржником належним чином.

Заперечуючи проти розміру збитків відповідач посилався на ст. 142 ГК України та зазначив, зокрема, що позивач у розрахунку взяв до уваги лише валовий дохід, не зменшивши його на вартість самого ресурсу - природного газу, який він придбав (повинен був придбати) у постачальників, на вартість послуг з розподілу природного газу, що він мав би сплатити відповідачу у разі виконання ним умов договору на розподіл природного газу, матеріальні та амортизаційні витрати, витрати на заробітну плату.

Приписами ст. 142 ГК України визначено, що прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ч. 1). Склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування (ч. 2).

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України. З 01.04.2011 визнано таким, що втратив чинність Закон України Про оподаткування прибутку підприємств , яким були визначені поняття валові доходи та валові витрати . Податковим кодексом України змінено порядок оподаткування податком на прибуток, поняття валові доходи та валові витрати у ньому відсутні, що унеможливлює застосування ч. 1 ст. 142 ГК України до спірних правовідносин.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Враховуючи наявні висновки судових економічних експертиз, оцінивши наявні докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позивачем доведений розмір збитків у вигляді неодержаного доходу, який складає 25900000,00 грн.

Як встановлено судом, матеріалами дійсної справи підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки відповідача - не відновлення розподілу природного газу на об`єкті АГНКС позивача; збитків (упущеної вигоди) та їх розмір; причинного зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та збитками - внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача позивач не міг вести господарську діяльність з експлуатації автомобільної газонаповнювальної компресорної станції; вини відповідача.

Крім того, як встановлено судом позивачем вчинялись дії щодо відновлення становища, а саме: направлялися листи відповідачу з вимогами розпломбувати вхідну засувку газоспоживного обладнання (листи від 30.01.2015 вих. № 80, від 02.02.2015 вих. № 81, від 03.02.2015 вих. № 83, від 05.02.2015 вих. № 84, від 26.03.2015 вих. № 104, від 07.05.2015 вих. № 121, від 03.06.2015 вих. № 133, від 02.07.2015 вих. № 139, від 26.08.2015 вих. № 159 (т. 1 а.с. 93-103), позивач звертався до суду за захистом своїх порушених прав, тобто, вчинялись заходи для одержання доходу.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, встановивши наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та те, що упущена вигода не є абстрактною, а позивачем вчинялись заходи для її одержання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відтак, позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.

Заперечення відповідача спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 240000,00 грн. за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Враховуючи, що матеріали дійсної справи не містять належних та допустимих доказів щодо понесення позивачем витрат (їх розміру) на проведення судової економічної експертизи, акт здачі-приймання висновку експерта, який міститься у матеріалах справи, складений односторонньо, суд наразі позбавлений можливості вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Замінити найменування відповідача у справі № 908/2261/17 і відповідачем у справі вважати Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз , код ЄДРПОУ: 03345716.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газова станція (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 114 В, код ЄДРПОУ 38312149) 25900000 (двадцять п`ять мільйонів дев`ятсот тисяч) грн. 00 коп. збитків у вигляді неодержаного доходу, суму 240000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 20 лютого 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко