Ухвала

від 26.02.2020 по справі 6-498/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 6-498/11

провадження № 61-2035 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчук К. П., боржник - ОСОБА_1 , стягувач - житлово-будівельний комплекс

Авіатор-4 , про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року подання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчук К. П., боржник - суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 , стягувач -житлово-будівельний кооператив Авіатор-4 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України задоволено.

Тимчасово обмежено громадянину України ОСОБА_1 у праві виїзду

за межі України до виконання зобов`язань згідно наказу № 51/255

від 08 листопада 2010 року, виданого на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 15 червня 2010 року.

18 червня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

від 26 грудня 2011 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику зазначити поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недолік апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

від 26 грудня 2011 року визнано неподаною то повернуто заявнику.

20 вересня 2019 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

від 26 грудня 2011 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

від 26 грудня 2011 року визнано неподаною то повернуто заявнику.

02 грудня 2012 року ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року на підставі поданого ним звернення до суду першої інстанції.

04 грудня 2019 року ОСОБА_1 утретє подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року відмовлено, визнано наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 рокуу відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києві від 26 грудня 2011 року відмовлено.

28 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

від 26 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного суду

від 28 грудня 2019 року , у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, зупинити провадження у справі, ухвалити нове рішення про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України

від 15 січня 2020 року № 460- IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 05 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, а саме запропоновано подати до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, викладено державною (українською) мовою, з копіями для всіх учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали,

а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва

від 26 грудня 2011 року слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України (тут і далі

у редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною другою статті 17 ЦПК України встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, касаційна скарга в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року не може бути прийнята до провадження, оскільки дана ухвала суду першої інстанції не переглядалась по суті в апеляційному порядку, а тому не підлягає касаційному оскарженню.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 28 грудня

2019 року слід відмовити з таких підстав.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою та другою статті 354 ЦПК України (у редакції, що діяла на час подачі апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За змістом пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України (у редакції, що діяла на час подачі апеляційної скарги) суд апеляційної інстанції відмовляє

у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року він отримав 02 грудня

2019 року, а тому строк на апеляційне оскарження ним не було пропущено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року направлено ОСОБА_1

26 грудня 2011 року, проте у матеріалах справи відсутнє підтвердження отримання ним вказаної ухвали.

Крім цього, ОСОБА_1 28 лютого 2019 року ознайомився з матеріалами справи № 6-498/11, зокрема, із оскаржуваним судовим рішенням, про що

у матеріалах справи наявна відмітка.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник подав апеляційну скаргу з пропуском строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, причини пропуску строку на апеляційне оскарження було визнано неповажними, що відповідно до частини четвертої статті 358 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому інших підстав на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження заявником наведено не було.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував та не надав належної правової оцінки доказам заявника наданим на підтвердження поважності причин пропуску строку, є неспроможними, оскільки суд урахував надані заявником докази та надав їм відповідну правову оцінку.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не

є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами

і метою, яка має бути досягнута.

Такий правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого

2019 року по справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 171/1584/18 (провадження № 14-432цс19).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є такими, що відповідають вимогам статей 357, 358 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі

з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування

чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження в цій частині слід відмовити.

Керуючись статтею 17, частиною першою та другою статті 389, пунктами 1, 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчук К. П., боржник - ОСОБА_1 , стягувач - житлово-будівельний комплекс Авіатор-4 , про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець